Олена Білозерська: Закрите відкрите НАТО. Наш візит до штаб-квартири Альянсу

27-28 травня 2013 р. я у складі групи українських блогерів, журналістів і громадських діячів була з візитом у штаб-квартирі НАТО і штабі головного командування збройними силами НАТО у Європі (SHAPE). Поїздку організував центр інформації і документації НАТО – на найвищому рівні, за що їм велика подяка.

Щоб не виникало питань, одразу скажу, що ніяких грошей, у вигляді грантів чи ще в якомусь вигляді, мені там не пропонували і у таємні агенти впливу не вербували :)

Нас попередили, що спілкування відбудеться за правилами Chatham House. Тобто, ми не маємо права називати імена і посади людей, з якими зустрічалися, і давати прямі цитати з їхньої мови. Начебто, це робиться для відвертого і неофіційного спілкування. Чесно скажу, чекала більшої відвертості – але вони все одно спілкувалися як дипломати і нічого зайвого не сказали, ніяких таємниць Альянсу нам не виказали.

Тим не менш, все, що хотіла, я там зробила – підняла питання «звичайних» політв’язнів в Україні. Під час офіційної дискусії сказала про проблему загалом, а за обіднім столом розповіла впливовим представникам НАТО з іменами і подробицями – і про Запорожця, і про «васильківських», і про інших. Звісно, раніше вони чули лише про хлопця, який потрапив за грати через графіті з «простреленим» Януковичем.

Зовні штаб-квартира НАТО – довга і низька (здається, триповерхова) будівля, у якій нічого особливо прикметного немає. Перед нею, вже у закритій зоні – великий символ НАТО і прапори 28 держав-членів Альянсу.
На вході у нас перевірили паспорти і забрали фотоапарати і всю техніку (мобілки, ноутбуки, планшети), де є камери. Знімати на території штаб-квартири суворо заборонено.

Всередині теж нічого вражаючого немає – схоже на велику офісну будівлю, дуже простору і доволі строго оформлену. У холі на всю стіну – велике фото: емблема НАТО і прапори держав. Єдине, чого я досі не бачила – їдальню такого велетенського розміру, з колосальною кількістю столиків :)

Нас провели до звичайної аудиторії, обладнаної для проведення круглих столів – мікрофони на столі і навушники для синхронного перекладу. Переклад здійснювали справжні професіонали, які прилетіли з України разом з нами.

І почалися зустрічі з представниками НАТО – доволі високого рівня, всіх їх ми маємо називати у наших публікаціях «NATO official». Кожен з них хвилин 10-15 розповідав нам щось, а потім десь біля години була вільна дискусія.

(Фото, зроблене наступного дня у SHAPE)

Практично всі представники НАТО робили дуже помітний наголос на тому, що НАТО не шукає собі нових членів, нікого до Альянсу за вуха не тягнуть, держави самі стукають у двері НАТО. 
Одного їхнього бажання вступити до НАТО мало. Двері до Альянсу відкриті, але це не автоматичні двері – зробив крок і відчинилися. Треба виконати багато вимог, серед яких:
– верховенство права;
– боротьба з корупцією;
– модернізація;
– демократичний контроль над збройними силами тощо. Країна має щось давати, а не лише користуватися тим, що є в НАТО.

Також багато разів було сказано, що НАТО не є ворогом Росії, а є її партнером, і розглядає Росію як дружню державу. 

Ці дві тези повторювали стільки разів, що це нагадало мені відомий постулат: якщо хтось багато разів каже: «Я не боюсь!» – він переляканий до смерті. Бо той, хто справді не боїться, взагалі не думає і не говорить на цю тему.

НЕВЕЛИКИЙ ВІДСТУП ВІД МЕНЕ 

Масштабність організації (маю на увазі Альянс), роботи, яку вона робить, злагодженість цього велетенського механізму – незважаючи на те, що для кожного важливого рішення потрібен консенсус усіх держав-членів, а у кожної держави свої інтереси – звісно, це вражає. У позитивному плані вражає. Але оскільки передусім для нас повинні мати значення інтереси України – склалося враження, що у НАТО хочуть, щоб Україна роками просилася до Альянсу, як зараз проситься до ЄС, не маючи ніяких гарантій, що її приймуть. А Україні це смертельно невигідно, бо це автоматично означає псування стосунків з Росією. На ті країни, які відкрито заявляють про свій курс до НАТО і справді рухаються цим курсом, Кремль здійснює шалений тиск.

