Публікація Павла Дурова у твітері, присвячена темі війни та Дня Перемоги, спричинила гучний скандал в інтернеті та призвела до бойкоту ВКонтакті.
Вчора засновник ВКонтакті написав у своєму твітері наступне:
Такий неоднозначний запис одразу зустрів бурхливу реакцію серед користувачів твітера, які розділилися на два табори: одні підтримали Дурова, а більшість, навпаки, піддала його гострій критиці за неповагу до теми війни. До скандалу долучилося чимало відомих людей, наприклад, Микола Валуєв розпорядився закрити всі свої екаунти на ВКонтакті, а медіа-менеджер Юрій Дегтярьов пригрозив Дурову фізичною розправою:
Після цього в твітері розгорнулися гарячі дискусії з приводу того, що саме люди святкують 9 травня – день Перемоги чи день поневолення комунізмом:
За короткий час хештег #бойкотвконтакте вийшов у російські тренди Твітера – чимало користувачів вкрай негативно поставились до висловлювань Дурова та погрожували видалити свої екаунти з популярної соцмережі.
Пізніше керівник прес-служби ВКонтакті, Владислав Циплухін, роз’яснив ситуацію коротким записом:
Не варто сплутувати війну ідеологій із трагічними долями безпосередніх учасників бойових дій: на передовій з обох сторін гинули прості солдатики, котрі в очі не бачили ані Гітлера, ані Сталіна. Вічна їм пам”ять і наша вдячність!
Нарешті населення починає думати. Шість сім років тому не були спроможні оформити лоґічну оцінку. Це вже проґрес. Може через других 20 років матимемо українську націю на місці совкового бидла.
А фактично і Червона Армія і Вермахт боролися за поширення власної імперії. А що роїлося в голові пересічного вояка не мало жодного впливу ані на події ані на вислід. Правильна оцінка – це що і одні і другі були жертвами імперій які їх завербували. Можна пам’ятати і помолитися за одних і других. Лише не можна їх в Україні прославляти.
Я все розумію, але ПРИ ЧОМУ тут Україна до цієї новини?
Хоть не прискорбно констатировать, но по прошествии стольких лет – понятно, что воевали из страха попасть в штрафбат или на Колыму, либо быть расстрелным как предатель. Воевали не за Родину – за своего господина и тирана Сталина. Считаю, что настоящие патриоты своей Родины, после её освобождения от внешних врагов, сравнив уровень жизни в разгромленной Европе и имея на тот момент в руках оружие и боевой опыт,- должны были свергнуть и уничтожить гидру большевизма во главе с усатым тираном. А они просто как скот вернулись в стойло к своему хозяину,- они обыкновенные, безвольные и трусливые рабы… Они не думали как будут жить их дети и внуки, они просто боялись власти и приспосабливались к ней…