03/30/2004 | Майдан-ІНФОРМ

Юридичний аналіз законопроекту (http://195.230.149.70:7777/pls/zweb/webproc4_1?id=&pf3511=17558) "Про збори, мітинги, походи і демонстрації"

Хороше доповнення до статті (http://maidan.org.ua/static/mai/1080571274.html) "Комендантська година, сексоти і третя влада"




###
З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про збори, мітинги, походи і демонстрації (законопроект № 5242-2 від 23.03.2004)
_______________________________________


Цей Закон спрямований на реалізацію встановленого статтею 39 Конституції України права громадян України збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації.
Відповідно до ст.39 Конституції України (далі за текстом - "Конституція"):
"Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей".

Відповідно до ст.64 Конституції:
"Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, встановлених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень".

Відповідно до частин другої та третьої ст.22 Конституції:
"Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів...не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод".

Відповідно до ст.8 Конституції:
"Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони...примаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії".

Відповідно до абзаців другого-п'ятого та сьомого п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання, справа №1-30/2001) від 19.04.01 №4-рп/2001:

"Згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно-правові акти.
Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, є їх невідчужуваним і непорушним правом, гарантованим Основним Законом України.
Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо. При здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей. За Конституцією України (стаття 68) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України. Проводити збори, мітинги, походи і демонстрації громадяни можуть за умови обов'язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватись громадянами через організаторів масових зібрань... .
Тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Такі строки мають слугувати гарантією реалізації цього права громадян. Упродовж цього строку зазначені органи мають здійснити і ряд підготовчих заходів, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей. У разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами масових зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо...
...лише судом відповідно до закону може встановлюватись обмеження щодо реалізації права громадян на проведення масових зібрань (частина друга статті 39)".

Таким чином:

1. Норма частини першої ст.39 Конституції не є бланковою чи відсилочною, а є самодостатньою, не містячи посилань на інші законодавчі акти і не потребуючи прийняття інших актів для своєї реалізації, є нормою найвищої юридичної сили і прямої дії. Право громадян на мирні збори, мітинги, походи і демонстрації є гарантованим, конституційним правом громадянина, реалізацію якого обумовлено винятково завчасним сповіщенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Жодних інших передумов можливості реалізації цього права не передбачено.
Це, зокрема, підтверджено цитованим рішенням Конституційного суду.

2. Обмеження щодо реалізації права громадян на збори, мітинги, походи і демонстрації (далі - "право на збори") можливі виключно:
а) за рішенням суду відповідно до закону (що підтверджено і рішенням Конституційного суду);
б) в умовах воєнного або надзвичайного стану - на певний строк.
Отже за відсутності воєнного або надзвичайного стату будь-які обмеження права на збори можливі винятково за рішенням суду. Причому в рішенні суду має бути обгрунтована необхідність обмеження права на збори в конкретному випадку саме "з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охоони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей".

3. Єдиним законом, котрий може існувати для доврегулювання відносин щодо реалізації права на збори, є згадуваний у частині другій ст.39 Конституції закон, котрий визначає конкретні підстави обмеження судом права на збори "з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей", та порядок застосування таких обмежень. Такий закон також може містити норми, що розширюють конституційне право.

4. Твердження в преамбулі законопроекту, що він "спрямований на реалізацію" права на збори, є некоректним, оскільки реалізація громадянами конституційного права на збори не потребує окремого закону і не обумовлена його існуванням (що, зокрема, підтверджено рішенням Конституційного суду).


Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство України про прилюдний захід

Законодавство України про прилюдний захід грунтується на Конституції України, загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права і складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, що забезпечують право на проведення прилюдного заходу.
Проведення прилюдного заходу в межах виборчих кампаній і референдумів регулюється відповідними законами України та цим Законом.
З врахуванням частин першої та другої ст.39 Конституції "законодавство України про прилюдний захід" має не "грунтуватися" на Конституції і складатися з законів, а складатися із Конституції та Закону України, передбаченого частиною другою ст.39, причому останній має відповідати Конституції і жодним чином не протирічити їй, у т.ч. шляхом "доповнення" чи широкого тлумачення конституційних норм.

