Аж до світанку 25 листопада читала новини з київського Майдану. Там було страшно. Море людей. Усі били всіх. Менти – депутатів. Виборці – тих і тих, про всяк випадок :). Коротше, розгул демократії. Повна опа.
Уранці (дощ, вітер, понеділокденьважкийсамізнаєте) посунулась на наш майдан – у Нововолинську. О, думаю, поки каву пила – спізнилася на революцію. Пробігаю стометрівку на бульварі підтюпцем. Хух!
А тут – іще більша опа.
Ні тобі народу, ні беркутів, ні навіть дільничного завалящого. Самі голубки…
Як наче не махали тут напередодні на мітингу прапорами, не грозились піти в Європу, не питаючи Януковича. Як наче в ніч після мітингу
нічого не сталось у нашій країні.
Сидить Тарас, сам-один. Злий, як дідько. А вітер такий – ледь із постаменту не зносить.
Ну, й оце ми з ним утяли. З вітром. З Тарасом. І ще з одним козаком…
Отаке!
Наталя Камишникова
Молодці, Наталко і твій “козак”!! Ви великі журналісти.