Доброго дня,
Мене звати Ганна Савенкова. Мені 26 років. Останні чотири роки я перебуваю в Лук’янівському СІЗО. Тут я опинилась зовсім випадково.
Не можу сказати, що моє життя складалося легко. Відразу після закінчення школи мені довелося йти працювати. Все своє життя я була законослухняною громадянкою, жодного разу не доторкалася до наркотиків, не зловживала алкоголем. З шкідливих звичок – тільки паління.
За п’ять років мені вдалося зробити стрімку кар’єру у відомій компанії «Спорт майстер», і вже у 22 роки я обіймала посаду директора відділу супроводу відвантажень товару. У менебули досягнення не лише у професійній сфері, а й в особистому житті. Я зустріла чоловіка, з яким хотіла пов’язати подальшу долю. Але, на жаль, моє життя круто змінилося.
Позустрівшись чотири місяці, ми з Валерієм вирішили жити разом. 28 квітня 2009 він перевіз до мене сумку зі своїми речами. У квартирі крім нас жила ще моя улюблениця – кішка Мася. На наступний день, у відсутність Валери, допитлива по своїй натурі Мася, лазила навколо його сумки і дістала з неї пару шкарпеток. Я вирішила заховати їх назад і знайшла пакет з білим порошком. Відразу ж я набрала свого хлопця. Він по телефону сказав, щоб я більше нічого не чіпала до його приїзду. Ще він попросив мене вийти на вулицю, щоб разом сходити до магазину. Оскільки вдома були всі необхідні продукти, я попросила його купити мені сигарет. Ми зустрілися з ним на зупинці, він віддав мені дві пачки сигарет. Раптом задзвонив його мобільний. Він швидко поговорив, сказав мені, що у нього дуже термінові справи, йому треба їхати і застрибнув у першу ж маршрутку. Я не встигла відійти від зупинки, як до мене підійшли міліціонери. В одну мить, на моїх зап’ястях клацнули браслети. Як з’ясувалося трохи пізніше, в пачках сигарет, саме виробів тютюнової продукції і не було. Замість них там лежало по 10 грамів білого порошку. Це був наркотик.
З того моменту і до сьогодені я знаходжуся в Лук’янівському СІЗО. Суд першої інстанції й Апеляційний визнали мене винною, і призначили покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8,5 років. 28 березня 2013 буде розглядатися скарга у Касаційному суді.
Для мого колишнього хлопця на цьому все не закінчилося. Його затримали за наркотики через три місяці після мене. На сьогоднішній день Валерій Джабаєв перебуває в Лук’янівському СІЗО. Його справу перенаправлено до суду першої інстанції на дорозслідування. Валерію інкримінують кримінальний злочин згідно частини 3, ст. 305, і частини 3, ст. 307, КК України. До речі, співробітники ВБНОНу, які проводили моє затримання, тепер мої сусіди. Як виявилося, вони організували продаж головного речового доказу по моїй справі – 20 грамів наркотику. На цьому і попалися.
Хотіла попрохати всіх, хто отримав і читає цей лист про допомогу і підтримку. Допоможіть відновити чесне ім’я, не стати ізгоєм у суспільстві. Як відомо, самому вкрай важко протистояти системі і довести свою невинуватість. Хоча в моєму випадку, напевно, доводити нічого й не треба. Всім зрозуміло, що я тут ні при чому, мене підставили. Усім, крім суддів. Адже вони не підтримали ні одне клопотання на проведення додаткових експертиз, в результаті яких могла бути доведена моя невинуватість.
Заздалегідь дякую.
З повагою і надією на підтримку, Ганна Савенкова