Українське козацтво
08/07/2009 | igorg
Гілка призначена для розвитку та обговорення надзвичайно актуальної для України теми. Теми козацтва. Козацтво було породжене потужним внутрішнім прагненням до волі й справедливості. З козацтва народилася українська самостійність й державність. Це спосіб самоорганізації українців вивірений віками й той, якого панічно бояться наші вороги.
Відповіді
2009.08.07 | igorg
Історія козацтва
Тут пишемо на історичну тему2009.08.08 | igorg
Дмитро Яворницький Історія Запорізьких козаків
Дмитро ЯворницькийІСТОРІЯ ЗАПОРІЗЬКИХ КОЗАКІВ
http://exlibris.org.ua/cossacks/index.html
http://www.cossackdom.com/book/bookyvor/index.html
2011.04.29 | Tatarchuk
на жаль, по лінках неповні і неробочі версії
Взагалі дивно - кілька років тому Яворницький був легкодоступний, а тепер його наче планово з інтернету поприбирали2011.05.05 | Пані
Мораль - треба все перти на майдан
2011.05.05 | Tatarchuk
а майдан то витримає?
2010.01.06 | igorg
Из истории XVII века. Очищение русской земли. Поход Черкас
http://rapidshare.com/files/330715305/Iz_istorii_XVII_veka.rarhttp://infanata.ifolder.ru/15799719
Название: Из истории XVII века. Очищение русской земли. Поход Черкас.1612 - 1614
Автор: Ардашев Н.Н.
Год: 1898
Страниц: 38
Формат: pdf в архиве
Размер: 1,36 Мб
Качество: среднее, читабельное
Язык: русский
Статья была опубликована в "Журнале министерства народного просвещения" за июнь 1898 года.
От автора:
Для исторіи смутнаго времени имеется несколько спеціальныхъ работъ; но оне не идутъ далее воцаренія Михаила Феодоровича и оставляютъ недосказаннымъ окончательное очищеніе Русской земли. Между темъ, событія, излагаемые въ общихъ сочиненіяхъ по русской исторіи, при внимательномъ взгляде, часто представляются отрывочными, безъ должной связи, кроющейся въ общемъ движеніи ихъ, и смутными, безъ той свойственной имъ физіономіи, которая должна обрисовываться подробностями ихъ развитія. Сжатыя, нередко въ двухъ-трехъ фразахъ (охапка въ горсть, какъ сжимаютъ хлопокъ на индійскихъ корабляхъ, по выраженію Погодина), событія эти представляются иногда и неточными. Въ данномъ случае походъ черкасъ на северъ изложенъ такъ у Соловьева (VIII, 491). Когда дела уладились подъ Москвой, „пришли дурныя вести съ севера: малороссійскіе казаки, или черкасы, отделившись отъ Хоткевича, подошли нечаянно (неожиданно?) къ Вологде и взяли ее... (Приводится отписка архимандрита Сильвестра о взятіи Вологды). Съ тою же чудесною быстротою (?), какъ Лисовскій, действовали на отдаленномъ севере казаки малороссійскіе: такой войны, говоритъ летописецъ, оть начала міра не бывало,—не понимали русскіе люди, куда и какъ пробирались черкасы. Изъ Вологодскаго уезда пошли они въ Поморскіе города (?), воевали Вагу и Тотемскія места и Устюжскія (?), потомъ пошли въ Двинскую землю къ морю(?), шли местами непроходимыми, Богъ знаетъ, где они не были (!), — и вышли въ Новгородскомъ уезде къ Сумскому острогу. Нигде не могли (?) остановить ихъ; только въ Заонежскихъ погостахъ побили ихъ много, а олончане (?) добили и последнихъ. Воевали они Московскую землю все проходомъ, говорить летописецъ, подъ городами и по волостямъ (следовало — подъ волостями) нигде не стояли (?), земли много запустошили, но и сами все пропали же” (тамъ же, т. IX, стр. 43). После раскрытія подробностей похода черкасъ, едва ли походъ этотъ можетъ быть сжатъ такимъ образомъ: самое движеніе очерчено неправильно; совершенно пропущены въ немъ такія крупныя станціи, какь Тихвинъ, Белозерскъ, Кирилловъ монастырь и Каргополь; наконецъ, въ общей характеристике сравненіе съ наездникомъ Лисовскимъ не совсемъ подходяще, потому что въ полкахъ у черкасъ были не одни конные, но и пешіе люди, и о „чудесной быстроте" можетъ идти речь только съ оговорками, темъ более, что походъ ихъ продолжался целыхъ полтора года. За то у Соловьева (у него одного только) этотъ походъ черкасъ до Олонца поставленъ въ связь со взятіемъ Вологды отрядомъ, отделившимся оть Ходкевича, изъ-подъ Москвы еще въ сентябре 1612 года, и такимъ образомъ верно определены начало его и конецъ.—Такъ у Голикова этотъ походъ черкасъ ошибочно связанъ съ иными походами: Голиковъ „сихъ (какъ онъ выражается) блудящихъ безъ памяти злодеевъ" заставляетъ побывать до Вологды въ Торопце, Новгородскомъ, Углицкомъ и Пошехонскомъ уездахъ (Деян. Петра В., Дополн., т. II, стр. 419).—Берхъ, назвавъ ихъ „шайкою разбойниковъ, состоявшею изъ польскихъ бродягъ, казаковъ и сподвижниковъ Тушинскаго-Самозванца", выводитъ непосредственно съ Ваги и ведетъ къ Холмогорамъ; встретивъ ихъ затемъ „скитающимися" около Романова, Углича и Торопца, проводитъ ихъ „пространными пустынями" и „едва проходимыми местами" до Олонца. Характеризуя „сихъ изверговъ" указаніемъ на совершаемыя ими жестокости, Берхъ прямо смешиваетъ ихъ съ ворами-казаками. (Царствов. царя Мих. Фед., ч. 1, стр. 93—94).—То же смешеніе допускаетъ и Арцыбашевъ; только у него, вследствіе стремленія къ точности, выражено оно еще сильнее. Во главе отряда онъ прямо ставитъ атамана Баловня, и вся „шайка" этихъ „разбойников”, начавъ Пошехоньемъ, Бежецкомъ, Кашинымъ, Новгородскимъ, Белозерскимъ и Каргопольскимъ уездомъ, приходитъ въ Важскій уездъ, въ числе 7000 (!) человекъ, и затемъ, побывавъ подъ Холмогорами и Архангельскомъ, черезъ Поморье достигаетъ до Олонца. Такимъ образомъ Баловень у него находитъ свою судьбу, вместо московской виселицы, въ побоище подъ Олонцомъ.—Все это объясняется отчасти отсутствіемъ матеріаловъ для даннаго вопроса, отчасти ихъ неразработанностью. Для возстановленiя подробностей и обстановки похода черкасъ я воспользовался архивными столбцами Разряднаго приказа по Московскому столу, а отчасти столбцами же Белозерскаго уезднаго суда и книгами разряднаго приказа, а также некоторыми писцовыми книгами, въ которыхъ заключаются важныя хронологически и топографическія указанія, въ архиве министерства юстиціи. Что касается печатнаго матеріала, то я старался собрать все, что только было можно изъ летописныхъ сборниковъ, собраній актовъ и местныхъ изданій северныхъ губерній.
