Третій день поспіль хтось в Одесі штучно роздмухує українсько-польській скандал.
Почався він з того, що з ініціативи фундації “Відкритий діалог” для спостереження за судовим засіданням (яке є вже начебто 100-м у цій справі) сюди прибули депутати польського Сейму Marcin Święcicki і Małgorzata Gosiewska.
Натомість слухання було відкладене, оскільки на нього не з’явилися громадські захисники обвинувачених.
В той самий день депутати польського Сейму дали прес-конферецію.
Йшлося про прорушення права громадянина Польщі на справедливий судовий розгляд.
При тому польські політики продемонстрували вибірковий підхід до прав людини: українських громадян, які обвинувачуються у вбивстві, вони прямо назвали вбивцями до вироку суду та знехтували їхнім правом на захист, натомість для такого ж обвинувачуваного, але у замовленні цього вбивства, вони вимагають звільнення з-під варти, оскільки він не створює жодних загроз суспільству. Українському суспільству, зауважу!
Перенесене на сьогодні судове засідання знову не відбулося: спочатку будівля виявилася “замінованою”, потім з’ясувалося, що самого Орлова до суду не привезли.
Наступне засідання призначене на 25-е серпня (одразу після трьох вихідних поспіль).
Справа справді заплутана. Вище наведено лише дуже поверхневу інформацію, яка навряд чи дозволить розібратися у всіх нюансах.
Я облишу поза увагою те, що сам обвинувачений не заперечує своїх зв’язків із “бандою Стояна”, те, що “Відкритий діалог”, який начебто демонструє проукраїнську позицію, аж надто часто потрапляє у скандали пов’язані їз прямою шкодою інтересам України.
Для мене тут важливим є дещо інше.
Очевидно, що відбувається вистава. І питання навіть не в тому, хто її розігрує.
В цій історії кидається в око якась надмірна кількість пересмикувань та показова театральність, які спрямовані на те, аби виставити українську сторону просто якимось дикунським суспільством.
Обвинувачуваного Орлова скрізь називають правозахисником.
З чого випливає, що він – правозахисник? З того, що він виграв свою власну справу в ЄСПЛ? Згадану в описі справи, поширеному “Відкритим діалогом”, організацію “Рутения Мир” можна знайти зараз хіба що в каталогах сайту B2B, про зміст її діяльності гугл не знає нічого.
Орлова називають журналістом. На яких підставах? Тому, що він є членом НСЖУ? Членство в творчій спілці нині вже визначає професію? В корумпованій країні? Нещодавна історія із посвідченням Йовбака нічому не навчила? Журналістських робіт мати не треба?
Єдина публікація, на яку є гіперпосилання у “Відкритого діалогу”, підписана ім’ям іншої людини. Або навіть псевдом.
Орлов начебто був редактором сайту “Набат“, але на самому сайті, знову ж таки, – жодної згадки ані про Орлова, ані про інших членів редколегії нема. Типовий такий собі “зливний бачок”, з тих, що заробляють платними матеріалами, а радше – прибиранням чорнушної публікації за окрему плату.
На підставі чого польська сторона так впевнено говорить про справу журналіста? За яку саме антикорупційну діяльність непримиренний активіст переслідується?
Для доказу того, що Орлов дійсно є журналістом, “Відкритий діалог” посилається аж на одну публікацію, в якій зі слів журналістки перелічуються його чесноти:
Що, правда? Голова партійної організації ПР боровся з корупцією режиму Януковича? Громадянин Польщі очолював українську партійну організацію?
Журналістські розслідування впродовж 20 років? Де вони?
Ця публікація справді може бути надійним джерелом?
Далі – більше. “Відкритий діалог” стверджує, що Орлов й проти Ківалова рішуче боровся. І супроводжує твердження гіперпосиланням на… цьогорічний матеріал tvn24.pl, який незрозуміло як стосується Орлова.
Далі – ще більше.
Підтримати Орлова на суд приходить активістка руху “за справжнє народовладдя Людинами, а не фізичними особами”, ниточки від якого чомусь щоразу приводять до Медведчука
Решта “активістів”, що буянили сьогодні та позавчора в суді, не менш одіозні.
