Ця фраза, яка в оригіналі звучить як «right or wrong, our country» вперше була сказана американським військовим Stephen Decatur на початку XIX сторіччя в такому контексті:
“Our Country! In her intercourse with foreign nations may she always be in the right; but right or wrong, our country!”
«Наша країна! У своїй взаємодії з іншими країнами нехай вона завжди буде права; але права чи ні, це наша країна!»
В якусь буремну ніч лютого 2014 року я вперше взяла участь в дипломатичних переговорах. Готувалася чергова резолюція Європарламенту про події в Україні, головною ідеєю якої було засудити закони 16 січня та порушення прав людини з боку уряду Януковича. І раптом між авторами тексту резолюції виникає безумний скандал. Мене попросили розібратися, що відбувається. Розібралася.
Автори тексту, два депутати Європарламенту з однієї дружньої країни, з однієї фракції, з одного міста, початково хотіли, щоби резолюція містила пункт, який можна описати так «двері в Європу для України відкриті, як тільки влада змініть поведінку, до чого ми її дуже закликаємо».
Але потім один з двох депутатів почав наполягати на виключенні того пункту а другий буквально волати по всіх каналах «зрада», і ці крики були донесені і до мене.
За допомоги моїх колег, такої-то матері, твітера, скайпа, телефона і емейла вдалося влаштувати їм діалог і вони змогли розібратися, що відбулося. Виявилося, що один український опозиційний політик, вельми шанований обома євродепутатами, наполягав на виключенні цього пункту «поки Юля сидить». От дослівно так і наполягав. Тоді тема «Юля сидить» була дуже популярною і розпіареною в Європі. А в тексті резолюції ні слова не було про Юлю.
Не давайте українському народу надії на Європу, поки Юля сидить!
Поки ті два євродепутати розібралися, український політик встиг обробити решту авторів резолюції, і мої двоє знайомих банально не встигли переконали колег в тому, що резолюція взагалі то не про Юлю.
Пізніше я розвіртуалізувалася з одним з двох, ми стали друзями і він сказав «Які ж навіжені ці українські політики, що працюють проти власного народу! Ми ж хотіли дати сигнал українському народу передовсім!» Сподіваюся колись розвіртуалізуватися і з іншим, і отримати і в нього дозвіл на публікацію повних «персональних даних» в цій історії.
А потім в Україні з’явилася така свобода слова, що стало модним звертатися за кордон з закликами «не давайте нам кредитів, угоди про Асоціацію, безвізового режиму, чогось ще», поки «…..» підставити власний варіант за смаком, тем вже було багато.
Читають це за кордоном і думають…
Які ж навіжені там українські політики, журналісти, активісти, які працюють проти власного народу. Стоп, а вони ж і є народ? Якій навіжений український народ, що працює проти себе! А ще вони дуже люблять читати статті українських авторів про те, як світ втомився від України. Країна психопатів!
Це був вільний переказ моїх ЧИСЛЕННИХ розмов з європейськими і заокеанськими громадянами, які чесно цікавляться Україною.
В травні минулого року я познайомилася з легендарним реформатором, який цікавився Україною. Він спитав таке.
Що насправді відбувається в Україні? Завтра Яценюк вб’є Порошенка чи навпаки? Завтра буде третій майдан? Завтра розпочнуться масові страйки?
Я спитала – звідки він взагалі це взяв?
Відповідь була – медіа в його країні, українські медіа, які він знає, українські експерти.
Тоді ж в нас виникла концептуальна суперечка про те, чиї медіа гірші – наші чи їхні? Він кричав, що гірше їхніх бути на може. В червні цього року він визнав, що може, і дійсно, наші медіа гірші.
Мій знайомий тому і є легендарним реформатором, що завжди шукає достовірні факти і надійні джерела. Але таких людей статистично абсолютна меншість. Решта вірить в те, в що хочеться вірити, і запам’ятовує найбільш емоційно пофарбовану інформацію.
