Олександр Піддубний. Світу час боятися Росії

Останні розробки російського військово-промислового комплексу, розміщення військової техніки (в тому числі анонсовані), свідчать, що Росія готується до чогось більш глобального, аніж інтервенція в Україну.

Відволікаючи увагу світу Донеччиною і Луганщиною, Кремль перегруповує ударні сили ближче до Європи. Очевидно, що наміри Москви вже прорахували світові розвідки, адже недаремно члени НАТО посилюють військову присутність в Польщі і країнах Балтії.

Після анексії частини Грузії в 2008 році та після анексії Криму, схоже, Кремль зрозумів, що йому багато чого може зійти з рук. Можливо, це й заохотило Путіна увійти в історію Росії як “збирач земель російських” – нарівні з Іваном Грозним, Петром Першим, Катериною ІІ.

Прості дані

В березні 2014 року Росія розмістила в Білорусі 10 винищувачів СУ-27П (бойовий радіус – 1600 км.) і три військово-транспортні літаки. Це авіаугруповання базується на колишньому аеродромі стратегічної авіації в Бобруйську.

Також в березні 2014 року чотири російських винищувачі “розквартирували” в Барановичах, Брестська область. Цю четвірку до кінця 2014 року підсилять літаком далекого радіолокаційного виявлення А-50, і розгорнуть полк СУ-27СМ3 (24 винищувачі).

В 2015 році Росія розмістить свою першу авіабазу на території Білорусі (м. Ліда). Це біля кордонів Литви і Польщі. В Ліді базуватимуться модифіковані винищувачі СУ-27СМ3.

Паралельно, швидкими темпами насичують озброєнням кримський півострів. В тому числі досить специфічним. Наприкінці березня цього року російські військові заявили, що Росія “повертає” в Крим ракетоносний полк ТУ-22 М3.

Загалом Крим – дуже вигідний плацдарм. Там готові до використання 11 злітно-посадних смуг для військової авіації (ще одну смугу в Багеровому можна швидко відновити, оскільки фундамент неушкоджений). Чотири з цих летовищ пристосовані для ракетних бомбардувальників.

світу час боятися росії

Обєднуючи російську авіацію в Криму та Білорусі з наступною мапи видно, що Росія бере Україну в “кліщі”. Також в межах досяжності російських винищувачів опиняється більша частина континентальної Європи – всі балтійські країни, майже долітатимуть винищувачі до Лондона, Парижа і Риму, а кримські авіагрупи контролюватимуть (летовищ вже ж вистачає) Центральну Європу, Балкани, Туреччину, Близький Схід, Кавказ і навіть частково Іран. 

світу час боятися росії

Йшлося поки лише про винищувачів – їхній бойовий радіус дії становить в середньому 1 600 кілометрів.  Якщо додати до них суто наступальну зброю ТУ-22М3 з бойовим радіусом дії 3 500 кілометрів, то картина матиме інший вигляд.

світу час боятися росії

Останнє зображення потребує детальніших пояснень. Чорна мітка – це місце дислокації 6950-ої Гвардійської авіаційної бази в Енгельсі (Саратовська обл.), до якої входять стратегічні бомбардувальники. Червоні мітки – це місця дислокації стратегічної авіації по периметру Росії (дані про ці місця є у відкритих джерелах).

Кожне летовище перекриває сусідні, а якщо відміряти по 3 500 кілометрів углиб світу, то побачимо, що Росія вибудовує зовнішній контрольований периметр: Євразія – Північна Америка – Північна Африка.

Звісно, що було би наївно думати ніби весь інший світ спокійно спостерігатиме як Росія фактично встановлює військовий контроль над половиною земної кулі. Та для підсилення авіації, Кремль має інші аргументи – ядерну зброю.

Ядерні аргументи Росії

Під час анексії Криму промайнула і дуже швидко зникла інформація, що, мовляв, Москва пригрозила Вашингтону застосувати тактичну ядерну зброю, якщо американці не відкличуть із середземноморсько-чорноморської акваторії свої бойові судна. Не відомо чи це правда, але анексія Криму минулася би для Росії безслідно (якби під час їди не прокинувся апетит щодо Сходу України і якби не збили Боїнг Малайзійських авіаліній).