Стаття 2. Визначення основних термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
- прилюдний захід - відкрита, мирна, доступна кожному, яка проводиться у формі зборів, мітингу, походу, демонстрації чи пікетування або в різних поєднаннях цих форм акція, що здійснюється за ініціативою громадян України, політичних партій, громадських організацій, релігійних об'єднань. Метою акції є вільне вираження і формування думки, політичної позиції, а також вимог з різноманітних питань суспільного життя;
- збори - спільна присутність громадян, які зібралися у порядку, передбаченому цим Законом, для колективного обговорення будь-яких професійних, організаційних, соціально-побутових та інших питань у спеціально відведеному і пристосованому для цього місці;
Протирічить Конституції, котра, гарантуючи громадянам право на збори, не обумовлює реалізацію права дотриманням певного порядку, передбаченого окремим законом.
Аналогічно - згадка про "спеціально відведене місце" передбачає необхідність акту "спеціального відведення" такого місця. При цьому не визначено, ким та на підставі чого здійснюватиметься таке "відведення". Внаслідок цього будь-які збори, що проводяться без наявності такого формального акту, можуть вважатися органами влади такими, що суперечать закону.
- мітинг - організована, масова присутність громадян, які зібралися для прилюдного вираження громадської думки з приводу актуальних подій переважно громадсько-політичного характеру;
- похід - масове проходження громадян з метою звернути увагу до яких-небудь проблем;
- демонстрація - організоване проходження, прилюдне вираження громадсько-політичних настроїв;
- пікетування - форма прилюдного вираження думки, що здійснюється без походу і звукопідсилювальної апаратури шляхом розміщення поблизу об'єкта одного чи більше громадян, які використовують плакати, транспаранти та інші засоби наглядної агітації;
Таке визначення пікетування приховано звужує конституційне право громадян оскільки:
а) за відсутності законодавчого визначення "звукопідсилювальної апаратури" під це визначення може потрапити на розсуд органів влади будь-який засіб включно з мегафонами, барабанами, пластиковими пляшками тощо;
б) за відсутності чітких критеріїв походу як "масового проходження" і розмежування цього з пікетуванням можливе тлумачення "походу" як пікету з, відповідно, унеможливленням під час походу використання "звукопідсилювальної апаратури";
в) однозначна заборона використання "звукопідсилювальної апаратури" за умовчанням у законопроекті поширюється на пікетування будь-яких об'єктів і у будь-який час, у т.ч. у місцях і у час, коли використання такої апаратури не може порушувати інтереси інших громадян.
- повідомлення - документ, яким завчасно в установленому цим Законом порядку сповіщається орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування про проведення прилюдного заходу;
- території, що безпосередньо прилягають до споруд і об'єктів - земельні ділянки, межі яких визначаються рішеннями органів місцевого самоврядування.

Стаття 3. Принципи проведення прилюдного заходу

Проведення прилюдного заходу здійснюється на принципах:
законності - додержання положень Конституції, цього та інших законів України;
добровільності участі.
Безперечно, реалізація права на збори має здійснюватися з дотриманням Конституції та законів України, що відповідають Конституції. Однак аналіз цього закону свідчить про те, що саме він практично унеможливлює реалізацію зазначеного права.

Розділ ІІ. ПОРЯДОК ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ ПРИЛЮДНОГО ЗАХОДУ

Стаття 4. Організатор (організатори) прилюдного заходу

Організатором (організаторами) прилюдного заходу може бути громадянин України, якому виповнилося 18 років, політична партія, її регіональне відділення або інший структурний підрозділ, громадська організація чи релігійне об'єднання, що взяло на себе письмове зобов'язання виконувати функції організатора (організаторів) відповідного прилюдного заходу.
Не може бути організатором (організаторами) прилюдного заходу:
- особа, визнана судом недієздатною або обмежено дієздатною, а також особа, яка тримається в місцях позбавлення волі за вироком суду;
- політична партія, її регіональне відділення або інший структурний підрозділ, громадська організація або релігійне об'єднання, діяльність якого в установленому порядку зупинена, припинена або заборонена.
Остання норма надає можливість зловживань влади і делегітимізації прилюдного заходу шляхом оперативного (скажімо, в день проведення заходу) зупинення діяльності чи ліквідації відповідної громадської організації (ст.31 та 32 Закону України "Про об'єднання громадян" від 16.06.92) чи заборони політичної партії (ст.21 Закону України "Про політичні партії в Україні" від 05.04.01), або навіть шляхом "зняття з реєстрації" Міністерством юстиції.

