03/29/2009 | Вячеслав Хаврусь

Навряд чи в свідомості більшості українців стали нормою життя затерті гасла “Бережіть воду!” та “Вода – це наш найцінніший природний ресурс”. Можливо, однією з причин нерозуміння їх важливості є те, що вони періодично звучать в українських ЗМІ разом з піаром українського керівництва та пустопорожніми запевненнями «побудувати, покращити, захистити», як це сталося останнього разу 22 березня. Навряд чи хтось знає, що цей день був започаткований Генасамблеєю ООН, яка прийняла резолюцію про щорічне проведення Всесвітнього дня води 22 березня, починаючи з 1993 року. Головна мета Дня води – проведення активного інформування серед широких верств населення та привернення уваги громадськості і політиків до проблем води. Цей день має донести до людства важливість проблем, пов'язаних з поганим доступом до питної води. Насправді, жодне «активне інформування» в українських реаліях чомусь не спостерігалося. Можливо, в цей день проявив певну додаткову активність в Києві лише музей води, але через банальну відсутність інформації про те навряд чи здогадувався пересічний киянин. Про жителів глибинки навіть нема сенсу згадувати.

Думаю, мало хто знає про справжню роль води в оточуючому нас світі. Наприклад, існування та виживання всіх форм живого на планеті можливе лише за участю води. Клімат планети визначається теж присутністю води як у твердому стані (відбиває значну частину сонячного випрмінювання назад в космос), в рідкому (перенесення тепла на далекі відстані у вигляді морських течій) та в пароподібному (створення природного парникового ефекту над планетою та ефективне підвищення температури поверхні Землі на кілька десятків градусів, без чого існування життя було б навряд чи можливе). Завдяки набору унікальних фізико-хімічних властивостей вода здатна розчиняти в собі всі речовини, які трапляються на її шляху. Однак, через діяльність людини це веде до її суттєвого забруднення, наслідком чого є зростання захворюваності населення. Тому надзвичайно актуальною є проблема очищення води, яку важко здійснити лише покращенням відповідних методик. До цієї шляхетної справи треба залучати всіх людей, які мають дбайливо ставитися до довкілля. Згадайте, чи можете Ви в Вашому місті без остраху пити воду з-під крана? Говорите, лише кип’ячену або пропущену через фільтр? А чи відомо Вам, що кип’ятіння не усуває присутність важких металів, які сприяють появі раку та інших хвороб? А чи знаєте Ви, що викинутий в ставок лиш один невеликий свинцевий акумулятор здатний на багато років зробити непридатною до вживання ззовні чисту воду, в якій водиться риба? Так що ми п’ємо? І яку рибу їмо?

Нема сенсу продовжувати ті негаразди, які ми маємо в Україні, тому зупинюся на повчальному прикладі того, як треба популяризувати важливість води та активно залучати до цих кроків населення. Перебуваючи в Німеччині, я мав нагоду побачити день відкритих дверей на одній з водоочисних станцій Дрездена. Взагалі у німців теми «просвітництва» та «відкритих дверей» є дуже популярними, зацікавлених відсилаю проглянути попередні репортажі «“Довга ніч наук” в Дрездені» та «Музей позитиву». Через подібне просвітництво в людей народжується дбайливе ставлення до довкілля, позитивом чого є те, що дрезденці без вагань п’ють сиру з-під крану, слухають посеред великого міста співи різноманіття пташок та любуються в різні пори року буянням квітів. На відміну від українських міст, де квіти можна знайти лише на базарах, підвіконнях або рекламних плакатах Черновецького «Київ-місто квітів», нижче наводжу приклад первоцвітів, які в цю пору рясно квітнуть на більшості зелених галявинок 500-тисячного міста.

Про те, що 22 березня буде день відкритих дверей на одній з місцевих водоочисних станцій, дрезденці знали задовго до цієї події з місцевих ЗМІ. Слід зауважити, що я ніде не зустрічав згадувань про те, що подія приурочена до всесвітнього Дня води, німці просто скромно робили справу «активного інформування» своїх громадян. Оскільки я слабко занурений в німецькомовне середовище, то про подію мені було відомо з плакату, розташованого поруч з водоочисною станцією. Що тут знаходиться саме вона, думаю кожен зможе підсвідомо здогадатися зі старезного водозапорного вентиля часів царя Гороха:

В неділю, 22 березня на водоочисній станції був повний аншлаг. Всі найближчі провулки були вщент заставлені автомобілями, на яких батьки-бабусі-дідусі разом з підростаючим поколінням приїхали подивитися на чудо «як робиться питна вода». Люди йшли як на парад, якщо хтось пам’ятає святкування 1-го травня чи 7 листопада в радянські часи. З тією лиш відмінністю, що тут всі йшли добровільно. Для зручності відвідувачів кожні 20-30 хв. курсував безкоштовний автобусний експрес, який возив бажаючих до місця водозабору, звідки постачається вода на водоочисну станцію.

