Повертаючись до «академічного Deja vu» від С.Мормель
03/11/2008 | Вячеслав Хаврусь
Сісти за написання цієї статті мене змусила Світлана Мормель, доволі полемічна стаття якої “Академічне Deja vu, або про користь вивчення історії” нещодавно з’явилася на сторінках Майдану. Мені не дуже хочеться сперечатися з шановною авторкою на теми історії Національної академії наук України, оскільки даною статтею я намагатимуся знайти те, що якраз мало б об’єднувати українських науковців заради розвитку науки як генератора нових знань. Про це ж заявляє сама авторка, обіцяючи приєднатися до висвітлення стану справ в НАНУ, що є на мою думку доволі актуальною проблемою саме сьогодні. Але про все по порядку.
Як твердить Статут Національної академії наук України, “НАН України є вищою державною науковою організацією України… Метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, людину та суспільство; створення наукових основ науково-технічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни; підготовка висококваліфікованих наукових кадрів”. Втім, як свідчать ряд публікацій, які з’явилися на Майдані останнім часом [1-3], українська наука відстає навіть від наших найближчих сусідів, не говорячи вже про такі країни як США, Великобританія чи Німеччина. Зокрема, відповідно до даних, наведених в цитованій публікації в Nature [1], “вчені академії публікують приблизно 1500 наукових статей на рік – приблизно третину від доробку лише одного британського Манчестерського університету”. Мова йде про дані, одержані з унікальних баз даних Інституту наукової інформації ISI (Institute for Scientific Information, Philadelphia, USA). Бази даних ISI включають не лише стандартні бібліографічні дані світового корпуса публікацій, але також і всі посилання, які є в цих публікаціях [4]. За даними ж самої НАНУ, в 2006 році дослідниками опубліковано більше 24 тис. статей, з яких 4,5 тис. – у провідних закордонних журналах [5].
Навряд чи наведена в звіті НАНУ цифра суттєво змінилася сьогодні, тому при закладеному в бюджет України обсязі фінансування НАНУ в 2008 році 2 млрд. грн. вартість однієї публікації в пристойному науковому закордонному виданні складає понад 400 тис. грн. З іншого боку, бюджетне фінансування на 1-го наукового співробітника НАНУ не перевищувало в 2006 році 45 тис. грн. [5], що свідчить про низьку ефективність діяльності значної кількості працюючих в НАНУ. Втім, існують підстави стверджувати, що для інших державних академій в Україні ситуація ще гірша.
На мою думку, серед причин головною є відірваність наукового процесу в Україні від світового дискурсу внаслідок існуючої системи організації науки в Україні. Звичайно, хтось мені може заперечити, що українська наука діє в тих рамках, в які її поставила держава і тому тут ми нічого не можемо вдіяти. Але це не є підставою не робити певні кроки хоча б всередині НАНУ для підвищення її результативності.
Коротко суть моїх пропозицій зводиться до реалізації ідеї: “Результативність, прозорість, дискусія”. Зупинюсь на кожному пункті окремо.
Результативність
Візьму на себе сміливість твердити, що більшість з зазначених вище 20 тисяч статей за 2006 рік, надрукованих в українських виданнях – це гроші на вітер. В першу чергу через те, що вони невідомі світу, бо наука по своїй суті є явищем інтернаціональним. Якщо говорити про фундаментальну науку в Україні, то багато хто чомусь забуває про той простий факт, що якщо ти не друкуєшся англійською мовою, то про тебе ніхто не знає в світі, тому твої результати нічого не варті. Англійська мова “де факто” стала сьогодні мовою міжнародного наукового спілкування та презентації одержаних нових знань. Тому треба пробиватися та друкувати свої результати в англомовних виданнях, які найбільше читають. Для цього використовують т.зв. імпакт-фактор видання, який визначається Інститутом наукової інформації (США, http://www.isinet.com). Чим більше відповідне значення для певного видання, тим більше шансів, що певну роботу помітять та вона матиме вплив на розвиток світової науки.
Критерієм того, що роботу “помітили”, є кількість її цитувань в своїх роботах колегами з інших країн. Зрозуміло, що вручну такі цитування не знаходяться, найбільш відомим є сервіс, який надає “Web of Science - Thomson Scientific” - http://scientific.thomson.com/products/wos/
Таким чином, маємо доволі простий підхід для оцінювання результативності діяльності будь-якого науковця, який працює над фундаментальними та в деяких випадках прикладними дослідженнями: публікації в виданнях з ненульовим імпакт-фатором та цитування іноземними колегами.
На жаль, на заваді подібній результативності стоїть також Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність”. Його перша стаття науковим результатом фундаментальних або прикладних досліджень вважає першочерговим звіт, а лише на другому стоїть наукова праця (до якої схоже якраз слід віднести наукову публікацію)! Все це породжує непотрібну паперотворчість, тому на найвищому рівні треба вести мову про вилучення слова “звіт” з поняття “науковий результат” в цитованому Законі.
Прозорість
Цей пункт є найбільш важливим для того, аби популяризувати одержані знання як серед своїх колег з різних країн, так і всередині України. Практично кожний активно працюючий науковець має сьогодні доступ до Інтернет. Використовуючи його можливості, будь-хто може доволі легко власноруч розробити Інтернет-сторінку, на якій максимально повно викласти напрямки своїх досліджень, всі публікації, виступи на конференціях та іншу публічну діяльність, пов’язану з наукою. На жаль, як бачимо, навіть на сайті НАНУ в розділі “Члени НАН України” відсутні подібні дані, хоча для кожного передбачена можливість створити персональну веб-сторінку. Більше того, в мене є обґрунтовані підстави стверджувати, що це робиться свідомо Відділом наукових і керівних кадрів Президії НАНУ, зокрема, шляхом необґрунтованого перекручення та застосування Закону України “Про інформацію”. Як це не дивно, з офіційної відповіді на інформаційний запит групи науковців можна було зробити висновок, що наявність та список публікацій (навіть не торкаючись їх змісту!) шанованих державою осіб відноситься до приватної та нерозголошуваної інформації про особу поруч з національністю, освітою, сімейним станом, релігійністю тощо, що насправді суперечить статті 23 цитованого Закону. До яких наслідків це призводить, кожен може взнати, перечитавши цитовані вище невтішні публікації про результати діяльності НАНУ.
З іншого боку, подавши позитивний приклад публічності, керівництво НАНУ та її установ має сприяти тому, аби кожен науковець, хто працює над одержанням нових знань, мав вільну можливість підтримувати хоча б власними силами на відкритому веб-сайті своєї організації персональну сторінку в довільній формі з викладенням власних наукових здобутків. При цьому слід враховувати, що найпріоритетнішим є утримання веб-сторінки англійською мовою. Окремим розділом мають бути наведені публікації, які були підготовані англійською мовою та вийшли в реферованих виданнях з ненульовим імпакт-фактором. Для доступу наукової спільноти до таких публікацій має бути вказане посилання з використанням унікального ідентифікатора DOI (digital identifier for any object of intellectual property, детальніша інформація наведена на http://www.doi.org/index.html).
Зазначені заходи дозволять інтенсифікувати як дослідження за участю українських вчених, так і привертати увагу іноземних партнерів для проведення спільних робіт. Це також дозволить внести елемент відкритості наукової діяльності для суспільства, популяризації в Україні наукових досягнень, наслідком чого має стати також впровадження одержаних результатів в виробництво та приплив молоді в наукові напрямки, які найбільш активно розвиваються.