Статті 5. Права і обов'язки організатора (організаторів)

Організатор (організатори) прилюдного заходу має право:
1) проводити мітинги, демонстрації, походи в місцях і час, зазначених у повідомленні або змінених відповідно до пропозиції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, збори - у спеціально відведених або пристосованих для цього місцях, де можна забезпечити безпеку громадян під час проведення зборів;
Повторюється зазначення про "спеціально відведені" або "пристосовані" місця, без визначення порядку "відведення" та критеріїв "пристосованості".
2) вести попередню агітацію на підтримку мети прилюдного заходу через засоби масової інформації, шляхом розповсюдження листівок, плакатів, транспарантів, гасел та в інших формах, не заборонених законодавством;
3) уповноважувати окремих учасників прилюдного заходу виконувати розпорядчі функції з його організації і проведення;
4) організовувати збір добровільних пожертв, підписів під резолюціями, вимогами та іншими зверненнями громадян.
Організатор (організатори) прилюдного заходу зобов'язаний:
1) подати до органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування повідомлення про проведення прилюдного заходу та письмове зобов'язання щодо організації і проведення цього заходу;
2) інформувати у письмовій формі орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніш як за три дні до дати проведення прилюдного заходу про прийняття (неприйняття) пропозиції цього органу щодо зміни місця та/або часу проведення прилюдного заходу, зазначених у повідомленні;
3) забезпечувати додержання умов проведення прилюдного заходу, зазначених у повідомленні або змінених відповідно до пропозиції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування;
4) вимагати від учасників прилюдного заходу додержання громадського порядку, оголошеного регламенту його проведення та встановлених норм і стандартів звуку при використанні під час проведення зборів, мітингів, демонстрацій, походів звукопідсилювальної апаратури і пристроїв (аудіо-, відеоапаратури тощо);
5) забезпечувати в межах своєї компетенції громадський порядок і безпеку громадян під час проведення прилюдного заходу, а у випадках, передбачених цим Законом, виконувати цей обов'язок разом з уповноваженим представником органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування та уповноваженим представником органу внутрішніх справ, виконуючи при цьому всі їх законні вимоги;
6) зупиняти або припиняти прилюдний захід у разі вчинення його учасниками протиправних дій чи порушення регламенту проведення заходу;
Очевидно, що таким чином на організатора покладається обов'язок зупинення чи припинення заходу у разі порушення з боку невизначеного числа учасників. Тобто порушення з боку навіть одного учасника (зокрема - умисне порушення з боку провокатора).
7) забезпечувати збереження зелених насаджень, приміщень, споруд, будов, устаткування, меблів, інвентарю та іншого майна в місці проведення прилюдного заходу, додержувати вимог санітарного стану.
Аналогічно, будь-яке, наприклад, ушкодження учасником заходу "зелених насаджень" законопроектом розцінюється як підстава для покладення на організатора заходу відповідальності за ст.19 законопроекту.

Організатор (організатори) прилюдного заходу не має права проводити прилюдний захід, якщо повідомлення про його проведення не було подано в установлений цим Законом строк.
Оскільки нема вимоги про документальне підтвердження отримання державним органом повідомлення, заперечення державним органом цього факту автоматично буде для влади аргументом незаконності прилюдного заходу.

Стаття 6. Учасники прилюдного заходу

Учасниками прилюдного заходу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, члени зареєстрованих в Україні відповідно до закону політичних партій, професійних спілок, громадських організацій, релігійних об'єднань.
Учасники прилюдного заходу мають право:

1) брати участь в обговоренні та прийнятті рішень, інших колективних діях відповідно до мети прилюдного заходу;

2) використовувати під час проведення прилюдного заходу різноманітну символіку та інші засоби публічного вираження колективної чи індивідуальної думки, а також засоби агітації, не заборонені законодавством;
За буквальним прочитанням норми не мають право використовувати символіку "нерізноманітну".

3) приймати і направляти резолюції, вимоги та інші звернення до органів державної влади і органів місцевого самоврядування, громадських організацій, релігійних об'єднань, міжнародних та інших органів і організацій.

Під час проведення прилюдного заходу його учасники зобов'язані:

1) виконувати всі законні вимоги організатора (організаторів) прилюдного заходу, уповноважених ним осіб і працівників міліції;
2) додержувати вимог законів України, громадського порядку і регламенту проведення заходу.
Законопроект не містить визначення терміну "регламент проведення заходу" і не розкриває його змісту. Таким чином виникає можливість звинувачення учасників заходу у порушенні невідомих правил. Протирічить ст.19 Конституції України, відповідно до якої "ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством".