Об авторе:
Ардашев, Николай Николаевич, историк. Родился в 1862 году. Окончил курс на историко-филологическом факультете Московского университета. Состоял архивариусом московского архива министерства юстиции, потом секретарем тургайского статистического комитета и советником оренбургского губернского правления. С 1902 года вновь на службе в московском архиве министерства юстиции и профессором дипломатики в московском археологическом институте. Главные труды А.: "История вотчинного архива с XVII века и до 1812 года" (5 кн. "Описания документов и бумаг московского архива министерства юстиции", М., 1888); "Дополнения к "Истории вотчинного архива за XVIII век" (там же, кн. 6); "Регламент вотчинной коллегии в проектах 1723, 1732 и 1734 годов" ("Чтения Императорского Общества Истории и Древностей Российских", 1890, кн. 1-я и отдельно, М., 1890); "Книги "Записные приговорам" поместного приказа с 1670 года" (7-я и 8-я кн. "Описания документов и бумаг московского архива министерства юстиции", 1890 и 1891); "Московский Приказ XVII века на Московской выставке исторических картин XIX века" ("Русский архив" 1895, кн. 7-я), "Вопрос о Поместном столе разряда в связи с поземельной деятельностью его" ("Журнал министерства народного просвещения", 1895 год, август); "К вопросу о коллегиальности приказов" ("Труды VIII археологического съезда в Москве", 1897 год); "Из истории XVII века. Очищение русской земли. Поход Черкас" (1612 - 1614 год; "Журнал министерства народного просвещения", 1898, июнь); "Описание столбцов Московского стола Разрядного приказа" (11-я кн. "Описания документов и бумаг московского архива министерства юстиции", М., 1899); "Акты Московского Государства" (т. III, СПб., 1903); "К столетнему юбилею Оренбургской губернии" ("Труды Оренбургской Архивной Комиссии", 1897 год, т. II); "Очерк горного дела в Тургайской области" (вып. I, Оренбург, 1896); "Древнейший столбец Поместного приказа о заготовке приправочных книг для писцов 7135 года" ("Записки Московского Археологического института", т. V, и отдельно, 1908); "Приказные, земские, таможенные, губные, судовые избы Московского Государства", вып. 1-й (там же, т. IV, и отдельно, 1909); "Татарские земляные письма XV века (там же и отдельно); "И.Е. Забелин как теоретик археологии" ("Труды Императорского московского археологического общества", т. XXII, вып. 2, и отдельно, 1909); "Расходные книги и столпы Поместного приказа", 1626 - 1659 годы, кн. I (диссертации А.А. Соколовой и А.К. фон Мекка под редакцией Н.Н. Ардашева, "Записки московского археологического института", т. X, и отдельно, 1910); "Граф А.С. Уваров, как теоретик археологии" ("Труды Императорского московского археологического общества", т. XXIII, вып. 1, и отдельно, 1911).
2010.03.24 | igorg
1846 Старина малороссийская, запорожская и донская
http://infanata.ifolder.ru/16958409http://depositfiles.com/files/jrq9k0kn7
http://rapidshare.com/files/367537246/Starina_M.rar
Название: Старина малороссийская, запорожская и донская
Автор: Сементовский Н.
Издательство: С.-Петербург
Год: 1846
Формат: pdf
Размер: 3.78 Мб
Старина малороссийская, запорожская и донская
Сементовский Н.
О происхождении и начальной судьбе казаков, ни в летописи, ни в истории, нет правдивого сказания; но истинно только то, что казаки в Х веке существовали уже в землях Русских - Малороссии и далее по Днепру, Дону и Бугу. Подобно началу истории всех политических обществ и история Козаков начинается появлением витязей, дела которых переживают многие столетия, записываются в летописи и служат потом первыми страницами в истории народов.
2010.07.14 | igorg
Харьковские полки: три века истории
Якщо зайнятися статистикою, то російську імперію створило українське козацтво. В тому сенсі що без українських людських ресурсів без українських земель й багатств нічого б подібного не сталося б. Шкода звичайно, що така енергія й зусилля нашої землі пішли на таку пусту й чужу справу.http://infanata.ifolder.ru/18509193
Название: Харьковские полки: три века истории
Автор: Потрашков С.В.
Издательство: ОКО
Год: 1998
Страниц: 168
Формат: PDF OCR
Размер: 11 Мб
ISBN: 966-526-042-1
Качество: хорошее
От издателя
Без малого три века насчитывает история харьковских полков. Они принимали участие почти во всех войнах, которые вела Россия, достойным образам разделяли славу ее побед и горечь поражений.
Нелегкой оказалась судьба казачества, заселившего и освоившего плодородные земли Слобожанщины. Ему пришлось пережить опустошительные набеги татар, разорительные реформы самодержцев, изнурительные походы в чужие земли, произвол и грабежи собственной старшины.
Памяти наших героических предков и посвятил свою книгу автор.
2010.08.13 | igorg
Роман Коваль. Чорні запорожці
http://www2.maidan.org.ua/n/free/12816986772011.03.05 | igorg
Боплан Г.Л. Описание Украины. Мериме П. Украинские казаки. Богдан Хмельницкий
http://infanata.ifolder.ru/22236087/http://www.onlinedisk.ru/file/620401/
Название: Описание Украины. Украинские казаки. Богдан Хмельницкий / Опис України. Українські козаки. Богдан Хмельницький
Автор: Боплан Гийом де Левассер, Мериме Проспер
Издательство: Каменяр
Год: 1990
Страниц: 304
Формат: djvu + rar
Размер: 5,8 Мб
Качество: выше среднего
Язык: украинский
В данном издании представлены: Описание Украины французского инженера Г.Л. де Боплана - источник по истории казачества, поляков и татар; два исследования французского писателя П. Мериме - 1) краткое рассмотрение истории казачества и 2) биография Богдана Хмельницкого, гетмана запорожских казаков.
2009.08.07 | igorg
Кошові отамани
2009.08.16 | igorg
Іван Сірко
Дмитро Яворницький Іван Дмитрович Сірко.Дніпропетровськ: Промінь,1990 -190 с.
