Позов проти ТРК Київ (бездомні тварини)
06/23/2005 | Копілефтер
http://maidan.org.ua/static/news/1119546110.html
До Печерського районного суду м.Києва
ПОЗИВАЧ: Тарнавська Тамара Йосипівна,
ВІДПОВІДАЧІ: Телерадіокомпанія “Київ”
01001, м.Київ, вул. Хрещатик, буд. 5-в
Андрійчук Олександр Петрович,
03170, м. Київ, вул.Зодчих, б. 62-б, кв. 94
Солодущенко Валерій Валентинович,
Київська обл., Вишгородський р-н,
07330 с.Димер, вул. Леніна, б. 44
Олійник Людмила Вікторівна,
03151, м. Київ, вул. Волинська, б. 12
Управління ветеринарної медицини м.Києва
Позовна заява
про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральноі шкоди
Щовечора, з 21 квітня 2005 року по 25 квітня 2005 року, о 20 годині 30 хвилин, та щоранку, з 22 квітня 2005 року по 26 квітня 2005 року, о 12 годині 00 хвилин, в програмі новин відповідача – ТРК “Київ” - транслювався сюжет про бездомних тварин в місті Києві. Стиль подання інформації в зазначеному сюжеті, що містив також інтерв'ю з відповідачами Андрійчуком, Солодущенко та Олійник, має відверто цинічно-неправдивий характер по відношенню до позивачки Тарнавської Т.Й. та очолюваної нею Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS”. Численні перекручені і сфальсифіковані відповідачами факти та поширена недостовірна інформація про особу Тарнавської Т.Й. та очолювану нею МГО “ТЗТ “SOS” спотворили моральне обличчя позивачки в очах глядачів, нанесли шкоду її честі, гідності та діловій репутації.
Позивачкою надається розшифровка зазначеного сюжету:
Заставка до новин: “Нас покусали собаки Тарнавської”
Ведучий новин:
“Бездомні собаки стали заручниками бізнес інтересів. Принаймні раптова поява публікацій в деяких в ЗМІ про так зване масове отруєння домашніх тварин у столиці свідчить саме про це. Поширювачем неперевіреної інформації в більшості випадків виступає Товариство захисту тварин СОС, яке очолює Тамара Тарнавська. Який у неї інтерес у створенні ажіотажу навколо бездомних тварин і як останніх утримують у притулку самої пані Тамари Тарнавської - у наступному репортажі”.
Позивачка вважає інформацію про те, що нібито вона, як керівник МГО “ТЗТ “SOS” є “поширювачем неперевіреної інформації” “про так зване масове отруєння домашніх тварин у столиці” - такою, що не відповідає дійсності, оскільки в розпорядженні позивачки та очолюваної нею організації є багаточисельні факти, що свідчать про справжній геноцид бездомних тварин напередодні конкурсу “Євробачення”, що здійснюється шляхом розкидування в місцях вигулу тварин м”ясних приманок, що містять отруйні речовини, від яких вже загинуло багато тварин, в тому числі і домашніх.
Репортаж О.Сябро, М.Подашевського, 20.58.
Про навмисне отруєння домашніх тварин у Києві чомусь заговорили саме напередодні Євробачення. Хто став ініціатором цих розмов,визначити не складно. Майже в кожній статті фігурує прізвище Тамари Тарнавської, яка очолює товариство захисту тварин СОС і має власний притулок. Її докази,
щодо отруєння – аморфні листи, звернення невідомих громадян і ветлікарів, прізвища яких не називаються.
Позивачка стверджує, що не має “власного” притулку; отже, ця інформація є неправдивою. В розпорядженні позивачки є багаточисельні докази отруєння тварин у вигляді листів та звернень від громадян, які подали свої ПІБ та адреси, та лист від ветеринарної клініки “Фауна-сервіс”, підписаний директором Н.Пульняшенко, в якому підтверджується, що з кінця березня 2005 року кількість отруєнь тварин зросла. Таким чином, інформація про те, що нібито “доказами” позивачки є “аморфні листи”, “звернення невідомих громадян” та ветлікарів без прізвищ, є неправдивою.
Ажіотаж, який СОС сторив навколо домашніх улюбленців вирішили перевірити у столичному Управлінні ветеринарної медецини м.Києва.
Людмила Олійник, начальник Управління ветеринарної медицини м.Києва.
“Наші звернення офіційні до центральної лабораторії ветеринарної медицини України та міської центральної держлабораторії дали офіційну відповідь про те, що до них таких звернень також не надходило. Про встановлення тих, чи інших летальних випадків отруєння ядохімікатами.”
Під час трансляції вищенаведеного тексту було показано вольєри з притулку для тварин в Бородянці, який утримується за рахунок Київської Міської Державної Адміністрації, а не притулок МГО “ТЗТ “SOS”, чим глядачів було свідомо введено в оману.
Репортер:
“Якщо фактів отруєння не зафіксовано, питання “ Чому пані Тарнавська поширює неперевірену інформацію?” Відомо, що фонд СОС і притулок фінансуються міжнародними організаціями. Фінансування доводиться вибивати щороку, для чого необхідно підтвердити, що в Україні, а тим більше в столиці жорстоко поводяться з тваринами. На цей рік фінансування пані Тарнавської припинилося, вона це офіційно підтвердила на 5 каналі. Нині гроші до фонду надходять нерівномірно, аби вибити гранд, є необхідна ілюзія масового отруєння тварин у столиці, тим більше це є актуальним напередодні Євробачення. Складається враження, що фонд існує більше для відмивання грошей, а не для опіки над четвероногими”.
МГО “ТЗТ “SOS” є громадською благодійною організацією, а не Фондом. МГО “ТЗТ “SOS” не потрібно “вибивати” кошти, бо товариство має підписані контракти про співпрацю між кількома міжнародними організаціями та товриством, за яким щомісяця визначена сума коштів надходить на рахунок товариства. МГО “ТЗТ “SOS” підкреслює, що в Україні відбуваються позитивні зміни в сфері захисту тварин, адже інакше ніхто не став би фінансово підтримувати організацію, яка протягом десяти років не домоглася позитивних результатів. Таким чином, інформація про те, що МГО “ТЗТ “SOS” є Фондом, що фінансування доводиться “вибивати”, про те, що нібито на 2005 рік фінансування МГО “ТЗТ “SOS” “припинилося”, що позивачка нібито підтвердила це на 5-му каналі – є неправдивою. Насправді в прямому ефірі 5-го каналу позивачка зазначила, що скоротився бюджет лише на стерилізацію тварин. Що стосується оціночних суджень про те, що нібито позивачці “необхідна ілюзія масового отруєння тварин у столиці, тим більше це є актуальним напередодні Євробачення”, та про те, що “складається враження, що фонд існує більше для відмивання грошей, а не для опіки над четвероногими”, то позивачка вважає їх безпідставними, образливими, такими, що базуються на неправдивій інформації, а тому тягнуть за собою її право на адекватну відповідь.
Людмила Олійник, начальник Управління ветмедицини м.Києва:
“Якби не було ніякої зацікавленності, вона би цим просто-напросто не займалася. Але, я думаю, в зв”язку з тим, що пані Тарнавська має певні підтримки фінансові із міжнародних благодійних , тому, можливо, на мою думку, судячи із цих виступів і судячи з цих усіх публікацій, що є зацікавленість в тому, щоб показати, що на Україні все так дуже погано з бездомними тваринами.”
