Радіо-подкаст про основні події в Україні кінця січня – початку лютого 2014 року.
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
З проекту Сергія Проскурні “Наш Шевченко”. Поема Кавказ. Читав Сергій Нігоян. Рівно за місяць до своєї смерти. В День злуки, 22 січня, хлопця вбили під час боїв між людьми та міліцією на вулиці Грушевського. Попередня версія вбивства – пострілом з міліцейської рушниці. Смерть Сергія стала першою в низці смертей протестувальників проти режиму Януковича.
/джингл/
Вітаю вас. Це Олександр Піддубний і огляд подій кінця січня – початку лютого. Цей радіо-подкаст вийшов дещо із запізненням, бо доводилося майже щоночі чергувати на Майдані Незалежності. Адже останні події можна охарактеризувати одним словом – терор.
/стрілянина_звук/
Українські події кінця 2013-го – початку 2014-го року ще стануть предметом розслідувань. Поки ж міліціонери запевняють, ніби людей постріляли не вони, а люди доводять протилежне.
Подальші новини, підкріплені фото та відео доказами, продемонстрували всьому світу справжнє обличчя української міліції – як це було на кадрах знущання над козаком Михайлом Гавриляком. Світ здригнувся від жорстокості. А це ж лише епізод новинного конвеєра про покатованих, зниклих, заарештованих активістів.
/джингл/
Майдан вийшов за межі Києва. Люди почали реалізовувати своє право, виписане у 5-ій статті Конституції України: “Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ”. Інакше кажучи люди почали забирати владу у свої руки. Обласні влади Львівщина, Франківщина, Волинь, Рівненщина, Тернопільщина… далі ще більше: Черкаси, Суми, Запоріжжя, Полтава, Дніпропетровськ…
Те, як влада почала захищатися, вкотре шокувало весь цивілізований світ. З кийками проти людей вийшли не лише міліціонери – місцеві влади почали озброювати гопніків і платити за побиття людей. Про це зізнався один з тітушок у Дніпропетровську.
/синхрон_Дніпропетровськ/
Місцеві міліціонери застосували весь набір залякувань громадян: побиття, тиск, переслідування. Ось майже типову інформацію оповів про Суми письменник Євген Положій.
/синхрон_Положій/
Або терор на вулицях Черкас. Те, що там творилося нагадало людям сталінські 30-і – людей ловили на вулицях, били і кидали до в’язниць. Свідчення очевидця.
/синхрон _свідок/
Ось як беркутівець кричить до журналіста, який намагається його знімати під час однієї з зачисток:
/звук_беркутівець/
Таку поведінку беркутівців та відсутність гальм пояснив у інтерв’ю тижневику Країна колишній керівник столичної міліції Віталій Ярема. За його словами Янукович ще торік 20 грудня пообіцяв командирам беркуту, що поки він буде при владі, жодна волосина з голів беркутівців не впаде.
Поки Янукович тримає своє слово дане беркутівцям. Але він давав багато й інших обіцянок. Наприклад євроінтегрувати Україну. У двічі несудимого все залежить від політичної кон’юнктури – якщо вигідно йому особисто, то здасть обов’язково. А ось бійцям беркуту варто було би над тим подумати.
/джингл/
Обласні влади також відчувають безкарність під прикриттям Януковича. Тому й видумують різні небилиці про прибуття до міст цілих потягів з кровожерливими бандерівцями. Ось губернатор Миколаївщини Дятлов теж звідкись видзьобав якусь загрозу.
/синхрон_Дятлов/
Після такого сміливого спічу, Дятлов нічого ліпшого не придумав, як… забити цвяхами приміщення облдержадміністрації. Ініціативу Миколаєва відмежуватися від народу підтримали в Дніпропетровську – там ОДА обгородили колючим дротом, а в центрі міста під контролем тітушок фактично ввели комендантську годину.
Та всіх переплюнула Одеса. Там вхід до обласної адміністрації заклали бетонними плитами. Такі ж бетонні плити перегородили трасу Одеса-Київ.