Тому ідеальним варіантом для нас був би швидкий вступ до НАТО – все, двері закрилися, ми вже там, і Росія нічого не може нам зробити. А поки ми знаходимось у підвішеному становищі, нам можна влаштувати, наприклад, те, що вони зробили з Грузією.

Україна має реальні проблеми, що перешкоджають вступу у НАТО: російську базу у Севастополі і не окреслені чітко кордони. (Це я від себе кажу, якщо що). У Грузії от були чіткі кордони, але Саакашвілі, не оглядаючись на Росію, стрімким кроком ішов до НАТО, і йому влаштували 08.08.08, і все, кордони вже не чіткі, у НАТО не можна.

А ще, хай пробачить мене приймаюча сторона, у мене давно склалося враження, що вони там в Альянсі трохи хитрі: хочуть приймати до себе країни, яким і без НАТО мало що загрожує. Але якщо у держави хороші стосунки із сусідами і сама вона неагресивна – нащо їй до НАТО? Вона житиме собі, як жила.

Для чого Альянсу потрібні партнерські стосунки з Росією? Підозрюю, що для того ж, для чого сталінській Росії була потрібна гітлерівська Німеччина. Вони розподіляють території і вирішують спірні питання за столом переговорів, іноді трошки допомагаючи один одному.

Припустимо, існує умовна європейська держава. Припустимо, це Україна. Приходить до неї якась наддержава, припустимо, США. І каже: а давай-но я на твоїй території побудую свої військові бази, а твоїх солдат буду використовувати як дешеве гарматне м’ясо у гарячих точках. «А чи не зась тобі?» – відповідає умовна європейська держава і припиняє діалог. І зовсім інша справа, якщо ця умовна держава боїться за своє існування, якщо їй загрожує хтось великий і страшний, хто може її захопити.

Здається мені, що Альянсу потрібна Росія, крім усього іншого, як доброму слідчому – злий. Звісно, вони це заперечують, але ж і Сталін не казав публічно, що домовився з Гітлером про розподіл Польщі.

І ще пара слів принагідно. Росія лякає Україну, що у випадку приєднання до Європи вона буде використана як джерело дешевої робочої сили. Але ж це чудово, дай Бог, якщо так буде. Бо це означає, що люди будуть працювати, отримуючи величезні, як для нас, зарплати і вивчати передові технології.
А якщо ми станемо частиною Росії… Росію Європа використовує як сировинний придаток – місце, звідки качають нафту і газ. Україна у такій ситуації буде використовуватися просто як транзитна територія – буде отримувати якісь відрахування за те, що по її території транспортуються енергоносії. Тобто – ренту, те, від чого люди деградують і спиваються.
Ми європейська держава не тому, що ми знаходимося у Європі, а тому, що межуємо з Росією. І без Європи вона нас ковтне. 

УКРАЇНА – ЦІННИЙ ОПЕРАТИВНИЙ ПАРТНЕР

Повертаюся до нашої зустрічі. Серед представників НАТО були громадяни країн – колишніх членів Варшавського договору – таких, як Чехія і Польща. Вони розповідали нам, у якому західноєвропейському місті у разі радянської агресії на який день мала опинитися їхня військова частина.

Коли розпався СРСР і Варшавський договір, ніхто не був певний, що НАТО збережеться, були дискусії, багато хто вважав, що Альянс вже не потрібен, тим більше, йому не потрібно далі розширюватись.

Один з представників НАТО розповідав, як критикували НАТО за Косово – за бомбардування, від яких гинули мирні мешканці. Пояснював це тим, що коли на території колишньої Югославії спалахнула громадянська війна, міжнародне співтовариство 2 роки не знало, що робити, і не втручалося, і через це – 100 тисяч загиблих. Врешті-решт втрутилися – задля того, щоб у Косово не повторився боснійський сценарій.

