Аж до світанку 25 листопада читала новини з київського Майдану. Там було страшно. Море людей. Усі били всіх. Менти – депутатів. Виборці – тих і тих, про всяк випадок :). Коротше, розгул демократії. Повна опа.
Уранці (дощ, вітер, понеділокденьважкийсамізнаєте) посунулась на наш майдан – у Нововолинську. О, думаю, поки каву пила – спізнилася на революцію. Пробігаю стометрівку на бульварі підтюпцем. Хух!
А тут – іще більша опа.
Ні тобі народу, ні беркутів, ні навіть дільничного завалящого. Самі голубки…
Як наче не махали тут напередодні на мітингу прапорами, не грозились піти в Європу, не питаючи Януковича. Як наче в ніч після мітингу
нічого не сталось у нашій країні.
Сидить Тарас, сам-один. Злий, як дідько. А вітер такий – ледь із постаменту не зносить.
Ну, й оце ми з ним утяли. З вітром. З Тарасом. І ще з одним козаком…
Отаке!
Наталя Камишникова
![""](https://web.archive.org/web/20131212232915/http://ndilo.com.ua/upload/blogs/1beb1c7f05a4d564f9e10e7e5a552616.jpg)
![""](https://web.archive.org/web/20131213000631/http://ndilo.com.ua/upload/blogs/6d1b1db756cad0cbaceabf2b2377996f.jpg)
![""](https://web.archive.org/web/20131213000231/http://ndilo.com.ua/upload/blogs/6d1d3d5f61b2d809ffd541e03f3aa27c.jpg)
Молодці, Наталко і твій “козак”!! Ви великі журналісти.