“Довга ніч наук” в Дрездені. Як це було (фоторепортаж)
07/01/2006 | Майдан-ІНФОРМ
Українською мовою це дійство віддалено нагадувало “День відкритих дверей” в наших установах. Подивіться, як можна доступно і малому, і старому розповідати про складні речі.
Відновлений з руїн 1945-го року 800-річний Дрезден не перестає дивувати красою своєї архітектури, природи та німецької технічної досконалості. Цього разу приводом для чергового здивування стало проведення 30 червня у всіх наукових установах Дрездена т.зв. “Lange Nacht der Wissenschaften” (“Довга ніч наук”). До цієї події населення, чисельних гостей та туристів міста почали готувати більше ніж за місяць, коли по місту з‘явилися яскраві оголошення про те, що в останню п‘ятницю червня з 18-ї вечора до 1-ї ночі всі бажаючі можуть відвідати наукові установи і познайомитися з їх досягненнями та тим, куди йдуть гроші платників податків. Нечисленних українців Дрездена ці оголошення могли привабити тим, що логотипом події є зображення півкуль людського мозку, виконане в тонах українського національного прапора.
Оскільки автор цих рядків був трохи залучений до підготовки та проведення святкування в Лейбніцівському Інституті досліджень твердого стану та матеріалів, то в подальшому мова піде саме про нього. Готуватися до відзначення події стали ще в понеділок, коли на подвір‘ї Інституту почали розміщуватися та тестуватися експонати, а в коридорах з‘явилися стенди та вказівники. Інститут є не надто великим по українським міркам, в ньому загалом працює до 400 наукових співробітників та обслуговуючого персоналу, а останніх тут чи не стільки ж, скільки й науковців. Втім, це не завадило організувати – не багато і не мало – 23 демонстраційні виставки чи не в кожній дослідницькій групі. Всі вони розташовувалися в лабораторіях Інституту, щоб кожен бажаючий міг доторкнутися до робочого обладнання та обговорити з персоналом “що, як і чому робиться”.
Легку паніку в наших лавах посіяло несподіване повідомлення про те, що якраз під час початку події вся Німеччина буде прикута до екранів телевізорів, щоб переглянути футбольний матч “Німеччина-Аргентина”. Тому для врахування інтересів вболівальників в декількох місцях заздалегідь розмістили телевізори. Крім того, трохи сплутала карти дощова погода, яка змусила подбати про захист експонатів від сирості. Втім, надвечір 30-го червня випогодилося і Інститут у всій красі чекав на гостей (фото 1 та 2).
Задовго до 18-ї години незважаючи на футбольний матч територія поблизу Інституту почала наповнюватися велосипедами та автомобілями, якими дорослі з дітьми приїхали подивитися на наукові “чудеса” та повчити розуму дітей. Слід відзначити, що навіть для найменших були створені всі умови для майбутнього зацікавлення оствітою та наукою. Ось, наприклад, така “модна” нині штука, як нанотрубки (фото 3).
Корисна для розуміння дорослими модель нанотрубок перетворена на “корзину” для вкидання м‘ячиків. За певну кількість попадань (безуспішні спроби до уваги не бралися!) з відстані один метр кожен малюк одержував цукерки та/або печиво. Ажіотаж викликало все те, що можна було подивитися і пощупати. Наприклад, і дорослим, і малим було цікаво заглянути в мікроскоп, щоб роздивитися детальніше звичайну муху (!) або різноманітні кристали. Для школяриків були організовані нескладні вікторини з заповненням відповідних анкет після відвідування декількох демонстраційних виставок. Кожна дитина, яка правильно заповнила таку анкету (батьки теж допомагали!) одержувала майку з логотипом події або інші експонати (фото 4).
Дорослі в цей час могли теж спілкуватися з науковцями. Незважаючи на поширену в Україні думку, що “у нас найкраща освіта, а на Заході всі тупі, бо заплили жиром” дивує те, що пересічні німці мають загалом достатній освітній рівень, щоб кваліфіковано вести дискусію та ловити ідеї “на льоту” (фото 5).