Передмова Г.Я.Сергієнка
http://rapidshare.com/files/267007589/Sirko.pdf 100М
2009.08.07 | igorg
Козацький устрій, організація
2009.08.07 | igorg
Сучасне козацтво
маю ось такий перелік козацьких організацій станом на 2008 рік.Хто є хто сказати не можу за винятком Інгульської паланики керованої В. Боцманенком. Так що якщо є що сказати то кажіть.
1. Азово-Чорноморське козацьке військо — А.Грива.
2. Звичаєва громада українських козаків — Є.Петренко.
3. Реєстрове козацтво — Г.Нужний.
4. Гетьманське Військо — М. Фурса.
5. Товариство Нестора Махна «Гуляй-Поле» — О.Притула.
6. Переяславський курінь — В.Ісаков.
7. Козацьке товариство м.Києва — А.Соловей.
8. Київський отаманський округ — В.Песцов.
9. Козацька національна федерація кікбоксингу — П.Орел.
10. Одеське обласне козацьке товариство — В.Запорожець.
11. Кіровоградський козацький центральний округ — В.Карпов.
12. Міжнародна асоціація «Козацтво» — О.Конечний.
13. Центр Козацького Характерництва — О.Холошня.
14. Черкаський козацький полк — О.Туз.
15. Дніпропетровський козацький округ — О.Ламкін.
16. Полтавський козацький округ—В.Поляков.
17. Київське козацьке товариство — М.Коваленко.
18. Товариство козаків Київщини — П.Аброскін.
19. Окремий Архангела Михаїла козацький полк — С .Верхоглядов.
20. Осавульський полк — Е.Куліш.
21. Сніжнянський полк — О.Багненко.
22. Краматорський полк — В.Вороній.
23. Агропромисловий козацький округ — С.Муравйов.
24. Херсонський козацький полк — В.Стецун.
25. Військово-патріотичний козацький полк «Молода Січ» — С.Черняк.
26. Козацький автомобільний полк — О.Тереза.
27. Український козацький центр особистої безпеки людини — О.Шаров.
28. Гетьманське козацьке військо — С.Брижицький.
29. Волинський полк — С.Разумов.
30. Південний оперативний округ — П.Солодський.
31. Центральний залізничний округ — Сухомлинов.
32. Козацька територіальна оборона — В.Сідих.
33. Паланка війська запорізького — В.Ніщета.
34. Благодійний фонд «Козаки» — О.Юрчишин.
З 5. Східний Кальміуський козацький округ — В.Дебелий.
36. Азовське козацьке військо — В.Задунайський.
37. Горошинський козацький полк — В.Ліпко.
38. Міжнародна спілка козаків — В.Скубаєв.
39. Військово-патріотичний центр «Шквал», «Десантник» — В.Кічігін.
40. Військо вірних козаків-чорноморців — О.Дрямін.
41. Козацьке товариство «Отаман Сірко» — Ю.Михайлов.
42. Всекримське військо козацьке — С.Супрун.
43. Солом’янсько-Святошинське товариство — О.Вертелецький.
44. Севастопольський козацький полк — В.Кондратюк.
45. Спілка козаків «Військо Запорізьке» — П.Заболотний.
46. Козацький регіональний округ — Середа.
47. Донецький козацький округ — Колокайло.
48. Київський благодійний фонд «Козацький» — В.Михайлов.
49. Козацький центр «Бойовий гопак» — В.Пілат.
50. Екологічний козацький полк — В.Сердюк.
51. Полк імені І.Мазепи —І.Мазепа.
52. Ялтинсько-Алупкінський округ — А.Оськін.
53. Васильківський козацький полк — А.Півень.
54. Харківський козацький полк — М.Мірошниченко.
55. Чорноморське козацьке з’єднання — В.Пукліч.
56. Козацький спортивний полк — С.Арестов.
57. Кіровоградський козацький полк — В.Шарий.
58. Південний козацький округ м.Одеса — М.Пеструєв.
59. Одеський козацький полк центральна паланка — О.Горобець.
60. Козацька кредитна спілка м. Одеса — В.Пермінов.
61. Козацька громадська організація Одещини — О.Ворона.
62. Козацький полк імені Палія — І.Палій.
63. Криворізький козацький полк — Ю.Десінов.
64. Козацький науково-навчальний полк «Українознавства» —П.Кононенко.
65. Міжнародна оборонно-спортивна національно-патріотична організація «Українське козацтво» — І.Вардинець.
66. Всеукраїнська громадська організація «Козацтво Нової України» — М.Ситнюк.
67. Міжнародна громадська організація «Міжнародний комітет Всеукраїнського козацтва» — А.Соколов.
68. Міжнародна громадська організація «Міжнародний Союз козацтва» — О.Хорофейко.
69. Міжнародна Козацька Спілка «Українське Гетьманське Військо» — В.Щербина.
70. Міжнародна громадська організація «Міжнародна Академія Козацтва» — М.Ямненко.
71. Козацький полк офіцерів запасу — О.Лалак.
72. Буго-Чорноморський кіш — В.Юшко.
73. Всеукраїнське громадське об’єднання «Всеукраїнське Гетьманське Козацтво імені Івана Богуна» — О.Гарнашинський.
74. Студентський козацький полк УВКІ —М.Левченко.
75. Південно-східний козацький округ — В .Зіненко.
76. Уманський окремий полк — А.Палій.
77. Миколаївський козацький полк — В.Ракуленко.
78. Козацький мерефянський кіш імені Івана Сірка — І.Федулов.
79. Паланка козаків-запорожців — О.Черкасов.
80. Кінний козацький полк Благодійний фонд «Козаки» — О.Юрчишин.
81. Ясиноватський полк — О.Гращенко.
82. Українське козацтво Краснолуцьке районове Товариство «СХІД» — С.Василенко.
83. Видубицький полк — В.Тарновський.
84. Осавульський полк спеціального призначення — К.Шатохін.
85. Інгульська паланка українського козацтва — В.Боцманенко.
86. «Сіверсько-Бурлуцький козацький кіш» українського козацтва — М.Медяник.
87. І-Кадетський корпус ім. Рівноапостольного князя Володимира — Д.Шубін.
88. Сумське обласне козацьке товариство Всеукраїнського громадського об’єднання «Всеукраїнське козацьке військо» — В.Максютенко.
89. Чернігівський козацький полк — В.Нечепа.
90. Волинське обласне товариство козаків «Волинська Січ Війська Запорізького» — В.Присяжнюк.