Втім, й до особи підсудного є чимало питань.
“Відкритий діалог” наполегливо наполягає на похилому віці.
Що, правда? За польским законодавством він ще навіть не досяг й віку пенсійного, який там вже похилий? Він таки похилого віку чи батько малолітніх дітей?
Рідною мовою для Орлова є російська
А польська – набута. Але в суді він послуговується саме польською. Його доводиться перекладати з не дуже впевненої польської на його ж рідну російську!
Це точно людина, яка хоче прискорити судовий розгляд? Змушуючи присутніх витрачати час на прослуховування перекладу? Маючи позитивний досвід присудження компенсації за затягування судового розгляду?
Це далеко не всі маніпуляції, які є в цій справі. Але ці – надто вже на поверхні.
Отже, не без пересмикувань та прямих суперечностей, нам нав’язують образ правозахисника та журналіста з не менш, ніж 20-ти річним стажем, який, як видно зі скріну вище, має можливість користуватися інтернетом у СІЗО, начебто є редактором сайту “Набат” та утримується під вартою впродовж 4-х років, правильно?
Де викривальні репортажі про жахливі умови перебування людей в одеському СІЗО? Де розслідування щодо порушень прав людини у цій установі?
Він журналіст та правозахисник, кажете?
Що ж маємо у сухому залишку?
Польська сторона звинувачує українське слідство та українській суд в корумпованості та заангажованості.
Ми з цим точно сперечатися не будемо. Так воно і є.
Але якщо припустити, що Орлов є представником криміналітету, як це стверджується у матеріалах справи, то корумпований суд як раз має бути йому на руку.
А якщо він чесний і порядний журналіст та правозахисник, як це намагається подати польська сторона, то чому саме він та його група підтримки вдаються таких грубих маніпуляцій?
Справді, наші українські правоохоронці поводяться недолуго. Ну, не вміють вони працювати професійно – хто з цим буде сперечатися?
Чого ж в таких умовах домагається польська сторона для свого співгромадянина?
Ані “Відкритий діалог” у своєму зверненні, ані депутати на прес-конференції не наважилися назвати Орлова невинуватим. Вони не просять закрити його справу.
Знову ж – а для чого тоді потрібний образ страждальця-правдошукача-журналіста? Хіба з точки зору прав людини має значення її “обліко моралє”? Хіба люди не рівні у правах?
Польська сторона домагається всього-навсього, аби його відпустили під домашній арешт. І в лещата неякісної української медицини, мабуть, заразом.
А отут вже дії захисників інтересів громадянина Польщі стикаються з інтересами українського суспільства.
Припустимо, що Орлов не має стосунку до кримінального світу.
Але принаймі стосунок до сайту “Набат” таки доведеться визнати?
Й почитати таку собі “проукраїнську” статтю Если Украина привычно высосет еврогаз…, яка зараз крутиться в ротації на головній сторінці сайту, а заразом й решту матеріалів “правозахисного” та “антикорупційного” спрямування.
Тож, якщо Орлова й випускати – то його треба одразу ж і саджати. За сепаратизм, щонайменше.
Відтак, якщо польська сторона є другом України, як це стверджували депутати на прес-конференції, вона має терміново змінити вимоги.
Вимагати не домашнього арешту для Орлова, а його екстрадиції. Щонайменше для лікування й для захисту його громадянських прав.
Бо в Одесі, попри завіряння депутатів, він таки створюватиме небезпеку. Якщо не по справі 2007 року, так у нашій боротьбі за незалежність.
Очевидно, що призначення судових засідань 19-го, 21-го та 25-го числа одного місяця – тo фантастична, як для українських реалій, щільність спроб зрушити справу з місця. Тим більше, коли справа слухається колегіїєю з 3-х суддів. Тим більше – в період відпусток.
Кому цікаво – можна порівняти із графіком засідань справжнього в’язня сумління Адама Осмаєва.
Отже, якщо польська сторона готова просити екстрадиції Орлова – скоріш за все у неї з’явиться значно більше сторонників в Україні, ніж є зараз. Ризикну припустити, що корумпований суд теж страшенно зрадіє…
