Розмова мала б починатися зі слів Тараса Данька Тому винесемо ці слова нагору.
“Тема безпеки викликає деякі складнощі для обговорення , тому що це дуже багатомірне поняття. Існують різні погляди на міжнародні відносини. За кожним поглядом по-різному трактується поняття безпеки. З одного боку — це такі прості поняття, як безпека життя, або загроза територіальної цілісності.
А є безпека економічного розвитку, або безпека з точки зору ліберальних поглядів. Найголовніше при різному баченні безпеки та загроз — навчитися нашому суспільству працювати над цим комплексно.”
В Харкові в клубі “6 кут” 8 листопада 2016 року за ініціативи громадських організацій Автомайдан-Харків та Інформаційний центр Майдан Моніторинг відбулась дискусія-телеміст “Спільне безпечне сьогодення”. Ми намагалися проговорити про бачення безпеки й шляхи подолання різних загроз в Україні та Польщі.
В зустрічі взяли участь:
- Павел Тжчінські – антрополог, голова польського осередку Інформаційного центру Майдан Моніторинг (Варшава, Польща) ,
- Михайло Довгопол – голова правління ГО “Автомайдан Харків” (Харків, Україна),
- Андрій Сайко – колишній співробітник УКДБ в Харківській області (Харків, Україна),
- Катерина Яресько – завідувач кафедри управління соціальними комунікаціями ХНЕУ ім. Кузнеця (Харків, Україна),
- Філіп Дикань – журналіст, історик (Харків, Україна),
- Тарас Данько – професор міжнародної економіки ХПІ (Харків, Україна)
- Ігор Рущенко – професор соціології ХПІ (Харків, Україна)
Оскільки поняття безпеки різні спікери трактували по-різному, то й дискусія складалась з обговорення багатьох аспектів цього питання.
Зрозуміло, що без історичної складової не обійшлося й в нашій дискусії. Навіть поняття культурної ідентичності торкається історичного надбання. У всіх пост-тоталітарних країнах є розлом між “старою” та “новою” культурами. Наше завдання – запропонувати, замість комуністичних культурних маркерів, втрачені українські, або нові . В цьому сенсі важлива робота з молоддю.
Андрій Сайко, який брав участь у створенні Меморіалу жертвам тоталітаризму в Харкові, наголосив на важливості розповсюдження інформації про меморіал серед молоді. Він сказав, що цивілізаційний світ також з повагою ставиться до своїх померлих й цим він відрізняється від “орди”.
Ми не можемо узгодити абсолютно погляд на історичні події. Це нормально, але не повинно нас роз’єднувати. Історичними питаннями повинні займатись фахівці-історики. Погано, коли ці питання роздмухують на державному рівні.
З чим солідарні спікери обох країн, то це з тим, що треба розділити історичні питання з питаннями сьогодення й майбутнього.
Ми не забуваємо також, що змінилися методи й форми війни. В умовах гібридної війни наша безпека залежить також й від узгодженої політичної позиції всередині країни. Доцільно було б опрацювати принципи Східної політики.
Як сказав Ігор Рущенко, після Помаранчевої революції президент В. Ющенко такої політики не мав. “ Як результат, Харків, Донецьк, Луганськ було віддано на відкуп “регіоналам”. Це все закінчилось ситуацією, яку ми зараз маємо. В минулому це була внутрішньоукраїнська проблема, але зараз безпекова ситуація на Сході стала загальноєвропейською.
Що таке Східна політика?
Це наша загальна спільна домовленість про те, як ми бачимо сучасну Росію, й державу, й суспільство, й православну церкву, й як ми бачимо кордони Європи.
Чи є Україна союзником, чи вона є маргіналом? Чи будемо ми спільно діяти й на яких принципах та засадах?”
Ще одна учасниця нашої дискусії, Катерина Яресько, співпрацює з людьми, що займаються безпосередньо соціальними проектами на ланах інформаційної війни – InformNapalm та Миротворець. InformNapalm займається інформаційним висвітленням російської агресії. Волонтери, а це й журналісти , й військові, й аналітики, й перекладачі, займаються збором та висвітленням інформації . Матеріали проекту подаються 30 мовами. Всі матеріали є у відкритому доступі.
Проект Миротворець збирає інформацію про людей, що безпосередньо приймають участь в агресії проти України.
В нашій дискусії виявилось, що в Польщі знають про ці проекти й використовують їх на різних рівнях.
Після дискусії слухачі й спікери ще довго обговорювали почуте. Зрозуміло, що саме громадські організації повинні й багато роблять для безпечного сьогодення. Треба створювати й показувати позитивні приклади співпраці між Польщею та Україною. Ми повинні знайти спільні цивілізаційні точки . Зовнішня загроза для обох країн змушує нас повертатися знов до історичної теми Міжмор’я (союзу країн від Чорного, Балтійського та Адріатичного морів).
Ганна Чуркіна, ініціатор дискусії
Фото Андрій Безуглий
Повний відеозапис дискусії