2010.04.07 | igorg
Юрій Міщенко:НащадкиЗапорізьких і Задунайських козаків у Америці
http://maidan.org.ua/static/mai/1270570330.html2009.08.07 | igorg
Увага! Обережно: перевертні і ряджені
2009.08.07 | igorg
Козацьке виховання молоді
2009.08.07 | igorg
Козацькі заходи і традиції
2009.08.09 | igorg
Вшанування памяті кошового Івана Сірка с.Капулівка
поблизу Нікополя.Проходить щорічно в першу суботу серпня. Краще приїздити у пятницю бо заходи починаються о 10-11 годині. Добиратися електричкою з Нікополя, Кривого Рогу, зупинка 86 км. (с.Олексіївка). Козацький табір розташовується в посадці неподалік від могили І.Сірка на березі Чортомлика. З собою мати чим вкритися вночі (бажано намет), просту калорійну їжу, воду, миску, ложку. В козацькому таборі сухий закон.
Фоторепортажі зі свята.
2007 http://maidan.org.ua/static/mai/1186806269.html
2008 http://maidan.org.ua/static/mai/1217944691.html
2009 http://maidan.org.ua/static/mai/1249557780.html
2010 http://maidan.org.ua/static/news/2010/1281902981.html
2011 http://www.kozak-sirko.org.ua/news.php?type=1&id=199 http://www.facebook.com/media/set/?set=a.2309576665454.141281.1430470644&l=959c4b0025&type=1
2010.07.11 | странник
Re: Вшанування памяті кошового Івана Сірка с.Капулівка
igorg пише:> поблизу Нікополя.
> Проходить щорічно в першу суботу серпня. Краще приїздити у пятницю бо заходи починаються о 10-11 годині. Добиратися електричкою з Нікополя, Кривого Рогу, зупинка 86 км. (с.Сергіївка). Козацький табір розташовується в посадці неподалік від могили І.Сірка на березі Чортомлика. З собою мати чим вкритися вночі (бажано намет), просту калорійну їжу, воду, миску, ложку.
>В козацькому таборі сухий закон.
От це правильно! Невже зовсім не п'ють?? )
2010.08.13 | igorg
Фотоальбом із вшанування 2010
http://www.facebook.com/album.php?aid=74116&id=1430470644&l=a9e77ed4042009.09.07 | igorg
До 15 річниці поновлення козацтва у Кривому Розі
http://maidan.org.ua/static/narnews/1172074437.html2011.02.20 | igorg
Сотрудничество украинского казачества и крымских татар
http://maidan.org.ua/static/news/2011/1298218425.html2009.08.07 | igorg
Козацькі інтернет ресурси
2009.08.08 | igorg
Запорізькі козаки
http://pagesperso-orange.fr/pyzh/kozaky/2009.08.10 | igorg
Козацтво XV-XXI ст.
http://www.cossackdom.com/indexu.htmlДослідження історії козацтва має свої давні і добрі традиції. Однак глобальне козакознавче дослідження і процес відродження козацьких традицій, які відбуваються останнім часом в Україні та Росії ще й сьогодні зустрічають ряд серйозних перешкод. Однією з головних перепон є інформаційний голод, який витікає з відсутності або недоступності впорядкованої джерельної бази, анотованих бібліографічних оглядів, тематичних аналітичних досліджень, рецензій. При невеликих накладах сучасних видань постає необхідність акумулювання всієї інформації.
У зв`язку з цим першочерговою потребою постають: створення електронного банку даних, каталогізація і систематизація опублікованих матеріалів; комплектація банку копій документів, карт; складання систематичних анотованих покажчиків; проведення наукових дискусій, форумів, конференцій дослідників-козакознавців різних країн та ін.
Мета даного проекту: об`єднання зусиль у дослідженні історії козаччини ХV-ХХІ ст. Передбачається створення електронної джерельної бази дослідження історії українського та російського козацтва ХV-ХХІ ст., персоналій, творчої спадщини видатних дослідників-козакознавців шляхом:
*
публікації статей, оглядів, повідомлень, рецензій, монографій, персоналій, найбільш цікавих документів і матеріалів, карт, ілюстрацій;
*
складання тематичного бібліографічного списку джерел та літератури, що вийшли останнім часом в Україні, Росії, країнах, де займаються вивченням даної теми;
*
організації спільних WEB-конференцій, форумів та інших форм поширення інформації з даної проблематики.
Автори проекту активно cпівпрацюють із Науковим товариством ім. Я. Новицького, Запорізьким відділенням Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, науково-дослідною лабораторією історії Південної України Запорізького державного університету (науковий керівник - д.і.н. А.В. Бойко) та редакційною колегією її друкованого органу - "Записками науково-дослідної лабораторії Південної України". Для досягнення поставленої мети можемо об`єднатися і з іншими науковими творчими колективами, товариствами, завданнями яких є вивчення історії козацтва.
Запрошуємо до співпраці фахівців та осіб, які активно працюють у галузі історії козацтва.
Мова спілкування на сайті українська,
російська, англійська.
2009.08.12 | igorg
Характерне козацтво
http://kozaky.org.ua/незалежна, громадська організація свідомих українців,
які згуртувались довкола ідеї формування
Нового Українського Суспільства,
на засадах етнічного світогляду.
Ідея створення Характерного козацтва належить його першому Кошовому отаману – козацькому полковнику Володимиру Куровському. Володіючи спадковими родовими традиціями, восени 1999 р. він задумав створити родинну козацьку організацію, яка б своєю структурою нагадувала давньоарійські клани. Ґрунтуючись на предківських переданнях та рідному звичаї він ствердив, що світоглядною основою козацького характерництва була і є Рідна Православна Віра. Навесні 2000 р. ідея відродження прадавніх волхівсько- козацьких звичаїв і знань набула чітких форм та змісту, виринула назва “Характерне козацтво”.
2010.07.23 | igorg
Козацький Благодійний Фонд імені Івана Дмитровича Сірка
http://design-vzn.net.uaКозацький благодійний фонд «Меморіал славетного кошового отамана Війська Запорозького низового Івана Дмитровича Сірка» створений запорозькими козаками для збереження пам'яті про легендарного запорожця, кошового отамана Чортомлицької Січі Івана Дмитровича Сірка, висвітлення його славного життя для майбутніх поколінь козаків, збереження місця його поховання та побудови на могилі славетного кошового отамана достойного меморіалу.
«Ініціатива йшла від нас, козаків-низовиків, усі наші паланки: Кодацька, Протовчанська та Інгульська вирішили, що треба самим піклуватися про могилу Сірка, бо інакше діла не буде. Проте, виникали певні перешкоди з реєстрацією фонду, однак зараз вже все гаразд, і ми відкриваємо рахунок, на який перераховуватимемо кошти».