Учасникам прилюдного заходу забороняється мати при собі зброю, а також спеціально виготовлені або пристосовані предмети, які можуть бути використані проти життя і здоров'я людей, для заподіяння матеріальної шкоди органам державної влади, громадським організаціям і громадянам.
Вимога мирного і беззбройного характеру зброї закладена у ст.39 Конституції і не потребує дублювання.
Водночас заборона мати зазначені "предмети" є вкрай неконкретною і у такому викладенні може тлумачися винятково широко, включно з забороною мати на собі ремені з бляхами, древка прапорів, плакатів, перочинні ножі та сірники тощо.

Стаття 7. Повідомлення про проведення прилюдного заходу та строки його подання

Повідомлення про проведення прилюдного заходу (за винятком зборів) подається його організатором (організаторами) в письмовій формі за десять календарних днів до початку проведення заходу до:
Такий строк робить практично неможливим оперативне проведення масових заходів з приводу несподіваних подій чи рішень влади.
При цьому згідно з п.1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 19.04.01 №4-рп/2001 строки повідомлення "...не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей".

-відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради;
-відповідної районної чи обласної державної адміністрації, якщо проведення прилюдного заходу передбачається на території району чи області;
-Київської або Севастопольської міської державної адміністрації, якщо проведення прилюдного заходу передбачається на території кількох районів міста Києва чи Севастополя;
-Ради міністрів Автономної Республіки Крим, якщо проведення прилюдного заходу виходить за межі одного району Автономної Республіки Крим.
Якщо організатор (організатори) передбачає провести прилюдний захід за маршрутом на територіях кількох областей, він у строк, зазначений у частині першій цієї статті, подає письмове повідомлення про маршрут до відповідних обласних державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Стаття 8. Зміст і форма повідомлення про проведення прилюдного заходу

У повідомленні зазначається:
1) дата проведення, час початку та орієнтовна тривалість прилюдного заходу;
2) мета, форма, місце проведення;
3) маршрути руху демонстрацій, походів, які передбачають ходу (проїзд) учасників;
4) передбачувана кількість учасників прилюдного заходу;
5) використовувані технічні засоби, в тому числі звукопідсилювальна апаратура;
6) прізвище, ім'я та по батькові або найменування організатора (організаторів) прилюдного заходу, місце проживання, номери домашнього та контактного телефонів;
7) форми і методи гарантованого забезпечення організатором (організаторами) громадського порядку, організації медичної допомоги під час проведення прилюдного заходу;
8) прізвища, імена і по батькові осіб, уповноважених організатором (організаторами) виконувати розпорядчі функції з організації та проведення прилюдного заходу;
9) дата подання повідомлення.
Як зазначалося вище в коментарії до ст.6, відсутня згадка про "регламент" заходу.
Повідомлення, а також додане до нього письмове зобов'язання з організації і проведення прилюдного заходу відповідно до принципів, передбачених у статті 3 цього Закону, підписуються організатором (організаторами) прилюдного заходу і особами, уповноваженими організатором (організаторами) виконувати розпорядчі функції з організації та проведення прилюдного заходу.
Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не має права відмовити у прийнятті повідомлення, поданого відповідно до цього Закону.
Законопроектом не передбачено порядок подання повідомлення, при тому що принциповим є наявність документального підтвердження отримання державним органом такого повідомлення. В іншому разі виникає можливість заперечення державним органом факту отримання повідомлення.

Стаття 9. Місця проведення прилюдних заходів

Прилюдний захід може бути проведено у спеціально визначеному місці або в будь-яких придатних для цього місцях, за винятком місць, визначених у цій статті.
Як зазначалося вище, законопроект не містить механізму "спеціального визначення" та/чи критеріїв "придатності".

Не проводяться прилюдні заходи поблизу небезпечних об'єктів (шляхопроводи, транспортні магістралі, атомні електростанції, території, що безпосередньо прилягають до небезпечних і шкідливих об'єктів і об'єктів, що потребують підтримання підвищеного рівня технологічної та екологічної безпеки тощо), лікарень, приміщень судів, шкіл, інших дитячих закладів.
Пропонована норма: унеможливлює проведення масових заходів "поблизу" (не визначаючи, що розуміти під цим) "транспортних магістралей" (законодавство не містить визначення цього терміну), себто за буквальним тлумаченням - у межах міст взагалі, вступаючи, таким чином, у протиріччя зі ст.39 Конституції.

