Чому не працюють антикорупційні реформи? Розроблена та імплементована величезна антикорупційна інфраструктура, толку від якої не видно.
Нмд ця антикорупційна система не працює тому, що була нав’язане Україні ззовні.
Що вона була нав’язана – тобто запровадити її примусили іноземці з Заходу – не так давно обговорювали, це нмд безсумнівно. Лінк на обговорення подам в коменті.
Чому з того, що вона утворилася внаслідок нав’язування з боку наших старших партнерів у процесі надання нам допомоги, випливає, що вона навряд чи здатна працювати?
William Easterly, професор New York University, який багато років працював у Всесвітньому банку експертом з розвитку недорозвинутих країн, називав реформи типу нашої антикорупційної “доланням проблем [недорозвинутих країн] за планами Знайок-Планувальників” (Planners). Десь ззовні є розумні люди з високими лобами, які кажуть “ми розробимо План, як подолати проблеми цієї країни”. Далі вони пишуть План (в нашому випадку – проект антикорупційних реформ, з розвинутою системою антикорупційних органів та інститутів, типу наскрізного декларування мільйонами осіб), і його запроваджують рішенням зовнішніх діючих осіб (в нашому випадку – іноземні уряди його нав’язали Україні шантажем відмови у безвізовому режимі, укладанні Угоди про асоціацію, кредитах тощо).
William Easterly аргументує, що ефективність таких реформ – запроваджених за Планом зовнішніх Знайок-Планувальників ззовні – зазвичай дуже низька. Він формулює причини цього таким чином – і вони нмд повністю застосовні в нашому випадку (нижче – переклад тексту William Easterly з незначною адаптацією при перекладі):
– Знайки декларують добрі наміри, але нема тих, хто був би вмотивований ефективно втілювати ці наміри – тоді як ефективний шлях (взірцем якого є успішна діяльність на конкурентному ринку) вимагає, щоб були потужні стимули втілити добре;
– Знайки зумовлюють в суспільстві високі очікування, але не беруть на себе відповідальність за їх задоволення – тоді як ефективний шлях вимагає, щоб ті, хто беруться за роботу, несли відповідальність за результати;
– Знайки самі вирішують, що конкретно треба робити, приймають рішення десь на горі – замість задовольняти реальні потреби на місці;
– Знайки діють за універсальними кальками – тоді як ефективний підхід вимагає адаптуватися до місцевої специфіки;
– для Знайок задоволення “клієнта” має мінімальне значення – тоді як ефективний підхід вимагає задоволеного клієнта.
– Знайки переконані, що вони знають як долати проблему, що проблема є суто технічною, і її можна подолати як будь-яку інженерну проблему, шляхом застосування хороших інструментів запрошеними інженерами, якщо вони просто з хорошої консалтингової компанії; тоді як ефективний підхід вимагає визнати, що проблема є складною, не має простого рішення, потребує балансування багатьох інтересів і може бути вирішена лише тими, хто знаходиться всередині, а не приходить ззовні з “хорошими” проектами.
Я б до цього додав ще місцевої специфіки.
Наприклад, такі нав’язані реформи дуже складні, вимагають складної законодавчої техніки, яку ми не можемо забезпечити, а Знайки цю частину Плану віддають на відкуп місцевим діячам – бо вони не україномовні, а ми не якась англомовна чи франкомовна екс-колонія. Так само вони не розуміють нашої правової традиції (чи її відсутності) і не можуть взяти до уваги її специфіку. В наших законах нормою є текст, який не має сенсу, його неможливо зрозуміти (наприклад, такі положення є в Угоді про асоціацію з ЄС українською мовою), або він суперечить сам собі. Найскладніші для практики частини – перехідні положення (що буде на шляху від старої системи до нової?) – або вкрай недосконалі, або взагалі відсутні. У випадку розроблення системи зсередини це вдається мінімізувати завдяки тому, що реформа народжується як компроміс між місцевими інтересами, що означає залучення в роботу над законопроектами місцевих осіб, які в ньому дійсно зацікавлені. У випадку спрямованого згори проекту за Планом Знайок не йдеться про якісь балансування інтересів, передбачений планом текст продавлюється і все.
Також брак залученості в місцеву специфіку Знайки намагаються компенсувати залученням представників громадянського суспільства, але реально ці представники часто є фейковими представниками, в тому сенсі що вони не представляють суспільство, а є професіоналами з надавання послуг представників ГС Знайкам, вони просто заробляють так гроші. Громадянське суспільство погано розвинуте і підміняється цими фейковими “професійними представниками”, що погано впливає на ефективність Планів Знайок.
Ще одна місцева специфіка – часто Плани Знайок є експериментальними, в тому сенсі, що запроваджуване ніде або майже ніде толком не працювало, і неясно, чого б воно мало працювати (ті самі тотальні декларування, або складні структури антикорупційних органів). По суті ми виступаємо полігоном для перевірки теоретичних ідей Знайок.
Зазначене вище стосується практично всіх “продавлюваних реформ”, і інколи грає суттєву роль і конфлікт інтересів – замість інтересів суспільства, в інтересах якого начебто це продавлюється, можуть домінувати інтереси або Знайок, або їхніх місцевих помічників, або й тих, й тих.