Козацький благодійний фонд імені Івана Дмитровича Сірка об’єднує козацькі організації Дніпропетровської, Полтавської, Кіровоградської областей, має представництва у м. Києві та м. Сімферополі, Запорізькій області.
Коли народилася ця дитина, повитухи заголосили, а мати знепритомніла. Дяк, що зайшов охрестити дитину, відмовився взяти її на руки! Перехрестив здалеку й утік. А той, хто всіх злякав, не заплакав. Він лежав на столі й бавився шматком пирога. А потім на очах у переляканих батьків з'їв його. Хлопчик народився із зубами!
За повір'ями, поява дитини з зубами означала - народився майбутній убивця. Налякані селяни радили батькам позбутися дитини! Однак хлопчика рятує батько. Він виносить дитину до натовпу й урочисто проголошує - цими зубами маля гризтиме ворогів! Ніхто тоді не знав - це народився український диявол!
За кілька років він навчиться зупиняти час, ловити кулі руками й убивати ворога самим поглядом. Про нього говоритимуть: він - перевертень. Знаменитий полководець Іван Сірко!
Іван Сірко заявляв:
«Бог свідок моєї душі, що я ніколи не ходив в Україну з тим, щоб руйнувати мою Батьківщину; не хвалячись, правду говорю, що всі мої заходи й намагання спрямовані на те, щоб робити шкоду нашим ворогам, бусурманам».
Вісім разів Запорозька Січ обирала Івана Дмитровича Сірка кошовим отаманом. За все кількасотрічне існування Січі жоден кошовий отаман не зажив такої любові й шани серед січового товариства. Україна в 60-70-ті роки XVII ст. не знала людини, яка б могла зрівнятися популярністю з Іваном Сірком. Загальне визнання й безмежну вдячність сучасників набула тоді очолена Іваном Сірком героїчна боротьба козацтва проти турецько-татарських орд, що загрожували геноцидом українському народові. Запорозький витязь ставив найпершою й найголовнішою метою кожного походу врятування бранців із полону, визволення невільників, що конали в тяжкому рабстві у султанській Туреччині та Кримському ханстві. Великий талант полководця, особиста хоробрість, мужність і відвага поєднувалися в ньому з безмежною відданістю народній справі.
Уже на схилі віку він згадує в листі, до російського царя Олексія Михайловича, що наприкінці двадцятих років йому разом із Богданом Хмельницьким випало бути в морському поході запорозьких козаків проти турецької фортеці Трапезунд.
«Про того Cіpкa — слава, слава і прослава... Сірко на три части захований: перша его часть лежить отут саме, де Чортомлицька Січ; друга — під Кривим Рогом, а третя — під Полтавою. Він як умирав, так дав таку заповідь: "Як я помру, то отберіть у мене правую руку i носіть її cім год; хто буде мою руку носить сім год, то владітиме нею усе равно, як я й сам владію; а де случитця вам яка пригода — де вас нещасна волна спобіжить, чи на воді, то бросайте руку у воду — волна утішитця, чи на землі — не буде вам неякого случаю (несчастья); а с сіми год уже поховайте в могилу. І хто буде мою могилу штить, братиме навкруги землю та буде могилу обсипать, то я єго сам своею силою буду дарить. А на семому году хай мене жде, і хто вийде до могили або на Різдво, або на Великдень, або на Зелену неділю, так нехай мене дожида. Не бойся, шо я неправославний хрестиянин, — я єсть православний хрестиянин, Сиреньтій Іоаннович!.." От таку він, той Сірко, дав заповідь!»
Записано Дмитром Яворницьким від сімдесятирічного старця, селянина Кондрата Дивниченка,
в селі Капулівці Катеринославського уїзду. Літо 1896 року.
У «Літописі» Самійла Величка читаємо:
«Того ж літа, 1 серпня, преставився від цього життя в своїй пасіці, похворівши певний час, славний кошовий отаман Іван Сірко. Його припроводжено водою до Запорозької Січі і чесно поховано всім низовим Запорозьким Військом у полі за Січчю, навпроти Московського окопу, де ховалося інше запорозьке товариство. Поховано його знамените 2 серпня з превеликою гарматною й мушкетною стрільбою і з великим жалем всього низового війська. Бо це був той їхній справний і щасливий вождь, який із молодих літ аж до своєї старості, бавлячись воєнними промислами, не тільки значно воював Крим і попалив у ньому деякі міста, але також погромлював у диких полях, було то на різних місцях, численні татарські чамбули і відбивав полонений християнський ясир.
Він запливав на човнах і в Чорне море та чинив на різних місцях бусурманам немалі шкоди й розорення. А на самому Чорному морі громив він кораблі й каторги, що пливли з Константинополя до Криму, Азова та в інші місця, і з великими здобичами щасливо повертався із Запорозьким Військом до свого коша. Його все військо дуже любило і за батька свого шанувало. Поховавши ж і його, як вище казав, з жалем, висипали над ним значну могилу й поставили на ній кам'яного хреста із належним написом його імені та справ. Після похорону низове військо з новим кошовим Стягайлом писало до гетьмана Самойловича такий лист, жалісливо ознаймовуючи його про ту його, Сіркову, кончину і про погреб його:
«Вельмишановний милостивий пане гетьмане, наш вельмиласкавий добродію! Коли людське життя лежить у Божій волі, то з його волі час смерті забирає зі світа людину. У такий спосіб прийшов 1 серпня смертний час до пана Івана Сірка, нашого кошового отамана і, наповнивши нас жалем, узяв його від нас, від тутешнього мешкання. Його тіло ми, жалісливо повболівавши, за християнським звичаєм поховали з набожним церковним обрядом при коші на полі 2 серпня»
На високій могилі, насипаній у степу на січовому цвинтарі, стояв «сірий камінь з іменем Сірка, накресленим правицею безсмертя», – як сказав Максим Рильський. Спочатку поставили хрест, який було знищено при зруйнуванні Чортомлицької Запорозької Січі за наказом Петра І. Згодом встановили кам'яну плиту з викарбуваним написом:
«Року Божого 1680 месяца августа 1 дня проставився Раб Божій Иоан Сірко Дмитрович атаман кошовий Войска Запорозкого его императорского величества Феодора Алексеевича и память праведного со похвалы».
2009.08.07 | igorg
Єднаймося браття. Контакти
2009.09.08 | Cтас
Re: Українське козацтво
Дуже актуальна тема.Важаю, що в умовах побудови в Україні професійної армії, козацтво повинно взяти на себе функції допризовної підготовки молоді і періодичної перепідготовки військовозобов'язаних. У воєнний час козацтво могло б виконувати функцію територіальної самооборони. Дуаю, не зайвим було б використати досвід Фінської організації Шуцкор. Маленька Фінляндія (~5 млн.чол) дала копняка Червоній армії у 1918 і успішно протистояла 200 мільйонному СССР у Зимовій Війні 1939-40рр.
