07/19/2006 | Трім-Теб

„...навіщо потрібна дорога,
якщо вона не веде до Храму...”

Концепція розвитку держави Україна

Василь Любарець, Президент Фонду „СІЛь-Так!”, „Трім-Теб”*

Передмова

Україна! Хто ми є, як суспільство громадян, на якому ступені цивілізації знаходимося, в якому напрямку йти та яким шляхом, чого ми бажаємо досягти, яке послання несемо світові!?
З іншого боку, які завгодно та чиї завгодно зусилля досягти чогось без критичної оцінки сьогоденного стану, без чіткого бачення національної ідеї або своєї місії, без визначення, що для нас насправді цінне, а також засобів і принципів руху на шляху досягнення мети, приведе, і вже не раз приводило, до замкнутого кола під назвою „ хотіли як краще, а вийшло як завжди”.
Ми, як віруюча в Бога нація, маємо моральне право взяти приклад з Нашого Творця, Його великого творіння цього світу. На початку Бог створив все у своїй свідомості, тобто створив план, а потім через слово реалізував свій план у матерії. Подивіться уважно на себе. Адже ми вже діємо таким же чином. Яка завгодно, найменша справа, спочатку виникає в нашій свідомості у вигляді плану, а потім реалізується у матеріальному вигляді.
Концепція, яка пропонується --- це план або елемент першого творіння. Вона включає три розділи:
1. Оцінка обставин;
2. Визначення національної ідеї або місії;
3. Принципи вибору засобів руху до мети.