За часів Кучми партнерство України з НАТО відбувалося значно інтенсивніше, ніж навіть за Ющенка. Хоча мудрий Кучма не особливо це афішував. При Ющенку був чітко заявлений курс України до НАТО, і Україна та Грузія мали такі гарантії вступу, яких не мала жодна інша країна. Але прийшов Янукович, і курс змінився. Це право України, яке Альянс поважає, але вони не хочуть, щоб відкотилися назад наші демократичні реформи.

Альянсівці кажуть, що Україна вважається цінним оперативним партнером, незважаючи на те, хоче чи не хоче вона вступати до НАТО.

Є ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ З РОСІЄЮ

Росіянам не все подобається у діяльності НАТО. Вони посилаються на те, що начебто Бейкер обіцяв Горбачову, що НАТО не буде розширюватись. Але насправді у цій розмові , як тепер стверджують натівці, йшлося лише про те, що Бундесвер не буде розгортатися на території східної Німеччини – це було недоречно, бо вже було зрозуміло, що дві Німеччини ось-ось об’єднаються.

(У дійсності у політиці балаканину до справи не підшивають. І навіть в укладених договорах, як правило, передбачається можливість виходу із цього договору – О.Б.).

Розширення НАТО – не наша ідея, продовжували альянсівці, і ми робимо все, щоб країни – не члени Альянсу були задіяні у тому, що робить НАТО.

Також Росія не хоче, щоб натівські військові механізми наближувались до її території. Але це неправда. Ми сказали, що не будемо робити нових баз на території нових членів НАТО. Альянс модернізує і вдосконалює існуючу військову інфраструктуру.
Також існують дискусії щодо ПРО.

При цьому, як сказав нам один зі співрозмовників, Росія каже про НАТО одне, а робить інше. Обсяги їх практичного співробітництва з НАТО більші, ніж в України. На жаль, більшість інформації про ці проекти є закритою. Але це боротьба з наркомафією, тероризмом, підвищення обороноздатності військ Афганістану.

CУЧАСНІ ПРІОРИТЕТИ АЛЬЯНСУ: 

– Афганістан;
– питання партнерства;
– розвиток обороноспроможності;
– політика відкритих дверей.

І головна мета – дати людям збалансовану неупереджену інформацію про НАТО, розвіяти стереотипи – типу того, що це нібито американська організація, що вона орієнтована на війну тощо.

НАТО не вкладає кошти в оборону, кожна держава фінансує свою оборону сама. В умовах, коли бюджети сильно скорочуються через економічну кризу, представники НАТО намагаються донести до всіх думку, що інвестиції в оборону – це інвестиції у власну безпеку і добробут.

Від нас як журналістів і блогерів вони хочуть, щоб ми допомагали їм доносити до людей інформацію, що це вже не той Альянс, що був за часів Холодної війни.

(Але ж нам потрібен саме той Альянс! Щоб став стіною і сказав Росії: «Зась!» – О.Б.)

Я казала про те, що західні дипломати занадто дипломатичні і не кажуть відкрито, що Росія є загрозою. Що пропаганда проти НАТО йде саме звідти – якщо не з вуст чільних політиків, то через телебачення, яке у нас дивляться.
Отримала завуальовану відповідь, що вони казати це не можуть, тому повинні казати ми. От і кажу :)

МАЙБУТНЄ НАТО

У середньостроковій перспективі роль Альянсу зменшуватись не буде, незважаючи на скорочення видатків.
Зараз, як вже було сказано, через економічну кризу зменшується кількість ресурсів і кількість військовослужбовців. Наприклад, у 2014 році скоротиться присутність НАТО в Афгансістані, там за порядком стежитимуть місцеві сили безпеки, навчені альянсівцями.

(У зв’язку з економічною кризою беруть тайм-аут, як у баскетболі – О.Б.).

Програма «Розумна оборона» спрямована на підвищення ефективності оборони за менші гроші, за рахунок взаємосумісності. Наприклад, в разі чого в одній точці планети мають швидко зібратися авіація з Франції, десантники з Бельгії тощо, і діяти як єдина команда.