Втома наступає не від того, що відбувається в Україні, не від України, а від емоційних криків українців про те, як в Україні все погано.
На цьому місці я хотіла писати про черговий шедевр «всьопропальства» на тему е-декларування під назвою Імітатори реформ. Чому Захід має відмовити Порошенку у фіндопомозі та безвізовому режимі, але мене випередила РНБО з своєю шедевральною заявою, яку ви можете прочитати тут, а можете і нижче під акомпанемент цієї геніальної пісні.
Наталія Зубар
З коментарів:
Kostiantyn Levin Я іноді думаю, що постійні істеричні крики про суцільну зраду чи революцію, яка має от-от відбутися — це, вибачте на слові, екзистенційна паніка, неможливість визнати існування України як такої. Коли саме існування нашої спільноти виповнює розум людини тривогою, і єдина можливість її (тривоги) позбутися – Щось Негайно зробити, щось таке велике й значуще, що цю спільноту змінить докорінно (тобто знищить цю спільноту, замінивши її іншою). Інакше це не пояснити. Бо усі, для кого існування України було і є непорушною даністю, бачать постійний рух і поступ, раніше повільний, а з 2013-14 – швидкий. Тому радше сповнені оптимізму ніж паніки.
http://www.youtube.com/watch?v=m4rto3oaih4
16.08.2016
Заява прес-служби РНБО України у зв’язку з ситуацією, що склалася навколо запуску системи електронного декларування
У зв’язку з провокативним згадуванням прізвища Секретаря Ради національної безпеки і оборони України у контексті проблемних питань, пов’язаних із впровадженням системи електронного декларування, та намаганням «штатних борців з корупцією» і націлених на провокації співробітників деяких ЗМІ спотворити об’єктивну інформацію, прес-служба РНБО змушена зробити заяву.
Апарат РНБО України – одна з небагатьох державних структур, яка ефективно працює в складних умовах військової агресії та соціально-економічної кризи. РНБО України та її Апарат зберегли авторитет та вплив, не підміняючи собою органи державної влади, і діють винятково в межах законодавства і Конституції України.
Наголошуємо: до повноважень РНБО України, її Апарату, а також Секретаря РНБО України не входить впровадження системи е-декларування. За її запровадження і функціонування системи відповідає Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК) – незалежний орган, який обирався на конкурсних засадах відкрито та прозоро. Ні Президент України, ні Кабінет Міністрів України, ні, тим більше, РНБО України не мають жодного впливу на НАЗК. Розповіді про будь-які політичні квоти в НАЗК є цинічною брехнею і провокацією.
Державну експертизу КСЗІ (комплексної системи захисту інформації) системи е-декларування здійснювала Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України – центральний орган виконавчої влади, який в країні безпосередньо відповідає за захист інформації. Держспецзв’язок, як будь-який інший центральний орган влади, не підпорядкований РНБО України ні безпосередньо, ні опосередковано.
РНБО України не вносить та не візує пропозиції щодо кандидатур на посади керівників центральних органів влади, зокрема, Держспецзв’язку, та не впливає на їх призначення Урядом. Водночас керівник Держспецзв’язку Леонід Євдоченко є професіоналом високого рівня, який працює чесно та неупереджено.
За останні кілька тижнів «штатні борці з корупцією» чинили активний політичний і адміністративний тиск на керівництво Держспецзв’язку та державних експертів, примушуючи їх видати Атестат відповідності на КСЗІ програмного забезпечення системи е-декларування.
На прес-конференції, учасники якої знущались з національної валюти (спускаючи її в унітаз), було заявлено, що видача Атестату відповідності КСЗІ системи е-декларування – не юридичне, а політичне питання. Не погоджуємося із таким твердженням. Це питання дійсно не юридичне, але аж ніяк не політичне. Політичні заяви та замовні статті не можуть підмінити необхідності надійного захисту державних баз даних. Тому ця проблема лежить винятково в технічній та технологічній площинах.
