Павло Макаренко: Чи можуть громадяни покладатися в Україні на суд?

Сьогодні у приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова відбулось судове засідання у справі щодо обвинувачення жінки, яка лупцювала скривавленого хлопця на сходах метро «Університет» у квітні 2014 року, під час нападів на прихильників Харківського Євромайдану.

10900112_10153005739539663_3409680272770087647_o
Гадаю, це нелюдське відео бачили всі…
У даній справі я, як адвокат, представляю інтереси потерпілого. Із зрозумілих причин, у цьому дописі я не буду називати усіх прізвищ, оскільки вирок ще не виголошено…
Вважаю, не всі знають, що скривавлений хлопець на відео – є кандидатом наук та викладачем одного з харківських ВНЗ. Ну а про жінку-лікаря (обвинувачену) з Чугуєва чули всі достатньо…
До речі, його життя реально було під загрозою. І те що він зараз самостійно пересувається та веде повноцінне життя – справжнє диво! Уявіть людину, в якої немає в голові частини кістки… це просто жах!
Проте, хто гадає, що її у цьому обвинувачують дуже помиляється… Їй інкримінують ХУЛІГАНСТВО.
Усі докази (відео), зібрані прокуратурою, беззаперечно, свідчать лише про те, що ця псевдо лікарка лупцює ногами по тулубу вже скривавленого та безпорадного хлопця. Тобто говорити про замах на вбивство, чи про нанесення тяжких тілесних ушкоджень навіть не доводиться.
Але й це – не головне. Попри всі докази, показання свідків, висновки експертів, наявні відеоматеріали – вона каже, що це не я, а де я була в той день вже не пам’ятаю, а журналістам на камеру зізналась у скоєному, бо просто так ляпнула, хотіла аби відчепилися. Ні, ну ви собі уявляєте?!!! (як у «Бріліантовій руці – нє віноватая я, он сам… головой по моєй ногє бил»).
P.S. Під час перерви в судовому засіданні я запитав потерпілого: а чому ти відмовився від цивільного позову? (я ж уявляю скільки коштували настільки складні операції…). А він мені відповів: я й цього суду не хотів, їй запропонували вибачитися, вона відмовилась, і тепер нехай все буде по закону…
P.S.2 Стоїть перед суддею дві особи – один постраждав не за своє майно, не за себе чи своїх близьких, він постраждав за майбутнє України, її суверенітет та територіальну цілісність, за те, щоб в нашій країні закони нарешті почали працювати… й інша, яка зневажає цю державу, ненавидить її патріотів, готова цинічно та зухвало порушувати закони країни, в якій мешкає…
Особисто я, вважаю, що суд своїм рішенням має відповісти не на питання жорстокі у нас виносяться вироки чи ні, а на питання чи можуть громадяни покладатися в Україні на суд, як на інстанцію яка дійсно їх захищає…

Павло Макаренко