Йосиф Сірка
Спочатку було Слово і Слово було Бог!(Біблія)
Слово мало й має велику силу, але дехто вживає слова безвідповідально, з метою одурманення, опльовування інших, або на захист своєї нездатності, безпринципності. Найкращим прикладом неповаги й безвідповідальності за своє слово став вже у котре добре відомий сучасний голова ВР України.
Спочатку була резиґнація – пан Литвин на протест подав заяву про звільнення з посади, на протест проти незаконного, антиконституційного, такого, що був прийнятий з порушеннями реґламенту й процедури – закону. А коли все втихло, пан Литвин пригадав „обов’язки”, а про Конституцію і процедуру та навіть людську гідність забув. Ото ж, виникає питання – для чого було показувати людям театер з резіґнацією, коли й так підписав?! Що тзв. „народним обранцям”, які самі собі продовжили термін перебування у ВР, бракує сумління, честі і відданости країні, було вже давно відомо, але В.Литвин переконав всіх, що коли йдеться про „недоторканість”, то усі інші принципи зникають, а виринає лише одне бажання – знов дістатися до ВР України, яка перетворюється не на законодавчий орган країни, а на фортецю, в якій можуть безкарно жити злочинці, злодії, різні аґенти чужих країн.
Зараз виринає питання, чи згадає про обов’язки президент, який має бути ґарантом Конституції, чи „помітить”, що підписаний закон Литвином суперечить Українській Конституції?! Дуже можливо, що президент, подібно до Литвина, „не помітить” порушення Конституції, а візьметься за обов’язки підписувати, що йому підсунуть. В країнах з парламентською демократією дуже часто трапляється, що президент застосовує вето на якийсь закон, а парламент може його подолати при певних правилах. Отак у США за їх історію було 2564 вета, з яких непройшло 110. Президент США Обама два рази успішно ветував закони, а його попередник чотири рази був переголосований Сенатом та Конґресом. Звичайно, що існує й можливість відправити закон на доопрацювання, чи доповнення. Що зробить Янукович, то довідаємось незабаром – демократ і ґарант він, чи просто виконавець замовлень іншої держави!
Важко у демократичному суспільстві знайти людину, яка б могла зрозуміти дії українських тзв. депутатів та державних чиновників. В Канаді, наприклад, кожен депутат несе відповідальність перед виборцями і суперечить закону, щоб за депутата у парламенті голосував якийсь інший (не залежно, чи він з тої самої партії), а державний службовець несе відповідальність не тільки за свої вчинки, але й висловлювання. Але, звичайно, це ж Канада, де дотримуються законности, а в Україні депутати та міністри вимагають дотримування законів від інших, а самі продукують беззаконня та й поводяться скоріш кримінально, аніж законно. Отак і виходить, що дехто вболіває за мову, з якою пов’язані не тільки Голодомори в Україні, але й жорстокі вбивства, переслідування всього українського. Саме прихильники „русского мира” забувають, що першу Українську Народну Республіку також ліквідували лише задля того, щоб „рятувати” імперію, забувають, що 30-і роки 20-ого століття були суцільною боротьбою проти українського відродження, проти української церкви. Під сучасну пору замість закону про мови повинно б стати всенародним гаслом промовисте: „Чемодан, вокзал – Росія”, щоб там ревностні захисники піклувалися про російську мову! Гадаю, що і діаспора повинна б озброїтись саме оцим гаслом, а не протестами проти безглуздих чиновників. Саме це гасло потрібно було давно виставити Табачникові, Колесніченкові, Ківалову та іншим, які розкішно живуть за українські гроші, яким смакує українське сало, хліб та молоко, але перешкоджає мова!
Підпис Литвина можна було сподіватись, коли такий „поліґлот” як Азаров висунув „арґумент” проти української, мовляв, і Т.Шевченко писав прозу російською, а В.Гоголь став навіть відомим світові своїми російськомовними романами. Звичайно, що Азаров не знає, скільки років Т.Шевченко прожив в Україні і скільки днів у році він мав можливість хоч би годину поспілкуватись українською, бо ж голова уряду вихований на імперських принципах, які українську не признають.
Відомий англійський письменник Джозеф Конрад (Joseph Conrad – Korzeniowski 1857 – 1924) був польського походження і ніхто у Велий Британії не прийде на думку, що польську мову повинна б замінити англійська, бо поляк вивчив англійську. А що чекало б чеську літературу, коли б керуватись азаровською лоґікою, якщо взяти до уваги, що Франц Кафка (1883-1924) писав німецькою, а життя прожив у Празі!? Подібних прикладів можна було б навести безліч, але з них ніхто ще намагався робити таких „доленосних” висновків, як це зробив прем’єр міністр України. Тому й не дивно, що безглузді арґументи продукують безглузді закони. Боляче лише за наш великий і страждальний народ, з яким зграя безпринципних, шовіністично налаштованих ділків проводить імперські експерименти, спрямовані не на підвищення його життєвого рівня, а на вічне уярмлення у рабстві.
Коментування на Першому національному каналі відкриття Оліпійських ігор у Лондоні російською мовою є вершиною шовіністичного знущання з державної мови. Поведінка окупаційної влади в Україні і доводить до таких коментарів, які й появились на УП після оприлюдненого списку ПР на наступні вибори до ВР України – заклик до методів боротби, які були застосовані в Угорщині 1956 р.. Щоденне знущання над державною мовою в Україні повинно відкрити очі всім і тим, хто вживає російську, що тут цілі цілковито інші – ліквідація незалежности, яка і так при сучасній владі дуже сумнівна. А кінцева мета – ліквідація мови, історії і освоєння широких просторів Сибіру. Справа лише в тому, що поки українці забудуть свою мову, забудуть про Голодомор, про колгоспне ярмо, про розстріли українських патріотів, то вже потрібно буде вивчати китайську, бо коли їхній корінь обірвуть, то „какая разница” якою мовою говоритимуть буде – головне, щоб китайською!
А поки воно до того дійде, то я б пропонував на кожному кроці письмово, усно і візуально пригадувати ініціаторам другої державної: „Чемодан, вокзал – Рассея”! http://www.youtube.com/watch?v=Y93VggHSSwc&feature=share Хам ще ніколи не розумів, що таке культура і культурна поведінка, то він і культурної мови не розуміє, а не те щоб її вивчив!
Торонто, 31.7.2012 р.