Дискусія
Незважаючи на те, що науковці мають публікуватися для своїх колег англійською мовою, повідомлення про результати своєї діяльності в Україні, навчання студентів та аспірантів має вестися українською або російською мовами. Реалізація попередніх двох пунктів дозволить розгорнутися науковій дискусії в пресі, науково-популярних заходах або на цільових інтернет-форумах, цим самим буде забезпечена популяризація одержаних наукових знань та уникнення питань від платників податків “За що ми платимо гроші нашим науковцям?”
Зазначу, що з певними варіаціями викладена вище ідея “Результативність, прозорість, дискусія” може бути застосована не лише для тих, хто працює в природничих фундаментальних дослідженнях, а і для будь-якої галузі науки в Україні. Цей “меседж” є головним, що я хотів би запропонувати для розвитку та впровадження як Світлані Мормель, так і всім, хто зацікавлений в підвищення результативності НАНУ як генератора нових знань.
Нижче хочу тезово зупинитися на кількох актуальних як на мене проблемах, які на мою думку не сприяють продуктивності НАНУ та потребують дискусії та виробки рішень для розв’язання.
Розподіл витрат НАНУ за основними статтями
В короткому річному звіті НАНУ за 2006 рік [5] (додаткову інформацію див. також тут: http://www.nas.gov.ua/NAS/Result/Reports/) наведені співвідношення в різні роки між витратами на заробітну плату і на придбання обладнання і приладів (див. нижче).
Як показує аналіз, це співвідношення в останні роки складало приблизно 7:1. Про які якісні фундаментальні дослідження в Україні можна вести мову, які в усьому світі фактично робляться за допомогою можливостей сучасного і дорогого обладнання? Тому для розв’язання цієї проблеми необхідно або цільовим призначенням спрямовувати додаткові державні кошти на придбання обладнання (на що вкрай мало надій в умовах бюджетного дефіциту) або з метою вивільнення коштів на придбання обладнання вести мову про скорочення тих науковців, які в силу тих або інших причин нездатні плідно працювати в науці. Зрозуміло, що це потребує певного перехідного періоду для адаптації, але треба починати працювати в цьому напрямку, в тому числі шляхом розробки критеріїв оцінювання діяльності науковців з використанням кількості публікацій, імпакт-факторів та цитувань. Зокрема, ряд важливих пропозицій запропоновані Всеукраїнською Асоціацією “За європейські цінності в науці”.
Регіональна та вікова структура НАНУ
Як свідчить все той же короткий річний звіт НАНУ за 2006 рік [5], структура НАНУ є занадто централізованою (див. діаграму нижче), бо практично всі наукові дослідження в Україні ведуться переважно в Києві.
Навіть якщо припустити, що не всі 108 установ розташовані в Києві, а частина з них є наприклад в Житомирі або Вінниці, то все одно це не знімає гостроти питання. Через шалену дорожнечу землі та майна в Києві наукові установи в столиці будуть піддаватися нападам бажаючих побудувати бізнес-центри або житло на їх землі. Якщо не починати діяльність по децентралізації НАНУ шляхом впровадження політики регіоналізації та спрямування коштів в “провінцію”, то це ставить в найближчій перспективі під удар її цілісність як вищої державної наукової організації України, а також можливість збереження в Україні осередків фундаментальної науки.
Не менш тривожна проблема – це старіння кадрів. Валентин Онопрієнко в своїй роботі [6] навів вельми промовисті дані про чисельність та середній вік основних категорій науковців НАН України в період з 1989 по 2005 роки (див. наведену нижче Таблицю). Наприклад, за вказаний період середній вік кандидатів наук збільшився майже на 7 років, а докторів – на 6. Це явище можна зрозуміти та пояснити не лише “втечею молодих мізків на Захід”, але й тією ж централізацією НАНУ в Києві. З одного боку, ті, хто мають власне житло в Києві, не рвуться працювати в науці з її доволі скромними зарплатами на фоні столичних можливостей. З іншого боку є молодь з глибинки, яка готова працювати в науці за ці ж самі скромні зарплати, бо вони суттєво вищі тих, що є в них вдома. Але здібна молодь кидає свою роботу після кількох років поневірянь в столичних гуртожитках та втративши надію на окреме, нехай і службове житло.
Таблиця Середній вік основних категорій науковців НАН України за роками (дані взяті з [6])
P.S. Для розв’язання викладених проблем в нагоді можуть стати ідеї, які були в свій час реалізовані в наших сусідів. Чи є для цього бажання? Покаже час, інтенсивність та рівень нашої дискусії.
Список використаних джерел:
[1]. Nature: “Повільний поїзд наближається”. Адреса на Майдані - http://maidan.org.ua/static/mai/1142165229.html
[2]. Игорь Шевченко: “Академический колхоз”. Адреса на Майдані - http://maidan.org.ua/static/mai/1200426369.html
[3]. Олександр Габович, Володимир Кузнєцов “Українська наука: Bід сьогоднішньої кульгавості до майбутнього параліча”. Адреса на Майдані - http://maidan.org.ua/static/mai/1203196910.html
[4]. И. Маршакова-Шайкевич. Вклад России в развитие мировой науки: библиометрическая оценка // Отечественные записки, 2002, №7 - http://magazines.russ.ru/oz/2002/7/2002_07_39-pr.html
[5]. Національна академія наук України. Короткий річний звіт 2006. Київ: Март, 2007. С. 3. - http://www.nas.gov.ua/NR/rdonlyres/88448EA6-54AE-466D-83FD-64D820E43DA5/0/2006_ukr.pdf
[6]. В.Онопрієнко Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій? // Вісн. НАН України, 2006, № 6 с. 57-65 – стаття доступна в Інтернеті - http://www.nbuv.gov.ua/Portal/All/herald/2006-06/a11-6.pdf
Як твердить Статут Національної академії наук України, “НАН України є вищою державною науковою організацією України… Метою діяльності НАН України є отримання нових та узагальнення наявних знань про природу, людину та суспільство; створення наукових основ науково-технічного, соціально-економічного та культурного розвитку країни; підготовка висококваліфікованих наукових кадрів”. Втім, як свідчать ряд публікацій, які з’явилися на Майдані останнім часом [1-3], українська наука відстає навіть від наших найближчих сусідів, не говорячи вже про такі країни як США, Великобританія чи Німеччина. Зокрема, відповідно до даних, наведених в цитованій публікації в Nature [1], “вчені академії публікують приблизно 1500 наукових статей на рік – приблизно третину від доробку лише одного британського Манчестерського університету”. Мова йде про дані, одержані з унікальних баз даних Інституту наукової інформації ISI (Institute for Scientific Information, Philadelphia, USA). Бази даних ISI включають не лише стандартні бібліографічні дані світового корпуса публікацій, але також і всі посилання, які є в цих публікаціях [4]. За даними ж самої НАНУ, в 2006 році дослідниками опубліковано більше 24 тис. статей, з яких 4,5 тис. – у провідних закордонних журналах [5].
Навряд чи наведена в звіті НАНУ цифра суттєво змінилася сьогодні, тому при закладеному в бюджет України обсязі фінансування НАНУ в 2008 році 2 млрд. грн. вартість однієї публікації в пристойному науковому закордонному виданні складає понад 400 тис. грн. З іншого боку, бюджетне фінансування на 1-го наукового співробітника НАНУ не перевищувало в 2006 році 45 тис. грн. [5], що свідчить про низьку ефективність діяльності значної кількості працюючих в НАНУ. Втім, існують підстави стверджувати, що для інших державних академій в Україні ситуація ще гірша.
На мою думку, серед причин головною є відірваність наукового процесу в Україні від світового дискурсу внаслідок існуючої системи організації науки в Україні. Звичайно, хтось мені може заперечити, що українська наука діє в тих рамках, в які її поставила держава і тому тут ми нічого не можемо вдіяти. Але це не є підставою не робити певні кроки хоча б всередині НАНУ для підвищення її результативності.
