Ай да Литвин, ай да дважды академик
10/13/2006 | Wikiped
Див. Олексій Толочко, Наталя Яковенко «Потрапили в історію», Критика, 7-8, 2006, с. 22-25.
Після вражаючих і переконливих доказів плагіату віце-президента НАНУ, які містяться у цій статті, політично та науково
“ВРЯТУВАТИ ЛИТВИНА (в оригіналі Батурін) – ЦЕ ОЗНАЧАЄ ПРОДЕМОНСТРУВАТИ ОДНУ З РЕЧЕЙ, ЯКІ ІДЕНТИФІКУЮТЬ НАС ЯК НАЦІЮ”(ПРЕЗИДЕНТ ЮЩЕНКО).
Життєво важливо, щоб майбутні кандидати наук здавали іспит по вивченню на пам’ять цій статті.
“Знаменитого історика, голову Центральної Ради Михайла Грушевського не раз бачили під час засідань за правленням коректур. Знуджений політиканством університетський професор використовував коштовні хвилини для головного: писання та редаґування власних праць. На відміну від Грушевського, колишнього голову українського парламенту Володимира Литвина за таким порушенням реґламенту не помічали, а тим часом Грушевський міг би позаздрити його науковій плідності.
Литвин опублікував трохи більше ніж за десять років лавину книжок. Отже, спершу дещо про цифри. Електронний каталог Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського на запит «Литвин, Володимир Михайлович» видає СПИСОК ІЗ 57 КНИЖОК, ЩО ЇХ ПАН ЛИТВИН НАПИСАВ, ПРОРЕДАҐУВАВ, «ПРОПЕРЕДМОВИВ» АБО «ОПІСЛЯСЛОВИВ», ПОЧИНАЮЧИ ВІД 1994 РОКУ. УСЕ ЦЕ СОЛІДНІ ЗА ОБСЯГОМ ВИДАННЯ: 672 С., 944 С., 943 С., 560 С., 603 С. ТОЩО. Вони засвідчують надзвичайно різнопланове коло наукових інтересів автора: від документування поточних подій української політики до роздумів про модернізацію освіти; приватизацію, інвестиції та фондовий ринок; долю греків на «українських теренах»; проблеми «українського державотворення» і навіть про управління телекомунікаціями «в Україні». За іронією, яка стане зрозумілою читачеві через декілька абзаців, комп'ютер зараховує до доробку п. Литвина книжки інших авторів, у тому числі знаменитий трактат середини XVI ст. Михалона Литвина «Про звичаї татар, литвинів та московитів». Утім, як швидко переконуєшся, навіть цей список не вичерпний, інші електронні каталоги його доповнюють. Бібліографи Гарвардського університету стриманіші в колекціонуванні праць п. Литвина й строгіші у відборі: їхня електронна система HOLLIS ЗНАЄ ЛИШЕ 40 КНИЖОК (ВІД 1994 РОКУ). Зате це переважно особисті, не у співавторстві опубліковані праці. Переважно «історії» різного роду, жанру й періоду: усього XX століття (у двох томах), і окремих десятиліть (по тому на кожне), і навіть одного 2004 року (в трьох томах); серйозно закроєні нариси й популярні ілюстровані видання.
КОРИСТУВАЧ КАТАЛОГУ ОДРАЗУ Ж ПОМІЧАЄ СВОЄРІДНУ ДИНАМІКУ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТИ П. ЛИТВИНА: 1994 РОКУ ЙОМУ ВДАЛОСЯ ОПУБЛІКУВАТИ ЛИШЕ ОДНУ КНИЖКУ, 1996-ГО - 1; 1997-ГО - 1; 2000-ГО - 3; 2001-ГО - 8; 2002-ГО - 6; 2003-ГО - 6; 2004-ГО - 8; А ОТ 2005-ГО - ЛИШЕ ДВІ, Й ДВІ Ж 2006 РОКУ. Допитливі можуть зіставити зі злетами і падіннями державної кар'єри автора.
Одночасно Литвин як професор катедри новітньої історії Київського національного університету встигав читати лекції студентам (мабуть, в обідніх перервах між засіданнями Верховної Ради), а ще - оцінювати дисертації у двох спеціялізованих радах: Інституту історії України НАНУ й історичного факультету того-таки університету (оскільки ця щомісячна процедура займає по пів дня, вписати її у графік парламентських засідань нам не вдалося). Нагороди за таке наукове подвижництво знайшли свого героя: 1998 року Литвин отримав звання заслуженого діяча науки й техніки України, 1999 року став лавреатом Державної премії України в галузі науки й техніки, 2003 року - академіком НАН України, а 6 травня 2006 року його обрано віце-президентом тієї-таки Академії наук”.
