24 квітня відбувся перший спільний круглий стіл газети «День» та ГО ІЦ «Майдан Моніторинг» в Харкові і форматі “Майдан Reload 3d”. В заході взяли участь 35 відомих активних харків’ян.
До обговорення було запропоноване коло питань, які мають відчутний вплив на повсякденне життя городян:
- Громадські організації міста – напрями діяльності, здобутки, аналіз стану та перспектив. Які зміни відбулися в участі громадян в суспільному житті та вирішення болючих питань міста за останні два роки?
- Чи впливає громадська думка на владу?
- Врахування громадської думки при плануванні і забудові міста Харкова – збереження рекреаційних зон, пам’яток архітектури, публічного простору.
- Шляхи взаємодії громади з владою: що обирають харків’яни, поганий мир чи добру свару?
- Екологічне протистояння останніх років.
Доповідач: Євген Маслов, заслужений журналіст України.
Основні тези доповіді: У Харкові ситуація досить важка, дуже високий рівень маргіналізації. Тут є люди, які щось роблять, але масштаби неспівставні. Думка в мене з цього приводу лише одна: треба капати на камінь, щоб він в решті решт перетворився на порох. Тому, наявність акцій, нехай малолюдних, немайданних, але їх треба робити повсякчас, повсякдень. Без цього ми нічого не зможемо зробити. І тиск на владу. Влада, насправді, боїться лише одного – тиску. Умовляння, прохання – це не для цієї влади. Ліберальні часи не наступили і діалог, який міг би бути на інтелектуальному рівні, зараз неможливий. Посили громадянського суспільства влада не сприймає, воно ще слабке, тому єдина можливість – тиснути. (Розповідь про факти тиску громадянського суспільства).
Доповідач: Сергій Жадан, поет та громадянин.
Основні тези доповіді: В основній своїй масі люди залишаються пасивними і слабкими. Я не сказав би, що є якась позитивна динаміка. Безперечно, є якісь зміни, але дуже мінімальні. Але сьогодні людина, яка виходить на вулицю не вважається членом якої-небудь опозиційної партії. Я думаю, що це змінилось під час подій у парку Горького, тому що ті події Харків сильно розкололи. Стало зрозуміло, що змінились правила гри, змінився механізм протистояння: необов´язково підтримувати ту чи іншу партію, щоб висловлювати свою позицію.
Будь-яка провладна ініціатива ні до чого не призводить.
Мешканці Харкова живуть стереотипами, що ми перша столиця, що ми культурна столиця, що ми інтелектуальна столиця. Нічого поганого в цих стереотипах немає, якщо за цим не поза, а позиція.
Як правило, влада цим твердженням маніпулює, мовляв, навіщо нам займатись освітою, якщо ми культурна столиця. За цими стереотипами стоїть відсутність системних громадських ініціатив. Кожен раз все ніби починається з початку.
До чого це може призвести? Оскільки немає громадських ініціатив, спрямованих на захист будинків, екології – це може підмінятися більш радикальними речами. Що останнім часом в Україні спрацьовує – це радикальні громадські ініціативи, наприклад, справа Павліченко. Навіть в Харкові вона зібрала під 1000 осіб. Це набагато радикальніше екологічного руху і вилитись може в що завгодно. Там присутній елемент радикалізму, який може використовуватись владою.
Питання, Альона Соколинська: Як зробити, щоб з крапель вийшла маленька річечка?
Відповідь: Все, що ми можемо зробити, зробити так, щоб ці краплі не припинились. Тобто, далі займатись своєю справою. Форсувати цю ситуацію поки що неможливо. Всі спроби впливати, наприклад, на студентство чи на громадські організації – вони призводили до того, що ці ініціативи використовувались нашими політиками в своїх локальних і короткотривалих інтересах. Всі ідеї переводились в політичну площину і розсмоктувалось, нівелювалось і втрачалась вся протестна енергія.
Питання, Альона Соколинська: Чому розмови громадських активістів, як правило, не призводять до дій, не мають результату?
Відповідь: Потрібно мати, принаймні, якусь платформу, яка б всіх поєднувала. Ми зараз зібрались, поговоримо про важливі,серйозні проблеми – завершиться цей круглий стіл – що зміниться? Кожен піде займатись своєю справою. Чи може це щось змінити? Може змінитися в гірший бік, якщо ми цього робити не будемо.