Коротко суть моїх пропозицій зводиться до реалізації ідеї: “Результативність, прозорість, дискусія”. Зупинюсь на кожному пункті окремо.
Результативність
Візьму на себе сміливість твердити, що більшість з зазначених вище 20 тисяч статей за 2006 рік, надрукованих в українських виданнях – це гроші на вітер. В першу чергу через те, що вони невідомі світу, бо наука по своїй суті є явищем інтернаціональним. Якщо говорити про фундаментальну науку в Україні, то багато хто чомусь забуває про той простий факт, що якщо ти не друкуєшся англійською мовою, то про тебе ніхто не знає в світі, тому твої результати нічого не варті. Англійська мова “де факто” стала сьогодні мовою міжнародного наукового спілкування та презентації одержаних нових знань. Тому треба пробиватися та друкувати свої результати в англомовних виданнях, які найбільше читають. Для цього використовують т.зв. імпакт-фактор видання, який визначається Інститутом наукової інформації (США, http://www.isinet.com). Чим більше відповідне значення для певного видання, тим більше шансів, що певну роботу помітять та вона матиме вплив на розвиток світової науки.
Критерієм того, що роботу “помітили”, є кількість її цитувань в своїх роботах колегами з інших країн. Зрозуміло, що вручну такі цитування не знаходяться, найбільш відомим є сервіс, який надає “Web of Science - Thomson Scientific” - http://scientific.thomson.com/products/wos/
Таким чином, маємо доволі простий підхід для оцінювання результативності діяльності будь-якого науковця, який працює над фундаментальними та в деяких випадках прикладними дослідженнями: публікації в виданнях з ненульовим імпакт-фатором та цитування іноземними колегами.
На жаль, на заваді подібній результативності стоїть також Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність”. Його перша стаття науковим результатом фундаментальних або прикладних досліджень вважає першочерговим звіт, а лише на другому стоїть наукова праця (до якої схоже якраз слід віднести наукову публікацію)! Все це породжує непотрібну паперотворчість, тому на найвищому рівні треба вести мову про вилучення слова “звіт” з поняття “науковий результат” в цитованому Законі.
Прозорість
Цей пункт є найбільш важливим для того, аби популяризувати одержані знання як серед своїх колег з різних країн, так і всередині України. Практично кожний активно працюючий науковець має сьогодні доступ до Інтернет. Використовуючи його можливості, будь-хто може доволі легко власноруч розробити Інтернет-сторінку, на якій максимально повно викласти напрямки своїх досліджень, всі публікації, виступи на конференціях та іншу публічну діяльність, пов’язану з наукою. На жаль, як бачимо, навіть на сайті НАНУ в розділі “Члени НАН України” відсутні подібні дані, хоча для кожного передбачена можливість створити персональну веб-сторінку. Більше того, в мене є обґрунтовані підстави стверджувати, що це робиться свідомо Відділом наукових і керівних кадрів Президії НАНУ, зокрема, шляхом необґрунтованого перекручення та застосування Закону України “Про інформацію”. Як це не дивно, з офіційної відповіді на інформаційний запит групи науковців можна було зробити висновок, що наявність та список публікацій (навіть не торкаючись їх змісту!) шанованих державою осіб відноситься до приватної та нерозголошуваної інформації про особу поруч з національністю, освітою, сімейним станом, релігійністю тощо, що насправді суперечить статті 23 цитованого Закону. До яких наслідків це призводить, кожен може взнати, перечитавши цитовані вище невтішні публікації про результати діяльності НАНУ.
З іншого боку, подавши позитивний приклад публічності, керівництво НАНУ та її установ має сприяти тому, аби кожен науковець, хто працює над одержанням нових знань, мав вільну можливість підтримувати хоча б власними силами на відкритому веб-сайті своєї організації персональну сторінку в довільній формі з викладенням власних наукових здобутків. При цьому слід враховувати, що найпріоритетнішим є утримання веб-сторінки англійською мовою. Окремим розділом мають бути наведені публікації, які були підготовані англійською мовою та вийшли в реферованих виданнях з ненульовим імпакт-фактором. Для доступу наукової спільноти до таких публікацій має бути вказане посилання з використанням унікального ідентифікатора DOI (digital identifier for any object of intellectual property, детальніша інформація наведена на http://www.doi.org/index.html).
Зазначені заходи дозволять інтенсифікувати як дослідження за участю українських вчених, так і привертати увагу іноземних партнерів для проведення спільних робіт. Це також дозволить внести елемент відкритості наукової діяльності для суспільства, популяризації в Україні наукових досягнень, наслідком чого має стати також впровадження одержаних результатів в виробництво та приплив молоді в наукові напрямки, які найбільш активно розвиваються.
Дискусія
Незважаючи на те, що науковці мають публікуватися для своїх колег англійською мовою, повідомлення про результати своєї діяльності в Україні, навчання студентів та аспірантів має вестися українською або російською мовами. Реалізація попередніх двох пунктів дозволить розгорнутися науковій дискусії в пресі, науково-популярних заходах або на цільових інтернет-форумах, цим самим буде забезпечена популяризація одержаних наукових знань та уникнення питань від платників податків “За що ми платимо гроші нашим науковцям?”
Зазначу, що з певними варіаціями викладена вище ідея “Результативність, прозорість, дискусія” може бути застосована не лише для тих, хто працює в природничих фундаментальних дослідженнях, а і для будь-якої галузі науки в Україні. Цей “меседж” є головним, що я хотів би запропонувати для розвитку та впровадження як Світлані Мормель, так і всім, хто зацікавлений в підвищення результативності НАНУ як генератора нових знань.
Нижче хочу тезово зупинитися на кількох актуальних як на мене проблемах, які на мою думку не сприяють продуктивності НАНУ та потребують дискусії та виробки рішень для розв’язання.
Розподіл витрат НАНУ за основними статтями
В короткому річному звіті НАНУ за 2006 рік [5] (додаткову інформацію див. також тут: http://www.nas.gov.ua/NAS/Result/Reports/) наведені співвідношення в різні роки між витратами на заробітну плату і на придбання обладнання і приладів (див. нижче).
Як показує аналіз, це співвідношення в останні роки складало приблизно 7:1. Про які якісні фундаментальні дослідження в Україні можна вести мову, які в усьому світі фактично робляться за допомогою можливостей сучасного і дорогого обладнання? Тому для розв’язання цієї проблеми необхідно або цільовим призначенням спрямовувати додаткові державні кошти на придбання обладнання (на що вкрай мало надій в умовах бюджетного дефіциту) або з метою вивільнення коштів на придбання обладнання вести мову про скорочення тих науковців, які в силу тих або інших причин нездатні плідно працювати в науці. Зрозуміло, що це потребує певного перехідного періоду для адаптації, але треба починати працювати в цьому напрямку, в тому числі шляхом розробки критеріїв оцінювання діяльності науковців з використанням кількості публікацій, імпакт-факторів та цитувань. Зокрема, ряд важливих пропозицій запропоновані Всеукраїнською Асоціацією “За європейські цінності в науці”.
Регіональна та вікова структура НАНУ
Як свідчить все той же короткий річний звіт НАНУ за 2006 рік [5], структура НАНУ є занадто централізованою (див. діаграму нижче), бо практично всі наукові дослідження в Україні ведуться переважно в Києві.