Прилюдні заходи поблизу резиденції Президента України, будинків Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, дипломатичних представництв іноземних держав, місій міжнародних організацій можуть проводитися на відстані не менш як 50 метрів.
На розвиток попереднього абзацу, норма додатково заперечує можливість проведення заходів біля зазначених установ, знаходячись у контроверсії до ст.39 Конституції, котра встановлює лише одну вимогу - мирний характер заходу.

У разі якщо організатор (організатори) подає повідомлення про проведення прилюдного заходу в місці, яке зазначено у повідомленні про проведення іншого прилюдного заходу, що надійшло раніше, він може внести відповідні зміни у своє повідомлення або подати нове повідомлення, змінивши місце проведення прилюдного заходу. На вимогу організатора (організаторів) уповноважена посадова особа органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування зобов'язана пред'явити йому повідомлення, у зв'язку з наявністю якого вона пропонує змінити місце проведення прилюдного заходу.

Стаття 10. Час проведення прилюдного заходу

Прилюдний захід може починатися не раніше 9 години і завершуватися не пізніше 22 години.
Однозначна контроверсія зі ст.39 Конституції, звуження прав громадян, заборонене ст.22 та 64 Конституції

У разі збігу в часі проведення прилюдних заходів різними організаторами питання щодо уточнення часу проведення заходу, повідомлення про який надійшло пізніше, вирішується в порядку, визначеному в частині третій статті 9 цього Закону щодо місця проведення прилюдного заходу.
Враховуючи відсутність механізму контролю за часом надходження повідомлень (та навіть, як зазначалося вище, вимоги документального підтвердження отримання державним органом такого повідомлення) виникає можливість фактичної заборони проведення заходу в певному місці шляхом організації надходження іншого, альтернативного повідомлення і фальшування дати його надходження.

Гранична тривалість прилюдного заходу, що проводиться одним і тим самим організатором (організаторами), не повинна перевищувати п'яти годин підряд.
Однозначна контроверсія зі ст.39 Конституції, звуження прав громадян, заборонене ст.22 та 64 Конституції


Стаття 11. Попередня агітація

Організатор (організатори) прилюдного заходу та інші громадяни мають право безперешкодно вести попередню агітацію серед громадян, повідомляючи їм про місце, час, мету проведення прилюдного заходу та іншу інформацію, пов'язану з підготовкою і проведенням прилюдного заходу, а також закликати громадян та їх об'єднання брати участь у заході, що готується.
Для проведення попередньої агітації можуть використовуватися засоби масової інформації, усні заклики, листівки, плакати, оголошення. Проведення агітації у формах, які ображають і принижують гідність людини і громадянина, забороняється.
Попередня агітація не може проводитися у формі прилюдного заходу, якщо порядок його організації і проведення не відповідає вимогам цього Закону.
Зважаючи на визначення "пікету" як заходу із застосуванням наглядної агітації - для "попередньої агітації" з листівками, симолікою тощо можуть бути висунеті такі ж вимоги щодо проведення, як і до самого "прилюдного заходу".

Стаття 12. Матеріально-технічне забезпечення прилюдного заходу

Матеріально-технічне забезпечення проведення прилюдного заходу здійснюється за рахунок власних коштів організатора (організаторів) та учасників, а також коштів і майна, зібраних та/або переданих для проведення цього заходу.
Повноваження учасників прилюдного заходу, які займаються матеріально-технічним забезпеченням його проведення, повинні бути письмово посвідчені організатором (організаторами) цього заходу.

Стаття 13. Обов'язки органу виконавчої влади, органу місцевогосамоврядування

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування:
1) реєструє одержане повідомлення із зазначенням дати і часу його надходження;
Однак, як зазначено вище, відсутній механізм контролю за "реєстрацією" і вимога документального підтвердження отримання повідомлення.

