Відразу скажу: я не ставив на меті показати Вам абсолютно всі тоталітарні артефакти нашого міста. Планував хоча б половину. Але, і того не вийшло, через їхню багаточисельність. Всі вони дбайливо охороняються і регулярно реставруються. Це спадок від колишнього СРСР. Проте, деякі із них побудовані вже у самостійницькі часи, як не дивно. Не переходячи на персоналії, хочу сказати, що нинішня Нововолинська міськрада не криючись, взяла на озброєння років, так зо 15 тому, найкращі управлінські риси бюрократів радянської імперії, і які є тоталітарним продуктом її життєдіяльсті, хоча вже дещо закам’янілим. На превелику радість червоних директорів підприємств – залізобетонного фундаменту місцевого самоврядного, чи (не побоюсь цього слова) собіврядного, керівництва міста. А потім подумав: а ще ж є і свята, залишені нам по тому самому більшовицькому заповіту, котрі треба виділити у окрему графу. Після приходу до влади «Партії регіонів», комуністичні празники у місті, почали відзначати із великою помпою і розмахом. Поновили демонстрації трудящих. Правда, до побудови трибун для партійного бомонду, як біля московського мавзолею, поки не дійшло. Можливо тому, що у радянські часи, вкрадені 20 тис. рублів каралися «вишкою» і розцінювалися, як «ізмєна родіни».
Міське начальство на Укази Президентів та «Резолюцію» ПАРЄ про ліквідацію тоталітарних символів, які є засобом зомбування на покірність членів громади, чхати хотіло. Ні кримінальна, ні адміністративна відповідальність законодавством України, (чи УкраВїни) за їхнє збереження, реставрацію чи побудову, не передбачена. Парадокси авторитарних «вождів» Нововолинська на цьому не закінчуються. За деякими даними, на гроші платників податків, було увіковічнено захисників почившої імперії за межами міста. А коли я попросив через журнал «Регіон бандерівський» міського голову В.Сапожнікова кошти на георадар, для пошуків закатованих «перевертнями» 4-ї Будятичівської прикордонної комендатури та застави («бойового резерву», дислокованої у с. Будятичі у 1944-1955 рр. від 90-го Володимир-Волинського загону ПВ НКВД), мирних мешканців і вояків УПА, мер «відповів» гордою мовчанкою. Чиновники міськради, як вбачається, ведуть подвійне життя: гостям зі Євросоюзу розповідають про побудовану ними «Європу» у окремому Нововолинську, а самі продовжують «славні» традиції часів «старшого брата» . Де у Європі, окрім побудованих самою радянською імперією скульптурних композицій, монументального зразка, можна віднайти таке? А у нас, у школі № 2, майже на всьому третьому її поверсі, розгорнута експозиція ВВВ із імперською символікою. До тих пір, поки у керівницві міськими, селищними і сільськими радами будуть сидіти колишні комуністи, КДБісти і комсомольці, не бачити нам добра. Люстрація – єдиний шлях до справді національної української Держави.
Ось до чого приводить вождзм. 
(Фото черепа невідомого із могили закатованих НКВД СССР, у княжому Володимирі-Волинському).
11.09. 2012 р.
Анатолій Бідзюра, заст. голови МО «Конгрес Українських Націоналістів»
м.Нововолинськ, Волинь