Зазнечені оціночні судження Людмили Олійник є цілковитим нонсенсом, що маніпулюють свідомістю глядачів, оскільки саме за позитивні зміні в Україні в сфері захисту тварин позивачка отримала 14 вересня 2000 року з рук посла Великобританії найпрестижнішу нагороду Великобританії за опікування безпритульними тваринами та гуманізацію підростаючого покоління, а 2003 року мер міста Києва О. Омельченко нагородив позивачку Почесною грамотою, значком-подякою та годинником за вагомий внесок в сфері захисту тварин. Крім того, позивачку було нагороджено 04 червня 2004 року Почесним дипломом Українського народного Посольства з присвоєнням почесного звання “Народний Посол України” за великий особистий внесок у розвиток дружніх відносин між народами та зміцнення міжнародного авторитету України”. МГО “ТЗТ “SOS” була нагороджена орденом Святого Миколи Чудотворця III ступеня - “за багаторічне піклування про безпритульних тварин”. 04.2004. позивачка отримала лист-подяку за свою роботу від колишнього Посла Америки в Україні Карлоса Паскуаля. Тому позивачка вважає, що має право дати відповідь на інсинуації відповідачки Олійник.
Показ притулку МГО “ТЗТ “SOS”, репортер:
“Про все це ми вирішили розпитати пані Тарнавську, яка, до речі за кордоном буває частіше, ніж в Україні, куди навідується вряди-годи.”
Інформація про те, що позивачка нібито нечасто буває в Україні, не відповідає дійсності. Насправді з 2001 року позивачка постійно проживає в місті Києві і виїжджає за кордон України один раз на рік терміном на 7 днів.
“А також вирішили побачити її притулок у Пирогові. Після довготривалих дзвінків, нам нарешті відчинили. Тамари Тарнавської на місці не було, на телефони вона не відповідала.
Зазначена інформація є неправдивою, а спрямованість зазначеної частини сюжету – маніпулятивною, такою, що вводить глядачів в оману. Позивачка не є директором притулку і тому в притулку буває не кожен день. Ніяких дзвінків по телефону позивачці від знімальної групи відповідача – ТРК “Київ”, чи від окремих журналістів цього телеканалу – не надходило. Зазначена частина коментаря мала на меті, на думку позивачки, скласти у глядача враження, що нібито позивачка є недоступною для журналістів та громадськості та не цікавиться притулком, що належить громадській організації, яку вона очолює. Тому позивачка вважає, що має право на відповідь.
“Приїхали ми, за словами директора притулку, не в той час, з самого ранку, коли годують собак. Зате перед нами відкрилася картина реальна. Вражає, що більш ніж з 400 тварин третина живе просто неба.
Інформація про те, що нібито якісь тварини в притулку МГО “ТЗТ “SOS” живуть просто неба, не відповідає дійсності та є неправдивою, оскільки для тварин у вільній зоні є багато будок.
“Тут і дворняжки, і бійцівські собаки.”
Ця інформація не відповідає дійсності, оскільки жодної собаки бійцівських порід в притулку МГО “ТЗТ “SOS” немає.
Виглядають вони аж ніяк не ситими і щасливими, годують їх, як ми бачимо, однією кашею. Жодного натяку на м”ясо чи спецкорми, на які виділяються гроші міжнародних фондів. В одночас пісну кашу сабаки їли не з меншим апетитом, ніж м”ясо.
Інформація про те, що “гроші міжнародних фондів” виділяються на “м'ясо та спецкорми”, не відповідає дійсності. Насправді кошти МГО “ТЗТ “SOS” витрачаються на багато різноманітних потреб, крім ... кормів для собак – на утримання офісу, заробітну плату 17-м працівникам (сама позивачка зарплатні не отримує і ніколи не отримувала), закупівлю ліків для тварин, на бензин та ремонт автомобілів та т.ін. Лише інколи харчування закуповується для котів. Інформація про те, що нібито тварини не отримують м'ясо чи спеціальні корми, а харчуються “однією “пісною” кашею”, є неправдивою, оскільки МГО “ТЗТ “SOS” отримує безкоштовно рештки м'яса, молока, риби, печива на протязі останніх п'яти років з супермаркетів “Білла”та “Велика кишеня”, а останні два роки - ще й з мегамаркету “Метро”. Притулок просто “завалений” продуктами харчування. Того дня, коли приїхали на зйомки відповідачі - ТРК”Київ”, тварин зранку годували кашею на бульйоні з кісток з додаванням молока, що тварини дуже люблять, а тому не дивно, що дійсно їли цю кашу з апетитом. Оціночне судження про те, що тварини “виглядають” “аж ніяк не ситими і щасливими”, є маніпулятивним, суб'єктивним та таким, що змушує позивачку вимагати права на відповідь.
“За словами Олександра, який виконував обов”язки директора притулку 4 роки, навіть таку їжу тварини отримували не регулярно.”
Олександр Андрійчук, колишній в.о.директора притулку СОС:
“Собаки день, два можуть сидіти голодні, то, що вона розповідає, що два рази в день годуються, інколи годуються. В основному це раз і буває таке, що раз в три дні.
Інформація про те, що нібито собаки по кілька днів “можуть сидіти голодні”, “навіть таку їжу [“пісну кашу”] отримували нерегулярно”, не відповідає дійсності. Фінансування притулку та забезпечення його безкоштовними продуктами харчування з супермаркетів було в той час, коли директором був відповідач Олександр Андрійчук, таким самим, як і в теперішній час. Якщо б тварин дійсно нерегулярно годували, то це могло б бути виключно з вини самого відповідача Андрійчука, як директора притулку. Але таких випадків ніколи не було, оскільки його діяльність суворо контролювалася.
Інформація про те, що відповідач Андрійчук “виконував обов”язки директора притулку 4 роки”, не відповідає дійсності. Відповідача Олександра Андрійчука було прийнято на роботу до притулку МГО “ТЗТ “SOS” 20 вересня 1999 року на посаду ветеринарного лікаря відразу після закінчення ним Національного Аграрного Університету. Під час його роботи було запідозрено в некомпетентності та халатності, люди писали на нього скарги, в зв'язку з чим позивачка попрохала його звільнитися з притулку без скандалу, за власним бажанням. відповідач Андрійчук погодився та був звільнений 30 серпня 2001 року. Майже відразу після звільнення відповідач Андрійчук почав дзвонити позивачці та прохати про те, щоб його прийняли його назад. Наголошував, що став жертвою “інтриг”, що люди, які на нього скаржилися, його оббріхали. В цьому він зміг переконати волонтерів МГО “ТЗТ “SOS”, які повірили Андрійчуку. Зокрема, тодішній працівник Посольства Німеччини в Україні, волонтер притулку Хорст Каліш наполягав на тому, щоб дати відповідачеві Андрійчуку ще один шанс, тим більше, що у нього тоді була вагітна дружина і він був безробітним. 01 грудня 2001 року його повторно було прийнято до притулку на посаду директора. В 2002 році МГО “ТЗТ “SOS” продало відповідачеві Андрійчуку за символічну суму – 500 доларів США - автобус Форд-транзит, необхідний йому, за його словами, для належного виконання обов'язків директора притулку. Після того, як відповідач Андрійчук отримав цей автобус у власність, на нього знову почали надходити скарги стосовно зловживання службовим становищем, вимагання від людей коштів за стерилізацію тварин, залишення притулку без нагляду. Після того, як його було нарешті “спіймано на гарячому” - він в робочий час ремонтував свою автомашину та займався іншими своїми справами – 12 червня 2003 РОКУ ВІН БУВ ЗВІЛЬНЕНИЙ ОСТАТОЧНО. Цьому передували скандали по погрози на адресу позивачки про те, що відповідач Андрійчук “оголошує Тарнавській відкриту війну”.
Репортаж їз операційної ТЗТ СОС:
У притулку СОС є медичний кабінет, та немає в ньому постійого господаря. Валерій – ветлікар, працював тут рік тому, як ніхто інший знає, як проводиться стерилізація і щеплення проти сказу.
Валерій Солодущенко, колишній ветлікар СОС.
Коли я прийшов до цього, то я не побачив там акта за попередній рік, що там проводилося щеплення тварин проти сказу. Це вже я зробив, я думаю, що після мене тоже їх ніхто не робив.”