2009.09.20 | Isoлято
Козаки - євреї
Дуже дякую, дуже корисна й повчальна стаття, тому ставлю й текст й поправлю назву на оригінальну (igorg)http://www.patent.net.ua/intellectus/cossacks/337/ua.html
ЄВРЕЇ-КОЗАКИ
Декому з читачів такий заголовок статті може видатися запозиченим з фантастичних творів. Цьому не варто дивуватися. Складна и суперечлива історія укрїнсько-єврейських взаємовідносин надто насичена негативними i тенденційними стереотипами, причому немалу роль у їх насадженні та закріпленні відіграли кремлівські ідеологи. Тільки в останні роки cпocтеpiгaеться прагнення істориків, вільних від цензурного пресу, об'єктивно висвітлити icтopiю взаємин двох народів. У ціи статті наведемо незнані або замовчувані факти, які стосуються участi євреів у національно-визвольній боротьбі українського народу козацької доби, перебування євреів у Війську Запорозькому як членів козацького товариства.
Хоча у своїй переважній більшості запорозьке козацтво формувалося й поповнювалося з числа етнічних українців, однак певний відсоток серед козаків (приблизно 10%) становили представники інших народів, i cycідніx, i відалених, наприклад, німців, шведів, французів тощо. Єдине, що треба було вчинити пришельцям на Ciч - це бути православним християнином. Хто не був православним, той мусив вихреститися, щоб стати запорожцем.
Вже під час перших двох національно-визвольних повстань українського народу, де авангардна роль належала козацтву, а саме повстання під проводом Криштофа Косинського (1591- 1593) та Семена (Семерія) Наливайка (1594-1596), серед повстанців були i євреі. Ще відомий сходознавець А. Гаркаві звернув увагу на книгу берестейського рабина Іоіля Серкеса, видану у Франкфурті-на-Майні 1697 р. Як свідчить Серкес, з-поміж козаків-наливайківців було щонайменше 11 євреів, один з яких (на ім'я Берах) пoлiг у бою проти польських військ (1).
У Головному Apxiвi Давніх актів у Варшаві вдалося виявити лист короля Речі Посполитої Сигізмунда I I I від 9 вересня 1602 р., адресований берестейському старості i віленському стольнику Єроніму Ходкевичу. В листі йдеться про те, що один єврей з Берестя-Литовського подався на Запорозьку Ciч, де охрестився i осів. Цс викликало обурення мicцевогo кагалу, очолюваного тоді Саулом та Иосифом, i поставило під загрозу майно покозаченого єврея. Оскільки він задумав привести з Бсрестя на Січ i своїх дітей від першого шлюбу, а також перевезти й майно, то, побоюючись за свою безпеку, звернувся до самого короля. У відповідь народився цей лист, в якому король наказує Ходкевичу вільний проїзд до Берестя i назад, створити безпечні умови для вихреста або його друзів-козаків, кoтpi прибудугь у Берестя за дітьми та майном (2). Бували й пізніше євреі i караїми (тюркський народ, котрий сповідує особливий варіант іудаїзму) у Війську Запорозькому. Так, у джерелах е чимало даних про роль євреїв та караїмів (їх джерела часто змішують) у викупі невольників з Криму. Не виключено, що один з керівників Війська Запорозького в 30-х pp. XVII ст. (Ілляш Караїмович) був караїмом з походжсння. Є відомості, що и самому Богдану Хмельницькому вдалося видостатися з в'язниці в 1647 р. з допомогою не тільки Станіслава (Михаила) Кричевського, а й безіменного єврея.
Національно-визвольна війна українського народу проти гніту Peчi Посполитої в середині XVII ст. стала потужним coцiальним катаклізмом. Повстанці мстилися своїм гнобителям i вже 1648 р. від їxнix рук загинуло чимало польської та українськоі шляхти, чимало i євреїв. Вони часом ставали під прапори польських карателів, часом мусили тікати з України або приймати православ'я. Ставши православними, вони інколи виявляли себе активними повстанцями. Є факти, кoтpi засвідчують участь євреїв-повстанців у штурмі Збаража (3). Грунтовне дослідження «Реєстру Війська Запорозького 1649-1650 pp.», проведене німецьким вченим Зузанною Любер дає підстави вважати, що серед козаків-реєстровців, ядра козаків-повстанців, були особи й прізвища, які можуть свідчити про єврейське походження їxнix носіїв (Зраїтель, Жидченко, Жидовкин та ін.) (4). Є ряд свідчень (російських дипломатів Г. Климова, Арсентьєва, арабського мандрівника й мемуариста Павла Халепського) про навернення євреів до православ'я, щоправда, переважно під тиском, однак не можна ігнорувати фактів добровільного вихрещення, тим більше, що в цьому разі колишній іудей мiг зайняти будь-яку посаду на Ciчi або в Гетьманщині. Навітъ автор «Icтopiї pyciв», котрий негативно ставився до євреив, визнавав, що вони обймали високі посади в українській державі - Гстьманщиш 2-ї пол. XVII-XVIII ст. Українська генеалогічна традиція міцно пов'язує деякі українскі роди козацької старшини з протопластами єврейського походження (Марковичі, Борковські, Герцики та ін.).
Цікавий факт зафіксовано в одному з документів часів Національно-визвольної війни середини XVII ст., що його було видруковано на сторінках відомоі археографічної пу6лікації «Архив Юго-Западной России», i він навіть надихнув Михаила Грушевського на створення документального оповідання «Вихрест Олександер» (5). Згідно з цим документом два брати-євреї Лейба (Олсксандр) i Яків стали вихрестами i влилися до армії Богдана Хмельницького. Під час перемир'я 1649 р. вони опинилися на Волині, де очолили групу, яка вбила єврейського орендаря Маєра з Базалії. Заарештований пізніше i підданий тортурам Лейба-Олександр зізнався у своїх вчинках i був засуджений до страти. Перед смертю йому запропонували звернутися або до православного свящсника, або до рабина, i саме до останнього звернувся Лейба перед смертю.
Хоча за умовами Зборівського миру 1649 р. євреї-іудеї не мали права жити в Україні-Гстьманщині, однак ще за часів Хмельницького бачимо тут євреїв, кoтpi почувають себе досить невимушено. Так, єврей Абрагам взявся супроводжувати шведського посла Веллінга в його подорожі з Молдавії в Україну, i він спокійно доїхав з послами до Чигирина. У тодішній столиці Гетьманщини він був вигнаний з почту за спробу ввести в оману посла (5), але навряд чи він дуже шкодував за цим.