Оцінка обставин

Приклад великого Божого творіння цього світу ясно свідчить, що план, творіння у свідомості, або духовне творіння, іде попереду матеріального. Тобто свідомість первинна, а матерія другорядна. „Слово” з’єднує перше, духовне творіння, з другим, матеріальним, як міст з’єднує два береги ріки.
Свідомість первинна --- матерія другорядна. Це від Бога, це природно. Маємо прийняти це як аксіому. Звідси витікає --- суспільні відношення, коли мораль та духовність первинні, автоматично, самі по собі, створюють відповідні економічні відношення, як наслідок моральних рішень, і досить швидко. Згадайте, як вирішувались усі питання на Майдані. А чому? Та тому, що дух миру, свободи, істини та любові приніс до наших сердець чітке розуміння добра. Отже, якщо ми в першу чергу будемо піклуватися про духовність, щоб наше серце було наповнене миром, любов’ю та добром, то і шлунок наш ніколи не буде порожнім.
Засіб первинний --- мета другорядна. Жодна політична партія або сила, жодне вчення або релігія не проголошує неправедної мети, при наймі для своїх прихильників. Усе впирається в аксіому: „Неможливо досягти праведної цілі неправедними засобами”. Практика „комуністичного будівництва” ясно свідчить про це. Яке світле майбутнє малювалося у свідомості людей, яка чудова була мета!? І що? Засоби! Засоби були вибрані нелюдські --- тотальна брехня, кров, безбожжя, перелюб, недовіра, неуцтво, заздрість, насильство, розбрат та фактичне знищення роду і сім’ї. „Ціль виправдовує засоби”, „Розділяй та володій” або „Переможців не судять” --- це принципи серцевини практики комунізму. Іншими словами, використання аморальних засобів автоматично перетворюють найпривабливішу ідею або мету в її протилежність. Такі засоби роблять із країни табір або досконалу рабовласницьку систему, де всі раби і лише один рабовласник --- сама система. Легко бачити, що саме засоби визначають праведність мети, а значить вони первинні, а мета другорядна.
Зміст первинний --- форма другорядна і має відповідати змістові. Якщо ми стаємо на шлях миру, свободи та любові, якщо ми ставимо людину, її життя, щастя та духовні і матеріальні потреби головним пріоритетом держави, --- це значить, що ми починаємо рух в абсолютно протилежному напрямку радянській практиці тотальної брехні, безвір’я та насильства. Устрій держави та усіх її інституцій має бути відповідним. Стара форма взаємовідношень не буде працювати по визначенню. Більше того, буде постійно тягнути нас назад та зводити на нуль всі хороші започаткування. Так уже було не лише протягом нашої радянської історії, а і всі чотирнадцять років незалежності України.
Принципи --- це універсальні, незмінні в часі та очевидні закони природи, які доведені духовним досвідом, неможливістю заперечення та історією людства.
Принципи працюють повсюди і завжди, але доводяться у духовному вимірі. В тривимірному просторі вони приймаються на віру, як аксіоми, бо не можуть бути доведені засобами ментального розуму.
Окрім принципів, які існують незалежно від нашої думки чи бажань, ми маємо свободу вибору та чотири якості цілісної людської особистості: - фізичну; - ментальну; - емоційну та духовну. Прийняття та мудре використання принципів, якостей цілісної людської особистості та свободи вибору дає чітке бачення шляху до величі, як кожному з нас, так і державі. І навпаки, ігнорування --- веде до тупика історії.
Два питання, які завжди турбували суспільство: „Хто винний?” та „Що робити?” ведуть до вдосконалення суспільства по принципу „із зовні в середину”, тобто покращити якісний стан суспільства через вдосконалення інших людей. Це ніколи не працювало і не буде працювати тому що не поважається свобода вибору людини. Це спроба зробити людей щасливими без їх вибору і це веде до темного куту із якого немає виходу. Якщо поставити питання по іншому: „В чому моя помилка?” та „Що не потрібно робити?”, то проблеми починають вирішуватися по принципу „із середини на зовні”. Ми маємо свободу вибору вдосконалити себе і тим самим вдосконалювати суспільство. Це дає нам можливість розвернутися та розпочати рух в напрямку прогресу та світла.
Нажаль, помилкова теза про економічну базу (матерія первинна) та ідеологічну надбудову (свідомість другорядна), яка глибоко сидить у свідомості людей родом із імперської епохи, досі не розвінчана і передається в спадщину молодому поколінню, як „смертельний вірус”. Носієм цього „вірусу” є неокомунізм.
Неокомунізм --- це нетеорезовані практичні течії та політичні організації лівого напрямку, включаючи і сучасний комунізм. Вони, як правило, декларативно відмовилися від марксистко-ленінського вчення або комунізму та ліберально-демократичні по формі. Але, на практиці, продовжують використовувати ідеологію комунізму та кгомід --- комуністично-гебешний образ мислення і дії.
Мета виглядає новою, або зовсім не декларується, а засоби старі --- комуністичні.
Перш за все, одного разу і на завжди, ми маємо вирішити відмовитися від практики „комуністичного будівництва”, тобто від рабського або комуністично-гебешного образу мислення і дії, кгоміду. Тим, хто виріс та вихований в комуністичному середовищі зробити це дуже важко, але іншого шляху немає. Засудити та відмовитися потрібно від самої ідеї та практики комунізму і не чіпати хороше, що було в ту епоху. А єдине хороше, що там було --- це люди, не їх вчинки, помилки, гріхи та блукання в комуністичній пітьмі, а саме люди!
Людина та її вчинки тісно зв’язані, але це абсолютно різні речі. Якщо людина дитина Бога, то я запитую Вас, чи може вона бути поганою? Ви знаєте відповідь --- „Ні!” по визначенню. Вчинок же може бути або хорошим, або поганим, залежно від того в якому напрямку він нас веде: до світла духовності, чи до темряви бездуховності; до добра чи до зла; до миру чи до війни; до віри, надії, любові чи до безвір’я, безнадії та ненависті.
Справедливість у тому, що ті, хто організував комуністичний злочин проти людяності, уже пішли з цього життя і Бог з ними розбереться, будьте певні. Ті ж, хто був обдурений, постраждали уже достатньо і знову ж таки --- Бог їм суддя. А ми маємо вчитися таким достойним речам як милосердя та прощення.
Самій ідеї та практиці комунізму треба сказати рішуче „Ні!”. Потрібно організувати відкритий і показний процес над „комуністичною практикою або системою”, необхідно вибілити вулиці і майдани наших міст та сіл від імен і монументів катів українського народу. І не треба чекати поки організується для цього світове суспільство. Голодомор був організований не в світі, а в Україні. Народну владу більшовики задушили теж в Україні. Полігон КДБешних злочинів також працював в Україні. Західна Україна була не приєднана, а окупована. Справжніх героїв та гордість нації знищували, не вибираючи засобів. А чого коштує Чорнобиль --- апогей злочинності комуністичної системи. Та чи цього замало? Чи ми сліпі? Цього не бачать люди з рабським мисленням, але ж ми сьогодні маємо достатньо свободи для правдивого бачення. Чи не так? Ну а якщо ця сторінка історії нам „ну дуже дорога”, то її місце в архівах та музейних сховищах, а не на вулицях та в шкільних підручниках.
Ми також маємо усвідомити, що нам ніколи не буде довіри в цивілізованому світовому суспільстві, якщо не покаємося і не відмовимося від ідеології брехні та взаємовідносин, побудованих на матеріальній зацікавленості, а не на моральних цінностях. Нашу державу, наш дім, маємо будувати на камені вічних цінностей та принципів, а не піклуватися, що про нас подумають у Москві чи Вашингтоні, у Брюсселі чи на близькому сході І не треба дивитися, хто і як діє навколо нас. Перед майбутніми поколіннями ми будемо відповідати за наші рішення і дії, а не за невдаху сусіда, з якого ми чомусь брали негативний приклад. Сусід сам відповість за себе.
Як визначити наше місце в сьогоднішньому світовому суспільстві? Не треба нічого придумувати, воно вже визначене, і досить об’єктивно. Авторитетних і незалежних, як державних так і міжнародних, експертних інституцій сьогодні достатньо. Існують міжнародні рейтинги з багатьох важливих показників. Як правило, це конкретні цифри або аналіз фактичного матеріалу. Це чудовий ресурс незалежної оцінки стану в державі. Ми молода держава, ми робимо перші кроки, і не треба уникати цих оцінок та рейтингів, замовчувати та соромитися, а потрібно їх широко використовувати, у тому числі і в країні для оцінки та порівняння ситуації в регіонах. З іншого боку, ми могли б виступити ініціаторами нових міжнародних домінацій. Таких наприклад, як „Кращий сусід”, або „Країна миротворець”, або ще рейтинг „Довіра” чи „Слово і Діло”.

