Свобода слова в Україні у 2012 році. Короткий звіт до Всесвітнього дня свободи преси

В Україні 2012 рік став рекордним за кількістю порушень прав журналістів — 324 випадки. Це найбільша кількість зафіксованих порушень за останні 10 років. Експерти Інституту масової інформації пов’язують таку тенденцію із безкарністю представників влади та політичних діячів, які застосовують усі можливі способи тиску, навіть фізичну силу, щоб перешкодити українським журналістам чесно і сумлінно виконувати свою професійну діяльність.

Найяскравішим явищем цього року був проект закону про наклеп, автором якого став член Національної спілки журналістів України, народний депутат Віталій Журавський.

Окрім цього, парламентські вибори 2012 року (передвиборча кампанія та період встановлення результатів голосування) показали, що гравці політичної сцени України, особливо ті, що користуються підтримкою влади, брутально зневажають право журналіста на отримання та поширення суспільно важливої інформації. У той же час вони корумпують редакторів розміщенням замовних оплачених матеріалів — «джинси».

Важливо наголосити, що навіть у період президентських виборів 2004 року (Помаранчевої революції) та всіх наступних виборів, не було зафіксовано такого свавілля влади у ставленні до представників медіа.

Загалом експерти ІМІ в 2012 році зафіксували 324 випадки порушень прав журналістів, із них: порушень, арештів, затримань — 6; побиття, нападів, залякувань — 40; перешкоджань виконувати професійні обов’язки, цензура — 180; економічного, політичного, непрямого тиску — 43; судових позовів до ЗМІ та журналістів — 50; судових позовів від ЗМІ та журналістів — 5.

Графік 1

У 2012 році спостерігалось посилення цензури у загальнонаціональних та місцевих виданнях. Моніторинги преси, інтернет-видань та телебачення, які проводять громадські організації за підтримки проекту «У-медіа» Інтерньз-Нетворк, показали систематичне однобоке висвітлення подій у ЗМІ та замовчування суспільно важливих тем, невигідних для влади.

У жовтні про факти цензури публічно заявляли редактори сайту УНІАН. На журналістів накладали штрафи за оприлюднення негативних новин про президента України Віктора Януковича. Крім того, показовими були випадки звільнення працівників ЗМІ. Так, через цензуру з телеканалу СТБ звільнилися журналісти Сергій Андрушко та Наталя Соколенко, з телеканалу «МИГ» (місто Южне, Одеська область) пішли журналісти Ольга Годовенко та Ольга Комарова, а з телеканалу ТВА (місто Чернівці) журналістка Емма Антонюк.

Непоодинокими були випадки фізичної агресії проти журналістів, недопущення працівників ЗМІ на відкриті заходи органів влади та місцевого самоврядування та навіть у прес-ложу Верховної Ради України.

2012 став також роком продовження монополізації інформаційного простору в руках людей, наближених до влади, а також таблоїдизації ефіру.

Значного резонансу набули факти відключення кабельними мережами незалежного телеканалу ТВі, що почалося у липні (початок передвиборчої кампанії). За кілька тижнів до того, Податкова інспекція розпочала позапланову перевірку телеканалу, що сприйнялось громадськістю як спроба тиску, оскільки вже було оголошено про мораторій на перевірки ЗМІ у передвиборчий період.

Стрімке збільшення кількості порушень прав журналістів спостерігалось напередодні виборів до Верховної Ради України. Якщо у серпні, першого місяця передвиборчої кампанії, зафіксовано 39 таких випадків, то вже у вересні — 60, а у жовтні — 85, причому більшість з цих порушень були безпосередньо пов’язані з парламентськими виборами та/або здійснювалися кандидатами у народні депутати.

Графік 2

Під час передвиборчої кампанії експерти ІМІ зафіксували багато випадків, коли журналістів не пускали на зустрічі кандидатів у депутати з виборцями чи масові заходи, організовані ними, або забороняли проводити там фото- чи відеозйомку. Було виявлено спроби тиску на тих журналістів, які висвітлювали заходи за участю кандидатів або розслідували підкуп виборців. Нерідко до журналістів застосовували фізичну силу, били їх та трощили техніку. Зазвичай до таких дій вдавалася охорона кандидатів або «невідомі», які постійно перебували поруч з кандидатом.

