З приводу вчорашнього провалу заборони гастролей російських артистів.
Про мову я вже писала – хто забув, то отут нижче передрук мого посту на сайті “Майдан“.
До цього ще додам. Мало того, що мене у дидактичних цілях ненав’язливо і природньо “запхали” у повністю україномовне середовище. Змалку російське позиціонувалося старшими, як щось принципово чуже і вороже.
Ніхто не бавився у чемності. Тих, хто переходив на російську, називали “примоскаленими”. Коли я у віці десь років 5ти поцікавилася у покійної прабаби, а чому наш кавалок поля “такий маленький”, почула – “Бо москалі решту забрали!”. Коли тато згадував про своїх діда і бабу, то казав прямо – “Москалі вивезли.” Тут уточнення – мій прадід до війни збудував своїм коштом школу у селі. Українську школу. У міжвоєнній Польщі. Та школа досі стоїть.
За те, може, і вивезли насправді…
Для порівняння – серед моїх родичів є люди, які пережили українсько-польський конфлікт. НІКОЛИ не чула заборони чи “кривого” слова на польську мову чи культуру.
Більше того – коли у віці -надцяти років я таки добралася до російськомовного “контенту” – друкованого і казаного і за якийсь час вирішила попробувати говорити російською, у відповідь почула від тата – “ти вже, як так хочеш говорити не по-нашому, то вже б говорила польською чи німецькою, а то – по-москальськи…”.
Поляк завжди був людиною. З ним можна було не мати спільної думки, але це була рівня, партнер, хай і складний. Одного разу довелося чути пояснення – “Поляк знає, що таке слово і честь. А москалеві вірити не можна”.
Коли я почала знайомитися з російською культурою, це відбулося “згори” – оригінали Пушкіна, Лермонтова, “срібне століття”. поезія дисидентів. Слухала не “попсу”, а “русскій рок” з його філософськими текстами часів розквіту.
А ось коли дивилася “Солдатів” – ЄДИНИЙ випадок, коли я ВЗАГАЛІ дивилася російський серіал – пригадую, в якийсь момент мене “на автоматі” заткало – “Тут стільки зневаги до людини!” На що батьки, виховані в СРСР, мені сказали – соррі, це життя! Я “вибухнула” – ЦЕ ненормально, це приниження!!!!
При чому я навіть не була в стані чітко зартикулювати, то в чім же приниження. Але “код”, закладений українською, польською, західною культурою працював і кричав – це чуже, це вороже, це вбиває!!!
А тепер – підсвідомо:
“І щось таке мені велить
Збіліти в гнів до сьомого коліна!
І щось таке в мені болить,
Що то і є, напевне, Україна.” (Л. Костенко)
Російські серіали та виступи артистів повинні бути заборонені. Все решта – строго обмежене.
Карфаген повинен бути зруйнований, бо попіл Клааса стукає в наші серця.
Дуже все влучно сказано. Повністю згоден та підтримую Олесю.