Далі в статті наводяться убивчі та доступні перевірці факти стосовно чисельних буквальних запозичень двічі академіка з праць авторів статті. Такого ще в Україні не оприлюднювали.
Цей плагіат за допомогою сканеру директор Інституту історії академік Смолій розцінює як внесок до світової гуманітарної методології наших гуманітарних та соціальних академіків. Viva Academia!!!
Див. оригінал. Він того вартий, щоб його дома мати та нащадкам показувати.
Після вражаючих і переконливих доказів плагіату віце-президента НАНУ, які містяться у цій статті, політично та науково
“ВРЯТУВАТИ ЛИТВИНА (в оригіналі Батурін) – ЦЕ ОЗНАЧАЄ ПРОДЕМОНСТРУВАТИ ОДНУ З РЕЧЕЙ, ЯКІ ІДЕНТИФІКУЮТЬ НАС ЯК НАЦІЮ”(ПРЕЗИДЕНТ ЮЩЕНКО).
Життєво важливо, щоб майбутні кандидати наук здавали іспит по вивченню на пам’ять цій статті.
“Знаменитого історика, голову Центральної Ради Михайла Грушевського не раз бачили під час засідань за правленням коректур. Знуджений політиканством університетський професор використовував коштовні хвилини для головного: писання та редаґування власних праць. На відміну від Грушевського, колишнього голову українського парламенту Володимира Литвина за таким порушенням реґламенту не помічали, а тим часом Грушевський міг би позаздрити його науковій плідності.
Литвин опублікував трохи більше ніж за десять років лавину книжок. Отже, спершу дещо про цифри. Електронний каталог Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського на запит «Литвин, Володимир Михайлович» видає СПИСОК ІЗ 57 КНИЖОК, ЩО ЇХ ПАН ЛИТВИН НАПИСАВ, ПРОРЕДАҐУВАВ, «ПРОПЕРЕДМОВИВ» АБО «ОПІСЛЯСЛОВИВ», ПОЧИНАЮЧИ ВІД 1994 РОКУ. УСЕ ЦЕ СОЛІДНІ ЗА ОБСЯГОМ ВИДАННЯ: 672 С., 944 С., 943 С., 560 С., 603 С. ТОЩО. Вони засвідчують надзвичайно різнопланове коло наукових інтересів автора: від документування поточних подій української політики до роздумів про модернізацію освіти; приватизацію, інвестиції та фондовий ринок; долю греків на «українських теренах»; проблеми «українського державотворення» і навіть про управління телекомунікаціями «в Україні». За іронією, яка стане зрозумілою читачеві через декілька абзаців, комп'ютер зараховує до доробку п. Литвина книжки інших авторів, у тому числі знаменитий трактат середини XVI ст. Михалона Литвина «Про звичаї татар, литвинів та московитів». Утім, як швидко переконуєшся, навіть цей список не вичерпний, інші електронні каталоги його доповнюють. Бібліографи Гарвардського університету стриманіші в колекціонуванні праць п. Литвина й строгіші у відборі: їхня електронна система HOLLIS ЗНАЄ ЛИШЕ 40 КНИЖОК (ВІД 1994 РОКУ). Зате це переважно особисті, не у співавторстві опубліковані праці. Переважно «історії» різного роду, жанру й періоду: усього XX століття (у двох томах), і окремих десятиліть (по тому на кожне), і навіть одного 2004 року (в трьох томах); серйозно закроєні нариси й популярні ілюстровані видання.
КОРИСТУВАЧ КАТАЛОГУ ОДРАЗУ Ж ПОМІЧАЄ СВОЄРІДНУ ДИНАМІКУ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТИ П. ЛИТВИНА: 1994 РОКУ ЙОМУ ВДАЛОСЯ ОПУБЛІКУВАТИ ЛИШЕ ОДНУ КНИЖКУ, 1996-ГО - 1; 1997-ГО - 1; 2000-ГО - 3; 2001-ГО - 8; 2002-ГО - 6; 2003-ГО - 6; 2004-ГО - 8; А ОТ 2005-ГО - ЛИШЕ ДВІ, Й ДВІ Ж 2006 РОКУ. Допитливі можуть зіставити зі злетами і падіннями державної кар'єри автора.
Одночасно Литвин як професор катедри новітньої історії Київського національного університету встигав читати лекції студентам (мабуть, в обідніх перервах між засіданнями Верховної Ради), а ще - оцінювати дисертації у двох спеціялізованих радах: Інституту історії України НАНУ й історичного факультету того-таки університету (оскільки ця щомісячна процедура займає по пів дня, вписати її у графік парламентських засідань нам не вдалося). Нагороди за таке наукове подвижництво знайшли свого героя: 1998 року Литвин отримав звання заслуженого діяча науки й техніки України, 1999 року став лавреатом Державної премії України в галузі науки й техніки, 2003 року - академіком НАН України, а 6 травня 2006 року його обрано віце-президентом тієї-таки Академії наук”.