Відповідач Солодущенко Валерій в основному працював водієм, і дуже незначний час працював ветлікарем, бо фахової підготовки до такої роботи, як швидко з'ясувалося, у нього було недостатньо. Саме тому позивачка попрохала його написати заяву про звільнення. Звільнився відповідач Солодущенко зі скандалом та погрозами, що “Тарнавська ще буде не раз жалкувати з цього приводу”. Інформація про нібито відсутність “постійного господаря” в медичному кабінеті притулку МГО “ТЗТ “SOS” та відсутність актів про щеплення тварин від сказу не відповідає дійсності.
Олександр Андрійчук:
“Набагато були завищені цифри по стерилізації, вакцинації і по всьому іншому. Якщо, наприклад , ми робили в день два, коли я був лікарем, десять, дванадцять стерилізацій в день, то останній рік це була одна, дві стерилізації, но также вони писалися по старих цих планах, бо за кожну стерилізацію виділялося 20 євро.”
Наведена інформація, розповсюджена відповідачем Андрійчуком про нібито “завищені цифри по стерилізації, вакцинації та по всьому іншому”, а також про нібито виділення “20 євро” “за кожну стерилізацію”, не відповідає дійсності.
Ніхто ніколи не давав МГО “ТЗТ “SOS” по 20 євро на стерилізацію. Готування звітів та складання актів є обов'язком директора притулку. Якщо б навіть дані були завищені, чого ніколи не допускалося, винним в цьому міг би бути виключно сам відповідач Андрійчук.
Репортаж із стаціонару - собаки після операцій:
“У притулку тварин тримають до смерті. Це мотивується гуманним ставленням до братів наших менших. За словами директора притулку, летальні випадки тут бувають рідко. Ці кадри зроблено рік тому, вони засвідчують протилежне. Кількість жертв не обмежується поодинокими випадками, підтверджують це і колишні працівники.
Показують кадри - Сергій Пертович Драпалюк викидає собак в яму Беккері.
Дані “кадри”, зроблені “рік тому”, не можуть “засвідчувати протилежне”, тобто доводити, що “летальні випадки” бувають не рідко, а часто. Позивачка стверджує, що показані кадри є інсценуванням, та може припустити, що, поки одні особи з знімальної групи відволікали увагу працівників притулку, Сергій Драпалюк самовільно відкрив яму Беккері, що слугує місцем захоронення тварин, що померли в притулку, та “зіграв” сцену викидання туди трупів невідомо звідки привезених тварин. Драпалюк є місцевим мешканцем та деякий час працював в притулку, куди його привів на роботу та дав рекомендації відповідач Андрійчук; був звільнений 8 травня 2004; у нього могли залишитись ключі від ями Беккері. В будь-якому випадку, оціночні категорії “рідко-часто” є об'єктивними даними лише в порівнянні з чимось; без такого порівняння та “прив'язки” до якогось критерію “частоти” є маніпулюванням свідомістю глядачів та змушують позивачку вимагати права на відповідь.
Олександр Андрійчук:
В день 5-6 собак, за неділю вони накопичувалися і тоді робилися так звані братські могили.”
Дана інформація, розповсюджена відповідачем Андрійчуком, про те, що нібито на тиждень помирає 5-6 собак і їх трупи “накопичуються” протягом тижня, є неправдивою. Насправді кожна тварина, що померла в притулку, негайно захоронюється в ямі Беккері. В притулку МГО “ТЗТ “SOS” помирає лише 3-4 тварини НА МІСЯЦЬ, і це з урахуванням кошенят, цуценят та хворих тварин, яких люди “підкидають” під ворота притулку вже в напівмертвому стані; кожен труп негайно захоронюється в ямі Беккері.
Репортер:
Не покращилася ситуація в притулку і нині, засвідчила остання перевірка столичним Управлінням ветеринарної медицини.
Людмила Олійник, начальник Управління ветеринарної медицини м.Києва:
Те, що ми побачили навколо території притулку, а саме біля цієї ями Беккері, дійсно нас здивувало, тому що яма була переповнена трупами і до такої ступені, що її не можна було закрити.”
Людмила Олійник не могла бачити ані території притулку, ані території навколо притулку, ані ями Беккері, оскільки вона не була присутньою серед тих, хто побував в притулку МГО “ТЗТ “SOS” 18 квітня 2005 року. Незважаючи на це, вона розповсюдила неправдиву інформацію про стан ями Беккері, яка нібито “була переповнена трупами” “до такої ступені, що її не можна було закрити”. Насправді яма Беккері завжди закрита, як і доступ до неї. “Здивування” відповідачки Олійник , яке насправді є маніпулюванням свідомістю глядачів, змушує позивачку вимагати права на відповідь.
Репортер:
Візит нашої знімальної групи до притулку СОС завершився більш оптимістично, всього навсього візитом до травмпункту. Такі шрами на довгу пам'ять журналісту і оператору залишили чотириногі мешканці притулку.
Даний сюжет є маніпулятивним, спрямованим на те, щоб переконати глядачів в нібито “підвищеній агресивності” тварин – мешканців притулку МГО “ТЗТ “SOS”. Між тим, зрозуміло, що якщо на територію, де утримуються тварини, входять “непрошені гості” - сторонні особи, та ще й у відсутність директора притулку, ці собаки захищатимуть територію, бо такий захист – в їхній природі. Позивачка наполягає на тому, що тварин було навмисне спровоковано на напад. Інформація ж про нібито “шрами на довгу пам'ять журналісту та оператору” не відповідає дійсності, оскільки в продемонстрованому сюжеті видно лише незначну подряпину, на яку зі спекулятивною метою було намотано кілька метрів бинтів.
“Промивання рани перев”язкою не обмежилося. Довелося робити щеплення. На щастя, останні роки сказ столицю обминає, втім, лікар порадив зачекати 10 днів”.
Лікар травмопункту лікарні N12, Володимир Турченко:
“В вашем случае надо наблюдать за этой собакой в течении 10 дней. Если собака погибнет, вам необходимо будет, чтоби труп собаки отправили на исследование на предмет бешенства в ветлечебницу”.
Репортер:
“Навряд чи доводиться сподіватися на співпрацю притулку СОС та ветлабораторії, знаючи, як в притулку СОС проводиться щеплення і як в притулку ховають чотириногих. А це вже на оптимізм не налаштовує”.
Даний сюжет є маніпулятивним, таким, що наштовхує глядача на думку про те, що нібито в притулку МГО “ТЗТ “SOS” можуть бути тварини, не прищеплені від сказу, і що керівництво притулку нібито може відмовити в інформації про стан тварини, яка подряпала журналіста. Насправді ніхто до притулку ТЗТ СОС з питаннями про цю тварину не звертався, бо в цьому не було ніякої необхідності. Метою сюжету було виключно “нагнітання пристрастей на рівному місці”, що змушує позивачку вимагати в цій частині права на відповідь.
Репортер:
Для нашої знімальної групи відвідування притулку закінчилося не так трагічно. Але кричали СОС не лише захисники собачої долі, а ми з оператором. Ці шрами на довгу пам”ять нам залишили підопічні Тамари Тарнавської. За що? За ті гранти, які вона вибиває, прикриваючись “липовим” гуманізмом? Пам'ятайте! Собака бывает кусучей только от жизни собачьей. Ми переконалися, що у собак пані Тарнавської таки собаче життя, і ніякі закордонні гранти його не змінили. На щастя, останні роки сказ столицю оминає. Але гарантії, що в притулку немає хворих тварин, не дає ніхто. Лікарі порадили зачекати 10 днів. Навряд чи доводиться сподіватися на співпрацю СОС і ветлабораторії, знаючи, як проводиться щеплення і як закопують трупи тварин. До речі, народ влучно підмітив,що собака і господар завжди схожі. С собаками Тарнавської ми познайомилися. Тож маємо уявлення і про господаря.
