03.11.12 р. Думав, нарешті, відвідати новий музей історії Києва, маючи 3 години часу. Йдучи об 11.40 від “Контрактової” в Києві до зупинки автобусу, натрапив на “акцію” біля пам”ятника Сковороді. Було десь з 50 людей з прапорами і бейджами “Спільна Справа”. Намагався дізнатися, що там відбувається. Хлопчина, у якого відпочатку хотів спитати, виявився німим та жестами стрельнув у мене цигарку. Жіночка пояснила, що це безстрокова акція проти фальсифікації виборів. Ну, це вже цікаво, вирішив лишитись, тим більше, музеї не тікають (хоч і виселяють їх інколи останнім часом). Глянув тирнет в телефоні: альтернативне підрахуйство в СС у Гостинному Дворі вилучає “Беркут”. Вирішив глянути та й на сам “Гостинний Двір” намагаюся зазирати не рідше разу на тиждень з відомих причин.
Дорогою до “Двору”, в бесідці над фонтаном “Самсон”, помітив купку жіночок, душ з 10, які, схарапуджено озираючись, отримували гроші (по 200 грн.) в якогось чоловіка.
Пройшовши повз вхід до “Двору”, побачив, що ніякого “Беркуту” там і близько не було, лише двійко ППС-ників патрулюють вулицю.
Обійшовши будівлю “Двору”, повернувся до пам”ятника Сковороді. Там вже було чоловік з 200.
Серед “Зірок” були помічені Куликов (ТБ Журналіст), Бригінець, Капранови та Хмара. Волинські хлопці, якраз, закінчували лабати реп про те, що при такій владі складно не лише жити, але й виживати.
Біля мікрофону та ВІП-ів збилася тусовка лиць на 50 з Батьківщинськими прапорцями: стать – жіноча, вік – середній.
Десь о 12.10 відкрився мітинг. Виступив представник СС, який трохи полаяв вибори та передав слово чоловікові, представленому “незалежним кандидатом”, кремезному, в мажорському мисливському камуфляжі.
Той розповів, що зайняв не 1, не 2 і навіть не 3-тє місце та сказав, що опозиція нічого не робить, а афганці – молодці.
На імпровізований подіум (підніжжя пам”ятнику), одразу вискочив Бригинець та почав доводити, що ще і як робить, запропонував скласти депутатські мандати всіма, хто їх отримав, вдаривши п”ятою в груди запевнив, що свій складе (питається, чого я голосував за прогульника-декларанта?), назвав попереднього виступаючого провокатором.
Під час його виступу, на “подіум” намагався вискочити хлопчина зі скляною пляшкою пива та рум”яним личком, але йому нагадали про пиво в публічних місцях та присутність правоохоронців, то ж він пішов; щось намагався сказати чоловік в джинсовій куртці, але його звинуватили у божевільності та заткнули рота.
На 12.30 було чоловік 400: з них добра половина – міліція, “братки” та журналісти, яких було дофіга, не зважаючи на “масштаби” події.
Резолюцією, яку підтримали, переважно, прапороносні жіночки та “братва”, було вирішено йти на Турівську та вимагати скасування результатів виборів, складення мандатів всіма депутатами, імпічменту Януковича та інших благородних штук в стилі Гарісона, Бредбері та інших Стругацьких.
Дотупали до Турівської. Стали під центральними воротами. Виявилося, в штабі, ніби, нікого нема. З бічного входу кожні 15-20 хвилин сновигали якісь хлопці туди-сюди.
Ведучий мітингу, спочатку без матюгальника, потім з ним, сказав, що вимагає від ОО виконання резолюцій мітингу й чекатиме на їх представника, бо, виявляється, в штабі нікого. Далі почався базарвакзал: під гітару одні співали “ленту-за-лентою”, в матюгальники інші – реп про складність виживання, в колонки запис – “червона калина”.
Десь о 14.00 повідомили, що “зірки” зійдуться на політраду о 17.00…
Пішов, бо мав особисті плани та остогидло
