Днями виповнилося два роки, як директором Національного музею історії України призначено Тетяну Сосновську. За цей час музей перетворився з малолюдного простору на місце, де читають лекції історики та філософи, куди школярі приходить класами, а кияни – родинами.
СПІВРОБІТНИКИ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІСТОРІЇ
ПРОВОДИТИМУТЬ УРОКИ ДЛЯ ДІТЕЙ ДОНБАСУ
…Йду до музею, щоб дізнатися про нову ініціативу «Історія без меж», яку започаткували для дітей сходу співробітники музею разом із громадськими активістами. Але одразу переконуюся, що «шкільних» (та й просто дитячих) програм у музеї дуже багато.
Співробітники музею Світлана Яценко та Наталія Іванченко розказують, що саме зараз вирішується – хто читатиме лекції в новому проекті «Історія без меж». Вони радіють, що у школах на сході є величезний запит на правильні, не викривлені російською пропагандою знання з історії України. Особливо великий інтерес – до розповідей про персоналії: Івана Мазепу, Степана Бандеру, сотників Української повстанської армії, отаманів Холодного Яру та інших.
ОСОБИСТА СПРАВА З НКВС – НА УРОЦІ ІСТОРІЇ
– Зустрічі проходитимуть у такому форматі: 15–20 хвилин – лекція, потім запитання і дискусія щодо теми, – розповідає Наталія Іванченко. – Це будуть живі розмови, зокрема, про «страшних бандерівців». Читатиме лекції і відомий історик Олександр Іщук, автор книжки «УПА на сході України», про героїв якої буде цікаво дізнатися і вчителям, і дітям. Для жителів сходу України таке спілкування дуже важливе, бо допомагає розвіяти міфи російської пропаганди.
Ще один цікавий проект, який стане у пригоді педагогам, – «Конспект для вчителя історії». Для тих учителів Київщини, які хочуть удосконалити свої знання чи побудувати урок на основі нової інформації, фахівці НМІУ пропонують зустрічі в музеї. Перша така подія вже відбулася в Музеї Української революції 1917–1921 років.
– Ми підготували для вчителів методичку, в якій вказали дати, на які варто звернути увагу, – розповідає Тетяна Сосновська. – Але найважливіше, що вчителі дізнається інформацію з нових джерел та можуть ставити запитання лектору. Наприклад, про білі плями української історії. Ще плануємо 4 чи 5 зустрічей із цієї теми. Запрошуємо всіх учителів Києва, приходьте!
Такі самі зустрічі заплановано провести і до 80-річчя початку великого терору. Розповісти дітям про винищення української інтелігенції історики пропонують за допомогою копій архівних справ НКВС. Школяр зможе відкрити особисту справу вчителя, науковця, священика і переконатися, кого в СРСР називали «ворогами народу».
СКЛАСТИ «ПАЗЛ» КРАЇНИ
Усім школярам, які приходять до музею, тут пропонують карту України, надруковану на аркуші А4. У найцікавіших місцях екскурсоводи кажуть: це було у такому-то столітті, в такій-то області, зробіть відмітку на картах. І діти відмічають – де знайшли перші поселення, де відбулися важливі події в історії країни. Потім несуть додому і розповідають про свої відкриття батькам.
– За допомогою такої карти діти усвідомлюють, якою багатою є історія кожного куточку України, – додає Тетяна Сосновська. – Також у теплі місяці біля музею розкладаємо величезні пазли, з яких можна скласти карту України. Діти ходять по цій карті, фотографуються. Їм дуже подобається.
Усе частіше кияни замовляють у НМІУ комплексну програму «День народження в музеї». Дитина запрошує друзів, і разом вони можуть здійснити, наприклад, мандрівку часом. Одна з програм має назву «Від волокна до полотна». Діти дивляться ткацькі верстати, веретена скіфської цариці, відгадують загадки, а потім роблять відбитки тканини на солоному тісті чи тчуть маленькі синьо-жовті прапорці на верстаті. До речі, нещодавно таку програму замовила родина з Донецька, яка переїхала до Києва після окупації. Дівчинка власноруч виготовила синьо-жовтий прапорець на верстаті й гордо прикріпила його до портфелика… Під час інших екскурсій діти у козацькому залі малюють булаву, а потім біжать до майданівського намету і мають правильно відповісти на привітання «Слава Україні!».
Індивідуальні маршрути розроблені і для родин. Можна замовити, наприклад, екскурсію «Хто і коли захищав нашу землю». Спочатку родині розкажуть про обладунки, стрілецьку зброю та прапори різних епох, а потім запропонують зіграти у гру «Полководцю, збери воїнство». Завдання: зібрати комплект (обладунок, бойова машина, захисна споруда, пам’ятка культури). За словами співробітника музею Ярослави Музиченко, нещодавно на таку екскурсію прийшла звичайна родина киян, які не є фахівцями з історії.
– Під час гри батько витяг карточку «Роман Шухевич» і спочатку сприйняв цю тему дуже «підозріло», – з усмішкою згадує Ярослава. – Але нікуди не дінешся, треба грати. І чоловік зі здивуванням дізнався, що той був архітектором (за фахом) і віртуозним музикантом. Так руйнуються стереотипи сприйняття історичної особистості.
