Олександр Северин: Не кажіть мені про революцію

По-перше, бо “той, хто знає – не каже, той, хто каже – не знає”.

А по-друге…

Хоча, як виглядає, градус неадекватности в інтернеті і не тільки дещо знизився з підвищенням атмосферної температури (можливо тут доречно казати про сонце, весну та сублімацію), але менше з тим верески професійних чи то неврівноважених клікуш про неминуче і невідкладне знесення повсталим народом влади і безваріантне падіння чергового злочинного режиму вже завтра все ще струшують повітря.

Влада, звісно, і справді мародерська, а режим (якщо є підстави звати режимом те, що не може впорядкувати навіть саме себе, не те що все більш скомпліковані суспільні відносини) – і справді порочний і дурний. Але режими не падають від вереску, а перманентна істеризація суспільства є радше засобом від громадянського спротиву, від системного правонападу на можновладних свавільників та ідіотів -“політиків”, аніж чимось протилежним.

Тож іноді, почувши чи побачивши десь у фейсбуці чергову маячню про “барикади”, похід повсталих на Межигір’я завтра між обідом та вечерею та про “до основанья, а затем”, мені хочеться сказати тамтим клікушам приблизно таке:

Чи ви, революціонери і світочі суспільного прогресу, опромінені ясним сяйвом власних жертовних а-ля Данко сердець, че гевари анфас і степани бандери у профіль, вже припинили смітити у під’їздах, кидати недопалки у вікна і на вулицях, вигулювати собак на дитячих майданчиках, харкати на тротуари (а то й на принагідних перехожих) і слухати “на повну” московський блатняк?

Чи ви, вкрай національно свідомі нащадки лицарів-козаків, припинили розтягати на цеглу, загиджувати і занехаювати рештки давніх замків, збудованих національно несвідомою, ясна справа, шляхтою?

Чи ви, просякнуті “слов’янським духом” та феноменально вар’ятською за безпідставністю погордою щодо “інородців” та “неетнічних”, вже почали прибирати на вулицях гівно за своїми песиками, посміхатися зустрічним, коректно поводитися на автошляхах і допомагати сусідам (не позірними пудовими свічками у церквах, а тут і зараз), як це роблять за кордонами всякі недуховні інородці з “неетнічними”?

Чи вам, врешті, засвербило те, що живете у Червоножопінську на розі вулиць Пролетарської та Падших Комунарів, ліворуч від пам’ятника Лєніну і праворуч від меморіальної дошки Косіору з Постишевим?

Чи ви раптом зрозуміли, що вміння пересуватися винятково гопаком, щільність новозведених культових споруд та пам’ятників Бандері мають вельми побічний стосунок до розвитку та успішности нації?

А чи ви вже сповнилися повагою до права [чужої] власности? Іншими словами – чи вас залишила назавжди жаба-душитель, а “халява” вже не звучить вам солодше за “халва”?

І якщо ні – то не кажіть мені про революцію, бо ваша революція мені сто років не потрібна, можливо навіть навпаки.

Бо не керівництво Партії регіонів загиджує інтернет виверженнями полум’яної большевицької ненависти до всіх, хто має нахабство любити Україну не так, як патентований “етнічний справжній щирий”. Не брати Клюєви недопалками з якогось вищого поверху засмічують нашу маленьку імпровізовану клумбу під вікном. Мабуть, не Ганна Герман плює під ноги і рясно засіває Хрещатик жуйкою. І врешті, навряд чи це Янукович наклав порядну купу псячого гівна на тротуарі біля нашого під’їзду.

На шляху до вільної та успішної України лежить колода невичавленого совка, заповідного жлобства і латентного большевізму шариківського гатунку, хоч би і загорненого у синьо-жовті кольори і від того ще огиднішого через протиприродність поєднання.

Смерть совку – це і буде революцією. Ніяк інакше.

Олександр Северин, к.ю.н.