На сайті Міністерства соціальної політики опубліковані нові законодавчі ініціативи міністра Сергія Тігіпка, гучно анонсовані як “запечатування офшорів”.
Наступна за “оподаткуванням багатства” хвиля популізму оформлена у вигляді проекту закону про внесення змін до Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких під виглядом “збору на обов’язкове державне пенсійне страхування” пропонується запровадити по суті новий податок на ведення бізнесу з юридичними особами, створеними за законодавством юрисдикцій, які оприлюдненим проектом постанови Кабінету міністрів пропонується визнати “офшорними зонами”. Новий податок має сплачуватися з будь-яких транзакцій між українським бізнесом та його іноземним контрагентом, при цьому контролювання сплати цього “збору на обов’язкове державне пенсійне страхування” пропонується покласти на … банки, які мають перед проведенням платежу на користь іноземного контрагента перевірити, чи сплачено платником новий податок. Наприклад, при закупівлі українським заводом обладнання закордоном завод разом з платіжним дорученням про переказ грошей продавцю обладнання повинен принести до банку й платіжне доручення про сплату 12% вартості обладнання державі, як “збору на обов’язкове державне пенсійне страхування”. Якщо продавець є компанією з юрисдикції, яку Тігіпко вважає “офшорною зоною”.
Екстравагантність способів поповнення казни, що народжуються в головах українських урядовців, можна було б вважати суто внутрішньою проблемою тих, хто терпить таке урядування, якби в перелік “офшорних зон”, наведених у проекті розпорядження Кабінету міністрів, не потрапили … штати Делавер та Вайомінг, що входять до складу Сполучених Штатів Америки. Щоб там собі не думав пан Тігіпко про ці штати, але 63% з 500 найбільших американських корпорацій засновано у штаті Делавер, так само як близько половини всіх акціонерних товариств цієї країни. Ідея дискримінувати величезну частину американського бізнесу в можливостях постачати продукцію в Україну через додаткове дискримінаційне оподаткування такого постачання 12% податком навряд чи сподобається американському уряду – тож чекаємо чергового зовнішньополітичного прориву.