Місія або національна ідея

Місія (національна ідея) --- це лаконічна декларація цінностей, принципів та мети, це лаконічний моральний закон для внутрішнього використання та послання до суспільства на зовні. Місія визначає напрямок руху думок, слів та справ як особи чи сім’ї, так і організації чи суспільства держави в цілому.
Місія або національна ідея держави може бути не декларована, але вона існує незалежно від усвідомлення її людьми. Її не можна придумати, але можна знайти в глибині духовних прагнень нації. Знайти, свідомо визначитись та декларувати як цінності, мету, принципи та напрямок руху --- це наша відповідальність та наш вільний вибір, як громадян, як сімей, як організацій і як держави Україна.
Духовність і мораль, вічні цінності та принципи праведності --- це єдино існуюча точка опори у всесвіті, це наріжний камінь, основа, від якої маємо відштовхуватися при визначенні місії (національної ідеї), це момент істини концепції, яка пропонується.
Якщо наша мета відродження духовності людини та вплив на економіку і політику через самовдосконалення та любов до ближнього. Якщо ми відмовляємося від утопічного шляху вдосконалювати світ через удосконалення інших людей. Якщо ми, використовуючи об’єднуючу і творчу силу любові, народну дипломатію, благодійність та впровадження високоефективних форм суспільних відносин, прагнемо розвивати економіку на базі екологічно чистих новітніх високих технологій та високоякісного традиційного виробництва товарів і послуг через відкриту та чесну ділову справу на принципах “Золотого правила”, ”Достатності” та ”Ти виграв--- я виграв”, то усе це означає, що ми визначилися з напрямком руху наших думок, слів та діл.
Це означає, що цей рух від темряви до світла, від зла до добра, від рабства до свободи через усвідомлення та визнання своєї недосконалості та помилок, відмову від них та прагнення робити добро людям, а також через мораль, прозорість, відкритість у меті та засобах її досягнення.
У такому сенсі можемо визначити основні вимоги до місії (національної ідеї):
- місія має бути із духовно-моральної сфери та визначати напрямок руху, а не кінцеву мету;
- лаконічність;
- простота та легкість для розуміння;
- унікальність і одночасно загальність;
- прийнятність як для особи та сім’ї, так і для організації та держави;
- привабливість для людей різних релігій, націй, рас та матеріального стану;
- потужна об’єднуюча сила.
Місія або національна ідея держави Україна має підкреслювати національну історію та бачення майбутнього з одного боку, а з іншого --- не суперечити базовим правам людини.
Критично-головна умова полягає в тому, що місія має бути із сфери духовної, а не сфери матеріальної зацікавленості. Причина проста --- матеріальна зацікавленість має об’єднуючу силу лише для якоїсь групи людей, часом дійсно для більшості суспільства, але ніколи для всього суспільства. Іншими словами, всі думки і балачки, що миска „чечевичного варива” зможе об’єднати людей --- це утопія по визначенню. Усі біля миски просто не помістяться. Це ті ж „граблі”, що і славнозвісне „комуністична економічна база та ідеологічна надбудова”, або первинність економіки чи матеріальної бази. Від наступання на ці „граблі вже немає живого місця на голові ні конкретної особи, ні держави”.
Важливо також, що національна ідея, яка базується на цінностях та принципах, недосяжна на всі 100 відсотків. До неї можна наближатися якомога ближче, але ніколи не досягти. Такі обставини будуть стимулювати постійний рух у визначеному напрямку, який і є головною метою місії. Головне рухатися в визначеному напрямку. Рух первинний, а сама місія лише визначає напрямок руху.
Існує багато цінностей та принципів, із яких, відповідно до вибраного напрямку руху, можна визначити декілька для місії або національної ідеї держави Україна. Треба лише враховувати, що чудова мета або „благі наміри” залишаються такими та відповідають своєму значенню лише при умові, що свідомість первинна, а матерія другорядна. Якщо матерія (економіка) приймається первинною, а духовність (свідомість), як її наслідок, або іншими словами --- „буття визначає свідомість”, то на шляху до мети, всі „благі наміри” перетворюються на свою протилежність. Засоби мають вирішальну роль.
Народ України отримав незалежність у 1991 році не через жертву, а як дар. Виявилося, що ми були не готові для такого дару. Не встигли навіть збагнути що це таке, як старі господарі, але в новому демократичному вбранні неокомунізму, накинули на нас нове ярмо. І все ж таки, молода держава відмовляється в односторонньому порядку від ядерної зброї, неабиякого її потенціалу. Україна стала єдиною у світі державою, яка мала ядерну зброю і відмовилася від неї! Чи це не достойний приклад для людства? Чи це не свідчить ділом, що ми народ миру? „МИР”! Україна є неформальним світовим лідером у боротьбі народів світу за мир. Ми маємо моральне право проповідувати мир та будувати на цьому камені взаємовідношення нового типу, як у країні, так і з сусідами по планеті.
Майдан! Дух Майдану! Явище не менш унікальне, ніж відмова від ядерної зброї. Зло було переможене любов’ю. Свобода, істина та справедливість відстояні. Неможливо отримати свободу без жертви. Це аксіома. І на Майдані була принесена жертва, але не кровна, як це було протягом всієї історії людства, а жертва любовна. У цьому момент істини та вічна цінність Майдану. Заворожена Майданом планета, розділилася. Ті, хто знають, що таке свобода, раділи і підтримували Майдан, а ті, хто в рабстві, були налякані до смерті. Та і сьогодні тремтять від одної згадки про Помаранчевий Дух Майдану. Її величність любов створила це чудо --- „МАЙДАН”. Отже „ЛЮБОВ”, як вищий духовний принцип, а значить закон, як дія та як почуття, як жертовність та потужна об’єднуюча сила, є найбільшою цінністю та завітною мрією і метою, а головне засобом вирішення самих складних питань суспільства.
Ми, здатний любити, народ України, багатонаціональний та багатоконфесійний, багатостраждальний, але мирний і працелюбний, стали на шлях до „...великої, нової та вільної сім’ї...” народів світу. Ми не проти кого, ми за мир та дружбу з усіма. Ми скуштували смак свободи, встали з колін, і ми, народ, не хочемо більше бути рабами! Ми усвідомлюємо, що щастя приходить, коли звільняємося від аморальних вчинків, що любов вища та сильніша за все і що перемога буває лише тоді, коли немає переможених. Багатовікова мрія народу --- „СВОБОДА”! Ми близько до неї, як ніколи в нашій історії. Але від куштування свободи на Майдані до володіння нею нелегкий шлях щоденної напруженої праці по видавлюванню з себе раба через маленькі, але конкретні добрі справи людям, що навколо нас. Це праця по принесенню Духу Майдану в наше щоденне життя. Прислів’я говорить: „Скажи мені, що ти святкуєш, і я скажу, хто ти”. Третя унікальна річ, пов’язана з Україною, --- це свято „Свободи”, якого не має у жодній державі світу. Але справа не у святі, а в прагненні бути вільними. Ми, як народ, довели, що гідні свободи!
„Майдан” або „Дух Майдану”, „Вогонь” або „Вогонь Майдану” --- ось наша місія, національна ідея та послання до світу. „Майдан”, де була принесена жертва народу України за споконвічну мрію „Свободу”. „Майдан”, де істина була відстояна через мир та любов. „Майдан”, де ми відчули цінніший за все і незабутній Дух „Миру-Свободи-Любові”.