Інформація про те, що “ніхто” не дає гарантії, що в притулку МГО “ТЗТ “SOS” немає хворих [на сказ] тварин, є неправдивою. Порівняння позивачки з тваринами, у яких “собаче” життя, є некоректним, вкрай образливим та ганьблячим.
Після тижневї поспіль демонстрації зазначеного сюжету по телебаченню позивачці безперервно телефонують різні люди. Частина людей з числа тих, хто добре знайомий зі станом справ в МГО “ТЗТ “SOS”, обурюється відверто замовним, “чорнопіарним” сюжетом, сповненим пересмикувань та відвертої брехні, спрямованим на дискредитацію позивачки та діяльності, якою вона займається. Інші люди, які повірили недостовірній інформації, що містилася в зазначеному сюжеті, обурюються “поганому стану справ в притулку МГО “ТЗТ “SOS”. Позивачка змушена витрачати час на відповіді на дзвінки, розмови, та інші методи вимушеного спростування всієї неправди, розповсюдженої стосовно неї відповідачами. Безумовно, продемонстрований сюжет негативно впливає на авторитет позивачки, на її ділові стосунки з суспільством та її особисту та ділову репутацію.
Свідомо недостовірну інформацію було поширено відповідачами серед великої аудиторії глядачів телебачення; при цьому журналісти ТРК “Київ” навіть не зробили спроби подати точку зору “іншої сторони”, тобто позивачки. Таким чином, справжньою метою сюжету було не інформування громадськості про події та явища, що мають суспільний інтерес, а виключно поливання брудом позивачки та дискредитація діяльності очолюваної нею організації МГО “ТЗТ “SOS”.
В результаті неправомірних дій відповідачів виникла необхідність в спростуванні розповсюдженої ними недостовірної інформації. Позивачка вимушена, починаючи з 21 квітня 2005 року по теперішній час, багаторазово спростовувати поширені відповідачами наклепи та образи, недостовірну інформацію, давати пояснення стосовно ганьблячих її оціночних суджень - перед своєю родиною, перед суспільством, перед народними депутатами України, журналістами українськими і іноземними, державними та політичними діячами України та інших країн, діячами правозахисних, громадських українських та міжнародних організацій, перед представниками української діаспори, дипломатами різних країн, на прес-конференціях. А це в свою чергу завдає тяжких моральних страждань позивачці та негативно впливає на її психічний та фізичний стан, змушує коригувати звичний стиль та спосіб життя. Через це протягом довгого часу позивачка зазнає глибоких душевних страждань.
Фальсифікація подій та явищ, систематичне перекручування відповідачами фактів та характер їхнього викладення, поширення недостовірної інформації паплюжать моральне обличчя позивачки, плямують її особисту та ділову репутацію. В результаті позивачка постає перед суспільством в обличчі підступної, цинічної, жорсткої, нечесної особи, яка в корисливих цілях використовує гроші з “грантів”, наданих захисниками тварин з усього світу, особи, яка заробляє собі “капітал” як в прямому, так і в переносному значенні цього слова, вводячи в оману громадськість та дезінформуючи суспільство стосовно мети та результатів своєї діяльності.
Фактично, поширивши недостовірну інформацію, відповідачі провокують недовіру суспільної думки до вчинків позивачки та до неї особисто.
Величезна моральна шкода, спричинена відповідачами позивачці, полягає і в тому, що в результаті неправомірної діяльності відповідачів позивачка повинна постійно вибачатись перед людьми за те, чого не робила, за те, чого не казала, за те, чого взагалі не було - за сфальсифіковану та поширену відповідачами інформацію.
Таким чином, позивачці спричинено значну моральну шкоду навмисними і тривалими діями відповідачів, які мали заздалегідь незаконний характер, та принизили честь, людську гідність та ділову репутацію позивачки в очах громадськості, в думках телеглядачів з точки зору загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Позивачка вважає, що розмір спричиненої їй відповідачами моральної шкоди складає 11500 гривень.
Позивачка вимушена захищати свою честь, гідність і ділову репутацію в судовому порядку.
Дії відповідачів суперечать вимогам чинного законодавства, ними порушено ст.ст. 31, 32, Конституції України, ст.23,46 Закону України „Про інформацію”.
Керуючись ст. 31,32,55 Конституції України, ст. 23,44,46,47,49 Закону України „Про інформацію”, ст. ст. 23, 200,201,270, 271, 275, 277, 278, 291, 296, 297, 299, 301 та 302 ЦК України, ст.4,5,6,24 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року №7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про про відшкодування моральної( немайнової) шкоди", -
Прошу:
1.Зобовязати ТРК “Київ” за власний рахунок спростувати поширену нею недостовірну інформацію:
про те, що поширена Тарнавської Тамарою Йосипівною інформація про масові отруєння тварин є недостовірною;
про те, що Тарнавська Тамара Йосипівна має власний притулок;
про те, що докази Тарнавської Тамари Йосипівни щодо отруєння тварин – це аморфні листи, звернення невідомих громадян і ветлікарів, прізвища яких не називаються;
про те, що Міжнародна громадська організація “Товариство захисту тварин “SOS” є Фондом;
про те, що Міжнародна громадська організація “Товариство захисту тварин “SOS” “вибиває” фінансування, для чого навмисно розповсюджує неправдиву інформацію про стан дотримання прав тварин в Україні;
про те, що Тарнавська Тамара Йосипівна “підтвердила” на 5-му каналі про припинення фінансування Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS”;
про те, що Тарнавська Тамара Йосипівна нечасто буває в Україні, навідується “вряди-годі”;
про те, що Тарнавська Тамара Йосипівна відмовляється спілкуватись з журналістами по телефону та особисто;
про те, що тварини в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” живуть “просто неба”;
про те, що в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” живуть собаки бійцівських порід;
про те, що “гроші міжнародних фондів” виділяються на “м'ясо та спецкорми”;
про те, що Андрійчук Олександр Петрович пропрацював директором притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” чотири роки;
про те, що тварини в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” отримують харчування нерегулярно, раз на кілька днів, та лише у вигляді “пісної каші”;
про те, що в медичному кабінеті притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” відсутній “постійний господар” та не складаються акти про щеплення тварин від сказу;
про те, що в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” завищуються “цифри по стерилізації, вакцинації та по всьому іншому”, а “за кожну стерилізацію” виділяється “20 євро”;
про те, що в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” на тиждень помирає 5-6 собак, і їх трупи “накопичуються” протягом тижня, а потім робляться “так звані братські могили”;
про те, що в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” яма Беккері, що слугує для захоронення тварин, “була переповнена трупами і до такої ступені, що її не можна було закрити”;
про те, що “ніхто” не дає гарантії, що в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” немає хворих [на сказ] тварин.
2.Зобовязати ТРК “Київ” за власний рахунок надати Тарнавській Тамарі Йосипівні ефірний час для розміщення запису її відповіді на розповсюджену щодо неї недостовірну негативну інформацію обсягом 4 хвилини в вечірньому випуску новин ТРК “Київ” о 20 годині 30 хвилин на протязі 5 днів та о 12 годині 00 хвилин на протязі 5 днів поспіль негайно після набуття чинності рішенням суду.
3.Заборонити будь-яке подальше поширення недостовірної інформації відносно позивачки Тарнавської Тамари Йосипівни та Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS”, яку вона очолює.
4.Стягнути з Андрійчука Олександра Петровича відшкодування завданої Тарнавській Тамарі Йосипівні моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.
5.Стягнути з Солодущенка Валерія Валентиновича відшкодування завданої Тарнавській Тамарі Йосипівні моральної шкоди в розмірі 500 гривень.
6.Стягнути з Олійник Людмили Вікторівни відшкодування завданої Тарнавській Тамарі Йосипівні моральної шкоди в розмірі 1000 гривень.
7.Судові витрати покласти на відповідачів.
Додатки:
1.Квитанція про сплату держмита.
2.Відеокасета з записом сюжету з випуску новин ТРК “Київ”.
3.4 копії позовної заяви для відповідачів.