Крім лабораторій, виставки були організовані в коридорах та на подвір‘ї Інституту. Оскільки Інститут веде активні розробки в галузі нанотехнологій, які потім впроваджуються в промисловість, були представлені стенди відповідних фірм. Наприклад, біля стенду компанії AMD кожен бажаючий міг роздивитися в мікроскоп розробки компанії (фото 6).
Побіжно слід зауважити, що з даних сайту AMD в Дрездені випливає, що її інвестиції в напівпровідникове виробництво Дрездена складали в 2005 році близько 4 млрд. доларів, тож співробітництво науковців з таким гігантом комп‘ютерної промисловості є вигідним та перспективним.
Сучасні розробки науковців були тісно переплетені з демонстрацією ідей звичних в науці процесів, приладів та явищ. Ось, наприклад, як можна за допомогою фломастерів та розчинника дітям дохідливо пояснити що таке хроматографія та хроматографічне розділення речовин (фото 7).
Принцип дії звичних в побуті батарейок/акумуляторів енергії теж роз‘яснюється на простому прикладі (фото 8).
Далі наведені фото з невеликими коментарями.
Магдебурзькі півсфери, або вакуум в дії (фото 9).
Постійний магніт з власною вагою 18 г дозволяє підняти шмат заліза вагою 36 кг (фото 10).
2 поєднаних шприца, наповнених магнітно чутливою рідиною. При піднесенні магнітного поля до точки поєднання шприців рідина поблизу стає твердою та запирає взаємний перетік. За відстуності магнітного поля перетік негайно відновлюється (фото 11).
Автор :-) перед термочутливим детектором. Результат на екрані (фото 12).
Маленький вагончик - приклад високотемпературної надпровідності та левітації. (фото 13).
Дослідне виробництво по виготовленню та обробці матеріалів. Робота руками та механізація нероздільні (фото 14, 15).
Світлова енергія перетворюється в електричну, а потім в механічну. Механічний велосипедист крутить педалі. Джерело ції дитячої “іграшки” широко використовується в Дрездені – всі автомати для оплати парковки автомобілів та деякі зупинки міського транспорту живляться лише сонячною енергією (фото 16 та 17).
Заключним акордом дійства стало “Experimental show” – незабутнє і повчальне видовище з елементами історії науки, піснями та численними світловими ефектами. Розпочалося воно з появи містичної дівчини (фото 18),
яка під музику з мотивами мелодій багатьох частин світу виконала чудернацький танець зі спеціальним ліхтарем в руках, феєрверк світла від якого гуляв по небу та стінам Інституту (фото 19).
В кінці вона “випадково” зачепила яблуко, яке впало на голову сплячому Ньютону (фото 20).
Він розпочав монолог про гравітацію, масу, енергію, імпульс, який потім переріс в захоплюючий діалог з Лейбніцем (Інститут носить його ім‘я) – фото 21,
в якому торкалися як класичних речей кількастолітньої давності, так і сучасних розробок Інституту. Глядачі стали свідками звичайного запуску повітряної кулі під дією розігрітого повітря (фото 22)
після якого під дією магнітного поля на висоту 4-го поверха в небо вистрілили “літаючу тарілку”. Крім того, всі взнали, що таке наприклад фотоефект, коли в залежності від кольору світла генерується різний струм (фото 23),
або в чому полягає ідея атомно-емісійної спектроскопії на прикладі забарвлення звичайного полум‘я домішками, які містять солі натрію, калію чи стронцію.
Завершилося дійство танком дівчини з двома палаючими ланцюгами. Публіка після побаченого просто шаленіла і можна сподіватися, що не в одній дитячій голові зародився потяг до навчання, а в майбутньому і до науки. Оскільки, як виявилося під час шоу, в основі всіх сучасних складних речей лежать гранично прості та зрозумілі речі.