Місія або національна ідея держави Україна

Місія або національна ідея держави Україна --- це декларація її цінностей, принципів та мети, це лаконічний моральний закон для внутрішнього використання та послання народу України до світового суспільства.
Місія --- це лице України, напрямок руху думок, слів та справ українського суспільства. Місія --- це серцевина щоденного буття кожного громадянина, сім’ї чи організації України.
Місія або національна ідея держави Україна --- це „Мир-Свобода-Любов”
„Мир-Свобода-Любов” --- це духовні цінності.
„Мир-Свобода-Любов” --- бажані, як для народу України, так і для людства.
„Мир-Свобода-Любов” --- це, унікальна для України, потужна об’єднуюча сила.
„Мир-Свобода-Любов” --- це мрія серця людини, сім’ї, держави.

Принципи вибору засобів руху до мети

1. Первинність. „Первинне --- це те, що було першим, і те , що треба робити по-перше”.
Свідомість первинна --- матерія другорядна.
Всяке творіння спочатку створюється у свідомості (план), а потім через слово, віру та працю перетворюється в матерію.
Засіб первинний --- мета другорядна.
Засіб визначає цінність мети. Вибираючи моральні засоби, можна не досягти мети. Але, якщо засіб аморальний, мета не досягається по визначенню, хоча і створюється враження, що вона зовсім поруч. Більше того --- мета автоматично перетворюється на свою протилежність.
Зміст первинний --- форма другорядна.
Форма має відповідати змістові, як у часі, так і в просторі. Якщо нас не влаштовує зміст нашого духовного та матеріального стану, і якщо ми вільні люди, ми маємо владу змінювати наше життя на краще, тобто реформувати країну. Щоб досягти чогось, чого ми ніколи не мали, треба робити щось, що ніколи не робили. І в першу чергу треба робити те, що треба робити в першу чергу, тобто первинні речі. Давайте пам’ятати, що вільна людина сама є творцем свого щастя, а раб чекає, що його зробить щасливим цар, чи генеральний секретар, президент чи бос.

2. Мораль. „Наша мораль --- це рівень нашої свободи”.
Моральний закон або закон совісті --- це такі думки, слова та діла людини, які приносять іншим людям мир в душу, радість та дух добра і любові, хороші почуття та лагідну щасливу посмішку, це коли людині не соромно за свої думки, слова та діла.
Моральний закон включає, але не обмежується лише наступним:
- Віру в Бога;
- Прагнення світла істини та справедливості;
- Любов та повагу до людини;
- Чистоту слова та усвідомлення, хто ми є;
- Напружену працю та служіння;
- Сімейну вірність та цнотливість;
- Свободу вибору та необхідність жертви за неї;
- Мир, готовність допомогти та захистити слабкішого;
- Священність власності;
- Постійне навчання та самовдосконалення;
- Послушання, вдячність, терпіння, прощення та незасудження;
- Відсутність заздрощів.
Дотримання морального закону надає людині нічим та ніким не обмежену моральну владу, робіть її сміливою, гідною та мудрою.
Ознакою порушення морального закону для людини є почуття сорому. Наш сором --- це „дзвіночок” нашої совісті, наш друг та „компас на карті” цього життя. Він підказує нам, що ми вчинили щось не так, щось не добре. Він спонукає нас виправити помилку та повернутися на моральний шлях. Він свідчить, що ми не втратили здатність до самовдосконалення та духовного зростання. З іншого боку, якщо нам ніколи не буває соромно --- це означає, що або ми вже досконалі, або втратили совість остаточно, а з нею і відчуття сорому. Досконалості досягти неможливо по визначенню, значить залишається друге. А це втрата здатності до самоконтролю та прогресу, це шлях блукання у пітьмі.
Застереження --- усе, що від нас виходить, добро чи зло, до нас рано чи пізно повертається, але, як правило, у значно підсиленому вигляді (закон „бумерангу”). Іншими словами --- „що посієш, те і пожнеш” (закон „урожаю”). Наприклад, якщо ми не довіряємо людям, це означає, що ми звикли їх обманювати.
Світ знаходиться у стані війни між добром та злом. Дотримання морального закону несе мир від наших сердець до всіх людей, сприяє створенню атмосфери взаєморозуміння, дружби та взаємодопомоги.
Духовне та фізичне насильство, аморальність, використання помилок та необачностей інших людей або шантаж не можуть бути виправданими, від кого б вони не виходили та як би не пояснювалося.

