Европа і цілий світ сьогодні цікавиться: «Що діється в Україні?» Револяція?, Повстання? Переворот? Чому на Майдані сотні тисяч?
На ці всі питання відповідає гасло, поширене на Майдані:
«Вони не дають нам жити – ми не дамо їм правити!»
Це гасло – підсумок чи не 400 літ історії.
Цар Петро заморив голодом коло трьох тисяч запорозьких козаків на Пітерських каналах. Пісню про цей геноцид співала вся Україна. Дожила ця пісня до ХХ століття, а в діяспорі – до ХХІ:
Поїхав козак у Московщину,
Та й там і загинув,
А свою рідну Україну
Навіки покинув…
Царя Петра змінили інші царі й цариці з тюрмами, сибірами й указами: «украинского языка не было, нет и быть не может»с.
Тоді прийшли большевики з червоним терорпом, Ґулаґом, Колимою, Сондормохом, Голодомором.
Захинулись кров’ю і щезли як булька на воді.
Українці здпбули Незалежність. Хоч яка ця незалежність із совковою елітою була куца, але раби відчули, що вони люди, відчули подих волі, смак людських прав.
Але колишні обласкані Совєтами прошарки суспільства, не могли змиритися із свободою їхніх колишніх рабів, не могли терпіти державної української мови яку вони свідомо вбивали десятиліттями. Але вони не були сміливцями. Вони не мали відваги відверто сказати: «Ми проти Вашої свободи, ми за колишнє рабство». Вони вдавали, що вони лояльні до нової держави, а самі виробили диявольський план: користуючись демократичними свободами захопити владу. І це їм вдалося. Прийшли до влади цілком демократично, як колись Гітлер у Німеччині.
І зразу почали робити кроки, спрямовані проти Незалежности. Заперечили штучність Голодомору, про що жоден з них не заїкався перед тим. Удавали себе лояльними до Української держави та її історії.
Президент визнав лише одну Церкву в Україні – Російську Православну Церкву – вірну прислужницю Совєтського режиму колишньому і теперішньому. Янукович призначив міністром освіти відвшртого українофоба. Під різними приводами стали урізати українську мову освіти, вирізати з підручників історії факти про українский опір червоній Москві, викреслили з підручників історії навіть згадку про Помаранчову револяцію, поливали брудом героїчну боротьбу ОУН-УПА. Міністр освіти розпалював ворожнечу між регіонами України.
Іншими словами, влада вела наступ на українську державу, бувши на ключових урядових постах. Влада прийняла антиукраїнський закон про мову, який викликав широку протидію серед мас.
Але політика влади на вступ до Европи до деякої міри стримувала українські маси від протестів.
Коли ж Янукович і цю надію українців поховав, терпець народу увірвався , а коли влада вдалася до азіятських способів боротьби з народом, народ масово вийшов на майдани.
Як це назвати? Це безперечно різновид революції. Беззбройна революція. Але наслідки беззбройної революції будуть такими, як і наслідки збройної.
Мають бути зміни.
Святослав Караванський
