Ольга Малишева: Жопа і суспільство

Проміжний підсумок дискусії Гомофобія: традиційні цінності чи традиційні упередження? Відкрита дискусія

рефлексії дослідника наративу 

Дещо з приводу нашої, безумовно цікавої, дискусії (а також подібних дискусій, що приблизно в цей самий час відбувалися на інших ресурсах і в інших середовищах).

Значна кількість противників прийняття антидискримінаційного законопроекту аргументує свою позицію способами, що вкладаються в наступний патерн: “Я не проти геїв як таких. “Хай собі [зневажливе дієслово для позначення статевого акту], аби лише я їх не бачив, але я проти надання їм особливих прав, бо це порушить суспільство”. Таким чином, на думку людей, що висувають цю тезу, присутність теми чоловічого гомосексуалізму в шоу-бізнесі чи навколотюремних субкультурах може бути зневажена як така, що не несе загрози суспільству загалом – на противагу темі захисту прав сексуальних меншин, що часто сприймається як виклик “здоровій частині”.

Така позиція, наскільки мені відомо, не є специфічною для пострадянського простору; аналогічні дискусії відомі мені також, наприклад, на польському і французському матеріалах. Крім того, характерним моментом виглядає форсування небезпеки легалізації проявів саме чоловічого гомосексуалізму при фактичному ігноруванні жіночого.

Як то відомо будь-кому, хто мав справу з етологією приматів навіть у вульгаризованому вигляді, наприклад, у вигляді теорії альфа-, бета- і т.д. особин відомо, що сексуальні дії або їх імітація у присутні у середовищі самців і направлені на встановлення і підтримання внутрішньогрупової ієрархії і проявлені тим сильніше, чим більш жорстка та ієрархія. Варто зазначити, що в більшості випадків сенс цього ритуалу не в пониженні рангу “переможеного”, а в витісненні його поза ієрархічні межі – до становища маргінала або до вигнання з групи взагалі.

Люди, звичайно, не є типовими мавпами, будова людського соціума значно складніша, але не можна сказати, що ми геть позбавилися примативних рис. Це дуже яскраво проявляється в спрощених жорсткоієрархічних середовищах, наприклад, в тюрмах (Удовольствие, получаемое насилующим, проистекает исключительно от факта крайнего, ужасающего унижения ближнего” – цитує В. Лозовський, відомий пенітенціарний психолог). Повноцінний соціум, безумовно, має незрівнянно більшу кількість ієрархічних позицій, але, безумовно, так само поділяється на соціально повноцінний “мейнстрім” і соціально ігнорований маргінес, члени якого, попри будь-які свої особистісні якості повинні бути позбавлені основних “природних” прав групи, позбавлені соціальної ваги і поваги, а також відсторонені від прийняття рішень.

За цією логікою “голубих клоунів” і “опущених” можна толерувати настільки, наскільки вони можуть бути ігноровані; на противагу тому надання їм “прав”, що автоматично переводить їх з маргінесу в ранг повноправних учасників суспільного процесу, повинно бути сприйнято як потрясіння основ. Таке бачення ситуації, актуальне для людства в цілому, посилюється в пострадянських суспільствах, де досі не навчилися як слід розрізняти поняття “права” і “привілеї”, ірраціональним страхом того, що вчорашні соціально невидимі опиняться на вершині ієрархії, і це остаточно підірве основні засади людського буття.

“Отакоє от” (с) Люся

Ольга Малишева, антрополог, експерт ІЦ “Майдан Моніторинг”

tmp2kbbG4

About Nataliya Zubar 2360 Articles
Nataliya Zubar, Maidan Monitoring Information Center, Chair