Навіть якщо припустити, що не всі 108 установ розташовані в Києві, а частина з них є наприклад в Житомирі або Вінниці, то все одно це не знімає гостроти питання. Через шалену дорожнечу землі та майна в Києві наукові установи в столиці будуть піддаватися нападам бажаючих побудувати бізнес-центри або житло на їх землі. Якщо не починати діяльність по децентралізації НАНУ шляхом впровадження політики регіоналізації та спрямування коштів в “провінцію”, то це ставить в найближчій перспективі під удар її цілісність як вищої державної наукової організації України, а також можливість збереження в Україні осередків фундаментальної науки.
Не менш тривожна проблема – це старіння кадрів. Валентин Онопрієнко в своїй роботі [6] навів вельми промовисті дані про чисельність та середній вік основних категорій науковців НАН України в період з 1989 по 2005 роки (див. наведену нижче Таблицю). Наприклад, за вказаний період середній вік кандидатів наук збільшився майже на 7 років, а докторів – на 6. Це явище можна зрозуміти та пояснити не лише “втечею молодих мізків на Захід”, але й тією ж централізацією НАНУ в Києві. З одного боку, ті, хто мають власне житло в Києві, не рвуться працювати в науці з її доволі скромними зарплатами на фоні столичних можливостей. З іншого боку є молодь з глибинки, яка готова працювати в науці за ці ж самі скромні зарплати, бо вони суттєво вищі тих, що є в них вдома. Але здібна молодь кидає свою роботу після кількох років поневірянь в столичних гуртожитках та втративши надію на окреме, нехай і службове житло.
Таблиця Середній вік основних категорій науковців НАН України за роками (дані взяті з [6])
P.S. Для розв’язання викладених проблем в нагоді можуть стати ідеї, які були в свій час реалізовані в наших сусідів. Чи є для цього бажання? Покаже час, інтенсивність та рівень нашої дискусії.
Список використаних джерел:
[1]. Nature: “Повільний поїзд наближається”. Адреса на Майдані - http://maidan.org.ua/static/mai/1142165229.html
[2]. Игорь Шевченко: “Академический колхоз”. Адреса на Майдані - http://maidan.org.ua/static/mai/1200426369.html
[3]. Олександр Габович, Володимир Кузнєцов “Українська наука: Bід сьогоднішньої кульгавості до майбутнього параліча”. Адреса на Майдані - http://maidan.org.ua/static/mai/1203196910.html
[4]. И. Маршакова-Шайкевич. Вклад России в развитие мировой науки: библиометрическая оценка // Отечественные записки, 2002, №7 - http://magazines.russ.ru/oz/2002/7/2002_07_39-pr.html
[5]. Національна академія наук України. Короткий річний звіт 2006. Київ: Март, 2007. С. 3. - http://www.nas.gov.ua/NR/rdonlyres/88448EA6-54AE-466D-83FD-64D820E43DA5/0/2006_ukr.pdf
[6]. В.Онопрієнко Довгожителі у науці: дисбаланс поколінь чи збереження традицій? // Вісн. НАН України, 2006, № 6 с. 57-65 – стаття доступна в Інтернеті - http://www.nbuv.gov.ua/Portal/All/herald/2006-06/a11-6.pdf
Відповіді
2008.03.12 | Сида
що розуміє автор під організацією науки?
Невже лише систему і форму оцінювання (звіт - не звіт) та пропорції між статтями бюджету? Вони ж - інструменти справжньої організації науки!2008.03.12 | Вячеслав Хаврусь
Не лише це
Сида пише:> Невже лише систему і форму оцінювання (звіт - не звіт) та пропорції між статтями бюджету? Вони ж - інструменти справжньої організації науки!
Не можу не погодитися. Сподіваюся, що Ви також погодитеся з тим, що треба виявляти і просувати найбільш активно працюючих науковців. Фактично, провести інвентаризацію: "Хто є хто в науці".
2008.03.12 | Сида
я прошу Вас дати -визначення складових "організації науки"
я прошу Вас дати - на Ваше розуміння - визначення складових "організації науки".Хто є хто (люди після ранжування за справедливою - на відміну від нинішньої - системою оцінки) є лише вимірюванням якості тих осіб, які створюють найнижчу організаційну ланку всієї системи.
2008.03.12 | фізик
Re: Повертаючись до «академічного Deja vu» від С.Мормель
> Якщо не починати діяльність по децентралізації НАНУ шляхом впровадження політики регіоналізації та спрямування коштів в “провінцію”, то це ставить в найближчій перспективі під удар її цілісність як вищої державної наукової організації України, а також можливість збереження в Україні осередків фундаментальної науки.Особисто мене наведені аргументи (про київську землю і гуртожитки) не переконують щодо необхідності децентралізації НАНУ шляхом впровадження політики регіоналізації. Я не розумію як її погодити з першою частиною статті. Існує точка зору (яка наче співзвучна з першою частиною статті), що краще виявити плідно працюючі групи (зокрема, якщо таке трапиться, то і в “провінції”) і спрямовувати гроші саме на розвиток відповідних наукових напрямків. Якщо зараз спрямувати частину коштів в “провінцію” тільки з метою регіоналізації науки, то я не впевнений, що рівень фундаментальної науки в Україні підвищиться. Здається, що це буде просто розпорошення грошей. Є великий ризик, що наука, яка з'явится в “провінції” буде провінціальною.
2008.03.12 | Вячеслав Хаврусь
Re: Повертаючись до «академічного Deja vu» від С.Мормель
фізик пише:> Особисто мене наведені аргументи (про київську землю і гуртожитки) не переконують щодо необхідності децентралізації НАНУ шляхом впровадження політики регіоналізації. Я не розумію як її погодити з першою частиною статті.
Я поки що цього теж не розумію, тому лише окреслив проблему. Тут таке. З одного боку треба виявляти найбільш активно працюючі групи та їх підтримувати. З іншого боку треба думати на перспективу, оскільки існує шалений перекос в бік Києва. Як вирівнювати цей перекос, стимулювати децентралізацію і не зламати те, що трохи дихає, поки що важко сказати.
> Існує точка зору (яка наче співзвучна з першою частиною статті), що краще виявити плідно працюючі групи (зокрема, якщо таке трапиться, то і в “провінції”) і спрямовувати гроші саме на розвиток відповідних наукових напрямків.
Так і є.
> Якщо зараз спрямувати частину коштів в “провінцію” тільки з метою регіоналізації науки, то я не впевнений, що рівень фундаментальної науки в Україні підвищиться. Здається, що це буде просто розпорошення грошей. Є великий ризик, що наука, яка з'явится в “провінції” буде провінціальною.
Такий ризик є. Як і є ризик того, що через кілька років через земельний "бєспрєдєл" наука на території Києва взагалі зникне.
2008.03.12 | Simpleton
Пановe, eлeмeнтарно!
Зробити дeсь у провінції, там дe дeшeва зeмля, якусь оазу, дe вчeні будуть жити за законами якогось Гарварда чи Оксфорда (запросити для цього відповідного мeнeджeра) і дe нe будe ані ВАКу, ані акадeміків. І всі позиції і гроші будуть ділитися ввиключно так, як у вищeназваних унівeрситeтах.Тож справжні "філософи"
Я трошки спростив, алe ідeя, думаю, зрозуміла.
2008.03.13 | Олена Весел
Геніально! Муаммар Каддафі у кожному райцентрі
відкриває універ, щоб знайти хоч когось, і створити какой-нікакой наук, щоб в чомусь крім зеленої книги тямив, а пан Сімплетон пропонує зігнати всіх українських науковців як індіанців в одну резервацію. Це тепер називається "децентралізація науки"... В чому децентралізація? Зробити резервацію в провінції?2008.03.13 | Torr
Re: Геніально! Муаммар Каддафі у кожному райцентрі
Олена Весел пише:> відкриває універ, щоб знайти хоч когось, і створити какой-нікакой наук, щоб в чомусь крім зеленої книги тямив, а пан Сімплетон пропонує зігнати всіх українських науковців як індіанців в одну резервацію. Це тепер називається "децентралізація науки"... В чому децентралізація? Зробити резервацію в провінції?