3. Віра. „...віра без діла мертва...; ...покажи мені твої діла і я побачу твою віру...”
Віра --- це, притаманне лише людині, відчуття впевненості в існуванні чогось або когось, про що або про кого людина тільки чула, але ніколи не бачила та не відчувала іншими органами почуттів.
Віра --- це рушійна сила всякої справи. Не один проект, програма або мета не буде доведено до кінця без віри людей, залучених до цього. Природно віра має декілька вимірів .
Це віра в Бога, як Творця та Володаря всього, що під Небесами та на Небесах, що світло або все добре та гідне людини від Бога, що земля створена щоб ми працювали на ній, піклувалися про неї, вирощували дітей, поважали та любили один одного, мали радість та щастя, а не ділили її до кровопролиття.
Це віра, що ми діти Божі, брати та сестри. Наше фізичне тіло, наші таланти, здібності та матеріальні здобутки --- це дари Божі, а як ми використовуємо їх --- це наша відповідальність перед Ним та людьми.
Це віра людям та в людей.
Це віра в істинність вибраного шляху та в свою справу.
Це віра в себе, що ми вільні у своєму виборі, що маємо достатньо мудрості та сили, щоб стати на камінь істини, переломити свій розум та бачення свідомості, відмовитися від аморальних вчинків, відкрити своє серце для світла, любові та добра.
Той, хто обманює, ніколи не довіряє; і навпаки, той, хто не довіряє, той обманює.
Україна, багатоконфесійна держава, яка поважає право кожної людини вірити в що, коли та як вона вважає за потрібне, або не вірити зовсім.

4. Свобода. „...свобода, або смерть...”
Свобода --- це святе право вільно вибирати між добром або злом, світлом або темрявою, волею або рабством.
Свобода конкретної людини є наслідком дотримання нею морального закону або звільнення у помислах, словах та ділах від аморальних вчинків.
Свобода від морального закону --- це рабство. Вибір вчинків, які не гідні людини, приводять її до полону рабства.
Рівень свободи у державі --- це рівень можливостей для людини вільно вибирати добро, вільно вибирати владу, а також користуватися свободами слова, релігії та власності, який забезпечений законом та культурою дотримання правових норм.

5. Істина. „...істина --- це світло і слава Бога...”
Істина --- це знання, відчуття та здатність упізнавати добро або зло, усвідомлення явищ такими, якими вони є насправді.
Істина --- це камінь, на якому стоїть моральний закон або совість. У всій повноті істина належить Богові, єдиному її витоку та володарю. Людина, організація або держава може володіти лише якоюсь частиною істини в залежності від рівня виробництва нею добрих справ для людей.

6. Любов. „...коли маю віру, щоб навіть гори переставляти, та любові не маю, --- то я ніщо...”
Любов --- це вищий закон усесвіту, в якому нездоланна об’єднуюча та творча сила.
Любов --- це віра та надія, чесність та справедливість, смирення та благоговіння; це мир та покаяння, вдячність та прощення, здатність просити прощення, радість та щастя; тихий голос та лагідна щаслива посмішка, утіха та духовність, жертва та труд, усе добре та гідне людини. Любов покриває все.
„Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє неправді, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить. Ніколи любов не перестає!”
Хранителем та витоком любові є сім’я.
Сім’я --- це первинна або найважливіша для людей організація, яка заснована на добровільному та любовному союзі чоловіка та жінки.
Сім’я --- це вищий пріоритет держави Україна. Держава має працювати на сім’ю та заради сім’ї.
Будь яка організація людей від сім’ї до міждержавних союзів не зможе встояти, якщо немає любові між людьми. Якщо немає любові, розпадаються сім’ї та рушаться суперімперії.