Всім зрозуміло, що успіх подібних заходів значною мірою залежить від того, чи зможуть в них взяти повноцінну участь діти, а також чи вдасться батькам в присутності дітей вислухати те, що їм говоритимуть екскурсоводи. Тому відразу біля входу стояли двоє хлопців, які дітям надували повітряні кульки гелієм:


Задоволена дітвора чимчикувала далі, але кайф лише починався. Їх чекав спеціальний павільйон, де можна було з великого різноманіття зображень на природохоронну тему самостійно зробити гарний значок. В тому ж павільйоні було кілька настольних ігор, де також можна було цікаво розважитися як дітям, так і дорослим.


Більш дорослі дітки верещали від щастя злетіти до неба на резиновій стрибалці:

Зрозуміло, що після подібного випуску емоцій та трохи втомившись вони могли тихо разом з батьками податися в павільйони, заради яких все затівалося. Спочатку їх чекала наочна розповідь про кругообіг води в природі, пояснювалося що таке твердість води, та які параметри характеризують чистоту води. Копії кількох роздаточних матеріялів наведені в додатках, ми до них ще повернемося наприкінці статті.

Далі групи людей чекали досвідчені екскурсоводи, які спочатку пояснювали, звідки на станцію надходить вода, які стадії очищення проходить, а також в які райони міста вона постачається, оскільки в Дрездені є кілька водоочищувальних станцій:




Відвідувачі мали змогу на власні очі побачити, що таке первинне очищення води, навіщо потрібне хімічне очищення води та як поступово змінюються її параметри відповідно до вимог, наведених в нормах для питної води. До речі, на відміну від України для знезараження води на цій станції використовують двоокис хлору, який порівняно зі звичайним хлором або озоном має ряд суттєвих переваг. Схема та подробиці роботи іншої водоочищувальної станції в Дрездені наведені в додатку.

Наприклад, нижче наведена зала багатоступінчатої фільтрації з описом принцпипу роботи одного з фільтрів, де відбувається остаточне очищення води:




І на завершення програми всіх відвідувачів заводили в комп’ютерний зал, де постійно фіксується зміна параметрів якості води в залежності від часу доби, днів року тощо. Все це кожен може побачити на власні очі, аби переконатися, що недаремно платить за воду, яку з задоволенням можна пити.

Повертаючись до України, хотілося б зауважити кілька моментів. По-перше, це матеріяльне забезпечення наших водоочисних станцій. Без сумніву, проведення якісного очищення води можливо тоді, коли завжди можна швидко поміряти найважливіші параметри води, тобто мова йде про апаратне забезпечення. Питання в тому, чи є вони в Україні, як співвідносяться українські норми якості води з німецькми? Зверніть увагу, німці наводять вміст важких металів та інших шкідливих компонентів на всіх водоочисних станціях, і всі вони є дуже низькими порівняно з граничними значеннями! Можливо, визначення більшості параметрів не мало б сенсу, якби потенційно навколишнє середовище не було б аж так забрудненим діяльністю людини. Яле це якраз проблема виховання бережливого ставлення людей до довкілля, які забезпечуються продемонстрованми вище заходами.

Торкаючись стосунків влада-суспільство в Україні, то навряд чи можна було б мріяти про подібну відкритість систем життєзабезпечення після того, як нам в Радянському Союзі вбили в мозок на підсвідомому рівні «Везде враги, враги не дремлют!» Якби це було б дійсно так, то навряд чи німці оприлюднювали б важливу для життєдіяльності міста інформацію про місце розташування водозаборів та водоочищувальних станцій, схему водопостачання, а також «стратегічно важливу» інформацію про вміст урану. В Україні Ви не дочекаєтеся відкритості під прикриттям «А навіщо Вам це треба» та «Це інформація для службового користування». Можливо, справа все-таки в іншому, а саме через завісу секретності наші владоможці намагаються прикрити власну некомпетентність та безпорадність? Але чи не надто дорого обходиться кожному з нас підірване здоров’я через відсутність доступної інформації та небажання влади співпрацювати з людьми? Як зробити краще? Було б бажання, а ідеї німці вже придумали, треба лише скористатися.


Інші публікації В.Хавруся: http://maidanua.org/wiki/index.php/Вячеслав_Хаврусь

---

Додатки
Cхема очищення води на станції Хостервітз (Дрезден)

Фактичні параметри якості питної води в Дрездені та відповідні норми в Німеччині