Мінчани вигнали з автобуса “тихаря” в штатському

Аплодисменти БілорусьПізно ввечері 19 липня пасажири вигнали з автобуса хлопця, як боягузливого щеня, коли почули, як він хвалився перед одним, що бив на акції “ляскаючих”.

Це був останній автобус, що йде від станції метро «Партизанська» в бік Сріблянки. Народу було мало, я сидів на крайньому одиночному сидінні. Через прохід від мене два підпилих хлопця щось обговорювали. Один невидатної комплекції (як і я), з дурним виглядом і жирним волоссям. Другий в рази більший, досить бандитської зовнішності, з пляшкою пива в руці.

Здоровенний чолов’яга розповідав про бійку, в якій когось бив. Через слово його мова губилася в маті, а частина сказаного розчинялася через шум в автобусі.

– Вони, як придурки, нічого не могли нам зробити і тільки плескали, – продовжував здоровань.

І тут до мене дійшло, чим він так самовдоволено хизується товаришу. Це був один з тих, хто розганяв учасників «вечорів оплесків». Напевно, один з тих бугаїв в штатському, які б’ють мирних громадян і накидаються на журналістів.

У той момент у мене всередині все стислося. Відчув гнів, обурення і ненависть. З язика само собою зірвалося: «І ти смієш пишатися тим, що бив дітей на акціях?»

Бугай обернувся до мене. Встаючи, гаркнув: «Що ти сказав? Та ти поп..зди мені тут, я зараз і тебе укатаю».

Тут підключилася якась жінка і на весь автобус почала кричати: «Ах ти, виродок! Як таких земля носить! Я щодня молюся, щоб таких як ти, на світі не залишилося! Кожну середу до церкви ходжу! » (Текст не дослівний, але максимально наближений).

Напевно, чолов’яга вдарив би або мене або її, але сніжним комом до пасажирів почало доходити, що відбувається. Чоловік, що сидів за цими хлопцями, підійшов до проходу і, вказуючи на двері, заявив: «Швидко з автобуса! Пішли геть, щенки! »

За сценою вже спостерігали всі хто сидів, наростав гул обурення. Автобус саме під’їжджав до зупинки. Чоловік ще раз повторив: «Вон, я сказав!»

І знаєте що? В очах у цього хвилину тому бравого «шкафа» був жах. А його приятель, здавалося, зовсім не розумів, що відбувається. Просто сидів, втиснувшись у крісло.

Ці двоє не просто вийшли – вистрибнули з автобуса. Вже опинившись за дверима, один з них прокричав: «Ми з тобою ще побачимось! Тоді подивимося, хто кого! »

На що чоловік відповів: «Молися, щоб не побачилися. Наступного разу я тебе своїми руками вдавлю! »

Двері зачинилися. Автобус гудів, обговорюючи те, що трапилося. Тільки пару людей робили вигляд, що нічого не сталося. Решта святкували перемогу.

Джерело: http://euroradio.fm

 

Über Nataliya Zubar 2362 Artikel
Nataliya Zubar, Maidan Monitoring Information Center, Chair