Цікаві співрозмовники трапляються в дорозі! Говорив із колишнім командиром “Беркуту” одного з південних міст. Тема — 30 листопада минулого року. Я поцікавився його думкою про те, що сталось. Так от, він каже, що, за його інфою, студентів побив київський беркут і що до організації цього месива доклався особисто Попов і київські ментовські шишки, щоб вислужитись перед хряком. “Спектакль”, так він це назвав, мав би символізувати остаточне припинення європейського руху України на користь Кацапії, і Хряк особисто спостерігав за цим хорором. Ще він сказав, що виконавцям-псам були дані “залізні” гарантії безкарності, no matter what. Такого звірства й неадеквату він не бачив навіть при придушенні бунтів у виправних колоніях, що за його 30 річну службу в органах було не раз. Були перегини, але не так і тим паче не проти беззахисних молодих людей. А ще він сказав, що в колах екс-беркуту чудово відомо про “героїв”-нелюдів і про те, хто віддавав накази, і що він не вірить, що ГПУ про це нічого не відомо.
Тому завтра я буду в Києві, трохи відпочину, і піду на Віче проти бездіяльності ГПУ в цьому питанні. Для мене 30 листопада – це найчорніший день в історії незалежної України, чорніше за події зими, тому що це було вперше, тому що ньому, як у зернині, вже було все те, що сталось потім — і 16 січня, і 18-20 лютого, і Крим, і ввесь цей шабаш, який зараз триває на Донбасі. Непокарати винних за 30 листопада — це назавжди залишити відкритою скриньку Пандори, яку хряк і його кремлівський хазяїн мали необережність і фатальну тупість принести в Україну.
А ще мій співрозмовник звинуватив у всьому дебілізм яника, путі та їх оточення та висловив сподівання, навіть впевненість, що на росію чекають чорні часи, коли одного прекрасного ранку тамтешні орки нарешті прокинуться від дикого головного болю після шовіністично-путіністчного похмілля. Мирні майдани вони пропустять і почнуть екшн відразу з 8 рівня. Амінь
Лесик Білий