15 травня 2005 року Т.Й.Тарнавська
До Печерського районного суду м.Києва
ПОЗИВАЧ: Тарнавська Тамара Йосипівна,
ВІДПОВІДАЧІ: Телерадіокомпанія “Київ”
01001, м.Київ, вул. Хрещатик, буд. 5-в
Андрійчук Олександр Петрович,
03170, м. Київ, вул.Зодчих, б. 62-б, кв. 94
Солодущенко Валерій Валентинович,
Київська обл., Вишгородський р-н,
07330 с.Димер, вул. Леніна, б. 44
Олійник Людмила Вікторівна,
03151, м. Київ, вул. Волинська, б. 12
Управління ветеринарної медицини м.Києва
Позовна заява
про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральноі шкоди
Щовечора, з 21 квітня 2005 року по 25 квітня 2005 року, о 20 годині 30 хвилин, та щоранку, з 22 квітня 2005 року по 26 квітня 2005 року, о 12 годині 00 хвилин, в програмі новин відповідача – ТРК “Київ” - транслювався сюжет про бездомних тварин в місті Києві. Стиль подання інформації в зазначеному сюжеті, що містив також інтерв'ю з відповідачами Андрійчуком, Солодущенко та Олійник, має відверто цинічно-неправдивий характер по відношенню до позивачки Тарнавської Т.Й. та очолюваної нею Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS”. Численні перекручені і сфальсифіковані відповідачами факти та поширена недостовірна інформація про особу Тарнавської Т.Й. та очолювану нею МГО “ТЗТ “SOS” спотворили моральне обличчя позивачки в очах глядачів, нанесли шкоду її честі, гідності та діловій репутації.
Позивачкою надається розшифровка зазначеного сюжету:
Заставка до новин: “Нас покусали собаки Тарнавської”
Ведучий новин:
“Бездомні собаки стали заручниками бізнес інтересів. Принаймні раптова поява публікацій в деяких в ЗМІ про так зване масове отруєння домашніх тварин у столиці свідчить саме про це. Поширювачем неперевіреної інформації в більшості випадків виступає Товариство захисту тварин СОС, яке очолює Тамара Тарнавська. Який у неї інтерес у створенні ажіотажу навколо бездомних тварин і як останніх утримують у притулку самої пані Тамари Тарнавської - у наступному репортажі”.
Позивачка вважає інформацію про те, що нібито вона, як керівник МГО “ТЗТ “SOS” є “поширювачем неперевіреної інформації” “про так зване масове отруєння домашніх тварин у столиці” - такою, що не відповідає дійсності, оскільки в розпорядженні позивачки та очолюваної нею організації є багаточисельні факти, що свідчать про справжній геноцид бездомних тварин напередодні конкурсу “Євробачення”, що здійснюється шляхом розкидування в місцях вигулу тварин м”ясних приманок, що містять отруйні речовини, від яких вже загинуло багато тварин, в тому числі і домашніх.
Репортаж О.Сябро, М.Подашевського, 20.58.
Про навмисне отруєння домашніх тварин у Києві чомусь заговорили саме напередодні Євробачення. Хто став ініціатором цих розмов,визначити не складно. Майже в кожній статті фігурує прізвище Тамари Тарнавської, яка очолює товариство захисту тварин СОС і має власний притулок. Її докази,
щодо отруєння – аморфні листи, звернення невідомих громадян і ветлікарів, прізвища яких не називаються.
Позивачка стверджує, що не має “власного” притулку; отже, ця інформація є неправдивою. В розпорядженні позивачки є багаточисельні докази отруєння тварин у вигляді листів та звернень від громадян, які подали свої ПІБ та адреси, та лист від ветеринарної клініки “Фауна-сервіс”, підписаний директором Н.Пульняшенко, в якому підтверджується, що з кінця березня 2005 року кількість отруєнь тварин зросла. Таким чином, інформація про те, що нібито “доказами” позивачки є “аморфні листи”, “звернення невідомих громадян” та ветлікарів без прізвищ, є неправдивою.
Ажіотаж, який СОС сторив навколо домашніх улюбленців вирішили перевірити у столичному Управлінні ветеринарної медецини м.Києва.
Людмила Олійник, начальник Управління ветеринарної медицини м.Києва.
“Наші звернення офіційні до центральної лабораторії ветеринарної медицини України та міської центральної держлабораторії дали офіційну відповідь про те, що до них таких звернень також не надходило. Про встановлення тих, чи інших летальних випадків отруєння ядохімікатами.”
Під час трансляції вищенаведеного тексту було показано вольєри з притулку для тварин в Бородянці, який утримується за рахунок Київської Міської Державної Адміністрації, а не притулок МГО “ТЗТ “SOS”, чим глядачів було свідомо введено в оману.
Репортер:
“Якщо фактів отруєння не зафіксовано, питання “ Чому пані Тарнавська поширює неперевірену інформацію?” Відомо, що фонд СОС і притулок фінансуються міжнародними організаціями. Фінансування доводиться вибивати щороку, для чого необхідно підтвердити, що в Україні, а тим більше в столиці жорстоко поводяться з тваринами. На цей рік фінансування пані Тарнавської припинилося, вона це офіційно підтвердила на 5 каналі. Нині гроші до фонду надходять нерівномірно, аби вибити гранд, є необхідна ілюзія масового отруєння тварин у столиці, тим більше це є актуальним напередодні Євробачення. Складається враження, що фонд існує більше для відмивання грошей, а не для опіки над четвероногими”.
МГО “ТЗТ “SOS” є громадською благодійною організацією, а не Фондом. МГО “ТЗТ “SOS” не потрібно “вибивати” кошти, бо товариство має підписані контракти про співпрацю між кількома міжнародними організаціями та товриством, за яким щомісяця визначена сума коштів надходить на рахунок товариства. МГО “ТЗТ “SOS” підкреслює, що в Україні відбуваються позитивні зміни в сфері захисту тварин, адже інакше ніхто не став би фінансово підтримувати організацію, яка протягом десяти років не домоглася позитивних результатів. Таким чином, інформація про те, що МГО “ТЗТ “SOS” є Фондом, що фінансування доводиться “вибивати”, про те, що нібито на 2005 рік фінансування МГО “ТЗТ “SOS” “припинилося”, що позивачка нібито підтвердила це на 5-му каналі – є неправдивою. Насправді в прямому ефірі 5-го каналу позивачка зазначила, що скоротився бюджет лише на стерилізацію тварин. Що стосується оціночних суджень про те, що нібито позивачці “необхідна ілюзія масового отруєння тварин у столиці, тим більше це є актуальним напередодні Євробачення”, та про те, що “складається враження, що фонд існує більше для відмивання грошей, а не для опіки над четвероногими”, то позивачка вважає їх безпідставними, образливими, такими, що базуються на неправдивій інформації, а тому тягнуть за собою її право на адекватну відповідь.
Людмила Олійник, начальник Управління ветмедицини м.Києва:
“Якби не було ніякої зацікавленності, вона би цим просто-напросто не займалася. Але, я думаю, в зв”язку з тим, що пані Тарнавська має певні підтримки фінансові із міжнародних благодійних , тому, можливо, на мою думку, судячи із цих виступів і судячи з цих усіх публікацій, що є зацікавленість в тому, щоб показати, що на Україні все так дуже погано з бездомними тваринами.”
Зазнечені оціночні судження Людмили Олійник є цілковитим нонсенсом, що маніпулюють свідомістю глядачів, оскільки саме за позитивні зміні в Україні в сфері захисту тварин позивачка отримала 14 вересня 2000 року з рук посла Великобританії найпрестижнішу нагороду Великобританії за опікування безпритульними тваринами та гуманізацію підростаючого покоління, а 2003 року мер міста Києва О. Омельченко нагородив позивачку Почесною грамотою, значком-подякою та годинником за вагомий внесок в сфері захисту тварин. Крім того, позивачку було нагороджено 04 червня 2004 року Почесним дипломом Українського народного Посольства з присвоєнням почесного звання “Народний Посол України” за великий особистий внесок у розвиток дружніх відносин між народами та зміцнення міжнародного авторитету України”. МГО “ТЗТ “SOS” була нагороджена орденом Святого Миколи Чудотворця III ступеня - “за багаторічне піклування про безпритульних тварин”. 04.2004. позивачка отримала лист-подяку за свою роботу від колишнього Посла Америки в Україні Карлоса Паскуаля. Тому позивачка вважає, що має право дати відповідь на інсинуації відповідачки Олійник.
