Юрій Луканов: Ну чому в українців так виходить, а в інших – ні

Були в офісі казахські журналісти, які брали інтерв”ю. З якогось опозиційного каналу. Допитувалися: ну чому в українців так виходить, а в інших -ні. Ну як, хай йому грець, я їм міг пояснити?

Ну це ж не 2 на 2 дорівнює чотири. Розказував, що це, мабуть, з тих самих причин, чому за совка біля половини всіх політичних в”язнів були українці. Ну з тієї самої причини, що УПА, яка складалася переважно з простих селянських хлопців, билася аж до середини 50-х, тоді, коли спротив тих інших народів, де він був, було подолано до кінця 40-х. тих, кого відправили до ГУЛАГУ, то Солженіцин писав про них приблизно так: они ужаснулись тому духу рабства, который царил здесь. Потім наші бандерівці організували в Гулазі ряд повстань.

Ще тому, що в нас була “УПА” на Черкащині ще після жовтневого перевороту, коли наші хлопці ішли в черкаські ліси з гаслом “Воля або смерть”. І вони дотримувалися того гасла. Ну ще тому, що саме українські журналісти є лідерами на постсовєтському просторі у боротьбі за свої права.

Хай сміються ліберали інтернаціоналісти або космополіти, але я нутром відчуваю вольнолюбний дух предків. Ні, я не воїн. Я не люблю конфліктів. Я не люблю сваритися. Але моя природа починає закипати, коли якесь падло на зразок смердючого Овоча і його банди починає лізти в моє життя і казати, що “ти сюда нє хаді, ти туда хаді”. А кола тобі в смердючу твою задницю, щоб ти мені вказував, куди ходити. Звісно, я не беру меча до рук, бо просто не вмію ним користуватися. Я беру те, що я можу і вмію. Я тролю цього пришелепка з перших днів його перебування на золотому унітазі, тобто в президентському кріслі.

І кожен мій співвітчизник, який відчуває себе українцем, відчуває теж саме. І опирається йому, як вміє і може. І коли це мудло врешті перегнуло палку до неможливості, то українці плюнули і показали йому смердючу дулю. Не з маком. а з лайном, щоб воно нюхало і блювало. І ніякі його потуги розганяти нас не матимуть успіху. Навіть якщо він застосує зброю, то у відповідь отримає ще більшу дулю. Тільки тепер смертельно отруєну. .

І якщо хтось скаже, що так поводяться всі нормальні люди з почуттям власної гідності, і нація і дух народу тут ні до чого, то я його відправлю до прикладів, які я навів вище. І попрошу відповісти, чому інші на постсовку так не діють.

При цьому я не є рагульний націоналіст, який нав”язує батькам, як їм дітей називати. І не переслідую людей за мови і національності. Але дух моїх предків живе в мені. Але той, хто буде наполягати, що дух нації тут ні до чого, то буде посланий, куди подалі.

Юрій Луканов

Über Nataliya Zubar 2362 Artikel
Nataliya Zubar, Maidan Monitoring Information Center, Chair

1 Kommentar

Kommentare sind deaktiviert.