Оксана ЯЦЮК, громадська діячка, блогерка:
— Вересень нагадав про школу, ожили шкільні чати. Я — мама школяра, майже три тижні навчання, і школи вже забагато в моєму житті. Подумала, що шкільний чат схожий на розсилку з сайту для вправних господинь «флай-леді». Оту, знаєте, яка сигналила в найнесприятливіший момент: «Тривога, подивись на люстру, вона давно немита». А тут з вайбера нагадують «завтра 5 кг макулатури», «намалювати малюнок про любов до Всесвіту», «принести два патички і листочок», «заповнити анкету», «термінові батьківські збори». До цього додаються суворі приписки «бути всім під розпис», «явка обов’язкова». Я не можу втямити, де за цим потоком повідомлень розвиток дітей, де «найкращі інтереси дитини», про які мала б подбати держава? Який сенс в малюнках, конкурсах і зборах, якщо вони не для дітей, а «для звіту»?
Українська школа надмірно сконцентрована на формі. Маю на увазі не одяг, а обрамлення, яке переважає над змістом. Кульки, стрічки, бантики, стіни, шафки — вважаються важливими. Їх обговорюють на батьківських зборах і у класах. Авторитарна педагогіка і невігластво — не обговорюється, хоча впливає на розвиток дитини сильніше, ніж нова стеля в шкільному приміщенні.
Аби привернути увагу до токсичної радянської спадщини в сучасній Україні, ми з колегами з ІЦ «Майдан Моніторинг» започаткували проєкт «Совок довбаний». Це щотижневі зустрічі з спогадами про буденність життя в СРСР. Наталка Зубар, Віктор Гарбар, Ігор Дубровський — з Харкова, Лариса Полулях і я — з Вінниці. Ми зустрічаємося в прямому ефірі кожної п’ятниці у Фейсбук, о 12.12, а потім дублюємо запис на ютубі.
Всі випуски “Совка” на Youtube https://youtube.com/playlist?list=PLKw-OdXQffsBQSe8jMPlw8r9IzvQsgqLa
Всі випуски на Facebook https://www.facebook.com/maidanua/live_videos
Проєкт волонтерський і повністю самоорганізований. У нас просте обладнання, замість студій — домашні помешкання, я виходжу в ефір з телефону. Для просвіти суспільства більше потрібно бажання і систематичність, ніж крута техніка (сподіваюсь, з часом вона у нас з’явиться). В обговоренні поступово виринають спільні риси, певна основа, на якій стояла ця тоталітарна держава. Свободу замінили імітацією. Коли людина не навчає, не працює, не творить, а робить вигляд. Імітація для мене шкідливіша за пряме насильство. Вона виснажує людей, живить безпорадність і покірність. Ми згадує совок, аби навчитись жити без його отруйних впливів.
Уривок з публікації газети “День” авторства Олеся Шуткевич
https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/zhyty-bez-otruynyh-vplyviv
