Сьогодні прослухала лекцію пана Збігнева Буяка про європейські цінності і договороспроможність як базову і засадничу цінність. (Кому цікаво, хто це, Вікі вам у допомогу).
Що я можу сказати. Сумно було всім присутнім, включно з паном лектором. Тому що українці всі роки незалежності, починаючи з Революції на граніті, стучаться лобами у ту браму, як стадо баранів, героїчно кладуть життя на алтар, хоча поруч прочинені дверцята, і називаються вони “суспільний договір”. Але ми рок за роком демонструємо неспроможність домовлятися. Ми не вміємо. Наші інтелектуали проголошують на словах необхідність договору, а на практиці будують ту ж саму вертикаль.
“Ти хто такий?” нажаль розповсюджений дискурс згори і донизу. Нещодавно, коли я негативно відписалася щодо Грицака, я почула це від френда (колишнього, який миттєво відфрендився). А трохи раніше від пана столичного інтелектуала — “ми, київскі інтелектуали, які роками працювали над цим документом, а ви хто такі тут взагалі, і на що здатні, крім поширювати наші геніальні думки?” Студенти і професура Могилянки не поїхали в міжмайданні роки розмовляти зі студентами Донецького універу з тих самих міркуваннь. “Ми центровий столичний Виш, нехай вони до нас їдуть!”.
Наша інтелектуальна еліта весь час демонструє інтелектуальний снобізм, а потім всі розводять руками — і Майдан, начебто, переміг, і жертви були, а в нас знову ані програми дій, ані навіть розуміння, чого саме ми хочемо. А все тому, що замість суспільного діалогу в нас симулякри. Нам нарешті варто чесно зізнатися собі: совок знищив культуру договору, потрощив наше вміння домовлятися. Нам неодмінно треба вчитися цьому, як вчиться хворий після інсульту розмовляти і рухатися. Ми всі жертви соціального інсульту, совкового експерименту. Говорити, проговорювати, але, головне, чути один одного. І не мірятися посадами, дипломами і статусами. Я розумію, що еволюційна психологія нам каже інше, але треба усвідомити, на який рівень мавпячих інстинктів нас загнав совок, і почати працювати з проблемою.
UPD. А суттєва різниця між паном Буяком і паном столичним інтелектуалом полягає в тому, що пан Буяк був серед тих, в кого вийшло, а пан столичний інтелектуал перебуває серед тих, кому не вдається. Якось так.
Оксана Середкіна, ІЦ “Майдан Моніторинг”