Репліка з залу, Альона Соколинська: Ми зараз пливемо проти течії, якщо ми будемо грести – ми будемо стояти хоча б на місті.
Репліка з залу, Олег Перегон, громадський еколог, ГО «Зелений Фронт»: Чому в Європі виходить набагато більше людей? Ці люди вже є учасниками декількох громадських рухів і організацій, а наші рухи зараз тільки зароджуються на протестах. Жодна акція ніколи не вигравала – вигрівають кампанії. Коли буде стратегія – тоді можна сподіватися на успіх. Головне не скільки вийшло, головне – чи є стратегія і розвиток. З цього треба починати.
Доповідач: Юлія Біденко, доцент кафедри політології, кандидат політичних наук, автор робіт з питань політичного процесу державного та глобального рівня, політичних ідеологій та комунікацій, громадянського суспільства.
Основні тези доповіді: Ми підійшли до обговорення фундаментальних питань: що має бути попереду – стратегія чи спонукання практики громадської участі. Я думаю, що в першу чергу треба підтримувати практику, тому що більшість держав, в яких визріла громадянська культура участі, спочатку не мали стратегії. Але було бачення себе, як громадянина.
В Україні з протестами складна справа, тому що, більшість громадян (близько 70%) не є членами жодної організації та не збираються брати участь у протестних заходах.
З чинників, які хоч якось могли б заставити людей вийти на вулиці – чинники суто економічного характеру.
З держбюджету виділяються кошти на розбудову громадянського суспільства. За їх використанням пильно стежать і дещо з них витрачається на непогані ініціативи. Заплановано 4 млн. на 3 роки.
Наявність у нас низької політичної конкуренції впливає на рівень громадянського суспільства. Українці бачать свою участь насамперед, як участь політичну. Вони вважають, якщо вони голосують на виборах, тим самим вони виконуються свій громадський обов´язок. Повсякдення участь у громадській свідомості не є обов´язковою. Тому, коли є велика політична конкуренція, і політик зацікавлений у тому, щоб підтримувати активність – він залучає до цього громадські організації. Коли влада концентрується у якоїсь політичної сили, громадянська активність падає. Це політологічний закон у будь-якому суспільстві.
Інформаційний простір Харкова суттєво змінився за останні роки. І це також фактор, який негативно впливає на діяльність громадських організацій. Тому, що якщо у вас немає ЗМІ, вас немає взагалі. Якщо нічого немає про акцію у ЗМІ, вона не відбулась.
Коли канали телебачення закриті для громадських активістів – це сприяє тому, що люди не залучаються до громадських акцій.
Ще важливий фактор, який негативно впливає на розвиток саме харківського громадянського суспільства – це транскордонний статус Харкова. Харківські громадські діячі відсторонені від прийняття рішень на центральному рівні та від коштів, які виділяє Європейський союз, локальні громади Польщі або Угорщини. Це важливо, тому що у бідних суспільствах самі громадяни не схильні підтримувати ідеї, які їх не стосуються.
Існує проблема, особливо актуальні для Харкова, пов´язана з судовою забороною масових акцій. Харків займає перше місце з судових заборон у 2012 р. Знову ж таки, коли влада концентрується у однієї політичної сили, місцева влада може впливати на судові рішення і керувати рішеннями судів у ручному режимі.
Для пострадянських країн характерна одна особливість – наявність великої кількості спортивних організацій. Існує великий розрив між правозахисними, жіночими (кількість гендерних організацій – це один з факторів вимірювання демократичності суспільства) та ін.
В Харкові є регіональні тренди: сильний правозахисний рух та велика кількість правозахисних організацій, багато молодіжних організацій, насамперед, студентських, багато екологічних акцій, велика кількість культурних акцій, своє культурологічне спрямування. Негативні тренди: найнижча участь у акціях по Україні і найменша кількість людей, схильних виходити на вулиці, відсутність незалежних аналітичних центрів.
Репліка з залу, Дмитро Пилипець, громадський активіст: Зараз влада розуміє громадський сектор як засіб маніпулювання. Світлана Горбунова-Рубан, яка говорить весь час про громадський сектор, об´єднала свої громадські організації в єдину соціальну мережу і тепер ними управляє, як їй хочеться, виділяючи певні кошти і потім вимагаючи те, що потрібно владі. В цьому є велика небезпека.