Втім, дійства, подібні тим, які відбувалися в наукових організаціях Дрездена, мають на меті крім популяризації науки й іншу, більш приховану мету. Мова йде про відкритість наукової діяльності та підконтрольність платникам податків. Не секрет, що фінансування науки в Німеччині йде як з державних джерел, так і з регіонального бюджету. І кожен платник податків хоче знати, чому гроші пішли на науку, а не на іншу суспільно важливу річ? В Німеччині це є, науковий результат кожен може оцінити. А коли наукові установи України продемонструють платникам податків своє обличчя та досягнення?
З місця подій Вячеслав Хаврусь, спеціально для спільноти сайту Майдан та Всеукраїнської асоціації “За європейські цінності в науці”
Відновлений з руїн 1945-го року 800-річний Дрезден не перестає дивувати красою своєї архітектури, природи та німецької технічної досконалості. Цього разу приводом для чергового здивування стало проведення 30 червня у всіх наукових установах Дрездена т.зв. “Lange Nacht der Wissenschaften” (“Довга ніч наук”). До цієї події населення, чисельних гостей та туристів міста почали готувати більше ніж за місяць, коли по місту з‘явилися яскраві оголошення про те, що в останню п‘ятницю червня з 18-ї вечора до 1-ї ночі всі бажаючі можуть відвідати наукові установи і познайомитися з їх досягненнями та тим, куди йдуть гроші платників податків. Нечисленних українців Дрездена ці оголошення могли привабити тим, що логотипом події є зображення півкуль людського мозку, виконане в тонах українського національного прапора.
Оскільки автор цих рядків був трохи залучений до підготовки та проведення святкування в Лейбніцівському Інституті досліджень твердого стану та матеріалів, то в подальшому мова піде саме про нього. Готуватися до відзначення події стали ще в понеділок, коли на подвір‘ї Інституту почали розміщуватися та тестуватися експонати, а в коридорах з‘явилися стенди та вказівники. Інститут є не надто великим по українським міркам, в ньому загалом працює до 400 наукових співробітників та обслуговуючого персоналу, а останніх тут чи не стільки ж, скільки й науковців. Втім, це не завадило організувати – не багато і не мало – 23 демонстраційні виставки чи не в кожній дослідницькій групі. Всі вони розташовувалися в лабораторіях Інституту, щоб кожен бажаючий міг доторкнутися до робочого обладнання та обговорити з персоналом “що, як і чому робиться”.
Легку паніку в наших лавах посіяло несподіване повідомлення про те, що якраз під час початку події вся Німеччина буде прикута до екранів телевізорів, щоб переглянути футбольний матч “Німеччина-Аргентина”. Тому для врахування інтересів вболівальників в декількох місцях заздалегідь розмістили телевізори. Крім того, трохи сплутала карти дощова погода, яка змусила подбати про захист експонатів від сирості. Втім, надвечір 30-го червня випогодилося і Інститут у всій красі чекав на гостей (фото 1 та 2).
Задовго до 18-ї години незважаючи на футбольний матч територія поблизу Інституту почала наповнюватися велосипедами та автомобілями, якими дорослі з дітьми приїхали подивитися на наукові “чудеса” та повчити розуму дітей. Слід відзначити, що навіть для найменших були створені всі умови для майбутнього зацікавлення оствітою та наукою. Ось, наприклад, така “модна” нині штука, як нанотрубки (фото 3).
Корисна для розуміння дорослими модель нанотрубок перетворена на “корзину” для вкидання м‘ячиків. За певну кількість попадань (безуспішні спроби до уваги не бралися!) з відстані один метр кожен малюк одержував цукерки та/або печиво. Ажіотаж викликало все те, що можна було подивитися і пощупати. Наприклад, і дорослим, і малим було цікаво заглянути в мікроскоп, щоб роздивитися детальніше звичайну муху (!) або різноманітні кристали. Для школяриків були організовані нескладні вікторини з заповненням відповідних анкет після відвідування декількох демонстраційних виставок. Кожна дитина, яка правильно заповнила таку анкету (батьки теж допомагали!) одержувала майку з логотипом події або інші експонати (фото 4).
