В кучмівські часи, коли владі ставили запитання чому наша Держава така слабка і вражена корупцією, нам завжди бюрократи відповідали:
– А що Ви хотіли за 7-10 років? Мойсей водив євреїв по пустелі 40 років, поки привів у землю обітовану…
Така цинічна відмовка політичних банкрутів мене дратувала. Особливо в юнацькі роки, коли сама природа вимагає «Всього і негайно!». Тим паче, коли бачив як стрімко розвивалась сусідня Польща і країни Прибалтики. Вони стартували ще з меншим економічним фундаментом, але ж змогли?!
Та якщо розглянути асоціацію сорокарічної Мосейової дороги пустелею не в контексті неприязні до кучмівських відмовок, а у проектуванні основних подій на історію України, то в цьому порівнянні є сенс.
Рятуючи євреїв від голоду і кочових народів, Господь завів їх у тодішню сильну Єгипетську Державу. Більше того – одного з нащадків Авраама Йосипа, зробив одним з наймогутніших людей в цій країні! Створивши євреям передумови для доволі пристойного і комфортного життя. Але нащадки синів Якова, забули про Бога, про свою родову спільність, і збайдужівши один до долі іншого перетворились на рабів, якими потикали єгиптяни. З часом це дійшло до масового геноциду євреїв, винищуванням їх дітей.
Сучасники Богдана Хмельницького, називали Зиновія «Мойсеєм Руси-України». Але якщо дивитись з віддалі нашого часу, то він скорше єврейський «Йосип», адже не «вивів», а «привів» Русь-Україну в Московський «Єгипет», намагаючись сховати українців від голодної смерті внаслідок нападів з Криму, і поневірянь з Польщі. Притаманно, що козацькі старшини отримали від Московського Царя привілеї такі ж, як перші євреї в Єгипті від Фараона. І що саме головне, саме ця верства привілейованої козацької старшини, яка готова була в бою з турком чи ляхом скласти голову, майже не противилась покріпаченню українського народу. Навипередки продаючи Москві Святу Українську Православну Церкву, яка від Переяславської угоди противилась московському полону три десятки років! Як результат, кріпаків-українців міняли на собак, а зрештою це ще вилилось у Голодомори 20-го століття, ідеологи якого, не залежно від національності, сиділи саме в центрі Московського «єгипту». Паралелі, як на мене, очевидні.
Наступним етапом у єврейського народу став Вихід. При чому народ маючи бажання і певно можливості, не відразу відважився на нього. Аж поки євреїв не запевнили знамення з Неба.
Українці, нажаль, в своїй більшості теж повноцінно не скористались можливостями в період перших та других національно-визвольних змагань, аж поки Господь своєю святою волею не розвалив «тюрму народів», Московське СРСР, наславши на московських «мудреців та ворожбитів» комуністів, немічність і розгубленість. А перед тодішнім очільником України Леонідом Кравчуком, розкрилось море української людності, пропустивши його владу до нових просторів, і закривши за ним прохід для Московської «погоні». Натомість перший Президент, не зміг тримати принципову позицію, і його змінили, на іншого, який виявився ще більшим самодуром, і так далі.
Євреям Господь дав у провідник пустелею свого пророка Мойсея, а українським Мойсеєм, стала наша віра в українську справу і прагнення збудувати в «своїй хаті свою правду».
Як народ єврейський ремствував в пустелі і на Мойсея, і на місію, і навіть самого Господа, так і український народ ремствує на своєму шляху до Великої Української Держави. Як зі збільшенням випробувань у пустелі, ставало більше тих хто ремствував, так і в Україні на 20-му році Незалежності, збільшилась кількість тих, хто «не проголосував би», за Незалежність, натомість збільшилась кількість її противників. Але маємо пам’ятати – Господь водив по пустелі євреїв доти, доки не загинули всі, хто носив в собі ностальгію за Єгиптом. Очевидно, що й українці перед тим як здобути Велику Українську Державу, пройдуть очищення від ностальгійного елементу за СРСР… І очищувачем стане час, та випробування.
А вірним української справи, потрібно набратись не лише мужності і впевненості, але й терпіння, на нашому шляху, до нашої омріяної землі обітованої!
Тому, не залежно від нашої оцінки результатів які досягла Україна з моменту проголошення Незалежності, ми маємо цей день святкувати як євреї «Вихід», і не обертаючись назад, як Лотова дружина, йти вперед!
Хай Господь укріпляє нас і благословляє, а наша віра в Україну, буде міцна як віра Мойсея в шлях Господній!
Всіх з Днем Незалежності України!
Слава Україні!
Аллах акбар!