Майбутні завдання НАТО: 
1) колективна оборона;
2) врегулювання кризових ситуацій;
3) кооперативна безпека.

Було прийняте рішення, що у разі гуманітарної катастрофи (Боснія) або виникнення розсаднику тероризму (Афганістан) НАТО може діяти і за межами євроатлантичного регіону.
Але НАТО не стане світовим жандармом, як нас у цьому часто звинувачують.

Відповідаючи на питання, чи готове НАТО визнати, що Лівійська операція була помилкою, адже замість одного диктатора стало багато ворогуючих між собою радикалів, представник НАТО відповів, що це не помилка, бо режим Каддафі все одно був приречений, а Лівії просто треба дати час і допомогу для наведення порядку.

(Звісно, це не було помилкою. Вони звалили одного потужного ворога і отримали замість нього багато маленьких, ворогуючих між собою, яких вони не бояться – О.Б.).

НАТО І ДЕМОКРАТІЯ В УКРАЇНІ І РОСІЇ

На питання, скільки часу знадобилося б Україні для вступу до НАТО, якби всі – і уряд, і народ – були за, представник НАТО відповів, що стільки часу, скільки необхідно, щоб відповідати всім умовам членства у НАТО. Це важкий процес, і це зараз не на часі.

25-27% підтримки вступу до НАТО серед українського населення навіть у кращі часи – цього недостатньо. У Чехії, наприклад, весь політичний спектр був «за», крім комуністів.

НАТО – в першу чергу військово-політичний альянс. Але він тисне, коли бачить недемократизм і вибіркове правосуддя. Хоча боротьба за демократію і проти корупції не є головними прерогативами НАТО – всі країни, що входять до Альянсу, повинні мати спільні цінності.

Альянс може лише казати, що в Україні нема демократії, нічого більше, бо Україна, не будучи членом НАТО, не має перед ним зобов’язань. Але, запевнили нас, ми не збираємося заморожувати нашу співпрацю з Україною через проблеми з демократією, хоча певне охолодження стосунків через це відбулося.
НАТО не має списку «демократичних» і «недемократичних» країн. Є лише наші оцінки рівня демократії у різних країнах, але це не публічні документи.

(Не хочуть брати на себе відповідальність навіть зробити відкриту заяву :( – О.Б.)

Політика НАТО щодо Росії і України у цьому питанні різниться. Наприклад, питання про в’язнів Болотної у Росії натівці навіть не можуть підняти, бо російська сторона не брала на себе жодних зобов’язань будувати у себе демократичне суспільство (на відміну від України). Тому Альянс не оцінює рівень демократії в Росії, а в Україні – оцінює. І тисне, щоб Україна виконувала зобов’язання, які вона сама на себе взяла.

Альянс не хвилює, що Росія багато коштів витрачає на оборону, бо поки що це дружня країна, і НАТО зацікавлене, щоб її економіка і армія були безпечними і стабільними. Інше питання, що економіка неефективна, половина грошей, виділених на оборону, розкрадаються.

(Мабуть, тому і не дуже хвилює Альянс, що Росія багато коштів витрачає на оборону. Хай розвалюють свою економіку корупцією – О.Б.)

У відповідь на питання, чи не є загрозою «Євразійський клуб диктатур», який формує навколо себе Росія, представник НАТО відповів, що режими в Росії і Україні не є диктаторськими, бо у Росії є опозиційні мітинги і повна свобода слова в Інтернеті, а Україна взагалі є плюралістичною.

ДУМКИ ПРЕДСТАВНИКІВ АЛЬЯНСУ ЩОДО МАЙБУТНЬОЇ ЗМІНИ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Багато питань учасників нашої групи відкрито чи опосередковано стосувалися теми: чи готовий Альянс підтримати боротьбу з режимом Януковича? І що він робитиме, якщо в України спалахне – аж до збройного повстання? (Деякі учасники навіть відверто тролили натівців, питаючи, чому вони легітимізують злочинний режим Януковича, маючи з ним справу).