Та нє резервацію, а технопарк ... за колючим дротом, шоб не розбіглися.
2008.03.13 | Олена Весел
В радянські часи це називалось шарашками
але і тоді їх принаймні було багато і були вони в різних місцях...2008.03.14 | Shooter
Такі "шарашки" існують у всьому світі, доречі
І зарекомендували себе дуже добре.От одну з таких, наприклад, відвідаю за 2 тиждні - Sophia Antipolis у Франції.
2008.03.14 | Svitlana
Re: Такі "шарашки" існують у всьому світі, доречі
Shooter пише:> І зарекомендували себе дуже добре.
>
> От одну з таких, наприклад, відвідаю за 2 тиждні - Sophia Antipolis у Франції.
Господь з Вами, у Франції.
Як добре, що Ви не знаєте, що таке шарашка. Ну хоч слово "шара" знаєте? На роздуми не наводить?
2008.03.14 | Shooter
Re: Такі "шарашки" існують у всьому світі, доречі
Svitlana пише:> Shooter пише:
> > І зарекомендували себе дуже добре.
> >
> > От одну з таких, наприклад, відвідаю за 2 тиждні - Sophia Antipolis у Франції.
>
> Господь з Вами, у Франції.
Simpleton пропонував не це. А саме створення чогось подібного до Sophia Antipolis із забезпеченням відповідного доброго фінансування.
> Як добре, що Ви не знаєте, що таке шарашка.
Ви в цьому впевнені?
2008.03.14 | Svitlana
Re: Такі "шарашки" існують у всьому світі, доречі
Shooter пише:> Svitlana пише:
> > Shooter пише:
> > > І зарекомендували себе дуже добре.
> > >
> > > От одну з таких, наприклад, відвідаю за 2 тиждні - Sophia Antipolis у Франції.
> >
> > Господь з Вами, у Франції.
>
> Simpleton пропонував не це. А саме створення чогось подібного до Sophia Antipolis із забезпеченням відповідного доброго фінансування.
Домовились. Тепер скажіть мені хто буде створювати центри фундаментальних досліджень? Хто це буде робити? кадри звідки? Відверто кажучи, я не бачу бажаючих створювати і прикладні, але тут можливі варіанти. В результаті єдиним втіленням цієї ідеї на рівні фундаментальної науки є викладений мною вище варіант про примусове виселення.
>
> > Як добре, що Ви не знаєте, що таке шарашка.
>
> Ви в цьому впевнені?
Я на це сподіваюсь.
2008.03.15 | Shooter
Re: Такі "шарашки" існують у всьому світі, доречі
Svitlana пише:> Shooter пише:
> > Svitlana пише:
> > > Shooter пише:
> > > > І зарекомендували себе дуже добре.
> > > >
> > > > От одну з таких, наприклад, відвідаю за 2 тиждні - Sophia Antipolis у Франції.
> > >
> > > Господь з Вами, у Франції.
> >
> > Simpleton пропонував не це. А саме створення чогось подібного до Sophia Antipolis із забезпеченням відповідного доброго фінансування.
>
> Домовились. Тепер скажіть мені хто буде створювати центри фундаментальних досліджень? Хто це буде робити? кадри звідки? Відверто кажучи, я не бачу бажаючих створювати і прикладні, але тут можливі варіанти. В результаті єдиним втіленням цієї ідеї на рівні фундаментальної науки є викладений мною вище варіант про примусове виселення.
Ви знаєте - яка одна з головних причин створення таких центрів в світі? Проста - вчені у всьому світі заробляють дещо менше, ніж інші категорії "громадян з університетською освітою". Тому для того, щоб вони мати нормальне життя, їм, фактично, краще жити і працювати поза великими містами. +, звісно, спостерігається синергійний ефект, якщо в певному місці є скупчення різних R@D, утворюється специфічна для такого "поселення" інфраструктура, етс.
Що стосується фундаментальної науки - я, чесно кажучи, не розумію - в чому саме Ви вбачаєте відмінність її фінансування в столиці та поза нею. Я ж бачу те, що молодому талановитому "фундаменталісту" навіть при 3х підвищенні зарплат насьогодні в Києві за життя на квартиру заробити неможливо. А от десь поза Києвом може бути ціклом реально.
> > > Як добре, що Ви не знаєте, що таке шарашка.
> >
> > Ви в цьому впевнені?
>
> Я на це сподіваюсь.
Мушу Вас розчарувати - значення слова шарашка мені таки відоме.
2008.03.14 | Shooter
Муаммар Кадафі вирішує зовсім іншу проблему
Підняття загального рівня освіти.Що ж стосується саме дослідницьких центрів-тягунів прогресу, то найчастіше вони таки й існують "в місцях нє очєнь прібліжонних".
Ті ж самі Оксфорд чи Кембридж і є, до великої міри, прикладом таких "оаз науки". Віддалених від головних фінансових та адміністративних центрів.
2008.03.19 | Олена Весел
Каддафі вирішує зовсім іншу проблему
насправді. Яка до освіти має дуже побіжне відношення. Там освіта - це лише засіб. Але разом з тим він підняв її загальний рівень... і науковці з'явились. вони навіть знають хто такий Махно.2008.03.13 | Svitlana
Re: Пановe, eлeмeнтарно!
Simpleton пише:> Зробити дeсь у провінції, там дe дeшeва зeмля, якусь оазу, дe вчeні будуть жити за законами якогось Гарварда чи Оксфорда (запросити для цього відповідного мeнeджeра) і дe нe будe ані ВАКу, ані акадeміків. І всі позиції і гроші будуть ділитися ввиключно так, як у вищeназваних унівeрситeтах.
>
Такого менеджера звали Йосипом. Вітчизняний різновид вже має наукову назву - шарашка. Відповідні "закони" вже також застосовувались на вітчизняному грунті. Щоправда для вчених вибирали зовсім вже віддалені території - ну, так, щоб їм вже ніхто не зміг завадити працювати на благо народного господарства.
2008.03.13 | Simpleton
Кажeтe, Гарвард, Прінстон, Оксфорд, Кeмбридж
і т. д. і т. п. - то всe сталінські шарашки. А у нас в Україні справжні унівeрситeти...Ну що ж, рeформуйтe далі.
2008.03.13 | Георгій
Re: Кажeтe, Гарвард, Прінстон, Оксфорд, Кeмбридж
Алe ці унівeрситeти, що Ви їх називаєтe, мусять бути АКРЕДИТОВАНИМИ. І якщо вони нe виконують пeвних вимог, інстанції, які відповідають за акрeдитацію, їх просто закриють. В Україні таких добрe працюючих акрeдитуючих інстанцій нeма.2008.03.13 | Simpleton
Re: Кажeтe, Гарвард, Прінстон, Оксфорд, Кeмбридж
Пeрeпрошую, алe тут радикально нeзгідний.Думаю, якщо раптом якась інституція, про яку Ви кажeтe, вирішить відібрати ліцeнзію у Гарварда чи в Оксфорда, - в рeзультаті ця інституція зникнe, а Гарвард залишиться.
Дивіться: Франція - Cорбона; Англія - "Оксбридж", USA - Ivy league...
Вeликі нації і вeликі культури базуються на вeликих унівeрситeтах.
Cкажімо, у нас ідуть дeбати, який начальник повинeн впровадити мовну рeформу і якими інструкціями чи шкільними підручниками цe забeзпeчити. І кожна з конфліктуючих сторін має рацію (частково). Як бути? Бо ситуація з мовою стає дeдалі гіршою. А як у них? Що такe англійська мова? У Вeликій Британії, принаймні, - цe мова Оксфордського унівeрситeту, який, можна сказати, є її хранитeлeм.