Є окрeмi факти, поки що несистематизовані, про євреїв серед українських козаків в роки Руїни. Так, джерела зберегли ім'я сотника з Правобережної України Лейбенка, котрий брав участь в антипольських повстаннях 60-х pp. XVII ст. Лікар-єврей служив гетьманові Петру Дорошенку i навіть пішов за ним у московське заслання. Є відомості й щодо XVIII ст., i їx ми бачимо у матеріалах apxiвy Коша Нової Запорозької Ciчi, які лише в незначній кількості опрацьовано и видано. Відомі історики запорозького козацтва Аполлон Скальковський, Дмитро Яворницький, сучасний дослідник Iгop Лиман увели до наукового o6iгy важливі факти на підставі вищезгаданих матеріалів apxiвy Коша. Працюючи над цим архівом, нам також удалося виявити окpeмi цікаві факти. Скажімо, знайти листа кошового отамана Петра Калнишевського до російського фельдмаршала Петра Рум'янцева (6л. 1774 р.), де кошовий рекомендує Якова Крижанівського, «от родителей закона еврейского в Польской области». Він ще був юнаком, але вже міг «разуметь письмом еврейским», знав i церковнослов'янську мову. Вихрестившись i нарікшись прізвищем Крижанівський (від «криж» - хрест), молодий козак служив при церковній школі, воював у 1763-1768 pp. 1768 р. його послано в розвідку під Перекоп, з чим він успішно впорався. Відрекомендувавши з кращого боку Якова Крижанівського, Калнишевський прохав фельдмаршала задовольнити його прохання про відставку (6). Аналогічне прізвище (Крижанівський) мав i козак-чернець Іов. Biн походив з м. Пінська із Польші чи Правобережної України, пізніше покинув з невідомих причин батьківську домівку, прибув на Січ, де й був охрещений ієpoмонaxoм київського Межигірського монастиря, що був тоді на Ciчi. Хрещеними батьками козака, котрого нарекли Іовом Крижанівським, були запорожці Іван Швидкий та Артем Василіїв. Він став глибоко віруючим православним, i через якийсь час архімандрит монастиря в Нехворощі, що на березі Opeлi, прохав київського митрополита про дозвіл постригти в ченці послушника Іова Крижанівського (6). В атестаті запорожця Василя Перехреста повідомлялося, що він також народився в єврейській родині в «Польщі» (тут цей термін міг означати взагaлi Річ Посполиту, включно з Правобережною Україною, Білоруссю та Литвою), за власним бажанням прибув до Ciчi, де був охрещений у Покровській церкві ігуменом Києво-Межигірського монастиря, а його хрещеними батьками стали
запорожці (7).
Іноді запорожці викрадали дітей i приводили на Січ, де ті ставали козаками. Серед них були й діти з єврейських родин. Так у м. Хотині полковий осавул Василь Рецептов викрав малолітнього єврея, привіз його на Ciч i охрестив, назвавши Семеном Чернявським (8). Цікаво, чи не був цей Семен Чернявський тим самим козаком, атестат якому видали після переможної війни проти Туреччини в 1774 р.? Семен Павлович Чернявський, як свідчить його атестат, з яким він виходив у відставку, після січової кар'єри вирішив оселитися на Слобідській Україні в мicтi Охтирка (9). У цiй же архівній справі (№ 174) з apxiвy Коша є також атестат Степана Завадовського, що був за походженням євреєм з Туреччини. Варто зауважити, що під терміном «Туреччина» слід розуміти всю Османську імпepiю, зокрема й васальнi країни, як-от: Молдавію, Південь України, який тримали під своєю владею ногайці, тощо.
Чимало документів стосується складної icтopiї, що сталася з молдаванами та євреями, котрі потрапили в полон до турків i татар i були відбиті під Кінбурном улітку 1770 р. запорожцями, очолюваними Данилом Третяком. Молдаванів (волохів) було поселено Кошем на березі Дніпра й Сури - так виникли сучаснi села під Дніпропетровськом Волоське та Волоські хутори (Новоолександрівка). Євреї були поселені у Старому та Новому Кодаках (нині - Дніпропетровськ), але там вони не мали ніякого промислу й бідували. На їx прохання Kiш одпустив двох їxніх представників на батьківщину під Умань (м. Яків), щоб вони зі6рали гроші{ на свій викуп. Kiш розглядав їx як полонених, i тому пішов на це. Довготривала історія закінчилася врешті благополучно: 1772 р. полонені повернулися до Умані, зберігся навіть реестр 77-х iз них, очолюваний Бен-Волевом. Про цю icтopiю
писали i Скальковський, i єврейський історик С. Боровий (10), але далеко не вci документи зі справ apxiвy Коша введено до наукового o6iгy. Зокрема, варто видрукувати тi документи, які висвітлюють продовження icтopii з полоненими євреями. Виявляється, під час nepeгoвopiв про долю євреїв, які перебували на землях Війська Запорозького (в Кодаках), обміну повноважними делегаціями між Кошем та керівниками уманського кагалу [Самуїлом Марковичем, лікарем Марком Лазаревичем (Рапопортом) i Мошлом Йосифовичем] зав'язалися приязні стосунки. Про це свідчить хоча б лист уманських євреїв до Калнишевського з подякою за повернення євреїв-полонянинків на батьківщину (справа
№ 259 Apxiвy Коша Нової Запорозької Ciчi, нині - фонд № 229 Центрального державного історичного apxiвy України в Києві). У відповідь Калнишевський подякував уманському кагалові за подарунки й листа i погодився з їхньою пропозицією щодо взаємної торговлі (справи №№304, 311). Так виникла єврейська торговельна компанія на Ciчi, ініціаторами створення якої були уманські купці Самуїл Маркович, Нусим Нусимович та Хаїм Беркович. Ця компанія торгувала з 1772-го по 1775 р., аж до занепаду Ciчi. Вона діяла i в самій Ciчi, i в похідному Коші під час російсько-турецької війни 1768-1774 pp., i в Старому та Новому Кодаках (у Дніпропетровську). Предметом торговлі була переважно різна матерія, насамперед сукно. Запорожці навіть зобов'язувалися надавати купцям-євреям з Умані збройний ескорт, який зустрічав їx на кордонах земель Biйськa Запорозького i проводив до Ciчi, супроводжував i на зворотному шляху.
