Сьогодні знову на фортифікації. Солідарно працювати задля країни замість пиятики або показушної демонстрації на перше травня – це дійсно нова формація людей. Отак і здихає совок. До слова, за логікою речей, хто не працює, фактично не є «трудящим», а отже це зовсім не його свято. Алкоголиків і нероб – можливо…
П’ятниця видала гарну погоду і замало учасників. Навіть Правий Сектор проспав, але таки підтягнувся. Щоправда, людей від них було трішечки… По всьому, народ повільно розхитується, важко долати інерцію столітньої традиції…
Запланований фронт робіт пішов на ура: увесь наявний пісок був замішкований за годину і штабельований, як годиться. Далі довелося мішкувати глину. Теж нічогенько пішло. Не важко здогадатися, що пісок у мішках йтиме на облашування вогневих точок позиційного району.
На закінчення почистили лісосмугу від порізаного і складованого раніше гілля.
За роботою стежили камери телеканалу СТБ і транзитні сепаратисти, які так липли пиками до скла автотранспорту, що аж вивалювалося: ач, яке диво відбувається, замість горілки!
Втім, не всі проїжджі, як виявилося, були сепаратистами. Жіночка з села Зайцеве, побачивши, як люди працюють, перевдягнулася і змусила чоловіка везти себе назад, де і приєдналася до української громади.
На жаль, присутні так і не побачили поважне артемівське чиновництво. Шкода, що воно до нас не приєдналося! Щиро сподіваюся, це непорозуміння незабаром буде усунуто і ми побачимо приклад ударних робіт з оборони міста у виконанні його очільників. Як воно, по суті і повинно бути.
А щоб не було саботажу з доставкою піску, як сьогодні, заступник керівника донецької міліції пан Кива фігурними матюками поясняв невідомим особистостям по телефону – як і що у цьому житті може статися у воєнний час.
Повертаючись додому з подивом вгледів, що усі наші аркуші формату А-4, які ми вчора удвох з паном Т. наклеїли на пам’ятник Леніна з цитатами праць теоретика бандитизму вціліли. Не знаю, чи зацікавили перехожих витримки з класика марксизма-ленінізма, де він закликав «побільше вішати», але сам факт показовий: зірвати – у вати руки вже не піднімаються…
З іншого боку площі стояв невеликий натовп під червоно-чорними та українськими прапорами – йшов черговий мітинг. Зрозуміло, що свято – гарна нагода, а ворочати язиком куди легше, ніж мішками, але у теперішній ситуації справжні патріоти тримають лопати, замість промов.