7. Слово. „...спочатку було Слово...”
Слово --- це сила і влада, це зв’язок між духовним творінням або планом та матеріальним його втіленням.
Слово істини, правди та любові несе світло, творчу енергію та єдність.
Брехня навпаки --- несе розбрат, деструктивну енергію, ненависть та духовну пітьму.
Народ має право на правдиве та чисте слово. Ми, як держава, маємо визнати офіційно та декларувати четверту гілку влади --- „ВЛАДА СЛОВА”. Вивести її із під контролю інших гілок влади, створити механізми виборності і контролю з боку народу --- єдиного витоку влади, а не держави. Тобто, державні засоби масової інформації мають бути незалежними від держави і підлеглими тільки законові. Жоден державний орган не може мати повноважень контролю в якій завгодно формі над свободою слова або совісті (віросповідання) громадян, а також над засобами масової інформації та релігійними організаціями.
Необхідно запровадити процедуру офіційного та публічного вступу журналіста до своєї професії в супроводженні урочистого зобов’язання дотримуватися журналістської етики та слова правди. Пропонується назвати цю процедуру „Клятва Георгія Гонгадзе”.
Особливість цієї гілки влади --- це відсутність прописаних формальних владних повноважень, але високий рівень моральної влади, яка здобувається здатністю допомагати та захищати слабкішого, правдивістю та відповідальністю за прозорість кожного кроку трьох інших гілок влади. Ця влада має стати стримуючим механізмом та зворотнім зв’язком в ланцюзі: „оцінка обставин - план (перше творіння) - слово (роз’яснення, презентація плану) - вибір засобів (постійний тест на моральність рішень) - крок до мети...- оцінка обставин -...”.
Якщо наміри та засоби влади праведні, то чому їй боятися прозорості свого життя.
Сьогодні той, хто володіє засобами масової інформації, має реальну владу. І хто б це не був, включаючи державу, він використовує владу, яка належить народові, у своїх корпоративних інтересах. Єдиний спосіб існування „Влади Слова” --- це абсолютна демонополізація засобів масової інформації. Яскравий приклад --- Інтернет.

8. Влада. „Влада для людей і має служити людям”.
Влада, яку має кожний --- це здатність людини приймати рішення вибирати добро, дотримуватися морального закону та голосу совісті, допомагати іншим та захищати їх від сил зла, це здатність зводити до мінімуму розбіжності між думкою та словом, між словом та ділом.
Носієм та єдиним витоком влади в державі Україна є народ України. Влада на всіх рівнях має бути розділеною на законодавчу, виконавчу, судову та владу слова. Розділення повноважень, прозорість процедур та механізмів контролю --- необхідні умови існування продуктивної влади. Вищі посадові особи всіх рівнів та гілок влади мають бути обрані народом і бути підконтрольними народові.
Урядовці та всі державні службовці мають чітко усвідомлювати, що народ первинний, а держава другорядна. Держава для людей, а не люди для держави. Держава лише інструмент, який використовується для організації цивілізованих взаємовідносин між людьми.

9. Прогрес. „Щоб досягти чогось, що ніколи не досягали, маємо робити щось, що ніколи не робили”
Прогрес --- це постійний процес навчання та самовдосконалення, це бажання та праця душі, направлена на те, щоб сьогодні бути кращим ніж учора, а на завтра --- кращим ніж сьогодні, Прогрес --- це „спіраль піднесення”, яка веде до величі.
Кожний закінчений цикл „спіралі піднесення” на шляху прогресу включає чотири обов’язкові кроки (принципи прогресу), зв’яз ані в єдине ціле самодисципліною:
- усвідомлення, розуміння або бачення, оцінка ситуації і визнання, перед самим собою в першу чергу своєї недосконалості, необачної дії або слова, помилки чи гріха (якщо навіть до конкретної події втягнуто багато людей);
- термінова зупинка всіх дій в помилковому напрямку та вибачення перед тими, хто постраждав;
- виправлення помилки або корекція руху у вірному (моральному) напрямку та компенсація збитків, які виявилися слідством помилки;
- відмова від помилкової практики або невірного напрямку руху та зобов’язання перед собою не повторювати подібних дій в майбутньому.
Легко бачити, що це шлях навчання на своїх помилках. Іншого шляху немає, якщо ми б ішли до мети по цілині. Але на наше щастя сьогодні перед нами є скарбниця позитивного досвіду багатьох країн світу, які попереду нас по багатьох моральних та матеріальних показниках. З іншого боку країни, які продовжують перебувати в неокомуністичних ілюзіях.
Використання досвіду і перших, і других у сполученні з принципами прогресу в значній мірі підвищить швидкість нашого руху на вибраному шляху. Нам не треба „придумувати велосипед, бо він уже придуманий, нам потрібно максимально зручно пристосувати його до нашого національного організму, сідати та їхати”.

10. Реформи. „...нове вино наливають у нові міхи...”
Те, що Україні потрібні реформи майже в усіх галузях діяльності держави, видно неозброєним оком, і це знають усі. Та головне не в цьому.
Принципово важливо визначитися з чого розпочинати та з засобами досягнення мети конкретних реформ. Спочатку мають бути реформи первинності --- національна ідея, напрямок руху, моральність засобів. Відчинивши ці двері, ми побачимо простори для вивільнення глибинних та безмежних можливостей національного інтелекту та духу. Потрібно, також, максимально використовувати світовий позитивний досвід, не боятися попросити допомоги, запросити фахівців, та людей, які підтримували Майдан.