/джингл/
Дії місцевих влад та репресії міліції в містах добралися до тих людей, хто й не думав підтримувати Євромайдан. Після того, як сотні людей, не лише активістів, а й перехожих, брутально побили та кинули до в’язниці, мало хто вже лишився байдужим до режиму Януковича. Зрештою, ставлення до людей з боку так званої влади яскраво артикулював 5-му каналу невідомий захисник Януковича в Криму.
/синхрон_від народу/
Не дивно, що на цій хвилі дедалі популярнішими стають хлопці з Правого Сектору, які на барикадах із автомобільних шин билися з міліцією в Києві на Грушевського. Як пишуть в соцмережах – підприємці з усіх куточків України перераховують їм гроші. – Немає вже ані мовних, ані ідеологічних розколів.
/пісня_Горіла шина/
Повернімося до регіонів. Харків. Місцева влада в постатях Добкіна і Кернеса вирішили дати бій Євромайданівській гідрі і створили “Украинский фронт”. Перед тим, мер Харкова Кернес багатообіцяюче натякав в інтерв’ю Мустафі Найєму, що в разі чого боронитиметься із особливою жорстокістю. Втім,щодо жорстокості мало хто сумнівається. Говорить активіст харківського Євромайдану Дмитро Пилипець.
/синхрон_Пилипець/
Та якщо Кернес натякає на жорстокість, то всі карти зі щирістю справжнього адепта Януковича відкриває губернатор Харківщини Добкін – будуть бити. Журналістів теж.
/синхрон_Добкін/
У панів Добкіна і Кернеса пунктик на темі війни. Украинский фронт вони наряджають в георгіївської стрічки та створюють народні дружини. Тільки ці так звані дружини чомусь б’ють активістів Євромайдану, що аж спортсмени східної столиці почали охороняти людей від “дружинників”. Говорить тренер Айкідо Олександр Давидов.
/синхрон_Давидов/
/пісня_Морозова “дупа-гєпа”/
/джингл/
Влада, схоже, використала не весь арсенал тероризування населення. Журналісти тижневика Дзеркало тижня з’ясували, що українське МВС зажадало розширити перелік спецзасобів проти демонстрантів і закупити… армійські вогнемети.
/звук_джміль/
Чуєте? Один постріл Джмеля розносить на кавалки вантажівку. Цей вогнемет так і називають – ручна артилерія. Після публікацій в ЗМІ, затія із закупівлею Джмелів ніби провалилася.
Але цей приклад яскраво характеризує манеру поведінки влади. Вона за будь-що не буде здаватися. Вбивства? Будуть вбивства. Залякування? Будуть залякування. Докупити зброї? Було би бажання.
Янукович продемонстрував як зі своїми подільниками від Партії регіонів здатен жонглювати законами. Пакет диктаторських законів 16 січня спочатку ухвалили, а потім скасували. Закон ж бо як дишло.
До того ж взяли і законодавчо зажадали від Майдану звільнити зайняті приміщення, а натомість пообіцяли звільнити заарештованих активістів. Таким чином, влада визнала, що утримує заручників – що ставить її в один ряд із терористами.
/звук_джміль/
Із терористами переговорів не ведуть – таке правило в усьому світі. Утім українська парламентська опозиція з представниками влади все ж здибується. Навіть якщо на це не давав згоди Майдан. А він не давав. Хіба що говорити про умови капітуляції Януковича.
Бютівець Турчинов взагалі виступив проти розширення числа переговорників із владою і долучення до них хлопців від Правого Сектору. Тобто про що намагається домовитися опозиція із терористичним режимом Януковича – невідомо. Тим часом Майдан вже перетворився в самодостатню Січ з якою муситимуть рахуватися політики. Хоча логіка опозиції зрозуміла – коли Майдану не буде на переговорах, його можна тримати як джокер – коли треба ним полякати, коли треба – здати.
Та ось люди, які хочуть змін в країні, а не обміну шила на мило, навряд чи погодяться із торгами політиків.
На завершення – “Хор випадкових людей” із піснею “Чи ви чуєте цей спів?”
/пісня/