Tаку візію, здається, мав Брюховeцький, алe, нажаль, нe бачу її вeликої підтримки. У нас дужe нe люблять тих, хто виділяється з натовпу. Тому, НМД, ми і нe Франція...
2008.03.13 | Nobel
Re: Кажeтe, Гарвард, Прінстон, Оксфорд, Кeмбридж
Во всех вузах должно быть двуязычие. Надо уважать русских и их язык.2008.03.13 | Simpleton
ЧВР.
2008.03.13 | Раціо
За що Ви так зневажаєте русскіх, що не вважаєте їх
здатними навіть на рівні університету опанувати братню українську мову? Ви гидкий русофоб, сподіваюся русскіє натовчуть Вам пику.2008.03.14 | ziggy_freud
носітє Святую Фофудью. Токмо із уваженія
фактично більшість ВНЗ і без того є двомовними. Проста поступка старим кадрам, якщо хочете - повага до ветеранів. Яким було важко перевчитись після 20 років викладання російською. Нові кадри, якщо це науковці, мають володіти державною. Мали на те 16 років.Назвіть хоча б одну раціональну причину поважати тих, хто відмовляє в повазі країні перебування.
2008.03.13 | Георгій
Re: Кажeтe, Гарвард, Прінстон, Оксфорд, Кeмбридж
Simpleton пише:> Пeрeпрошую, алe тут радикально нeзгідний.
> Думаю, якщо раптом якась інституція, про яку Ви кажeтe, вирішить відібрати ліцeнзію у Гарварда чи в Оксфорда, - в рeзультаті ця інституція зникнe, а Гарвард залишиться.
(ГП) Нe думаю. Ось тут написано про організацію, яка акрeдитує Гарвард, про тe, як вона працює:
http://www.harvard.edu/siteguide/faqs/faq114.html
> Дивіться: Франція - Cорбона; Англія - "Оксбридж", USA - Ivy league... Вeликі нації і вeликі культури базуються на вeликих унівeрситeтах.
(ГП) Так, алe ці вeликі унівeрситeти сформувалися і функціонували на протязі кількох сторіч у сeрeдовищі, дe панувалі західні цінності, зокрeма повага до закону. І їх завжди акрeдитували на рeгулярній правовій, законній основі, добрe продуманій. А в Україні, щe раз, нeма цього, ну нeма. Правова основа така (як воно всім відомо): я начальник - ти г-но, ти начальник - я г-но.
> Тому, НМД, ми і нe Франція...
2008.03.13 | Simpleton
Re: Кажeтe, Гарвард, Прінстон, Оксфорд, Кeмбридж
Георгій пише:> Simpleton пише:
> > Пeрeпрошую, алe тут радикально нeзгідний.
> > Думаю, якщо раптом якась інституція, про яку Ви кажeтe, вирішить відібрати ліцeнзію у Гарварда чи в Оксфорда, - в рeзультаті ця інституція зникнe, а Гарвард залишиться.
> (ГП) Нe думаю. Ось тут написано про організацію, яка акрeдитує Гарвард, про тe, як вона працює:
>
> http://www.harvard.edu/siteguide/faqs/faq114.html
>
Щодо гіпотeтичного конфлікту відносно акрeдитації Гарварду - цe, НМД, питання віри, тож ані Ви мeні, ані я Вам нічого нe довeдeмо. Цe як в старому анeкдоті про добродія, який на Хрeщатику ганяв крокодилів. На зауважeння, що їх тут нeмає відповідь була: "Звичайно, - бо я їх усіх порозганяв!"
> > Дивіться: Франція - Cорбона; Англія - "Оксбридж", USA - Ivy league... Вeликі нації і вeликі культури базуються на вeликих унівeрситeтах.
> (ГП) Так, алe ці вeликі унівeрситeти сформувалися і функціонували на протязі кількох сторіч у сeрeдовищі, дe панувалі західні цінності, зокрeма повага до закону. І їх завжди акрeдитували на рeгулярній правовій, законній основі, добрe продуманій. А в Україні, щe раз, нeма цього, ну нeма. Правова основа така (як воно всім відомо): я начальник - ти г-но, ти начальник - я г-но.
>
Трохи вбік від тeми. Чи відомий Вам такий спосіб розв'язку проблeм, як Brainstorming? (http://en.wikipedia.org/wiki/Brainstorming).
Головні принципи: спочатку - жодної критики, лишe або розвиток ідeї, або своя нова ідeя.
Також: нeзвичайні ідeї заохочуються.
Якщо просто сидіти і констатувати, що у нас нeмає:
а) Охфорду;
б) вільно конвeртованої валюти;
в) нeпідкупного суду;
г) доброї поліції;
д) ...
то ми вичeрпаємо усі алфавіти світу, і нe зійдeмо з мeртвої точки нинішніх проблeм.
Багато людeй критикують Ющeнка за нeдолугe прeзидeнство. НМД, його головна проблeма - абсолютна нeздатність вирішити будь-яку проблeму.
Будьмо більш крeативними!
> > Тому, НМД, ми і нe Франція...
І пeрeплюнeмо Францію!
2008.03.13 | Svitlana
Re: Кажeтe, Гарвард, Прінстон, Оксфорд, Кeмбридж
Simpleton пише:> і т. д. і т. п. - то всe сталінські шарашки. А у нас в Україні справжні унівeрситeти...
>
> Ну що ж, рeформуйтe далі.
Чарівно. Перевернути думку з точністю до навпаки, а потім побажати продовжувати робити, те, чого людина ніколи не робила. Видно, освіту ви отримували не в Україні (у нас такій логіці не вчать), ну або не отримували зовсім... бо навіть не знаю, де такому могли б вчити.
взагалі, хотілося б почути думку шановного панства на тему: хто має реформувати українську науку?
Я маю на увазі не осібно, а за характеристиками.
У вигляді підказки - одн з пунктів списку пропонованого для укладення - хто знає що таке наукознавство?
2008.03.14 | ziggy_freud
хто має реформувати
Svitlana пише:> взагалі, хотілося б почути думку шановного панства на тему: хто має реформувати українську науку?
потенційні споживачі послуг науковців. Замовники фундаментальних досліджень. Роботодавці випускників ВНЗ, державні і приватні. За обов*язковою участю самих науковців.
> Я маю на увазі не осібно, а за характеристиками.
люди, які вміють мислити стратегічно. З позиції, трохи відстороненої від власного крісла. І мають гроші на втілення стратегій, чи вміють їх знайти.
> У вигляді підказки - одн з пунктів списку пропонованого для укладення - хто знає що таке наукознавство?
тут потрібні знавці наукознавців. Люди, які знають, що значить знати хто знає що таке знати все про науку. І хто персонально цим найкраще займається.
2008.03.14 | Svitlana
Re: хто має реформувати
ziggy_freud пише:> Svitlana пише:
> > взагалі, хотілося б почути думку шановного панства на тему: хто має реформувати українську науку?
>
> потенційні споживачі послуг науковців. Замовники фундаментальних досліджень. Роботодавці випускників ВНЗ, державні і приватні. За обов*язковою участю самих науковців.
Щодо роботодавців - взагалі окрема тема. Давайте обмежемося наукою - про освіту будемо розмовляти окремо.
Замовників фундаментальний досліджень в природі не існує - окрім держави. Так влаштовано світ - і нема на те ради. Жодень консерн не буде замовляти досліджень з світобудови, бо невідомо як і коли їх можна буде використати. А належатиме відкриття всеодно не консерну, чи то якійсь організації. Як можна утримати у власності таблицю Мєндєлєєва, пояність мені хто небудь?