Репліка з залу, Ольга Мірошник, голова Фонду Місцевої Демократії: Вже другий рік влада посилено будує громадянське суспільство зверху. При громадських радах 150 своїх та 10 чужих і вони постійно воюють, а решта просто піднімають руку. Вони отримують гранти з різних бюджетів, вони багато роблять, але, якщо вибори, якщо щось потрібно, вони зроблять так, як їх попросять. Тому, назвати це незалежні громадські організації і розвиток громадянського суспільства – з натяжкою. Повинні бути незалежні, громадсько-активні організації, які впливають на діяльність влади.
Репліка з залу, Вікторія Склярова, автор і ведуча радіопрограми “П’ятий Харків”: Цікава думка від Тараса Данька про шунтування влади. Якщо влада діє так, як нам не підходить, ми просто можемо знайти якісь свої шляхи, як це зробити. В Сумах зараз досить успішно діє не саме громадське суспільство, а суспільство активних, небайдужих громадян. Це новий рівень. Координаційна група громадських організацій має чудову базу даних контактів з телефонами всіх партнерських організацій. Якщо хтось організовує акцію, одразу працює декілька каналів інформування і її підтримують всі, хто підтримує цю ідею. Тому, можна всім нам обмінятись горизонтально контактами і активно підтримувати один одного.
Доповідач: Олег Перегон, громадський еколог, громадський еколог, ГО «Зелений Фронт», ключовий автор громадської оцінки національної екологічної політики України.
Основні тези доповіді: (Розповідь про досягнення організації). Дехто дорікає, що нас немає, це тому, що не може існувати масовий рух без експертної частини, а сьогодні саме кристалізуються ця науково-експертна частина і масова частина. Потрібно, щоб була і експертна, і масова частини. Без експертної частини виходити масово на площі і кричати якусь нісенітницю немає сенсу.
Доповідач: Ігор Рассоха, громадський екологічний активіст, ГО «Зелений Фронт».
Основні тези доповіді: Стосовно політики і громадських організацій. Як тільки ми намагаємось піти в політику (Зелений Фронт), ми отримуємо удари по обличчю. Я не погоджуюсь з тим, що те, що в Києві багато грошей – це добре. Київська тусовка громадянського суспільства справляє гниле враження. Це пов´язано з тим, що їм дуже легко дістаються гранти. Коли людина має змогу жити на це, стає професійним «борцем», то виникає неприємний психологічний момент: чи не надто швидко я біжу, як поділити ці гранти. Часто фатальна неспроможність об´єднуватись пов´язана з тим, що там різні гранти і виникають питання, хто які гранти буде їсти. Тому, те, що ми такі злиденні – це плюс.
Спроба організувати координацію між членами громадянського суспільства навколо політичних гасел призводить до того, що громадянське суспільство виконує роль статиста. Воно стає масовкою для виборів. Всі спроби займатись не тим, чим ми власне займаємось виявляються неефективними. Давайте займатися тим, що ми вміємо і тим, що є чистою роботою. Люди, які тут є займають чистими речами, а люди, які займаються на сьогодні політикою – нечесні і вони видають себе за тих, якими вони не є. Люди, які оголошують себе опозицією і беруть від Кернеса ділянки землі – вони опозицією не є.
Мій заклик – давайте займатися саме справами третього сектора, громадянського суспільства.
Доповідач: Ігор Олексенко, громадянський активіст, голова правління ОСББ «Культура»
Основні тези доповіді: Діяльність громадських організацій зараз дуже розпорошена. Крім того, суспільство непоінформоване, немає можливостей донести інформацію про заходи до суспільства.
(Розповідь про успіхи та поразки у боротьби з незаконною забудовою). Успіхи громади є, але біда в тому, що немає згуртованості. В нас була ініціативна група і ми змогли скоординувати дії близько 30 ініціативних груп по Харкову. Були номери телефонів, е-мейли, ми оперативно з´єднувались і на будь-яку акцію збиралися. Це був початок, але все-таки, що ми хочемо, як суспільство змінити у Харкові глобально? В нас немає мети, то спершу потрібно визначитись із метою.
Репліка з залу: Останнім часом свої права почали захищати ОСББ і, найбільше захищають в судах. Це нова система, яка дасть можливість боротись. На певному рівні це можливість об´єднати людей.
Репліка з залу, Вікторія Склярова: В Харкові скоро буде засідання Ради Громадської Асамблеї України. До нас можуть приїхати сотні активістів громадських організацій з усієї України. Люди, що приєднаються до оргкомітету знайдуть свої спільні організації в різних областях України. Це майданчик для об´єднання спільників.