Дорослі в цей час могли теж спілкуватися з науковцями. Незважаючи на поширену в Україні думку, що “у нас найкраща освіта, а на Заході всі тупі, бо заплили жиром” дивує те, що пересічні німці мають загалом достатній освітній рівень, щоб кваліфіковано вести дискусію та ловити ідеї “на льоту” (фото 5).
Крім лабораторій, виставки були організовані в коридорах та на подвір‘ї Інституту. Оскільки Інститут веде активні розробки в галузі нанотехнологій, які потім впроваджуються в промисловість, були представлені стенди відповідних фірм. Наприклад, біля стенду компанії AMD кожен бажаючий міг роздивитися в мікроскоп розробки компанії (фото 6).
Побіжно слід зауважити, що з даних сайту AMD в Дрездені випливає, що її інвестиції в напівпровідникове виробництво Дрездена складали в 2005 році близько 4 млрд. доларів, тож співробітництво науковців з таким гігантом комп‘ютерної промисловості є вигідним та перспективним.
Сучасні розробки науковців були тісно переплетені з демонстрацією ідей звичних в науці процесів, приладів та явищ. Ось, наприклад, як можна за допомогою фломастерів та розчинника дітям дохідливо пояснити що таке хроматографія та хроматографічне розділення речовин (фото 7).
Принцип дії звичних в побуті батарейок/акумуляторів енергії теж роз‘яснюється на простому прикладі (фото 8).
Далі наведені фото з невеликими коментарями.
Магдебурзькі півсфери, або вакуум в дії (фото 9).
Постійний магніт з власною вагою 18 г дозволяє підняти шмат заліза вагою 36 кг (фото 10).
2 поєднаних шприца, наповнених магнітно чутливою рідиною. При піднесенні магнітного поля до точки поєднання шприців рідина поблизу стає твердою та запирає взаємний перетік. За відстуності магнітного поля перетік негайно відновлюється (фото 11).
Автор :-) перед термочутливим детектором. Результат на екрані (фото 12).
Маленький вагончик - приклад високотемпературної надпровідності та левітації. (фото 13).
Дослідне виробництво по виготовленню та обробці матеріалів. Робота руками та механізація нероздільні (фото 14, 15).
Світлова енергія перетворюється в електричну, а потім в механічну. Механічний велосипедист крутить педалі. Джерело ції дитячої “іграшки” широко використовується в Дрездені – всі автомати для оплати парковки автомобілів та деякі зупинки міського транспорту живляться лише сонячною енергією (фото 16 та 17).
Заключним акордом дійства стало “Experimental show” – незабутнє і повчальне видовище з елементами історії науки, піснями та численними світловими ефектами. Розпочалося воно з появи містичної дівчини (фото 18),
яка під музику з мотивами мелодій багатьох частин світу виконала чудернацький танець зі спеціальним ліхтарем в руках, феєрверк світла від якого гуляв по небу та стінам Інституту (фото 19).
В кінці вона “випадково” зачепила яблуко, яке впало на голову сплячому Ньютону (фото 20).
Він розпочав монолог про гравітацію, масу, енергію, імпульс, який потім переріс в захоплюючий діалог з Лейбніцем (Інститут носить його ім‘я) – фото 21,
в якому торкалися як класичних речей кількастолітньої давності, так і сучасних розробок Інституту. Глядачі стали свідками звичайного запуску повітряної кулі під дією розігрітого повітря (фото 22)
після якого під дією магнітного поля на висоту 4-го поверха в небо вистрілили “літаючу тарілку”. Крім того, всі взнали, що таке наприклад фотоефект, коли в залежності від кольору світла генерується різний струм (фото 23),
або в чому полягає ідея атомно-емісійної спектроскопії на прикладі забарвлення звичайного полум‘я домішками, які містять солі натрію, калію чи стронцію.