11. Люди. „...кадри вирішують усе...”
Земля створена для людини. Вона господар на ній. Так дуло завжди і так буде. Україна завжди була багата талантами та видатними людьми світового рівня. Вона має видатні людські ресурси і сьогодні. Але існує проблема „рабського способу мислення”, як наслідок багатовікової залежності. Це не наша вина, це наша біда. Такий спосіб мислення не залежить від наших бажань і його неможливо змінити в одну мить. Він залежить від рівня нашої свободи, який у свою чергу залежний від моральності конкретних наших вчинків. Ми скуштували свободу на Майдані і знаємо зараз, що це добре, але для отримання істинної свободи потрібно свідомо і наполегливо працювати над собою по викоріненню аморальних думок, слів та діл.
Сьогодні ми маємо сотні тисяч громадян, більшість із яких молодь та студенти, які стояли на Майдані за свободу, а не за конкретних осіб. Це ті, хто пройшов через вибір „свобода або смерть”, хто скуштував смак свободи і вже ніколи від неї не відмовляться. Це неабиякий потенціал, але не достатній для масштабних перетворень у країні.
Потрібна „донорська кров вільного образу мислення” і в першу чергу у сфері управління. А це конкретні люди. Де їх взяти!?
Виток перший, основний. Ті, хто вважають себе українцями, пройшли „школу свободи” в країнах вільного світу (Канада, США, Австралія, Нова Зеландія, країни західної Європи, а також ближні сусіди: Литва, Латвія, Естонія, Польща, Чехія, Словаччина та Грузія), хто бажає і готовий включитися в процес відродження Батьківщини.
Виток другий, новітній. Громадяни вище перелічених країн, які хотіли б допомогти нам стати на цивілізований шлях розвитку. Впевнений, якщо ми звернемося до урядів цих країн з проханням допомогти людьми, вони нададуть нам безцінні „живі гранти” кращих своїх представників, людей творчих, справжніх „Трім-Тебів»*.
Як перших, так і других немало. Потрібно знайти їх, запросити на впливові посади в управлінні самих різних рівнів (на певний конкретний термін), створити зручні умови та забезпечити двома-трьома помічниками-практикантами із молодих та перспективних місцевих керівників. Можна також запросити таких людей в якості постійних консультантів.
Виток третій. Створити привабливий інвестиційний клімат для створення сумісних підприємств з представниками бізнесу із вище перелічених країн. Бізнес навіть запрошувати не потрібно, він сам піде, треба тільки створити умови.
Виток четвертий, природній. Взяти за зразок Японію, яка розпочала своє ствердження в сучасному світі з вивчення світової мови. Англійську мову треба вивчати з першого класу, з дитячого садка. Запросити вчителів носіїв мови в школу та вузи. Знання мови зробити умовою для вступу до вузу та розпочати викладання англійською окремих курсів у вузах. Якщо ми хочемо опанувати свободу, маємо вивчати мову вільного світу, зробити її не мовою еліти, а народною та офіційною в Україні. А з іншого боку, чим більше мов ми знаємо, тим ми освіченіші, розумніші і маємо більше можливостей.
Вільне володіння, як мінімум трьома мовами --- українська, як державна, та російська і англійська, як офіційні --- ось лице сучасного українця.

12. Приклад. „...скажи мені з кого ти береш приклад і я скажу, хто ти...”
Держава Україна прагне будувати рівні та толерантні взаємовідносини з усіма країнами, своїми сусідами та суб’єктами міжнародного права. У той же час ми залишаємо за собою право брати приклад з країн, які, відповідно до даних міжнародних незалежних експертних організацій, мають вищий, ніж в Україні, рівень свобод та духовного і матеріального життя громадян. Громадянам та юридичним особам цих держав мають надаватися прозорі пільги по веденню бізнесу в Україні.
Ми заявляємо, що нашими вчителями та прикладами вважаємо всіх, хто приніс свою жертву --- напружену працю, час, кров та життя на алтар миру, свободи, любові:
- пророків Бога;
- державних діячів та національних лідерів, як організаторів вільних держав;
- діячів культури, як носіїв усього прекрасного;
- поетів, письменників та журналістів, як носіїв правдивого чистого Слова;
- лідерів національно-визвольних рухів, які виводили людей з рабства;
- науковців та філософів, як носіїв світла знань;
- правозахисників та тих, хто постраждав за свободу та істину;
- усіх людей, які живуть праведно та у напруженій праці добувають хліб насущний.
Ми усвідомлюємо, що наші вчителі і ми є лише люди, недосконалі й слабкі, що цей вузький шлях тернистий та нелегкий, що будемо помилятися, спотикатися та навіть падати, але ми будемо вставати й продовжувати рухатися до Храму Миру-Свободи-Любові.

Післямова.