Михайло Красиков, краєзнавець, етнограф, автор проекту «Харківські дворики», дослідник творчості Зінаїди Серебрякової: Навіщо я це роблю? Щоб самому не було соромно і це головне. Щоб не вважати себе останнім негідником у цій ситуації. (Розповідь про громадські справи).
Репліка з залу, Ігор Рассоха: Координація між різними громадськими організаціями ефективна у випадку, коли у них є чітко визначена спільна мета, спільне завдання, яке вони вирішують. Мені здається, що на сьогодні основне завдання – розробити простий і зрозумілий проект реформи судової влади. Будь-які конфлікти в суспільстві так чи інакше виходять на суд. А суд у нас не тихий жах, а голосний жах.
Доповідач: Володимир Оглоблін, фотохудожник, автор фото виставки «Відрядження в один бік» про Сталінські концтабори.
Основні тези доповіді: Скоординувати неможливо нічого, бо все перетворюється на партизанщину – тільки латати дірки. Де проблема – туди і кидаються. Коли кожний сам звітує про свої особисті досягнення – толку не буде.
Очевидно, якщо далі щось і робити, то через координаційний центр. Це буде суспільна організація, куди можуть входити колективи. Певна ідея має миттєво розповсюджуватись.
Зараз відбувається явище, яке люди не можуть усвідомити – в Харкові збираються ставити пам´ятник Сталіну. Я підозрюю, що готується суспільна думка, що Україні потрібна «сильна рука», щоб зупинити бардак в країні. В Запоріжжі поставили – промовчали, стоїть, у Криму – збираються, тепер у Харкові. Є пропозиція – я здійснюю свою виставку про концтабори «Відрядження в один кінець». Вона рік їздила по Україні, зараз я її повернув до Харкова. Це може бути інформаційним полем для можливої дискусії про це. Що це за явище в Харкові, чому воно виникає і чому у нас така коротка пам´ять, хто її робить короткою? Я не можу повірити, що зондер команда Кернеса, цей відморожений оплот, може керувати Харковом. Самі вирішили – поставили ідіоту пам´ятник.
Поки не буде персональної, хоча б моральної відповідальності – нічого не буде. Будуть ховатись за закони, блатних, суди…
Володимир Носков, журанліст: Наближається Великдень, хотілося б щоб кожен у своїх молитвах молився не тільки про себе і родину, а і про Харків. У американців є добра традиція у День вдячності молитись про свою націю.
Олег Перегон: Громадські організації вищі за політичні партії, нас більше і ми маємо більший вплив. Треба думати, як залучити широкий загал і зробити громадський сектор масовим.
Юлія Біденко: Необхідний ядерний центр, де пульсувала б інформація і люди могли б найти партнера. Неможливе поєднання громадянського суспільства в одну ціль. Це нонсенс. Центр має бути тільки інформаційний, не стратегічний і не політичний.
В´ячеслав Куракса: Треба говорити про майбутнє. Всім зрозуміло, що потрібен кластер – не жорстко пов´язані між собою структури, а структури, які мають певні збіги. Збіги з одними, з іншими – і тоді вони беруть участь у спільних акціях зі спільними інтересами. Центр має бути і ці структури мають з ним взаємодіяти. Для цього треба окреме засідання. Без цього немає синергії. Синергія – це підсилювання взаємин.
Діалогу з владою немає через її позицію. Це теж структури, які ведуть свою боротьбу. З ними треба налагодити діалог.
Євген Маслов: Жодного разу я не почув сьогодні слова страх. Але оцей страх перед владою зараз стримує людей. Страх в громадянському суспільстві вже з´явився. Лист з особистим підписом має таку ж силу, як і лист від громадської організації з багатьма підписами.
Доповідач: Наталка Зубар, голова правління громадської організації Інформаційний центр «Майдан Моніторинг»
Основні тези доповіді: В місті є недооцінений культурний спротив людей, які малюють стріт-арт. Їх вплив на культуру Харкова неможливо переоцінити.
Звернення громадян – це кращий інструмент. Він дозволяє домогтися змістовної відповіді, а не відписки і ставити перед владою проблему.
Підготувала Наталя Ляшенко
Фото Наталки Зубар та Альони Соколинської
Повний запис трансляції