2) доводить до відома організатора (організаторів) не пізніш як за п'ять днів до дати проведення прилюдного заходу обгрунтовану пропозицію щодо місця та/або часу його проведення або їх зміни, викликаної неможливістю проведення прилюдного заходу в місці та/або час, зазначені у повідомленні;
3) призначає свого уповноваженого залежно від виду прилюдного заходу і кількості його учасників з метою сприяння організаторові (організаторам) заходу у проведенні відповідно до цього Закону заходу та завчасно повідомляє про це організатора (організаторів) прилюдного заходу;
4) повідомляє правоохоронні органи про проведення прилюдного заходу;
5) забезпечує в межах своєї компетенції разом з організатором (організаторами) прилюдного заходу та уповноваженим представником органу внутрішніх справ громадський порядок і безпеку громадян під час проведення заходу, а також надання їм у разі потреби невідкладної медичної допомоги;
6) інформує про мету прилюдного заходу органи державної влади, яким він адресується;
7) повідомляє організатора (організаторів) прилюдного заходу про подання заяви до суду про відмову у проведенні заходу, якщо є підстави для цього, а в разі постановлення судом рішення з цього питання доводить його суть до відома організатора (організаторів) заходу.
Не важко передбачити, що на практиці організатор заходу, подавши заявку за 10 днів до його проведення, фактично дізнаватиметься про подачу заяви переважно безпосередньо перед судовим засіданням (див. коментар до ст.25 законопроекту).

Стаття 14. Права і обов'язки уповноваженого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування

Уповноважений представник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування має право:
1) вимагати від організатора (організаторів) прилюдного заходу додержання порядку його організації і проведення;
2) приймати рішення про зупинення або припинення прилюдного заходу у порядку і з підстав, передбачених цим Законом.
Категорично не відповідає частині другій ст.39 Конституції, котра передбачає можливість обмеження права на збори виключно судом.

Уповноважений представник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування зобов'язаний:
1) бути присутнім на прилюдному заході;
2) сприяти організаторові (організаторам) у забезпеченні додержання встановлених вимог при проведенні прилюдного заходу;
3) забезпечувати разом з організатором (організаторами) прилюдного заходу та уповноваженим представником органу внутрішніх справ громадський порядок і безпеку громадян, а також додержання законності під час проведення заходу.

Стаття 15. Права і обов'язки уповноваженого представника органу внутрішніх справ

За пропозицією органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування начальник органу внутрішніх справ, на території якого проводитиметься заявлений прилюдний захід, зобов'язаний призначити свого уповноваженого представника з метою надання організаторові (організаторам) прилюдного заходу сприяння в забезпеченні громадського порядку і безпеки громадян під час його проведення.
Уповноважений представник органу внутрішніх справ має право:
1) вимагати від організатора (організаторів) прилюдного заходу додержання порядку його організації і проведення;
2) виводити з місця проведення прилюдного заходу громадян, які не виконують законні вимоги організатора (організаторів) прилюдного заходу.
Уповноважений представник органу внутрішніх справ зобов'язаний:
1) сприяти в межах своєї компетенції з додержанням установлених вимог у проведенні прилюдного заходу;
2) забезпечувати разом з організатором (організаторами) прилюдного заходу та уповноваженим представником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування громадський порядок і безпеку громадян, а також додержання законності під час проведення заходу.

Стаття 16. Підстави і порядок зупинення прилюдного заходу

Якщо під час проведення прилюдного заходу відбулося порушення правопорядку, яке не становить небезпеки для життя і здоров'я громадян, уповноважений представник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування має право зажадати від організатора (організаторів) прилюдного заходу самостійно усунути таке порушення.
У разі невиконання вимоги про усунення порушення, зазначеного в частині першій цієї статті, уповноважений представник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування має право зупинити прилюдний захід на час, визначений ним для усунення порушення. Якщо порушення буде усунуто, проведення прилюдного заходу за погодженням між організатором (організаторами) і уповноваженим представником може бути продовжено.
За цією нормою законопроекту будь-яке незначне порушення, котре організатор не в змозі усунути (наприклад, масові дрібні адміністративно-карані порушення з боку можливих провокаторів) може бути підставою для припинення заходу (звичайно, у позасудовому порядку). Це, знов-таки, суперечить ст.39 Конституції.
Якщо порушення не було усунуто у визначений уповноваженим представником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування строк, прилюдний захід припиняється в порядку, передбаченому статтею 18 цього Закону.
(Див.коментар вище).