В apxiвax збережено важливі джерела, що проливають світло та виразно засвідчують чимало позитивних сторінок в icтopii українсько-єврейських взаємин, подають їx у зовсім несподіваному висвітленні, зокрема щодо ролї євреїв у національно-визвольній боротьбі українського народу. Отже, тi громадяни України єврейського походження, котрі зі зброєю
в руках стояли за незалежні Українську Народну республіку та Західноукраїнську Народну республіку (пізніше об'єднані в УНР) в 1917- 1921 pp., за незалсжну Україну в лавах УПА, мали попередників -євреїв-козаків XVI-XVIII ст.
Юрій Мицик
--------------------------------------------------------------------------------
Бібліографія:
1. Евреи-казаки в начиг XVII в. // Киевская старина. - 1890. - № 5. С. 377-379.
2. Головний Apxiв давніх актів у Варшаві. - Ф. «Apxiв Замойських». - № 3048. - С.286. Текст цього листа був нами вже видрукований: «Mycyk J. Zyd na Siczi Zaporoskej w XVII w. // Biulatyn Zudowskego Instytutu Istorycznego w Polsce. - Warszawa, 1993. - S. 65-66.
3. Horn M. Powinnosci wojenne zydow w Rzeczy Potpolitej w XVI, XVII wieku. - Warszawa, 1978.
- S. 103.
4. Luber S. Die Herkunft von Zaporoger Kozaken des 17 Jahrhunderts nach personennamen. - Berlin, 1983. - S. 100.
5. Архив Юго-Западной России. - Киев., 1914. - Ч. III. - Т.4. - № 45. - С. 100-102.
6. Січинський В. Чужинці про Україну. - К., 1992. - С. 99-100.
7. Центральний держащий історичний apxiв України в Києві). - Ф. 229. - On. I. - № 232. - Арк. 199.
8. Лиман І. I. Церква в духовному cвіті Запорозького козацтва. - Запоріжжя, 1992. - С.8.
9. Там само; Скальковський А. О. Історія Нової Ciчi або останнього Коша Запороэького. -Дніпропетровськ, 1994. - С. 192.
10. Лиман I. I. Церква... - С. 8.
11. Apxiв Коша Нової Запорозької Ciчi. Опис справ. 1713-1776. - К., 1994. - С. 77.
12. Боровий С. А. Євреї в Запорозькій Ciчi. // Праці Інституту єврейської культури ВУАН.
- К., 1930.
2009.11.08 | igorg
Козацькі січі
2009.11.08 | igorg
Кам'янська й Олешківська Січі включені до туристичних маршрутів
Козацькі пам’ятки Херсонщини - Кам`янську та Олешківську Січі - включено до нових туристичних маршрутів області.Як повідомила УНІАН заступник начальника Управління культури та туризму облдержадміністрації Тетяна ВОЛИНЕЦЬ, управління розробило два спеціальні пілотні маршрути - «Козацькими шляхами Херсонщини», які передбачають відвідання вказаних історичних пам’яток.
За словами Т.ВОЛИНЕЦЬ, маршрути вже презентовані місцевим туристичним операторам.
В подальшому управлінням передбачено додати до вказаних маршрутів інші козацькі пам’ятки, розташовані в області, зокрема залишки Кінбурнських укріплень Прогнойської паланки Війська Запорізького.
Довідка УНІАН. Олешківська Січ - військовий і адміністративний центр запорозького козацтва. Була заснована запорожцями у 1710 після зруйнування московськими військами Чортомлицької Січі.
Олешківська Січ проіснувала до 1734, коли на Січі перемогла промосковська опозиція і запорожці повернулись у підданство Росії, її рештки частково збереглися на окраїні сучасного Цюрупинська.
Кам`янська Січ - адміністративний і військовий центр запорозького козацтва у 1709-1711 роках та 1728-1734 роках. Розташовувалася в гирлі річки Кам`янка на правому березі Дніпра (нині село Республіканець Бериславського району Херсонської області).
Кам’янська Січ є єдиною в Україні пам`яткою козацької Січі, що зберегла свій первозданний вигляд.
постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-345671.html
2010.07.15 | MV
підбірка матеріалів про козацькі часи на Україні
Чимала підбірка матеріалів про козацькі часи на Українів бібліотеці http://ukrlife.org/main/library.html
Михайло ДРАГОМАНІВ ПРОПАЩИЙ ЧАС
Українці під московським царством (1654-1876)
http://ukrlife.org/main/evshan/kronos.html
"О ЗНАЧЕНИИ УКРАИНСКОГО КОЗАЧЕСТВА"
Лекція Д. І. ЯВОРНИЦЬКОГО, прочитана у Московському університеті 5 жовтня 1901 року
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=1740
Володимир СЕРГІЙЧУК
ЗАПОРОЖЦІ ЗА ДУНАЄМ, ВІСЛОЮ, РЕЙНОМ…
http://ukrlife.org/main/evshan/zap_evropa.htm
ГУЛЯВ КОЗАК по ЄВРОПІ
Кілька думок над лінґвістичною мапою континенту
http://ukrlife.org/main/evshan/zap_lingvo.htm
Проспер МЕРІМЕ
Українські козаки та їхні останні гетьмани
http://ukrlife.org/main/evshan/merime.htm
Йоган-Йоахім Мюллер
ІСТОРИЧНА ДИСЕРТАЦІЯ ПРО КОЗАКІВ
http://ukrlife.org/main/evshan/muller.htm
В. НАВРОЦЬКИЙ КОЗАЧА ВІХА XVII СТОЛІТТЯ В ГОРАХ ПІВДЕННОБЕРЕЖЖЯ
http://ukrlife.org/main/uacrim/vikha_coss.htm
Олена АПАНОВИЧ КОЗАЦЬКА РЕСПУБЛІКА
http://ukrlife.org/main/evshan/uacossak.htm
Володимир ТРЕМБІЦЬКИЙ
УКРАЇНСЬКИЙ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ФЛОТ (1918-1919)
http://ukrlife.org/main/uacrim/trembicky.htm
також цікаво -
Надія СУПРУН
ІСТОРИЧНІ ПІСНІ УКРАЇНЦІВ КУБАНІ
http://ukrlife.org/main/kubann/kubansong.htm
Ренат ПОЛЬОВИЙ. КУБАНСЬКА УКРАЇНА
http://ukrlife.org/main/kubann/zmist.html
Роман КОВАЛЬ Нариси з історії Кубані
http://ukrlife.org/main/kubann/1content.htm
2011.05.05 | Tatarchuk
мабуть поставлю тут мапу історичних земель
копілефт, але й якість - моя ручна робота2011.05.15 | igorg
Пісня, картини козацькі й про козацтво
почнемо з цьогоРАЇСА КИРИЧЕНКО: СТРЕМЕНО / СУМУВАТИ КОЗАКУ НЕ ВЕЛЕНО
http://www.youtube.com/watch?v=eyhBi7_gSfY