Далі в статті наводяться убивчі та доступні перевірці факти стосовно чисельних буквальних запозичень двічі академіка з праць авторів статті. Такого ще в Україні не оприлюднювали.
Цей плагіат за допомогою сканеру директор Інституту історії академік Смолій розцінює як внесок до світової гуманітарної методології наших гуманітарних та соціальних академіків. Viva Academia!!!
Див. оригінал. Він того вартий, щоб його дома мати та нащадкам показувати.
Відповіді
2006.10.13 | Георгій
Але я чув від серйозних, хороших, справжніх укр. науковців...
... що він буде значно кращим Президентом НАНУ, ніж будь-хто з серйозних, хороших, справжніх українських науковців.Такий парадокс...
2006.10.13 | Меланхолік
Пане Георгію! Жодного парадоксу немає!
Якщо так звані “серйозні, хороші, справжні укр. науковці” вважають, що науковий шахрай та сертифікований плагіатор може бути керівником НАНУ, то вони не є серйозними, хорошими, справжніми укр. науковцями.
А таких нажаль більшість. Тому й маємо те що маємо. В науці, в політиці, в економіці, мистецтві тощо.
Можу Вам порадити більш критично ставитися для так званих науковців.
2006.10.13 | Георгій
Я достатньо критичний...
Меланхолік пише:> Можу Вам порадити більш критично ставитися для так званих науковців.
(ГП) Не хочу без ухвалення самої цієї людини розкривати її ідентичність, але ця людина як науковець виросла у США, пройшла шлях від аспіранта і постдока до професора, повернулася в Україну незважаючи на блискучу наукову кар"єру в США, зараз завідує кафедрою в одному дуже відомому і зовсім непоганому українському університеті, опублікувала і продовжує публікувати купу статей в хороших міжнародних журналах, отримує гранти від солідних міжнародних організацій... Якщо це не солідний, серйозний, хороший український науковець, то хто?
2006.10.13 | Меланхолік
Пане Георгію! Жодного парадоксу немає!
Можливо Ваш знайомий не дуже обізнаний з історією та реаліями академічно-політичного життя України й вихованцями ЦК Компартії України, помічниками ректору КНУ та іншими представниками номенклатури. Дійсно, на зовнішній вигляд, сива, така інтелігентна людина, не хам, без кримінального минулого.Але яке це має відношення до реноме плагіатора? На яких посадах він продемонстрував свої здібності наукового менеджера?
2006.10.13 | Георгій
Re: Пане Георгію! Жодного парадоксу немає!
Меланхолік пише:> Можливо Ваш знайомий не дуже обізнаний з історією та реаліями академічно-політичного життя України й вихованцями ЦК Компартії України, помічниками ректору КНУ та іншими представниками номенклатури.
(ГП) Не знаю, не можу судити. Він в Україні вже більше року.
>Дійсно, на зовнішній вигляд, сива, така інтелігентна людина, не хам, без кримінального минулого.
(ГП) Так, і головне не претендує на дійсно видатного вченого. Для менеджера це добре!
> Але яке це має відношення до реноме плагіатора? На яких посадах він продемонстрував свої здібності наукового менеджера?
(ГП) Ні на яких, але, судячи з жахливого стану української науки, цих здібностей по-справжньому НІХТО ІНШИЙ ТЕЖ не продемонстрував... А Литвин принаймні не буде розвивати "свій" напрямок в науці за рахунок інших (бо нема в нього ніякого напрямку). Думаю, саме це пояснює бажання мого знайомого бачити Литвина Президентом НАНУ.
2006.10.13 | Меланхолік
Пане Георгію! Жодного парадоксу немає!
Пане Георгію!Іноді Ваші силогізми мене просто дивують.
Ви висловлюєте припущення, що “Литвин принаймні не буде розвивати "свій" напрямок в науці за рахунок інших (бо нема в нього ніякого напрямку)”.
Чому?
Вимоги ВАКу до докторської – це створення нового наукового напрямку. А він же двічі академік. Тобто він уже створив не просто напрямок, а НАУКОВУ ШКОЛУ з НОВОЮ МЕТОДОЛОГІЄЮ ДОСЛІДЖЕННЯ. Він “зобов’язаний” розвивати, як Ви кажете, “свій” напрямок. Це він буде робити наполегливо та завзято за рахунок інших справжніх істориків тих же Кульчицьких, Толочок та Яковенків.
Це ж моральна безодня, коли людина, яка спотворює саму ідею науки, буде керувати НАНУ і в певному сенсі вже керує, и коли науковці як бидло з цим погодяться і в певному сенсі вже погодилися.
