10 років Польщі в ЄС. За нашу і вашу свободу!

1 травня 2014 року Польща святкує 10 років перебування в Європейському Союзі. Наш братній народ здобув від приєднання до ЄС найбільшу вигоду з усіх країн ЄС, на графіку показаний ріст валового національного продукту Польщі за ці роки у порівнянні з іншими країнами ЄС.

Я вітаю всіх наших численних друзів поляків з цим святом і бажаю Україні повторення успіху сусідів. Догоним и перегоним, як казали в совку! Може і не швидко, але я знаю, що все так і буде.

25 років тому на початку травня 1989 року я з товаришами по фізтеху опинилася в Ченстохові . Пацани поїхали гандлювати по ринках, а я першим ділом знайшла найближчий офіс Солідарності і приєдналася до волонтерів, які роздавали агітаційні матеріали. Я слідкувала за Солідарністю по радіо Вільна Європа, з моменту її заснування.

Солідарність готувалася до виборів. Тоді я цього не знала, але потім виявилося, що 8 травня я тоді тримала в руках перший номер «Газети Виборчей». Я його навіть привезла додому, як і листівки та значки, але вони загинули в переїздах. Тоді поляки жартували – «Якого розміру може бути значок Солідарності? Будь якого, але не ширше грудей».

Я тоді постійно ходила з першим прапорцем Народного Руху України, який формально тільки був засноваий, а по суті вже створювався якийсь час. Я знайшла той значок  минулої осені  і знову його ношу постійно. По цьому жовто блакитному прапору з тризубом поляки мене безпомилково ідентифікували, як товариша по боротьбі за незалежність від комуняк. За прапорець мене поїли і годували, і просто вітали на вулиці незнайомі люди.

Атмосфера приязні до українців тоді була майже така, як зараз. Ми разом щиро ненавиділи совок і сподівалися на краще майбутнє.

В Польщі на той момент було набагато гірше, ніж в совку. Я бачила величезні черги за синюшними курями. На відміну від нас, там продавалося купа свіжої городини не по сезону, але в більшості людей на неї не було грошей. Моя подруга Марія купувала для дитини один помидор.

В Польщі не було купи елементарних речей, які туди возили мої товариші з Харкова. Фактично туди перетягали все промислове виробництво Харкова, яке можна було всунути в купе чи автобус.

В Солідарності на той момент було 10 мільйонів членів з 42 мільйонів населення Польщі. Я зустрічалася тоді зі скептиками, які не вірили в зміни, навіть при тому, що не любили комуняк. Не вірили, що СССР віддасть Польщу просто так, боялися традиційно вже з 1981 року русских танков.

Я була дуже оптимістична і щодо перспектив Польщі і щодо перспектив України. Чого я не знала і не могла передбачити тоді, це те, що в поляків був план реформ вже, а наші його не написали і досі, через 25 років. Причому писати план реформ активісти Солідарності почали під час військового стану, коли решта країни боялася русских танков, начальства, комуняк, поліції ZOMO і бог знає, чого ще. Писали план Солідарності і в підпіллі в тому числі.

Солідарність перемогла на виборах і взяла владу. Не всі реформи були втілені, не все там ще ідеально в розумінні деяких з архітекторів тих реформ, але… досить поїхати в Польщу, щоб відчути різницю. Година до Варшави літаком з Харкова за смішні гроші зараз. А в 1989 році ми добиралися до Варшави  півтора дні страшними потягами та електричками.

Вчора сільські активісти Харківщини казали нам, що наше відставання від Польщі вже подолати неможливо. Але… я пам’ятаю такі саме слова поляків-скептиків, які казали в 1989 році, що Польща ніколи не вирветься з Варшавського блоку. Все можливо, була б воля до змін та стратегія змін, прийнята та прийнятна для великої кількості людей. Програму Солідарності проголосували 10 мільйонів.

Мій товариш, Збігнев Буяк, який очолював найбільшу організацію Солідарності з мільйоном членів,  вважає, як і багато розумних людей, що безпека і майбутнє Польщі зараз повністю залежить від безпеки України. І саме тому поляки готові зараз допомагати нам всім і за будь яку ціну, навіть ціною ймовірних економічних втрат від входження України в ЄС. Ми можемо суттєво потіснити Польщу на ринку сільгосппродукції. Однак, я думаю, ми якось домовимося про спільну стратегію, бо мир і спокій важливіше для нас всіх.

І перші рядки наших Гімнів зараз звучать як ніколи актуально – бо ми дійсно не помремо, поки ми разом!

Наталка Зубар, голова правління ІЦ “Майдан Моніторинг”, від імені нашої організації

На ході ульрас Металіст-Дніпро, Харків 27 квітня 2014. Збігнев Буяк	Там же, Наталка Зубар, з тим самим значком