Показ притулку МГО “ТЗТ “SOS”, репортер:
“Про все це ми вирішили розпитати пані Тарнавську, яка, до речі за кордоном буває частіше, ніж в Україні, куди навідується вряди-годи.”
Інформація про те, що позивачка нібито нечасто буває в Україні, не відповідає дійсності. Насправді з 2001 року позивачка постійно проживає в місті Києві і виїжджає за кордон України один раз на рік терміном на 7 днів.
“А також вирішили побачити її притулок у Пирогові. Після довготривалих дзвінків, нам нарешті відчинили. Тамари Тарнавської на місці не було, на телефони вона не відповідала.
Зазначена інформація є неправдивою, а спрямованість зазначеної частини сюжету – маніпулятивною, такою, що вводить глядачів в оману. Позивачка не є директором притулку і тому в притулку буває не кожен день. Ніяких дзвінків по телефону позивачці від знімальної групи відповідача – ТРК “Київ”, чи від окремих журналістів цього телеканалу – не надходило. Зазначена частина коментаря мала на меті, на думку позивачки, скласти у глядача враження, що нібито позивачка є недоступною для журналістів та громадськості та не цікавиться притулком, що належить громадській організації, яку вона очолює. Тому позивачка вважає, що має право на відповідь.
“Приїхали ми, за словами директора притулку, не в той час, з самого ранку, коли годують собак. Зате перед нами відкрилася картина реальна. Вражає, що більш ніж з 400 тварин третина живе просто неба.
Інформація про те, що нібито якісь тварини в притулку МГО “ТЗТ “SOS” живуть просто неба, не відповідає дійсності та є неправдивою, оскільки для тварин у вільній зоні є багато будок.
“Тут і дворняжки, і бійцівські собаки.”
Ця інформація не відповідає дійсності, оскільки жодної собаки бійцівських порід в притулку МГО “ТЗТ “SOS” немає.
Виглядають вони аж ніяк не ситими і щасливими, годують їх, як ми бачимо, однією кашею. Жодного натяку на м”ясо чи спецкорми, на які виділяються гроші міжнародних фондів. В одночас пісну кашу сабаки їли не з меншим апетитом, ніж м”ясо.
Інформація про те, що “гроші міжнародних фондів” виділяються на “м'ясо та спецкорми”, не відповідає дійсності. Насправді кошти МГО “ТЗТ “SOS” витрачаються на багато різноманітних потреб, крім ... кормів для собак – на утримання офісу, заробітну плату 17-м працівникам (сама позивачка зарплатні не отримує і ніколи не отримувала), закупівлю ліків для тварин, на бензин та ремонт автомобілів та т.ін. Лише інколи харчування закуповується для котів. Інформація про те, що нібито тварини не отримують м'ясо чи спеціальні корми, а харчуються “однією “пісною” кашею”, є неправдивою, оскільки МГО “ТЗТ “SOS” отримує безкоштовно рештки м'яса, молока, риби, печива на протязі останніх п'яти років з супермаркетів “Білла”та “Велика кишеня”, а останні два роки - ще й з мегамаркету “Метро”. Притулок просто “завалений” продуктами харчування. Того дня, коли приїхали на зйомки відповідачі - ТРК”Київ”, тварин зранку годували кашею на бульйоні з кісток з додаванням молока, що тварини дуже люблять, а тому не дивно, що дійсно їли цю кашу з апетитом. Оціночне судження про те, що тварини “виглядають” “аж ніяк не ситими і щасливими”, є маніпулятивним, суб'єктивним та таким, що змушує позивачку вимагати права на відповідь.
“За словами Олександра, який виконував обов”язки директора притулку 4 роки, навіть таку їжу тварини отримували не регулярно.”
Олександр Андрійчук, колишній в.о.директора притулку СОС:
“Собаки день, два можуть сидіти голодні, то, що вона розповідає, що два рази в день годуються, інколи годуються. В основному це раз і буває таке, що раз в три дні.
Інформація про те, що нібито собаки по кілька днів “можуть сидіти голодні”, “навіть таку їжу [“пісну кашу”] отримували нерегулярно”, не відповідає дійсності. Фінансування притулку та забезпечення його безкоштовними продуктами харчування з супермаркетів було в той час, коли директором був відповідач Олександр Андрійчук, таким самим, як і в теперішній час. Якщо б тварин дійсно нерегулярно годували, то це могло б бути виключно з вини самого відповідача Андрійчука, як директора притулку. Але таких випадків ніколи не було, оскільки його діяльність суворо контролювалася.
Інформація про те, що відповідач Андрійчук “виконував обов”язки директора притулку 4 роки”, не відповідає дійсності. Відповідача Олександра Андрійчука було прийнято на роботу до притулку МГО “ТЗТ “SOS” 20 вересня 1999 року на посаду ветеринарного лікаря відразу після закінчення ним Національного Аграрного Університету. Під час його роботи було запідозрено в некомпетентності та халатності, люди писали на нього скарги, в зв'язку з чим позивачка попрохала його звільнитися з притулку без скандалу, за власним бажанням. відповідач Андрійчук погодився та був звільнений 30 серпня 2001 року. Майже відразу після звільнення відповідач Андрійчук почав дзвонити позивачці та прохати про те, щоб його прийняли його назад. Наголошував, що став жертвою “інтриг”, що люди, які на нього скаржилися, його оббріхали. В цьому він зміг переконати волонтерів МГО “ТЗТ “SOS”, які повірили Андрійчуку. Зокрема, тодішній працівник Посольства Німеччини в Україні, волонтер притулку Хорст Каліш наполягав на тому, щоб дати відповідачеві Андрійчуку ще один шанс, тим більше, що у нього тоді була вагітна дружина і він був безробітним. 01 грудня 2001 року його повторно було прийнято до притулку на посаду директора. В 2002 році МГО “ТЗТ “SOS” продало відповідачеві Андрійчуку за символічну суму – 500 доларів США - автобус Форд-транзит, необхідний йому, за його словами, для належного виконання обов'язків директора притулку. Після того, як відповідач Андрійчук отримав цей автобус у власність, на нього знову почали надходити скарги стосовно зловживання службовим становищем, вимагання від людей коштів за стерилізацію тварин, залишення притулку без нагляду. Після того, як його було нарешті “спіймано на гарячому” - він в робочий час ремонтував свою автомашину та займався іншими своїми справами – 12 червня 2003 РОКУ ВІН БУВ ЗВІЛЬНЕНИЙ ОСТАТОЧНО. Цьому передували скандали по погрози на адресу позивачки про те, що відповідач Андрійчук “оголошує Тарнавській відкриту війну”.
Репортаж їз операційної ТЗТ СОС:
У притулку СОС є медичний кабінет, та немає в ньому постійого господаря. Валерій – ветлікар, працював тут рік тому, як ніхто інший знає, як проводиться стерилізація і щеплення проти сказу.
Валерій Солодущенко, колишній ветлікар СОС.
Коли я прийшов до цього, то я не побачив там акта за попередній рік, що там проводилося щеплення тварин проти сказу. Це вже я зробив, я думаю, що після мене тоже їх ніхто не робив.”