Відповідь була, якщо я не помилилася з перекладом з дипломатичної українською, приблизно така: у вас немає єдності, станьте силою, співставною з владою, і тоді ми, можливо, вас підтримаємо. Але не явно, а з-за лаштунків. 

Один з представників НАТО висловив думку, що індивідуальні санкції проти політиків, які поводяться недемократично, неефективні, бо це призведе до ситуації як у Білорусі, коли країною керує божевільна людина, якій нема куди подітися.

Я зауважила, що це єдине, чого наші можновладці бояться – втратити накопичені за кордоном украдені гроші і стати невиїзними, тому ці санкції стали б доволі дієвою штукою.
Вони казали, що НАТО намагається співпрацювати з опозиційними силами (для цього є центр інформації і документації НАТО, для цього ця зустріч), але найперше – це оборонні реформи, тому мають справу в першу чергу з елітами.

Один з представників НАТО висловив думку, що в Україні можуть бути окремі спалахи невдоволення якихось верств суспільства, але не революція, бо немає політичної сили, яка б повела народ.
Практично відкритим текстом сказали, що не хочуть в Україні революцій і потрясінь, бо до Європи хлинуть біженці, які створять проблеми європейцям.

Є, до речі, закритий документ щодо міграційної загрози для держав ЄС з боку українців в разі спрощення візового режиму. Головна думка – українці не несуть міграційної загрози, бо всі, хто хотів, уже тут. І ті, хто тут працюють, хочуть повернутися додому, бо відчувають себе в Європі емігрантами.

ВІЙСЬКОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Представники Альянсу повідомили, що оборонне співробітництво України з НАТО за останні три роки стало навіть більшим, ніж було у попередні часи, незважаючи на те, що Україна оголосила про свій позаблоковий статус. Що український уряд непогано проводить військову реформу, що Україна збирається повністю в усіх збройних силах перейти на стандарти НАТО.

Кількість військових делегацій в НАТО в останні роки стабільно на дуже високому рівні. Так, за півроку двічі приїздили перші особи з Генштабу і міністр оборони 1 раз. Щотижня бувають військові з різних родів військ.

Скорочення армії з метою заощадити кошти представник НАТО охарактеризував як нереальний план, бо насправді скорочення армії вимагає значно більших коштів – на нове житло, перепідготовку, працевлаштування людей тощо.

Про військово-технічне співробітництво України з НАТО більше говориться, ніж робиться, бо всі європейські країни захищають свого виробника і своє неефективне виробництво, а це перешкоджає уніфікації. Також через це невисоким є результат переходу на натівські калібри.

Хоча Альянс достатньо просунутий, українські оборонні підприємства також не пасуть задніх. Наприклад, НАТО регулярно замовляє послуги Павлоградського хімічного заводу для ліквідації хімічних озброєнь.

Питання кіберзахисту є закритими для українських представників у НАТО. Всередині Альянсу нема консенсусу щодо відкритості доступу для партнерів.

НАТО ЯК БЛОГЕР :) 

Один з відповідальних за інформування про діяльність НАТО за допомогою телеканалу та Інтернет-ресурсів розповідав приблизно те, що знає чи не кожен досвідчений український блогер і про що я вже три роки, зокрема, читаю лекції :)

Наприклад, що всі сайти і соцмережі, що належать одній людині чи організації, мають працювати на основі взаємодоповнювання. Що все, що є на каналі НАТО, має дублюватися на ЮТубі, бо у них різна аудиторія. Що люди погано сприймають, коли їм нав’язують довжелезні нудні тексти, а полюбляють сприймати емоційно через фото і відео.
Що вороги (у даному разі терористи), зробивши якусь заяву, дають опонентам (в даному разі НАТО) привід, щоб зайвий раз висловити свою позицію.

Представник чесно сказав, що у НАТО пізно зрозуміли важливість усіх цих ресурсів і почали надолужувати втрачене.

Нам показали сюжет про Афганістан, де не було ні слова про НАТО, але пропагувалися західні цінності: «стрибок в ім’я миру» з гелікоптера, і кілька дівчат у хустках, які кажуть, що вони такі самі, як чоловіки, і теж могли б стрибнути з парашутом, якби їх навчили.