Завершилося дійство танком дівчини з двома палаючими ланцюгами. Публіка після побаченого просто шаленіла і можна сподіватися, що не в одній дитячій голові зародився потяг до навчання, а в майбутньому і до науки. Оскільки, як виявилося під час шоу, в основі всіх сучасних складних речей лежать гранично прості та зрозумілі речі.
Втім, дійства, подібні тим, які відбувалися в наукових організаціях Дрездена, мають на меті крім популяризації науки й іншу, більш приховану мету. Мова йде про відкритість наукової діяльності та підконтрольність платникам податків. Не секрет, що фінансування науки в Німеччині йде як з державних джерел, так і з регіонального бюджету. І кожен платник податків хоче знати, чому гроші пішли на науку, а не на іншу суспільно важливу річ? В Німеччині це є, науковий результат кожен може оцінити. А коли наукові установи України продемонструють платникам податків своє обличчя та досягнення?
З місця подій Вячеслав Хаврусь, спеціально для спільноти сайту Майдан та Всеукраїнської асоціації “За європейські цінності в науці”
Відповіді
2006.07.02 | Вячеслав Хаврусь
Версію статті з фото читайте в новинах (л)
http://maidan.org.ua/static/news/2006/1151785639.html2006.07.02 | sama
Дайте статтю в "Дзеркало тижня"-багатьом буде цікаво
Скинула синові лінк на статтю, він каже що у них у Фінляндії є аналог таким презентаціям, хоч робиться трохи по іншому.Є також вступні лекцїї для новонабраних студентів про нові здобутки факультетів.Я думаю в нас провінційні наукові осередки могли б виставити хіба напівдуті річні звіти.Та що там говорити.Достатньо подивитися навіть не на наукову, а чисто на естетичну сторону презентації чи вірніше тої її частини, що відтворена у фотографіях.
Я пригадую випадок коли після екскурсіі в одну з університетських лабораторій один мій учень мене тихенько запитав- а чого тут так страшно?.(Купи старого обладнання, яке через фантастичні ціни неможливо списати, а через тотальний дефіцит просто немислимо викинути, навіть після списання) І половина моїх екскурсантів зробила подальший вибір не на користь фізики, а на користь комп"ютерних наук-чистенький комп"ютер їх привабив більше.
2006.07.02 | vazazh
Re: Дайте статтю в "Дзеркало тижня"-багатьом буде цікаво
Принципиально подобная вещь не новая. В Кракове многие институты ПАН, Ягеллонский универ проводят дни открытых дверей с подобной популяризацией науки, с лекциями и посещением лабораторий. В прошлом году это было в более широких масштабах. День науки - на центральной площади города с палатками для институтов желавших что-то показать и небольшими выступлениями + 2 дня визиты по конкретным институтам.Все это требует материальных затрат и достаточно значительных. В Кракове основные расходы несла городская магистратура. В Институтах -сами Институты. Наша беда - отсутствие средств, неумение готовить популярные (рекламные) презентации, отсутствие современного оборудования (бывает, что собранная вручную установка, прибор работают не хуже импортного красавца, но имеют непрезентабельный вид). Наши презентации науки на ВДНХ - далеки от основных масс, требуют специальной поездки, а по содержанию рассчитаны в большей степени на профессионалов, чем выполняют роль привлечения внимания к возможностям науки. Дни открытых дверей в Институтах скорее рассчитаны на студентов старших курсов, чем на школьников. Хотя были положительные примеры, вспоминаю когда-то в Институте физической химии, что-то было.