2006.10.13 | Георгій
Це не мої силогізми, просто чув таке
2006.10.13 | Skapirus
Георгій, Литвин в НАНУ йшов не заради науки
Георгій пише:> (ГП) Ні на яких, але, судячи з жахливого стану української науки, цих здібностей по-справжньому НІХТО ІНШИЙ ТЕЖ не продемонстрував... А Литвин принаймні не буде розвивати "свій" напрямок в науці за рахунок інших (бо нема в нього ніякого напрямку). Думаю, саме це пояснює бажання мого знайомого бачити Литвина Президентом НАНУ.
Я б на Вашому місці пояснив знайомому, що той дуже і дуже не правий. Головний напрямок, який буде розвивати Литвин - це дерибан земель та власності НАНУ. За провал на виборах-2006 треба розраховуватися. А розраховуватися він буде майном НАНУ. Тому хай знайомий не будує ілюзій.
2006.10.14 | igor
Власне, що вирізняє партійну номенклатуру
так це повна відсутність якоїсь видимої власної позиції. Може хтось скаже де оті погляди, принципи, позицію, пана Литвина можна знайти? Зрозуміло, що вказані монографії сюди притулити не можна, бо там він просто дописаний автор. А за таких обставин діє лише один принцип - принцип особистих шкурних інтересів. Не виключено що вони десь і співпадуть із загальнонауковими інтересами. Бо в нинішіх дідусів здається вже навіть і бажання і інтереси відсутні, лише спогади. Стосовно тих хто виріс за кордоном, то найчастіше їм і в голову не може прийти, що так може взагалі бути як воно є. Звісно Литвин не найгірший варіант, якщо порівнювати із обоймою ПРУ. Але зважте, як працює система. Адже вона знищує потенційних конкурентів ще на дуже і дуже дальніх підходах. Це єдине велике мистецтво і таїнство совковської номенклатури. Та ще майже вікове мистецтво ГБшників створювати і використовувати ситуації. Тому не варто навіть задавати такі питання як "а хто проявив здібності менеджера?". Хай лише спробує їх проявить2006.10.15 | Torr
Re: Власне, що вирізняє партійну номенклатуру
igor пише:> ... Бо в нинішіх дідусів здається вже навіть і бажання і інтереси відсутні, лише спогади. Стосовно тих хто виріс за кордоном, то найчастіше їм і в голову не може прийти, що так може взагалі бути як воно є. Звісно Литвин не найгірший варіант, якщо порівнювати із обоймою ПРУ.
Литвин не "найгірший варіант" - а лише мірило аморальної безодні.
2006.10.15 | igor
Цілком згоден і нмд ці структури
принципово неможливо реформувати. Здається єдиним можливим механізмом була люстрація партапаратчиків і ГБістів, як це зробили в багатьох країнах. Інакше тривала деградація, маразм і саморозпад.2006.10.15 | vazazh
Re: Цілком згоден і нмд ці структури
Насчет люстрации - это маниловщина, как движение. Ну кто ж пойдет на такой шаг? Янук - на все 100 % был сявкой, поэтому после отсидки и стал коммунистом. Не менее вероятен и Ющ, на кой черт его бы из провинции вытянули в столицу? Что такой уж гений финансов? И так далее, по всем кандидатурам. Включая и кандидата на президента НАНУ. Полное отсутствие моральных принципов. О каком таланте менеджера может идти речь? Извините, но дерьмо всегда плавает сверху. Хуже, что плохо с достойной кандидатурой. Может кто знает, а?А может как в ом анекдоте "не кроватки двигать надо, а девочек менять"
2006.10.19 | Skapirus
Матеріал вже в статтях (л)
http://maidan.org.ua/static/mai/1161205462.htmlДодаткове обговорення, кому цікаво, буде також вестися і на Вільному Форумі (лінк в кінці статті).
2006.10.20 | Восхищенный
Кандидат академику глаз не выклюет
Ющенко устроил на работу экс-спикера Литвина - не бей лежачего, но деньги получайПрезидент Виктор Ющенко ввел в состав Комитета по государственным премиям Украины в сфере науки и техники председателя Верховной Рады 4-го созыва, вице-президента Национальной академии наук Владимира Литвина.
Об этом говорится в указе № 422/2006 от 22 мая.
Литвин является также академиком НАН Украины. + Избран вице-президентом НАНУ 75% голосов общего собания академиков и членов-корреспондентов НАНУ.
Ранее, 19 апреля, Ющенко утвердил состав Комитета по государственным премиям Украины в сфере науки и техники, назначив его председателем президента НАНУ Бориса Патона.
http://obkom.net.ua/news/2006-05-23/0830.shtml