Також у музеї ось-ось розпочнеться проект «Уся Україна тут!». До музею планують запросити митців, науковців, письменників, громадських активістів, які зробили значний внесок у розвиток сучасної України.
Одним з перших з лекцією про розквіт Донецької опери виступить художній керівник Донбас-Опери, людина-легенда Василь Василенко. Обласний театр він перетворив на всесвітньовідому (і українськомовну!) Донбас-Оперу. Коли почалася окупація міста, сепаратисти обіцяли Василенку «золоті гори», аби він залишився у місті. Але митець із великими труднощами, прориваючись через одинадцять блокпостів, виїхав до Києва.
Єдиною перешкодою для проведення таких зустрічей є відсутність великого залу, який міг би вмістити понад 100 людей. Тетяна Сосновська розповідає, що під час однієї з лекцій у залі «Трипілля» один з відвідувачів, необережно повернувшись, зачепив трипільський глечик. Глечик не розбився лише тому, що люди стояли так щільно, що глечик сперся на інших слухачів.
– Саме сьогодні надзвичайно важливо, щоб історичні музеї стали місцем українського духу, української ідеї і української ментальності, – додає Тетяна Сосновська. – Сподіваюся, що кожен учасник такої зустрічі поставить собі запитання: а що я лишу по собі в родині, у своїй громаді та в історії України?
Історія без меж«Зв’язковим» між школами на сході країни і Національним музеєм історії України є сьогодні громадський активіст та волонтер Максим Потапчук. Максим Потапчук у березні 2014 був серед тих, хто не побоявся вийти на мирний проукраїнський мітинг у Донецьку. Після закінчення акції на представників української інтелігенції напали сепаратисти. Самооборона донецького Майдану, до якої входив і Максим, намагалася захистити людей, але сили були нерівні: троє активістів загинули, багато поранено. Отримав травми і Максим Потапчук. Нині він живе у Краматорську, керує громадською організацією «Культурно-освітня фундація «Лібері Лібераті», надає допомогу дітям, що постраждали внаслідок війни на сході країни. Зокрема, передає гуманітарну допомогу у населені пункти, які знаходяться майже на лінії вогню. У Максима Потапчука – талант придумувати і реалізовувати цікаві ідеї. Його «книжкові шпаківні» розміщені у багатьох дитячих лікарнях. Від звичайних шпаківень ці дерев’яні будиночки відрізняє те, що в них живуть не птахи, а книжки. Ще одна цікава ідея – «Вишиті мрії». У багатьох містах Донеччини з’явилися гуртки, в яких волонтери допомагають громаді освоїти вишивку та інші народні ремесла. Для свого проекту Максим збирає тканину, старі та нові нитки, а діти і дорослі створюють справжні шедеври, виставки-ярмарки яких проводили і в українському парламенті, і за кордоном. – Проект «Історія без меж» ми придумали разом з директором НМІУ Тетяною Сосновською та працівниками музею Наталією Іванченко та Світланою Яценко, – каже Максим. – Багато киян (історики, дослідники) хочуть допомагати дітям зі сходу, але доїхати не завжди вдається. Тому й виникла ідея читати лекції в межах шкільної програми по скайпу. Активіст одразу зателефонував своїм друзям – директорам та вчителям зі шкіл та гімназій Донеччини та Луганщини і запитав – чи цікава їм така співпраця. Почув одноголосне: «Так!». Ще б пак, адже такі лекції – це живе спілкування з кращими істориками країни, можливість дискутувати, обговорювати цікаві теми. Перша зустріч відбудеться у міському музеї Авдіївки, який заснувала керівник місцевих «пластунів» Тетяна Переверзєва. На онлайн-урок уже висловили бажання прийти декілька десятків дітей. Нині ініціативна група в Авдіївці обдумує – як і коли це краще зробити. З нетерпінням чекають нових лекцій і вчителі в Покровську, Бахмуті, Костянтинівці, Сєвєродонецьку. Але є й перепони. Наприклад, вчитель історії школи № 12 у Покровську дуже хоче проводити такі онлайн-зустрічі з київськими істориками, але в навчальному закладі є труднощі з інтернетом. Тому активісти шукають меценатів щоби «підключити» цей клас до всесвітньої мережі. Теми, які цікавлять вчителів на сході країни: часи УНР, спротив Української повстанської армії, виклики Революції гідності тощо. – Тема справжньої, не перекрученої історії надзвичайно актуальна для людей на сході, – переконаний Максим Потапчук. – Нещодавно до Покровська, наприклад, приїздив дослідник Юрій Косенко і розповідав про добу УНР. У архівах КДБ він знайшов інформацію, що багато сотників були родом з Донеччини, а в Покровську, наприклад, народився відомий сотник УНР Нечип. |
Світлана ГАЛАТА, газета «Освіта України» № 8, 2017 р.
Джерело: Освітній Портал Педагогічна Преса