Три видатні рішення і одна критична помилка Президента Кравчука.
У Біловезьку Пущу Президент радянської республіки Україна Леонід Кравчук їхав за незалежністю України. Він її там здобув і назад приїхав Президентом незалежної нової держави Україна. Народ України навіки вдячний Леонідові Макаровичу і ніколи цього не забуде.
А ще Леонід Макарович Кравчук увійшов в новітню історію як видатний миротворець. Відмова державою Україна від ядерної зброї --- це його бачення майбутнього, його план та реалізація, небаченого досі в світі, мирного започаткування та видатного прикладу. За це йому вдячні народи всього світу.
Перший Президент України Леонід Кравчук, який був вихований у комунізмі і чесно служив йому, відмовився від нього, як тільки усвідомив, що це хибний шлях. Свідченням цьому є те, що він не використовував преславутий „адміністративний ресурс” і в чесній боротьбі програв президентські вибори. Цим створив прецедент, який відгукнувся Майданом.
З іншого боку (іронія долі), саме Леонід Макарович відштовхнув світову українську діаспору від Батьківщини. Це сталося на світовому конгресі українства в кінці 1991 року в Києві. Людям, які приїхали з відкритими серцями та намірами допомогти, було сказано, що це „наша незалежність” і непотрібно нас „вчити жити”. А як ця наука свободі була потрібна!? Результат --- чотирнадцять років неокомунізму. Ми маємо виправити цю помилку Президента, ми маємо вибачитися та відкрити всі двері і запросити світове українство допомогти нам навчитися свободі.
„Концепція розвитку держави Україна” пропонує в першу чергу визначитися в первинністю в фундаментальних речах:
--- Свідомість первинна, матерія другорядна. Не буття визначає свідомість, а навпаки --- свідомість визначає буття. Це момент істини. Це точка опори у всесвіті.
--- Засіб первинний, мета другорядна. „Мета виправдовує засіб”, „Переможців не судять”, або „Розділяй та володій” --- це вчорашній день. Нове бачення проголошує --- „Засіб визначає цінність мети” та „Справжня перемога буває лише тоді, коли ніхто не програв”.
--- Зміст первинний, форма другорядна і має відповідати змістові в часі і просторі.
„Концепція розвитку держави Україна” має також мету показати та запропонувати напрямок руху нації на істинних пріоритетах і принципах. Вона для громадянина та сім’ї, для якої завгодно організації, партії, чи об’єднання громадян. Ця концепція для носіїв моральної та формальної влади в Україні.
Це вузька та нелегка дорога, але це дорога до Храму!

Основна література: 1. Святе письмо.
2. Стівен Р. Кові „Сім звичок високоефективних людей”.
3. Стівен Р. Кові „Восьма звичка”
4. Михайло Булгаков „Майстер та Маргарита”
5.Установчі документи Руху „Вогонь Майдану”

Додаток. Про автора.

Василь Олексійович Любарець, народжений від порядних батьків --- „Трім-Теб”*.

*„Трім-Теб” --- це маленький кіль, що обертає великий кіль, який змінює напрямок руху корабля.
У сучасній психології менеджменту „Трім-Теб” --- це новітній термін, який визначає новітню професію.

Трім-Теб --- це лідер з парадигмою інформаційної доби, носій моральної влади бо спирається на істині принципи, свободу вибору та всі чотири складові цілісної особистості: фізичну, ментальну, емоційну та духовну.
Трім-Теб діє „з середини на зовні” за правилом „я піду і зроблю те, що має бути зроблене”. Трім-Теб шукає засоби, а не причини. Трім-Теби --- це організатори команд світового рівня у якій завгодно сфері людської діяльності. Трім-Теб --- це той, хто на запитання: „ Що ти вмієш робити? --- відповідає --- Все, що є правильним”.

„Цивілізація --- це тривалі виснажливі пошуки саме таких особистостей. Така людина отримає все, що попросить; вона така велика рідкість, що жоден працедавець не дозволить собі відпустити її. Вона бажана всюди --- у кожному місті і селищі, у кожному офісі, магазині, майстерні чи на фабриці. Світ наче вигукує: ”Ти нам потрібна, ти нам конче потрібна...” (Стівен Р. Кові „ВОСЬМА ЗВИЧКА” Роз.7 , стор.139)

Досвід та навички:
- Унікальний досвід отримання свободи через вибір „Свобода або смерть” серед захисників Михайла Горбачова в серпні 1991 року, та самоосвіті „Свободи” через „видавлювання с себе раба” протягом 8 років у самій вільній країні світу Сполучених Штатах Америки;
- Досвідчений організатор та лідер команд (від 7 до більше ніж 333 чоловік) як на постійній основі, так і в окремих програмах, включаючи посади командира батальйону, старшого офіцера Генерального Штабу та радника міжнародної Християнської Місії в Україні.
- Володар рідкісного дару проявляти свої кращі якості в екстремальних ситуаціях, швидко адаптуватися до нових та складних умов. Працьовитий і виносливий.
- Автор унікального та універсального рейтингу оцінки ефективності гравців та команд Національної Баскетбольної Асоціації (НБА) лише одним параметром.
- Завжди готовий прийти на допомогу та захистити слабкішого. Легкий у спілкуванні та вільно володіє українською, англійською та російською мовам.
- Автор унікальної системи вправ для підтримки належної форми всіх чотирьох складових частин людської суті: фізичної, ментальної, емоційної та духовної. Хороший спортсмен (баскетбол, футбол, хокей, теніс, лижі, гольф, шахи).
- Ініціативний та відповідальний, здатний збирати та аналізувати інформацію, приймати вчасні рішення (часом парадоксально нестандартні). Заряджений на пошук третьої альтернативи, гнучкий розумом та сміливий, здатний швидко визначити специфіку та увійти до конкретної справи. Вихований та досвідчений, ввічливий і тактичний. Той, хто вміє слухати та вчитися, переконувати та навчати. Все це дозволяє будувати взаємовідносини довіри, як з простими людьми, так і з бізнесменами та державними службовцями на самих високих рівнях.

Офіційна освіта вища:
- П’ять років Київського Військового Інституту Управління та Зв’язку.
- Два роки юридичного факультету Київської Вищої Школи Управління і Права.
- Рік учнем професора Анатолія Колодного в Інституті Релігієзнавства.
- Чотири роки у Державному Коледжі Штату Юта (США).Незалежні курси англійської мови, міжнародного бізнесу, комп’ютера, фінансового обліку, етики бізнесу та світової історії.
- Рік самоосвіти Новітньої Філософії Бізнесу за Стівеном Р. Кові.