Що ж до прикладних досліджень - то їх треба не ферормувати, а створювати відповідні дослідні центри. Тут здається проблема не в реформуванні, а в банальній відсутності зацікавлених сторін. Хтось мені тут на форумі розповідав, що наші науковці створили щось, що продали Гейцу. Коли ж я запитала, чи було на виручені гроші засновано якусь кампанію/дослідний центр, мені з обуренням відповіли, що люди за ті гроші собі машани і квартири купили. Отак воно в нас і робиться. На чіїсь базі - маю я чомусь сумніви, що на своєму домашньому компі - людина зробили продукт - збагрила за кордон - купила кравтиру - продовжує щось десь робити на чужій базі, отримуючи там свою зряплату. Це не докір тим розробникам - я цілком здатна їх зрозуміти, але, скажіть мені, чи може за таких умов у нас утворитися новітня прикладан наука, коли все, що робиться - просто проїдається. Я не кажу, що ці хлопці мали утворити за свої кошти прикладну науку України, але якби Гейц свого часу продавши першу розробку купив собі квартиру і пішов далі в гараж, а не зарєєстрував контору і почав її розвивати ми б з Вами зараз розмовляли за допомогою якихось інших засобів, а сіліконова долина може й не виникла б. Це дуже абстрактно, звісно. Але перш ніж ГО отримає великий гранд воно має зробити щось, чим себе зарекомендує на певному напрямку діяльності - правда?
>
> > Я маю на увазі не осібно, а за характеристиками.
>
> люди, які вміють мислити стратегічно. З позиції, трохи відстороненої від власного крісла. І мають гроші на втілення стратегій, чи вміють їх знайти.
Перелік якостей не достатній. Там має бути ще принаймні бажання чи усвідомлення потреби.
>
> > У вигляді підказки - одн з пунктів списку пропонованого для укладення - хто знає що таке наукознавство?
>
> тут потрібні знавці наукознавців. Люди, які знають, що значить знати хто знає що таке знати все про науку. І хто персонально цим найкраще займається.
Я знаю, що він не знає, що я знаю, про що саме - ви мене запутали... Але я так зрозуміла, що наукознавці не потрібні?
2008.03.14 | ziggy_freud
але однаково маємо три пов*язані напрямки
1) освіту2) фундаментальну науку
3) прикладну науку
ці речі глибоко пов*язані. Кожний гарний проктолог мав вчителів-теоретиків. Проктологи і теоретики десь разом вчились.
гарний теоретик може брати халтури (як я, наприклад
Svitlana пише:
> Щодо роботодавців - взагалі окрема тема. Давайте обмежемося наукою - про освіту будемо розмовляти окремо.
з наведених вище причин я проти. тут має бути одна реформа.
> Замовників фундаментальний досліджень в природі не існує - окрім держави. Так влаштовано світ - і нема на те ради. Жодень консерн не буде замовляти досліджень з світобудови, бо невідомо як і коли їх можна буде використати.
протилежний приклад: теоретичні розробки Маслоу (ієрархія потреб, самоактуалізація) були фінансовані Фордом. Хоча, наприклад, ідея панслов*янської єдності мала переважно державне фінансування
> Що ж до прикладних досліджень - то їх треба не ферормувати, а створювати відповідні дослідні центри. Тут здається проблема не в реформуванні, а в банальній відсутності зацікавлених сторін.
кгм. Інженери в Києві вже нормально заробляють. За певними фахами є дефіціт. Значить, зацікавлені сторони або не знають, де шукати, або поки не готові платити. Як наймуть пару варягів по $10000 на місяць, то замисляться, чи не краще $5000 платити своїм.
> перш ніж ГО отримає великий гранд воно має зробити щось, чим себе зарекомендує на певному напрямку діяльності - правда?
фахівцем є тільки той, хто вже виконав певну самостійну роботу. За гроші чи без, то його власна проблема.
> Але я так зрозуміла, що наукознавці не потрібні?
функція наукознавців - відрізняти науку від не-науки. Поки вони відрізняють лише науковий стиль мовлення від побутового. За наявністю-відсутністю матюків. Та повний комплект докУментів від неповного. Решту цього ну-тіпа-знавства беруть на себе вужчі фахівці.
2008.03.14 | Svitlana
Re: але однаково маємо три пов*язані напрямки
ziggy_freud пише:> 1) освіту
> 2) фундаментальну науку
> 3) прикладну науку
>
> ці речі глибоко пов*язані.
Так само, як все у цьому світі.
Кожний гарний проктолог мав вчителів-теоретиків. Проктологи і теоретики десь разом вчились.
У Вас дуже своєрідне уявлення про фундаментальну та прикладну науку.
> Svitlana пише:
> > Щодо роботодавців - взагалі окрема тема. Давайте обмежимося наукою - про освіту будемо розмовляти окремо.
>
> з наведених вище причин я проти. тут має бути одна реформа.
>
Не реформуйте, Вас, врешті ж ніхто не змушує.
> > Замовників фундаментальний досліджень в природі не існує - окрім держави. Так влаштовано світ - і нема на те ради. Жодень консерн не буде замовляти досліджень з світобудови, бо невідомо як і коли їх можна буде використати.
>
> протилежний приклад: теоретичні розробки Маслоу (ієрархія потреб, самоактуалізація) були фінансовані Фордом. Хоча, наприклад, ідея панслов*янської єдності мала переважно державне фінансування
Не кожне теоретичне дослідження має відношення до фундаментальної науки. Так, це дослідження теоретичне. Але має чітко виражене практичне спрямування, нє?
фундаментальні і прикладні - то звісно умовність, але ж якось треба розділяти висновки які можна використати сьогодні і дослідження якоїсь дурні на зразок "фізики космосу", яка невідомо кому і невідомо коли і невідомо навіщо знадобиться. Для ознайомлення - написано майже науково-популярно: http://sophia.nau.edu.ua/science/visnik/visn_2/drotyan.htm
>
> > Що ж до прикладних досліджень - то їх треба не ферормувати, а створювати відповідні дослідні центри. Тут здається проблема не в реформуванні, а в банальній відсутності зацікавлених сторін.
>
> кгм. Інженери в Києві вже нормально заробляють. За певними фахами є дефіціт. Значить, зацікавлені сторони або не знають, де шукати, або поки не готові платити. Як наймуть пару варягів по $10000 на місяць, то замисляться, чи не краще $5000 платити своїм.
інженерів науковим персоналом вважають взагалі лише американці.
>
> > перш ніж ГО отримає великий гранд воно має зробити щось, чим себе зарекомендує на певному напрямку діяльності - правда?
>
> фахівцем є тільки той, хто вже виконав певну самостійну роботу. За гроші чи без, то його власна проблема.
Так отож.
>
> > Але я так зрозуміла, що наукознавці не потрібні?
>
> функція наукознавців - відрізняти науку від не-науки. Поки вони відрізняють лише науковий стиль мовлення від побутового. За наявністю-відсутністю матюків. Та повний комплект докУментів від неповного. Решту цього ну-тіпа-знавства беруть на себе вужчі фахівці.
Більше питань не маю. Принаймні до тих пір, доки не знайдете і не завдасте собі праці прочитати що таке наукознавство (в комплексному розумінні). Хто такі "вужчі"?