Відповідач Солодущенко Валерій в основному працював водієм, і дуже незначний час працював ветлікарем, бо фахової підготовки до такої роботи, як швидко з'ясувалося, у нього було недостатньо. Саме тому позивачка попрохала його написати заяву про звільнення. Звільнився відповідач Солодущенко зі скандалом та погрозами, що “Тарнавська ще буде не раз жалкувати з цього приводу”. Інформація про нібито відсутність “постійного господаря” в медичному кабінеті притулку МГО “ТЗТ “SOS” та відсутність актів про щеплення тварин від сказу не відповідає дійсності.
Олександр Андрійчук:
“Набагато були завищені цифри по стерилізації, вакцинації і по всьому іншому. Якщо, наприклад , ми робили в день два, коли я був лікарем, десять, дванадцять стерилізацій в день, то останній рік це була одна, дві стерилізації, но также вони писалися по старих цих планах, бо за кожну стерилізацію виділялося 20 євро.”
Наведена інформація, розповсюджена відповідачем Андрійчуком про нібито “завищені цифри по стерилізації, вакцинації та по всьому іншому”, а також про нібито виділення “20 євро” “за кожну стерилізацію”, не відповідає дійсності.
Ніхто ніколи не давав МГО “ТЗТ “SOS” по 20 євро на стерилізацію. Готування звітів та складання актів є обов'язком директора притулку. Якщо б навіть дані були завищені, чого ніколи не допускалося, винним в цьому міг би бути виключно сам відповідач Андрійчук.
Репортаж із стаціонару - собаки після операцій:
“У притулку тварин тримають до смерті. Це мотивується гуманним ставленням до братів наших менших. За словами директора притулку, летальні випадки тут бувають рідко. Ці кадри зроблено рік тому, вони засвідчують протилежне. Кількість жертв не обмежується поодинокими випадками, підтверджують це і колишні працівники.
Показують кадри - Сергій Пертович Драпалюк викидає собак в яму Беккері.
Дані “кадри”, зроблені “рік тому”, не можуть “засвідчувати протилежне”, тобто доводити, що “летальні випадки” бувають не рідко, а часто. Позивачка стверджує, що показані кадри є інсценуванням, та може припустити, що, поки одні особи з знімальної групи відволікали увагу працівників притулку, Сергій Драпалюк самовільно відкрив яму Беккері, що слугує місцем захоронення тварин, що померли в притулку, та “зіграв” сцену викидання туди трупів невідомо звідки привезених тварин. Драпалюк є місцевим мешканцем та деякий час працював в притулку, куди його привів на роботу та дав рекомендації відповідач Андрійчук; був звільнений 8 травня 2004; у нього могли залишитись ключі від ями Беккері. В будь-якому випадку, оціночні категорії “рідко-часто” є об'єктивними даними лише в порівнянні з чимось; без такого порівняння та “прив'язки” до якогось критерію “частоти” є маніпулюванням свідомістю глядачів та змушують позивачку вимагати права на відповідь.
Олександр Андрійчук:
В день 5-6 собак, за неділю вони накопичувалися і тоді робилися так звані братські могили.”
Дана інформація, розповсюджена відповідачем Андрійчуком, про те, що нібито на тиждень помирає 5-6 собак і їх трупи “накопичуються” протягом тижня, є неправдивою. Насправді кожна тварина, що померла в притулку, негайно захоронюється в ямі Беккері. В притулку МГО “ТЗТ “SOS” помирає лише 3-4 тварини НА МІСЯЦЬ, і це з урахуванням кошенят, цуценят та хворих тварин, яких люди “підкидають” під ворота притулку вже в напівмертвому стані; кожен труп негайно захоронюється в ямі Беккері.
Репортер:
Не покращилася ситуація в притулку і нині, засвідчила остання перевірка столичним Управлінням ветеринарної медицини.
Людмила Олійник, начальник Управління ветеринарної медицини м.Києва:
Те, що ми побачили навколо території притулку, а саме біля цієї ями Беккері, дійсно нас здивувало, тому що яма була переповнена трупами і до такої ступені, що її не можна було закрити.”
Людмила Олійник не могла бачити ані території притулку, ані території навколо притулку, ані ями Беккері, оскільки вона не була присутньою серед тих, хто побував в притулку МГО “ТЗТ “SOS” 18 квітня 2005 року. Незважаючи на це, вона розповсюдила неправдиву інформацію про стан ями Беккері, яка нібито “була переповнена трупами” “до такої ступені, що її не можна було закрити”. Насправді яма Беккері завжди закрита, як і доступ до неї. “Здивування” відповідачки Олійник , яке насправді є маніпулюванням свідомістю глядачів, змушує позивачку вимагати права на відповідь.
Репортер:
Візит нашої знімальної групи до притулку СОС завершився більш оптимістично, всього навсього візитом до травмпункту. Такі шрами на довгу пам'ять журналісту і оператору залишили чотириногі мешканці притулку.
Даний сюжет є маніпулятивним, спрямованим на те, щоб переконати глядачів в нібито “підвищеній агресивності” тварин – мешканців притулку МГО “ТЗТ “SOS”. Між тим, зрозуміло, що якщо на територію, де утримуються тварини, входять “непрошені гості” - сторонні особи, та ще й у відсутність директора притулку, ці собаки захищатимуть територію, бо такий захист – в їхній природі. Позивачка наполягає на тому, що тварин було навмисне спровоковано на напад. Інформація ж про нібито “шрами на довгу пам'ять журналісту та оператору” не відповідає дійсності, оскільки в продемонстрованому сюжеті видно лише незначну подряпину, на яку зі спекулятивною метою було намотано кілька метрів бинтів.
“Промивання рани перев”язкою не обмежилося. Довелося робити щеплення. На щастя, останні роки сказ столицю обминає, втім, лікар порадив зачекати 10 днів”.
Лікар травмопункту лікарні N12, Володимир Турченко:
“В вашем случае надо наблюдать за этой собакой в течении 10 дней. Если собака погибнет, вам необходимо будет, чтоби труп собаки отправили на исследование на предмет бешенства в ветлечебницу”.
Репортер:
“Навряд чи доводиться сподіватися на співпрацю притулку СОС та ветлабораторії, знаючи, як в притулку СОС проводиться щеплення і як в притулку ховають чотириногих. А це вже на оптимізм не налаштовує”.
Даний сюжет є маніпулятивним, таким, що наштовхує глядача на думку про те, що нібито в притулку МГО “ТЗТ “SOS” можуть бути тварини, не прищеплені від сказу, і що керівництво притулку нібито може відмовити в інформації про стан тварини, яка подряпала журналіста. Насправді ніхто до притулку ТЗТ СОС з питаннями про цю тварину не звертався, бо в цьому не було ніякої необхідності. Метою сюжету було виключно “нагнітання пристрастей на рівному місці”, що змушує позивачку вимагати в цій частині права на відповідь.
Репортер:
Для нашої знімальної групи відвідування притулку закінчилося не так трагічно. Але кричали СОС не лише захисники собачої долі, а ми з оператором. Ці шрами на довгу пам”ять нам залишили підопічні Тамари Тарнавської. За що? За ті гранти, які вона вибиває, прикриваючись “липовим” гуманізмом? Пам'ятайте! Собака бывает кусучей только от жизни собачьей. Ми переконалися, що у собак пані Тарнавської таки собаче життя, і ніякі закордонні гранти його не змінили. На щастя, останні роки сказ столицю оминає. Але гарантії, що в притулку немає хворих тварин, не дає ніхто. Лікарі порадили зачекати 10 днів. Навряд чи доводиться сподіватися на співпрацю СОС і ветлабораторії, знаючи, як проводиться щеплення і як закопують трупи тварин. До речі, народ влучно підмітив,що собака і господар завжди схожі. С собаками Тарнавської ми познайомилися. Тож маємо уявлення і про господаря.
Інформація про те, що “ніхто” не дає гарантії, що в притулку МГО “ТЗТ “SOS” немає хворих [на сказ] тварин, є неправдивою. Порівняння позивачки з тваринами, у яких “собаче” життя, є некоректним, вкрай образливим та ганьблячим.
