20 квітня провідне дитяче видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» відсвяткувало своє двадцятиліття! На сьогодні це — бренд, що асоціюється з якістю, стилем і смаком. Іван Малкович & Со (відомі письменники та художники різних поколінь — Всеволод Нестайко, Володимир Рутківський, Григорій Фалькович, Сашко Дерманський, Тарас Антипович, Кость Лавро, Владислав Єрко, Софія Ус, Катерина Штанко та ін.) ніколи не гналися за кількістю. Навпаки, найважливішим критерієм завжди була якість — щоби не засмічувати, а окультурювати український інформаційний простір. Також «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» — до певної міри наша відповідь росіянам, які своєю продукцією буквально заполонили вітчизняний книжковий ринок. Книжки видавництва мають стабільний попит у Росії. І взагалі їх читають діти в 19 країнах світу — від Великобританії до Південної Кореї! (За два десятиліття видано 200 найменувань загальним накладом майже 4,5 мільйона примірників.)
Треба сказати, що Іван Малкович постійно створює прецеденти, популяризуючи українське. «Якщо в книгарні лежать поряд дитячі книжки з різних країн, — любить повторювати він, — то нехай наша буде така гарна, щоб дитина власноруч вибрала саме її. І тоді відпаде багато прикрих, здебільшого надуманих проблем». Так, наприклад, після знаменитої опівнічної презентації першого «тому» про Гаррі Поттера на Хрещатику близько першої ночі у черзі за україномовною (!) книжкою вишикувалося близько 1000 людей! До речі, тираж усіх «серій» українського перекладу «Поттеріади» склав 1 000 000 примірників!
— «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» завжди в нашому рейтингу ТОР-20 видань, які найкраще продаються, — говорить директор ТОВ мереж книгарень «Є» Катерина ФЕДОРЕНКО. — Крім того, її знають далеко за межами України. Діаспоряни часто заходять придбати саме «Абетку», «Снігову королеву», «Улюблені вірші», «Мед для мами»…
— Творіння Івана Малковича — це, можливо, та Україна, яка досі не відбулася, — продовжує професор Римського університету «Ла Сап’єнца» Оксана ПАХЛЬОВСЬКА. — Тож побажаємо країні, щоби вона колись була такою, якою замислив Іван свою велику професію. Тому що професія Івана — це серце майбутнього — книжка для дитини.
— Оці післяпасхальні дні спонукають нас замислитися над вічним, — підсумовує єпископ УГКЦ Йосиф (МІЛЯН). — А оце вічне якраз починається з бабусиної казки, а потім — простої катехизації, обрамленої в байку для дитини. Властиво, це формувало українця, який витривав науковий атеїзм, де Бога не було. Бо бабуня казала, що Він є. І їй вірилося. Наскільки я знаю Івана Малковича, це дуже традиційний чоловік. У доброму сенсі. І йому вдалося оці традиційні цінності, нашу духовну й культурну традицію закласти в свої книжки. Ось чому вони такі гарні, добрі і душевні!