Ольга Малишева: Жопа і суспільство

Проміжний підсумок дискусії Гомофобія: традиційні цінності чи традиційні упередження? Відкрита дискусія

рефлексії дослідника наративу 

Дещо з приводу нашої, безумовно цікавої, дискусії (а також подібних дискусій, що приблизно в цей самий час відбувалися на інших ресурсах і в інших середовищах).

Значна кількість противників прийняття антидискримінаційного законопроекту аргументує свою позицію способами, що вкладаються в наступний патерн: “Я не проти геїв як таких. “Хай собі [зневажливе дієслово для позначення статевого акту], аби лише я їх не бачив, але я проти надання їм особливих прав, бо це порушить суспільство”. Таким чином, на думку людей, що висувають цю тезу, присутність теми чоловічого гомосексуалізму в шоу-бізнесі чи навколотюремних субкультурах може бути зневажена як така, що не несе загрози суспільству загалом – на противагу темі захисту прав сексуальних меншин, що часто сприймається як виклик “здоровій частині”.

Така позиція, наскільки мені відомо, не є специфічною для пострадянського простору; аналогічні дискусії відомі мені також, наприклад, на польському і французському матеріалах. Крім того, характерним моментом виглядає форсування небезпеки легалізації проявів саме чоловічого гомосексуалізму при фактичному ігноруванні жіночого.

Як то відомо будь-кому, хто мав справу з етологією приматів навіть у вульгаризованому вигляді, наприклад, у вигляді теорії альфа-, бета- і т.д. особин відомо, що сексуальні дії або їх імітація у присутні у середовищі самців і направлені на встановлення і підтримання внутрішньогрупової ієрархії і проявлені тим сильніше, чим більш жорстка та ієрархія. Варто зазначити, що в більшості випадків сенс цього ритуалу не в пониженні рангу “переможеного”, а в витісненні його поза ієрархічні межі – до становища маргінала або до вигнання з групи взагалі.

Люди, звичайно, не є типовими мавпами, будова людського соціума значно складніша, але не можна сказати, що ми геть позбавилися примативних рис. Це дуже яскраво проявляється в спрощених жорсткоієрархічних середовищах, наприклад, в тюрмах (Удовольствие, получаемое насилующим, проистекает исключительно от факта крайнего, ужасающего унижения ближнего” – цитує В. Лозовський, відомий пенітенціарний психолог). Повноцінний соціум, безумовно, має незрівнянно більшу кількість ієрархічних позицій, але, безумовно, так само поділяється на соціально повноцінний “мейнстрім” і соціально ігнорований маргінес, члени якого, попри будь-які свої особистісні якості повинні бути позбавлені основних “природних” прав групи, позбавлені соціальної ваги і поваги, а також відсторонені від прийняття рішень.

За цією логікою “голубих клоунів” і “опущених” можна толерувати настільки, наскільки вони можуть бути ігноровані; на противагу тому надання їм “прав”, що автоматично переводить їх з маргінесу в ранг повноправних учасників суспільного процесу, повинно бути сприйнято як потрясіння основ. Таке бачення ситуації, актуальне для людства в цілому, посилюється в пострадянських суспільствах, де досі не навчилися як слід розрізняти поняття “права” і “привілеї”, ірраціональним страхом того, що вчорашні соціально невидимі опиняться на вершині ієрархії, і це остаточно підірве основні засади людського буття.

“Отакоє от” (с) Люся

Ольга Малишева, антрополог, експерт ІЦ “Майдан Моніторинг”

tmp2kbbG4

Acerca de Nataliya Zubar 2351 Articles
Nataliya Zubar, Maidan Monitoring Information Center, Chair