Тобто, брехні нема, але є класична пропаганда. Головний месідж: переключіть свою жагу адреналіна і пригод на щось інше, робіть що завгодно, тільки не воюйте, а жінкам, які хочуть рівності з чоловіками, не обов’язково брати до рук автомат Калашнікова чи ставати живою бомбою.
Я про це сказала відкрито, але представник НАТО не погодився. Для нього пропаганда – це лише коли у статті чи сюжеті є брехня :)

Сказав, що у них на натівському каналі нема цензури (лише двічі керівництво знімало з ефіру сюжети, бо вони могли нашкодити безпеці операцій), що можна навіть критикувати НАТО (одного разу в ефір була пропущена фраза: «Пакістан – мати, а США батько Талібану»). Вся інформація на їхньому каналі є вільною для розповсюдження, її не можна лише виривати з контексту і продавати.

Цензури, кажуть, нема, але кількома хвилинами пізніше представник НАТО зізнався, що деяка «контрпропаганда» (ролики, які знімають терористи) чудової якості, бо у них більше свободи працювати так, як вони хочуть, а НАТО – повільна організація, де все потребує схвалення :) Коротше, різниця – як між якою-небудь «Комсомольською правдою» і блогером :)

Коли доповідача спитали, які матеріали найбільше переглядають, хтось з наших швидко сказав: «Натівські кішечки» – і всі засміялися.

Ми у телестудії NATOchannel

НЕТРАДИЦІЙНІ ЗАГРОЗИ

Дуже цікавою була лекція про нетрадиційні загрози безпеці. Це, зокрема,
– тероризм,
– кібератаки;
– розповсюдження зброї масового ураження;
– вразливість енергетичного середовища;
– кліматичні й екологічні зміни.

Спільного у цих загроз є те, що вони:
1. Не дуже відповідають профілю НАТО. Їх не можна стримувати, лякаючи військовою силою (терорист не боїться загинути, а лякати клімат введенням військ взагалі смішно).
2. Не дають можливості передбачити їх і попередити. Вони просто трапляються, і немає конкретного моменту, коли треба починати діяти.
3. Військове реагування може бути недоречним.
4. Захист (наприклад, від хакерів) часто актуальніший за покарання.
5. Виклик солідарності членів НАТО (як правило, проблема виникає тільки в одній якійсь країні, і головна відповідальність – завжди на національному уряді).

НАТО може дати відповідь на ці загрози, хоч це і складно.

Щодо загрози тероризму – Альянс займається науковими розробками (ідентифікація СВП і терористів у натовпі). Ці розробки відбуваються спільно з Росією, плануються випробування у паризькому і санкт-петербурзькому метро.

Щодо кібератак – підвищують рівень захищеності мереж Альянсу.

У питаннях енергетичної безпеки роль НАТО не настільки важлива і обмежується форумом для обговорення, як краще забезпечити критичну інфраструктуру і захистити судноплавство від піратів.

Кліматичні чинники включаються у легенди натівських навчань для дипломатів і військових.
Коли був землетрус у Пакістані чи буревій Катріна у Штатах – НАТО брало участь у гуманітарних операціях (зокрема, у Пакістан було переправлено тони гуманітарних вантажів). Хоча і з цього приводу були дискусії – чи має НАТО, не будучи гуманітарною організацією, таким займатися.

Для України, зокрема, були розроблені сенсори, які розмістили у Прип’яті для ранніх повідомлень про початок повені.

На питання про диверсифікацію і видобуток сланцевого газу представник НАТО відповів, що НАТО намагається не втручатись у двосторонні стосунки між Україною і Росією – може лише підготувати освітні програми для майбутніх фахівців, але і це важко через обмежені кошти.
10 років тому у НАТО взагалі не обговорювалися б такі питання. Але 10 років тому балтійські країни ще не були членами НАТО. А у 2006 р. була газова криза, і вони сказали: «Так, ми захищені, але щось дуже холодно». І це якраз був приклад того, як НАТО не подобається чимось займатися, але доводиться.