Після тижневї поспіль демонстрації зазначеного сюжету по телебаченню позивачці безперервно телефонують різні люди. Частина людей з числа тих, хто добре знайомий зі станом справ в МГО “ТЗТ “SOS”, обурюється відверто замовним, “чорнопіарним” сюжетом, сповненим пересмикувань та відвертої брехні, спрямованим на дискредитацію позивачки та діяльності, якою вона займається. Інші люди, які повірили недостовірній інформації, що містилася в зазначеному сюжеті, обурюються “поганому стану справ в притулку МГО “ТЗТ “SOS”. Позивачка змушена витрачати час на відповіді на дзвінки, розмови, та інші методи вимушеного спростування всієї неправди, розповсюдженої стосовно неї відповідачами. Безумовно, продемонстрований сюжет негативно впливає на авторитет позивачки, на її ділові стосунки з суспільством та її особисту та ділову репутацію.
Свідомо недостовірну інформацію було поширено відповідачами серед великої аудиторії глядачів телебачення; при цьому журналісти ТРК “Київ” навіть не зробили спроби подати точку зору “іншої сторони”, тобто позивачки. Таким чином, справжньою метою сюжету було не інформування громадськості про події та явища, що мають суспільний інтерес, а виключно поливання брудом позивачки та дискредитація діяльності очолюваної нею організації МГО “ТЗТ “SOS”.
В результаті неправомірних дій відповідачів виникла необхідність в спростуванні розповсюдженої ними недостовірної інформації. Позивачка вимушена, починаючи з 21 квітня 2005 року по теперішній час, багаторазово спростовувати поширені відповідачами наклепи та образи, недостовірну інформацію, давати пояснення стосовно ганьблячих її оціночних суджень - перед своєю родиною, перед суспільством, перед народними депутатами України, журналістами українськими і іноземними, державними та політичними діячами України та інших країн, діячами правозахисних, громадських українських та міжнародних організацій, перед представниками української діаспори, дипломатами різних країн, на прес-конференціях. А це в свою чергу завдає тяжких моральних страждань позивачці та негативно впливає на її психічний та фізичний стан, змушує коригувати звичний стиль та спосіб життя. Через це протягом довгого часу позивачка зазнає глибоких душевних страждань.
Фальсифікація подій та явищ, систематичне перекручування відповідачами фактів та характер їхнього викладення, поширення недостовірної інформації паплюжать моральне обличчя позивачки, плямують її особисту та ділову репутацію. В результаті позивачка постає перед суспільством в обличчі підступної, цинічної, жорсткої, нечесної особи, яка в корисливих цілях використовує гроші з “грантів”, наданих захисниками тварин з усього світу, особи, яка заробляє собі “капітал” як в прямому, так і в переносному значенні цього слова, вводячи в оману громадськість та дезінформуючи суспільство стосовно мети та результатів своєї діяльності.
Фактично, поширивши недостовірну інформацію, відповідачі провокують недовіру суспільної думки до вчинків позивачки та до неї особисто.
Величезна моральна шкода, спричинена відповідачами позивачці, полягає і в тому, що в результаті неправомірної діяльності відповідачів позивачка повинна постійно вибачатись перед людьми за те, чого не робила, за те, чого не казала, за те, чого взагалі не було - за сфальсифіковану та поширену відповідачами інформацію.
Таким чином, позивачці спричинено значну моральну шкоду навмисними і тривалими діями відповідачів, які мали заздалегідь незаконний характер, та принизили честь, людську гідність та ділову репутацію позивачки в очах громадськості, в думках телеглядачів з точки зору загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Позивачка вважає, що розмір спричиненої їй відповідачами моральної шкоди складає 11500 гривень.
Позивачка вимушена захищати свою честь, гідність і ділову репутацію в судовому порядку.
Дії відповідачів суперечать вимогам чинного законодавства, ними порушено ст.ст. 31, 32, Конституції України, ст.23,46 Закону України „Про інформацію”.
Керуючись ст. 31,32,55 Конституції України, ст. 23,44,46,47,49 Закону України „Про інформацію”, ст. ст. 23, 200,201,270, 271, 275, 277, 278, 291, 296, 297, 299, 301 та 302 ЦК України, ст.4,5,6,24 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року №7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про про відшкодування моральної( немайнової) шкоди", -
Прошу:
1.Зобовязати ТРК “Київ” за власний рахунок спростувати поширену нею недостовірну інформацію:
про те, що поширена Тарнавської Тамарою Йосипівною інформація про масові отруєння тварин є недостовірною;
про те, що Тарнавська Тамара Йосипівна має власний притулок;
про те, що докази Тарнавської Тамари Йосипівни щодо отруєння тварин – це аморфні листи, звернення невідомих громадян і ветлікарів, прізвища яких не називаються;
про те, що Міжнародна громадська організація “Товариство захисту тварин “SOS” є Фондом;
про те, що Міжнародна громадська організація “Товариство захисту тварин “SOS” “вибиває” фінансування, для чого навмисно розповсюджує неправдиву інформацію про стан дотримання прав тварин в Україні;
про те, що Тарнавська Тамара Йосипівна “підтвердила” на 5-му каналі про припинення фінансування Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS”;
про те, що Тарнавська Тамара Йосипівна нечасто буває в Україні, навідується “вряди-годі”;
про те, що Тарнавська Тамара Йосипівна відмовляється спілкуватись з журналістами по телефону та особисто;
про те, що тварини в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” живуть “просто неба”;
про те, що в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” живуть собаки бійцівських порід;
про те, що “гроші міжнародних фондів” виділяються на “м'ясо та спецкорми”;
про те, що Андрійчук Олександр Петрович пропрацював директором притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” чотири роки;
про те, що тварини в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” отримують харчування нерегулярно, раз на кілька днів, та лише у вигляді “пісної каші”;
про те, що в медичному кабінеті притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” відсутній “постійний господар” та не складаються акти про щеплення тварин від сказу;
про те, що в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” завищуються “цифри по стерилізації, вакцинації та по всьому іншому”, а “за кожну стерилізацію” виділяється “20 євро”;
про те, що в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” на тиждень помирає 5-6 собак, і їх трупи “накопичуються” протягом тижня, а потім робляться “так звані братські могили”;
про те, що в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” яма Беккері, що слугує для захоронення тварин, “була переповнена трупами і до такої ступені, що її не можна було закрити”;
про те, що “ніхто” не дає гарантії, що в притулку Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS” немає хворих [на сказ] тварин.
2.Зобовязати ТРК “Київ” за власний рахунок надати Тарнавській Тамарі Йосипівні ефірний час для розміщення запису її відповіді на розповсюджену щодо неї недостовірну негативну інформацію обсягом 4 хвилини в вечірньому випуску новин ТРК “Київ” о 20 годині 30 хвилин на протязі 5 днів та о 12 годині 00 хвилин на протязі 5 днів поспіль негайно після набуття чинності рішенням суду.
3.Заборонити будь-яке подальше поширення недостовірної інформації відносно позивачки Тарнавської Тамари Йосипівни та Міжнародної громадської організації “Товариство захисту тварин “SOS”, яку вона очолює.
4.Стягнути з Андрійчука Олександра Петровича відшкодування завданої Тарнавській Тамарі Йосипівні моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.
5.Стягнути з Солодущенка Валерія Валентиновича відшкодування завданої Тарнавській Тамарі Йосипівні моральної шкоди в розмірі 500 гривень.
6.Стягнути з Олійник Людмили Вікторівни відшкодування завданої Тарнавській Тамарі Йосипівні моральної шкоди в розмірі 1000 гривень.
7.Судові витрати покласти на відповідачів.
Додатки:
1.Квитанція про сплату держмита.
2.Відеокасета з записом сюжету з випуску новин ТРК “Київ”.
3.4 копії позовної заяви для відповідачів.
15 травня 2005 року Т.Й.Тарнавська