Стаття 17. Підстави для припинення прилюдного заходу

Підставами для припинення прилюдного заходу є:
створення реальної загрози життю і здоров'ю громадян, майну фізичних і юридичних осіб, руху транспорту, громадському порядку;
Безперечно, правоохоронні органи мусять адекватно реагувати на правопорушення, відповідно до Закону України "Про міліцію" та "Про оперативно-розшукову діяльність". Однак дії правоохоронців повинні бути спрямовані на конкретних правопорушників, без позасудового порушення конституційних прав інших громадян, зокрема - права на збори.
Формулювання норми прирівнює рівень суспільної небезпечності загрози життю громадян до "загрози майну", не визначаючи характер та рівень цієї загрози.
Визначаючи "підставою припинення заходу" "загрозу руху транспорту", законопроект водночас не містить механізму усунення такої загрози, зокрема, шляхом переспрямування транспортних потоків на підставі повідомлення про проведення масового заходу; не визначає характер та рівень такої загрози.
проведення прилюдного заходу з порушенням вимог цього Закону.
Крім того, є наявним порушення тієї ж частини другої ст.39 Конституції - обмеження конституційного права на збори у позасудовому порядку.

Стаття 18. Порядок припинення прилюдного заходу

У разі прийняття рішення про припинення прилюдного заходу уповноважений представник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування:
1) дає вказівку організаторові (організаторам) припинити публічний захід, обгрунтувавши причину його припинення і оформивши її в письмовій формі;
2) встановлює час для виконання вказівки про припинення прилюдного заходу;
3) звертається безпосередньо до учасників заходу в разі невиконання організатором (організаторами) вказівки про припинення прилюдного заходу і встановлює додатковий час для її виконання.
У разі невиконання вказівки про припинення прилюдного заходу співробітники органів внутрішніх справ уживають необхідних заходів до його припинення, діючи при цьому відповідно до законодавства України.
Законопроект фактично штовхає працівників правоохоронних органів на порушення Конституції, передбачаючи "вжиття заходів до припинення прилюдного заходу" не на підставі рішення суду. Тобто на вчинення злочину.
Порядок припинення прилюдного заходу, передбачений частиною першою цієї статті, не застосовується в разі виникнення масових безпорядків, погромів, підпалів та в інших випадках, що потребують екстрених дій. У цих випадках припинення прилюдного заходу здійснюється відповідно до законодавства України.
Дії і права правоохоронних органів у подібних випадках регламентуються спеціальними законами, що регулюють діяльність відповідних органів. Тому:
а) потреба у додатковому врегулюванні відсутня,
б) дії правоохоронців у таких випадках повинні бути спрямовані на перешкоджання конкретним правопорушенням і знешкодження конкретних правопорушників.
Невиконання законних вимог працівників міліції або непокора (опір) їм учасників прилюдного заходу тягнуть за собою відповідальність для таких учасників, передбачену законами України.

Стаття 19. Відшкодування матеріальної шкоди

Матеріальна шкода, завдана під час проведення прилюдного заходу органам державної влади, підприємствам, установам, організаціям або громадянам, підлягає відшкодуванню організатором (організаторами) в установленому законом порядку.
Протирічить:
а) ст.61 Конституції України, відповідно до якої: "юридична відповідальність особи має індивідуальний характер";
б) ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: "майнова шкода…відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала".


Стаття 20. Відповідальність за порушення проведення прилюдного заходу

Особи, які порушили встановлений порядок проведення прилюдного заходу, несуть відповідальність відповідно до законів України.
З врахуванням змісту законопроекту, він передбачає відповідальність за порушення правил, котрі самі по собі протирічать Конституції, що неприпустимо з огляду на найвищу юридичну силу Конституції.

Розділ IІІ. Гарантії реалізації громадянами права на проведення прилюдного заходу

Стаття 21. Забезпечення умов для проведення прилюдного заходу

Організатор (організатори) прилюдного заходу, посадові особи та інші громадяни не мають права перешкоджати учасникам прилюдного заходу виражати свою думку способом, який не порушує громадський порядок і порядок проведення даного заходу.
Орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому адресується прилюдний захід, зобов'язаний розглянути по суті питання, що стали причинами проведення заходу, прийняти рішення у порядку, встановленому законодавством України, і повідомити про них організатора (організаторів) прилюдного заходу.
Позаяк Президента України не визначено Конституцією як "орган державної влади", то законопроект не передбачає покладення на нього обов'язку реагування.
Не встановлено ані форму такого "повідомлення", ані строку, протягом якого воно мало би бути зроблене. З урахуванням того, що до подібного випадку не застосовуваними є строки, передбачені законами "Про звернення громадян" та "Про інформацію", фактично у державного органу будуть всі можливості ігнорування таких питань.
Підтримання громадського порядку, регулювання дорожнього руху, медичне обслуговування під час проведення прилюдного заходу здійснюються на безоплатній основі.