2008.03.14 | ziggy_freud
салознавчі студії. Загальне і порівняльне салознавство (л)
http://chomub-exe.colocall.com/ua/text3/studies.htmякщо Ви вважаєте фізику космосу дурнею, а науку видавати себе за науковця чимось серйознішим, для початку почитайте оце
а потім поясніть мені в доступній формі, яким чином загальний наукознавець може до обіду оцінювати працю з аналітичної психології, а після обіду - з органічної хімії. Крім критерія наявності правильно оформленого наукового звіту
2008.03.14 | Svitlana
Re: салознавчі студії. Загальне і порівняльне салознавство (л)
ziggy_freud пише:> http://chomub-exe.colocall.com/ua/text3/studies.htm
>
> якщо Ви вважаєте фізику космосу дурнею, а науку видавати себе за науковця чимось серйознішим, для початку почитайте оце
Розважається людина. Ну і що?
Так, я вважаю фізику космосу дурнею, в першу чергу через те, що не впевнена, що такий напрямок наукових досліджень існує.
>
> а потім поясніть мені в доступній формі, яким чином загальний наукознавець може до обіду оцінювати працю з аналітичної психології, а після обіду - з органічної хімії. Крім критерія наявності правильно оформленого наукового звіту
2008.03.14 | ziggy_freud
тоді загальне салознавство - теж наука. І теж метапозиція щодо
всіх інших наук. Ви ж не наводите аргументів, чим воно гірше за наукознавство.2008.03.14 | Раціо
в метаієрархії салознавство безперечно вище за наукознавство
2008.03.15 | Svitlana
Re: тоді загальне салознавство - теж наука. І теж метапозиція щодо
ziggy_freud пише:> всіх інших наук. Ви ж не наводите аргументів, чим воно гірше за наукознавство.
Це, шановний, через те, що не маю часу працювати для Вас гуглем. Хоч я готова з Вам погодитись, що Бернал, Фуко, Peter L. Galison ідіоти аби не продовжувати суперечку з людиною, що гуглем користуватися не вміє або не хоче.
Я також готова погодитись, що у Гарварді http://www.fas.harvard.edu/~hsdept/ і інших університетах, в тому числі в Італії http://www.imss.fi.it/ працюють виключно ідіоти, що не в курсі про вищисть салознавства і тому займаються дурнею з історією та соціологією науки.
Тут ще одні - теж ідіоти http://www.imss.fi.it/
Всі ці ідіоти займаються наукознавством в широкому сенсі - соціологія науки, історія науки традиційна (гносеологічна), історія науки соціальна. Але, звісно, лише через те, що вони не знають, що таке салознавство. Тож просвітіть їх, пане салознавець, не можна ж агітувати лише мене.
2008.03.15 | ziggy_freud
так то історія, соціологія науки і навіть культурна антропологія
коли ви називаєте те саме "наукознавством", це однаково що окуліста називати "глазніком". Не кажучи (наприклад) про проктологів.Крьобер теж займав певну і досить чітку "наукознавчу" позицію, але він чомусь називав себе антропологом. І саме цим він відрізняється від Кремінів з кремінцями. До речі, побутові, профанні уявлення про науку (folk science) давно є окремим розділом культурної антропології.
2008.03.16 | Svitlana
Re: так то історія, соціологія науки і навіть культурна антропологія
ziggy_freud пише:> коли ви називаєте те саме "наукознавством", це однаково що окуліста називати "глазніком". Не кажучи (наприклад) про проктологів.
За що Ви так не любите Бернала? Ну написала людина книгу "наука про науку" яку в нас потрактували як наукознавство - Добров, як один з основоположників мав на це право, то що тепер? З ними вже не посперечаєшься - запізно. Я ще можу зрозуміти коли людям "наукометрія" в зубах затрягає - говорять "соціологія", хоч вони і не зовсім тотожні. Ну, то таке. Але таку алергію на термін "наукознавтво" бачу вперше. І, на Бога, що це за захоплення шлунково-кишковим трактом - то салознавство, то проктологія - Вас що, не годують?
>
> Крьобер теж займав певну і досить чітку "наукознавчу" позицію, але він чомусь називав себе антропологом. І саме цим він відрізняється від Кремінів з кремінцями. До речі, побутові, профанні уявлення про науку (folk science) давно є окремим розділом культурної антропології.
Щодо folk science - де завгодно, тіко не в нас. Або в мене пробіл - це, влесне, не мій напрямок - я тут соціальною історією цікавлюсь і за межі лише хіба за методами бігаю.
Ну, значить так. Про те, яке я стерво поговорили. З салознавством теж розібрались. Варто до статті повертатись. Між іншим, на одного з учнів того, який запровадив в українську мову такий не любий Вам термін "наукознавство" пан Хаврусь якраз у статті посилається.
2008.03.16 | ziggy_freud
пітаніє опрєдєляєт сознаніє ;-)
з цим був згоден не тілько Карл Маркс, але і видатний аналітик Фріц Перлз, послідовник Фройда. Якщо Х частково перейшов на сало, чи відмовився від сала, це означає зміну настанов та способу життя. Але варто дотатково вточнити - сало вживається замість м*яса, чи замість рослинних жирів. Чи ритуально, як культова страва жидобандерівцяяк приклад щодо проктологів невдалий, замінимо на андрологів і гінекологів. Але "глазніками" називати їх не будемо, добре?
Крьобер =>
http://en.wikipedia.org/wiki/Alfred_Kroeber
праця, якої нема в списку на Вікі - Природа Культури (я читав російською) Досить цікавий підхід до культури та цивілізації. Гумільов іде в сад. Хоча
- все, що потрапило у вибірку К. з України, фігурує як російське чи польське
- Гумільов (молодший) іде в сад і без допомоги Крьобера
2008.03.14 | Раціо
"Наука видавати себе за науковця"=дванайчать балів
2008.03.14 | Дідусь
Чи потрібні такі наукознавці як головний з них?
Див http://www.dt.ua/3000/3100/62249/ та обговорення!Де наукознавчий аналіз реального стану науки в Україні? Чому так звані наукознавці займаються чорт знає чим, але не неупередженим аналізом української науки за міжнародними критеріями?
2008.03.14 | Svitlana
Re: Чи потрібні такі наукознавці як головний з них?
Що саме Вас так обурило в тому уривку, який опублікувало ДТ?2008.03.14 | Дідусь
Re: Чи потрібні такі наукознавці як головний з них?
ВСЕ!Головне:
"Де наукознавчий аналіз реального стану науки в Україні? Чому так звані наукознавці займаються чорт знає чим, але не неупередженим аналізом української науки за міжнародними критеріями?"
Буду щиро вдячний Вам, пані Світлана, видатному знавцю таємниць історії української науки, якщо Ви наведете інформацію про наукознавчі опуси, в яких містяться хоча б натяки на такий аналіз.
По галузям науки
По віку
По посадам
По регаліям тощо
2008.03.14 | ziggy_freud
100%. Зокрема, фахи, за якими видають дипломи
в галузі психології, відповідають міжнародній класифікації абияк. Фах "психолог" в більшості країн - це дуже приблизно наша клінічна психологія. І ще приблизніше - організаційна.2008.03.14 | Svitlana
Re: 100%. Зокрема, фахи, за якими видають дипломи
ziggy_freud пише:> в галузі психології, відповідають міжнародній класифікації абияк. Фах "психолог" в більшості країн - це дуже приблизно наша клінічна психологія. І ще приблизніше - організаційна.
І що з цього слідує? Що треба поміняти номенклатуру спеціальностей, так?
2008.03.14 | ziggy_freud
принаймні, бажано. Якщо вже почали (о)Болонський процес,
то бажано довести його до логічного завершення. Взаємне визнання дипломів, вільний науковий обмін, тощо.Бо робота "Розвиток поглядів науковця Х на проблему У" це студентський реферат, а не MA чи PhD. Тим не менш, мені відомі особи, які отримали за це кандидата. Такого самого, як інші - за реальну наукову роботу.