Сьогодні голові робочої групи з доопрацювання кабмінівського законопроекту “Про вищу освіту” ректору НТУУ КПІ Михайлу Згуровському були подані пропозиції та зауваження щодо цього документу. Їх надіслали ті, хто ось вже понад рік намагається не допустити, аби цей проект став законом (за цей час один проект вже був відкликаний і з’явився новий), і хто “з боями” проривався то на погоджуальну раду депутатських фракцій Верховної Ради, то на дискусію з прем’єр-міністром.
Першим зауваженням було… підтримати позицію голови робочої групи, висловлену в статті “Чи потрібен новий закон про вищу освіту”, й відкликати розроблений під керівництвом Миколи Азарова законопроект, внести деякі зміни в діючій Закон України “Про вищу освіту” (виключно щодо згаданих у статті Михайла Згуровського першої групи статей, які викликані життям і бажані до прийняття) і розпочати широке експертне та громадське обговорення освітніх проблем, щоб за його наслідками розробити новий законопроект, який справді відповідатиме вимогам сучасності.
Єдиною цінністю “табачного” законопроекту, на думку активістів, є сама спроба написати новий закон, який справді потрібен. Однак спроба вийшла гіршою навіть за нинішній застарілий закон.
І активісти не поодинокі у цих своїх давніх висновках. Навіть Головне науково-експертне управління Верховної Ради України у своєму висновку прямо вказує на можливість реалізувати прагнення привести деякі положення чинного закону до реальностей життя шляхом внесення змін і доповнень до нині діючого закону, оскільки новий законопроект в його нинішній редакції як новий закон є надзвичайно слабким. Наприклад (і це сказано у висновку Головного науково-експертного управління) питання науково-методичного забезпечення вищої освіти краще прописане в нині діючому законі “Про вищу освіту”, ніж в законопроекті, який, за логікою, мав би змінити ситуацію на краще.
Лише кричущі неузгодження законопроекту Табачника-Азарова з чинним базовим Законом України “Про освіту”, а також з чинними законами “Про професійно-технічну освіту”, “Про наукову і науково-технічну діяльність” займають кілька сторінок висновків. Чого тільки варта, наприклад, передача у законопроекті функцй ВАКу Міністерству освіти, науки, молоді і спорту й одночане збереження цих функцій за ВАКом у законі “Про освіту”. Або ліквідація (абсолютно доцільна) освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” у законопроекті “Про вищу освіту” й збереження його в законі “Про освіту”. зберігається, а законопроектом – ліквідовується. Розбіжності між законопроектом і Законом України “Про освіту” є й у визаченні наукових ступенів та вчених звань. Так, відповідно до законопроекту науковими ступенями є “доктор філософії” та “доктор наук”, а вченими званнями “старший дослідник”, “доцент”, “професор”, в той час як згідно із Законом України “Про освіту” науковими ступенями є “кандидат наук” та “доктор наук”, а вченими званнями – “старший науковий співробітник”, “доцент” та “професор”. На думку управління (і саме це вже понад рік говорять активісти), внесеню кардинальних змін до спеціального Закону України “Про вищу освіту” (прийнятого 17 січня 2002 року) має передувати суттєве оновлення базового Закону України “Про освіту”, який прийнятий у травні 1991 року, тобто ще до проголошення незалежності України.
В законопроекті Табачника-Азарова немає навіть Перехідних положень, які б пояснювали, як довго існуватимуть і яким чином врегульовуватимуться ці суперечності. Лише в Прикінцевих положеннях є декілька спроб врегулювати хоча б окремі розбіжності з іншими законами, які зараз діють.
А загалом активісти від Громадянського руху “Відсіч”, Фундації регіональних ініціатив, Незалежної студентської профспілки “Пряма дія” та Бюро журналістських розслідувань “Свідомо” подали своїх зауважень майже на три десятки сторінок — і про зовнішнє незалежне оцінювання та способи його знівелювати, і про стипендії, і про навчальне навантаження як студентів, так і викладачів, і про бюджетників та контрактників, і про “пільговиків” (ви можете собі уявити пільгове прийняття на навчання за освітньо-науковим рівнем доктор філософії?), і про плагіат, і про мову викладання. А ще б подали про автономію і нострифікацію, про наукові ступені та європеїзації, однак відповідних фахівців, які були подані куму Табачника народному депутату України Максиму Луцькому до списку за обіцяною “протестантам” квотою на зустріч з Азаровим не допустили (а відповідно і до робочої групи вони не потрапили).
Подробиці поданих зауважень і пропозицій будуть висвітлені у подальших наших новинах на освітню тему.