2006.07.04 | Вячеслав Хаврусь
Не можу не погодитися
Дійсно, грошей тут неміряно було вбухано. І вважайте, я бачив лише те, що було представлено лише в одному з багатьох Інститутів Дрездена, який в свою чергу вже майже є центром нанотехнологій Німеччини та замахується на таку роль в Європі. Скільки могло загалом бути витрачено на презентацію можна лише здогадуватися. Втім, як на мене, іншого виходу нема, бо якщо не буде "дня відкритих дверей" (їх тут проводять щорічно!), то відповідно послабне приплив молодих кадрів, якість освіти та зникне певний контроль суспільства над витрачанням грошей платників податків. Все має свою ціну.vazazh пише:
> Принципиально подобная вещь не новая. В Кракове многие институты ПАН, Ягеллонский универ проводят дни открытых дверей с подобной популяризацией науки, с лекциями и посещением лабораторий.
Наскільки часто? Я неодноразово бував в Ягелонському універі, але нічого не чув такого від колег. Це епізодичне, чи періодичне явище? Коли було останнє? Якщо маєте таку інформацію, дайте знати, я перепитаю в колег.
> Все это требует материальных затрат и достаточно значительных.
Згода. Але вони рано чи пізно принесуть свою віддачу. Див. вище.
> Наша беда - отсутствие средств, неумение готовить популярные (рекламные) презентации, отсутствие современного оборудования (бывает, что собранная вручную установка, прибор работают не хуже импортного красавца, но имеют непрезентабельный вид).
Не можна не погодитися. Який вихід?
> Наши презентации науки на ВДНХ - далеки от основных масс, требуют специальной поездки, а по содержанию рассчитаны в большей степени на профессионалов, чем выполняют роль привлечения внимания к возможностям науки.
Цікаво, а скільки років тим експонатам, що на ВДНХ? Чомусь в мене таке враження, що там зібрані експонати, зроблені десь наприкінці 80-х, а потім їх просто повертають до публіки іншим боком.
> Дни открытых дверей в Институтах скорее рассчитаны на студентов старших курсов, чем на школьников. Хотя были положительные примеры, вспоминаю когда-то в Институте физической химии, что-то было.
Не знаю, сам брав участь в проведенні десь років 3 тому, але то було лише для студентів, які прийшли по "настійливому проханню" до викладачів. А те, що було раніше, я не застав (я в Інституті з 1992), нічого не можу сказати.
2006.07.04 | Вячеслав Хаврусь
Не факт
Цей репортаж я зробив на основі фотографій, оскільки словами не все можна передати. Для газети навряд чи підійде багато фотографій, їм текст давай. Деякі (особливо нічні) фотографії не найкращої якості, в газеті вони будуть погано виглядати. Плюс лінки на додаткові матеріали в Інтернеті. Тож я не бачу можливості надсилати матеріал в ДТ. Хоча, якщо редакція захоче опублікувати цей матеріал, я не відмовлюся від співпраці та спробую дописати додаткові дані, які з"явилися у мене лише на цьому тижні.2006.07.08 | igor
Дякую, дуже цікаво і повчально
Напевно, у нас проблема не стільки в грошах, а в атмосфері. Такі заходи, якщо організовуються то БУ райкомівськими чи профспілковими дамами і саме від того все навкруги тхне нафталіном. Майже в кожному академічному чи галузевому науковому закладі є що показати. А при нинішньому їх завантаженні можна навіть постійно екскурсії проводити. Я приватно стараюся іноді повести своїх дітей до своїх друзів, що працюють в науці. Знаєте, побачити на власні очі електронний мікроскоп (хай і старий і навіть несправний), глянути в мікроскоп на кристали і т.п. це справжнє свято для дітей (та й для мене також). Адже школа перетворена на щось надзвичайно далеке від таких цікавих речей. Все більше методика викладання, бали, тести, рейтинги. Лабораторні роботи полягають у заповненні зошитів з рисунками цифрами продиктованими із голови вчителем. Просто якось із цього боку ми майже ніколи не дивимося на те чим займаємося.