Аргументом Кремля в міжнародних суперечках є найбільший у світі ядерний військовий потенціал. Російський ядерний щит, що зараз складається із балістичних ракет “Воєвода” (за класифікацією НАТО – “Сатана”), перебуває в процесі модернізації. Кремль хоче зміцнити оборону важкою балістичною ракетою “Сармат”, що згодом взагалі замінить “Сатану”. Над розробкою і виготовленням “Сармату” також працювали й українські науковці, але з початком російської агресії невідомо чи продовжується така співпраця донині.

Але, схоже, росіяни потрохи радять собі і впроваджують нові зразки ядерного озброєння.

Так у квітні 2014 року Росія успішно випробувала міжконтинентальну балістичну ракету “Ярс”. Ці ракети можна замаскувати під мобільні залізничні вагони-рефрижератори.

На початку 2014 року Росія прийняла на озброєння балістичну ракету підводних човнів “Лайнер”.

І це лише вершечок того як Росія нарощує своє озброєння. А можна ще додати, наприклад, наступальні французькі вертолітоностці “Містраль”, чи зведення німецької тренувальної бази для російського війська…

Цікаво, що Кремль виділяв кошти на наддорогі військові проекти тоді, коли країни Європи скорочували видатки на озброєння та утримування існуючих ресурсів (як наприклад рішення Лондона спільно використовувати авіаносець з Парижем, відправивши на глибоку консервацію інші три авіаносці). Путін весь цей час спостерігав за фактичним роззброєнням світу і вкладав газові гроші в свою “оборонку”.

Анексія Криму вже порушила регіональний баланс сил, що складався після розпаду Радянського Союзу, адже відібравши Крим, Росія забрала й повітряний простір над більшою частиною акваторії Чорного моря. Як пишуть росіяни:

“В современной географии Черное море это важный стратегический объект. Благодаря тому, что море является абсолютно плоской поверхностью, самолеты могут спокойно пролетать на высоте ниже 10 метров над его поверхностью абсолютно незаметными для радаров противников, и появляться над их территорией внезапно. Это является и одной из причин, почему Россия так борется за Абхазию и Осетию. Поскольку у этих, теперь уже государств, помимо персиков и мандаринов имеется выход к морю и главное взлетно-посадочная полоса для стратегических бомбардировщиков и истребителей. Благодаря этому Российская авиация может в случае военных действий наносить авиационные удары по государствам, имеющим выход к черному морю практически без потерь, так как ее самолеты будут появляться на радарах противника непосредственно на границе и также исчезать с радаров у морского побережья. Так, что помимо газопровода в Осетии для России еще и военная выгода, и все благодаря выходу к Черному морю”.

Більше того, нарощуючи військову присутність в Криму, Росія цілком здатна змінити баланс сил на Близькому Сході. Адже не секрет, що після розвалу Радянського Союзу, вплив Росії на Чорноморську акваторію та Близький Схід неухильно зменшувався. Це дозволило Туреччині вийти на лідируючу позицію в регіоні та виписувати свої військові стратегії з позиції регіонального лідера. “Повернення” Росії в Крим, перекреслює амбіції Анкари.

Якщо світ думає, що незграбний російський ведмідь потопчеться лише по Україні і пообіцяє не чіпати інших, нехай згадає Бісмарка, що угоди з Росією не варті навіть паперу на яких вони підписані. Тим більше, що Росія цього року чудово продемонструвала який з неї “гарант територіальної цілісності”. А там ще й надійде черга до країн колишнього Варшавського договору…

Весь світ – і Америка, і Європа, і Азія мусять зрозуміти, що військова експансія Росії є викликом для сучасної цивілізації. Росія – непередбачуваний гравець, якого треба стримати за будь-яку ціну. І це стримування Росії починається із захисту України – якщо світ її не захистить, то наступні жертви Кремля будуть лише питанням часу.

Олександр Піддубний

Оригінал тут http://piddubny.com/svitu-chas-boyatysya-rosiji/

Über Nataliya Zubar 2362 Artikel
Nataliya Zubar, Maidan Monitoring Information Center, Chair