А питання про сланцевий газ вирішить тільки ринок – вигідно чи невигідно буде його експортувати.


SHAPE

Наступного дня ми були в Монсі – у штабі головного командування збройними силами НАТО у Європі, Supreme Headquarters Allied Powers Europe, скорочено SHAPE.

Там набагато менш офіційно, дозволяється фотографувати (крім “об’єктів безпеки”, типу КПП). Ніякої зброї – танків там чи кулеметів – нема :) Це просто штаб.

Трохи фото – зовні і всередині:

УКРАЇНЦІ НА СЛУЖБІ У НАТО 

Далі була довга лекція про взаємостосунки між ЄС і НАТО (21 країна є одночасно членами ЄС і НАТО).

Потім ми дуже цікаво спілкувалися з українськими офіцерами, представниками України в SHAPE.

Вони розповіли, що українці беруть участь в усіх основних військових операціях НАТО. Це Косово, Афганістан, і вже прийнято принципове політичне рішення про залучення українських ВМС (корвету з оглядовою групою і палубним гвинтокрилом) в антипіратській операції «Океанський щит».

В Афганістані у рамках тренувальної місії НАТО працює група з 20 українських фахівців. Це представники армійської авіації, спеціалісти з протидії СВП, медичні фахівці, що працюють у різних провінціях, і штабні офіцери в Кабулі.
У Косово це маневрена рота і підрозділ інженерного забезпечення.

Я з українськими офіцерами

Щодо динаміки співпраці за останні 3 роки – кількість військовослужбовців лишається на однаковому рівні і, можливо, буде збільшена. Кількість заходів з підготовки військовослужбовців збільшується. Наприклад, у минулому році було 173 заходи, на цей рік заплановані 219. Було 14 навчань у минулому році, у цьому буде 26, з них 19 за межами України. Наймасштабніші, звісно – “Sea breeze”.

Залучення ЗСУ у військових операціях НАТО є надзвичайно корисним для розвитку ЗСУ, бо військовослужбовці отримують професійну підготовку і оснащуються сучасним озброєнням НАТО.
До кінця року 6 підрозділів пройдуть спеціальну оцінку НАТО і будуть готові до залучення у чергуванні в силах реагування НАТО. Здебільшого це бойові підрозділи і підрозділи оперативного забезпечення.

Принцип відбору військовослужбовців – стан здоров’я і проходження відповідного рівня підготовки, яка займає рік.
В операціях НАТО беруть участь лише контрактники. Вікових обмежень немає, середній вік рядового і сержантського складу – 25-28 років.

Щодо зарплатні українського молодшого офіцера, делегованого у НАТО, то це мінімум 3 тисячі доларів США плюс повне забезпечення харчуванням.

Ще трохи фото з території SHAPE:

Штаби

Будується школа і ще щось

Ресторан і клуб SHAPE

Ось і закінчується моя розповідь про візит до НАТО. Хто дочитав – підняли руку, тобто, відписалися у коментарях :)

Висновок – все той самий: поки Європа, і ми в тому числі, не знайшли альтернативне джерело постачання енергоносіїв і Росія зберігає свої позиції і залишається для нас загрозою, бо хоче загарбати – нам, незважаючи на всі перешкоди, з відкритими очима, усвідомлюючи всі мінуси і проблеми, треба прагнути вступу до НАТО. З цієї єдиної причини.

Більше фото і текст повністю в блозі Олени http://bilozerska.livejournal.com/731561.html

 

Über Nataliya Zubar 2362 Artikel
Nataliya Zubar, Maidan Monitoring Information Center, Chair

1 Kommentar

  1. Надзвичайно цікавий репортаж як і все від Олени. Хтів би трохи пояснити чому НАТО за словами Олени “трохи хитре” і радо приймає країни яким і так ніщо не загрожує. Це тому, що країни альянсу є демократіями, які в першу чергу дають про безпеку своїх людей(військових). Я переконаний що Україна вже давно була би в НАТО як-би переважна більшість з нас зрозуміла необхідність нашої там належності. Після цієї статті прихильників НАТО стане більше.

Kommentare sind deaktiviert.