Стаття 22. Оскарження рішень і дій (бездіяльності), які порушують право громадян на проведення прилюдного заходу

Рішення і дії (бездіяльність) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, які порушують право громадян на проведення прилюдного заходу, можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом України.
Як показано вище - законопроект надає державним органам широкі можливості унеможливити на практиці у позасудвому порядку чи оперативно заборонити через суд проведення заходу, тоді як дії самих державних органів оскаржуватимуться в загальному порядку, практична "ефективність" якого відома.


Розділ ІV. Обмеження щодо реалізації права проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, ПІКЕТУВАННЯ

Стаття 23. Обставини, за яких може бути обмежено право на прилюдний захід

У проведенні прилюдного заходу може бути відмовлено в судовому порядку в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для забезпечення належного санітарного стану, збереження архітектурних форм, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також у період надзвичайного або воєнного стану, оголошеного в Україні чи в окремих її місцевостях.
З врахуванням попередніх статей проведення "прилюдного заходу" може бути унеможливлено або припинено у позасудовому порядку без звернення до суду, що порушує ст.39 Конституції..
Таким чином, автори законопроекту вдаються до підміни понять - "обмеженням щодо реалізації права" присвячено не лише Розділ IV, а фактично весь законопроект. Тоді як з врахуванням частини другої ст.39 Конституції зміст необхідного в її контексті закону якраз і мав би зводитися до змісту цього Розділу та конкретизації підстав обмеження права на проведення зборів.

Стаття 24. Суд, що розглядає заяви про обмеження права на проведення прилюдного заходу

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, якому було подано повідомлення про проведення прилюдного заходу, подає, в разі якщо він установить, що мета проведення прилюдного заходу суперечить Конституції України або загрожує громадському порядку і безпеці громадян, руху транспорту заяву до суду про заборону проведення заходу.
Заяву про обмеження права на проведення прилюдного заходу розглядає місцевий суд загальної юрисдикції за місцем знаходження органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.
У разі коли прилюдний захід має проводитися за маршрутом на територіях кількох областей, кількох районів області, Автономної Республіки Крим чи міст Києва або Севастополя, заява про обмеження права на проведення такого заходу розглядається відповідно апеляційним судом області, територія якої найбільш охоплюється маршрутом, Апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляційними судами міст Києва або Севастополя.

Стаття 25. Строки подання заяви та порядок її розгляду

Заява про обмеження права на проведення прилюдного заходу органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування подається не пізніш як за п'ять днів до початку проведення заходу. Суд розглядає заяву у дводенний строк з дня надходження заяви.
По-перше, беручи до уваги встановлені законопроектом обмеження та можливість позасудового припинення масового заходу, судові процедури гратимуть другорядні ролі на практиці.
По-друге, слід розуміти, що з врахуванням ст.13 державні органи повідомлятимуть про подання заяви безпосередньо у день суду (за три дні до проведення заходу).
Заява розглядається в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Розділ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з дня опублікування цього Закону:
підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

На підставі вищевикладеного, поданий Президентом України Л.Кучмою законопроект "Про збори, мітинги, походи і демонстрації":
1. Суперечить частинам першій, другій, третій статті 8, статті 19, частинам другій та третій статті 22, статті 39, частині другій статті 61, статті 64 Конституції України та статті 1166 Цивільного кодексу України.
2. Суперечить змісту рішення Конституційного суду України від 19.04.01 №4-рп/2001;
3. Спрямований на звуження конституційного права громадян України "збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації".
4. Є особливо небезпечним для суспльства в контексті майбутніх президентських виборів і у разі його прийняття використовуватиметься режимом для придушення зростаючої громадянської активності.

При ініціюванні законопроекту Президент України Л.Кучма діяв всупереч частині другій ст.102 Конституції України, котра визначає, що "Президент України є гарантом...додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина", без врахування рішення Конституційного суду України від 19.04.01 №4-рп/2001, порушивши, таким чином, частину третю ст. 150 Конституції України, згідно з якою рішення Конституційного суду "є обов'язковими до виконання на території України".

###