Також до журналістів та ЗМІ застосовували і методи непрямого тиску: обшуки в редакціях; позапланові візити податкових інспекторів, незважаючи на мораторій на перевірки ЗМІ в перевиборчий період; потужні DDоS-атаки, які блокували роботу інтернет-видань; численні судові позови проти ЗМІ та журналістів та інше.

Цьогорічною «новинкою» стали так звані «троллінгові атаки» на мобільні телефони, коли водночас здійснювали дзвінки з багатьох номерів, через що журналісти не могли користуватися телефонами.

У день парламентських виборів в Україні 28 жовтня зафіксовано випадки, коли журналістів не пускали на дільниці, де проводилось голосування чи підрахунок голосів або виганяли звідти. Також члени виборчих комісій перешкоджали журналістам фіксувати підрахунок голосів на камери.

Варто відзначити, що у 2012 році було порушено 6 кримінальних справ за ст. 171 Кримінального кодексу України (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів), що є рекордним числом за всі роки незалежності. На жаль, покарання несе, в середньому, лише кожен 20-й порушник прав журналістів.

У 2012 році також збільшилися розміри позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди у судових справах проти ЗМІ та журналістів. Позивачі іноді вимагають сотні тисяч та навіть мільйони гривень. Причиною цього є скасування у 2011 р. підвищених ставок державного мита при поданні судових позовів.

У 2012 році журналістів та широку громадськість України схвилювала та вивела на вуличні акції ініціатива про введення кримінальної відповідальності за наклеп. 18 вересня проект закону про наклеп був розглянутий Верховною Радою України та прийнятий в першому читанні 244 голосами. Таке рішення спричинило різко негативну реакцію у суспільстві. Журналісти у багатьох містах України піднялися на акції протесту. Громадські організації та редакційні колективи провели добре організовану протестну кампанію проти прийняття закону про наклеп. Була організована інформаційна кампанія в інтернеті та соціальних мережах, акції протесту під стінами парламенту на місцевих адміністрацій, збір підписів проти закону, друковані видання виходили з порожніми першими сторінками, а інтернет-видання розміщували на головних сторінках великі чорні банери.

Кампанія журналістів виявилась успішною. 25 вересня через тиск громадськості автор законопроекту Віталій Журавський зареєстрував проект постанови про скасування цього проекту закону.  2 жовтня закон було знято з розгляду.

«Справа Ґонґадзе», за якою ІМІ пильно стежить вже 13-й рік, у 2012 році мала певний розвиток. Тривали судові засідання над підозрюваним у виконанні вбивства журналіста Олексієм Пукачем (у 2000-2003 роках був начальником головного управління кримінального розшуку МВС України). Суд відмовився розглядати його справу у відкритому режимі. Пукач заявляв, що наказ про вбивство йому віддав особисто екс-міністр МВС Юрій Кравченко. На судовому засіданні у грудні 2012 року Пукач заявив, що журналіста  вбили, тому що він не поважав президента Леоніда Кучму. Водночас кримінальну справу проти екс-президента закрили ще у 2011 році, хоча Генеральна прокуратура на початку 2012 р. повідомляла про продовження слідства у справі Кучми.

 

Щоб визначити осіб, чиї дії та бездіяльність були спрямовані проти свободи слова, Інститут масової інформації та Незалежна медіа-профспілка України оголосили конкурс «Вороги преси 2012 – 2013 рр.»

Кандидатури номінантів приймаються до 17 травня на електронну адресу: mediavorogy@gmail.com. В листі потрібно вказати ім’я, прізвище, місце роботи та посаду номінанта, а також короткий опис випадку через який/які ця особа висувається на здобуття звання «Ворога преси». Результати конкурсу будуть оприлюднені 6 червня — у День журналіста.

 

Довідка:

Всесвітній день свободи преси  — міжнародне свято, що відзначається в країнах Організації Об’єднаних Націй 3 травня з 1992 року. Цей день покликаний нагадати суспільству, що журналісти, виконуючи свою місію, залежать лише від читача й телеглядача, і що тиск з боку влади є неприпустимий. Цензура, створення перешкод для обміну інформацією, залякування та пряме втручання в діяльність ЗМІ є загрозою демократії, розвитку та загальній безпеці.

Über Nataliya Zubar 2360 Artikel
Nataliya Zubar, Maidan Monitoring Information Center, Chair