Після детального аналізу наявної ситуації, зокрема, ангажованих публікацій про проблеми із запуском системи електронного декларування, можна дійти висновку щодо існування питань, які організатори цькування державних експертів, котрі волають про «змову» вищих посадових осіб країни, намагаються приховати:
- Чому розробка програмного продукту, від якості якого залежить функціонування системи е-декларування, ефективність антикорупційної боротьби, авторитет країни та доля сотень тисяч громадян України, була доручена маловідомій приватній фірмі?
- Чому були зірвані терміни здачі програмного забезпечення? Відповідно до угоди, термін здачі п’яти модулів програми – до 30.06.16. На експертизу до Держспецзв’язку було передано тільки три модулі програмного забезпечення. Усі розмови про те, що «відсутність цілісного програмного забезпечення ні на що не впливає та буде колись доопрацьовано», розраховані тільки на необізнаність адресатів цих заяв щодо функціонування складного програмного забезпечення та його захисту. У випадку своєчасного виконання угоди (до 30.06.16) можна було б провести попередню експертизу, спокійно виправити недоліки, отримати Атестат відповідності та запустити систему навіть не 15, а 1 серпня.
- Чому навіть три з п’яти зроблених і наданих на експертизу модулів не відповідають вимогам КСЗІ?
- Чому розробники та замовники програмного забезпечення все зробили, щоб заблокувати державну експертизу? Відомо про залучення приватних «експертів», які проходять по кримінальних справах за фінансові махінації. Необхідні для експертизи матеріали було надано лише 10-11 серпня, тобто за одну-дві доби до планового завершення експертизи. Замість прозорої співпраці з державними експертами, яка мала розпочатися ще до завершення експертизи, було організовано їх публічне цькування та приниження.
- І останнє питання: а де, власне, СИСТЕМА електронного декларування?
Це складний програмно-апаратний комплекс, який крім програмного забезпечення повинен мати потужні сервери, систему управління, захищений зв’язок тощо.
За наявною інформацією, вся «система» складається з кількох орендованих приватною структурою серверів, на які завантажили «шматок» несертифікованого програмного продукту і до яких НАЗК не має жодного відношення.
Чому про все це мовчать «спускачі до унітазу грошових знаків»?
Висновок дуже простий.
Не наше завдання – аналізувати, на що саме і як були використані гроші, які надавались партнерами України «штатним борцям з корупцією», замовникам, розробникам програмного забезпечення та їх групам підтримки. Проте коли терміни розробки програми було зірвано, а замість цілісного програмного забезпечення введено в експлуатацію тільки його «важливу частину», винні в цьому замість вибачення і звернення по допомогу перейшли у цинічний наступ. Вони свідомо затягували передачу на експертизу неякісного матеріалу та організували брудну кампанію цькування державних експертів, розраховуючи, що брак часу, політичний та адміністративний тиск примусять державних експертів вдатися до службової фальсифікації та видати Атестат відповідності.
Коли ці плани зазнали поразки, нашвидкуруч було сфабриковано нову версію – «заколот» вищих посадових осіб та «всюдисуща рука РНБО». Вся ця ахінея доповнилася спробами посіяти паніку щодо курсу гривні та анонсами осінніх масових безладів. Все це наштовхує на думку, що зрив підготовки розрекламованого програмного забезпечення був не випадковим.
І наостанок. Система е-декларування в країні функціонуватиме, незважаючи на провокації, бруд та непрофесіоналізм. Коли ті, хто взявся за вирішення цього питання, але замість якісної роботи створив серйозні проблеми, будуть нездатними виправити недоліки та завершити роботу, радимо звернутися до Секретаря РНБО України, який у вільний від основної роботи час зможе організувати побудову системи е-декларування якісно і в стислі терміни.
