На день близького кінця журналістики

Судячи з того, скільки народу мене поздоровило з днем журналіста, мене таки вважають журналістом. Я навіть не знаю, як до того ставитися… Тобто я вдячна за поздоровлення, але я не певна, що я хочу зараз належати до класу “журналіст”….

Насправді перші гроші в житті я заробила перекладами з англійської в 16 років. Перші гроші за програмування в 17. А перші гроші за якусь публікацію в 18.

Так що журналістика – то моя третя професія виходить. І я її практично ніколи не вважала основною. Хоча і був момент в 1985, коли я хотіла перевестися на журфак КНУ. Так я досі вдячна колоритному дядькові звідти, який мене там вмовив, що мене нічому там не навчать, бо я і так вмію писати, а тільки скалічать.

Журналістика у всьому світі зараз в дикій кризі. І, мабуть, професія має змінитися, розійтися на низку різних спеціальних професійних галузей по роботі з інформацією…

Кращі журналісти, яких я знала, вже працюють в інших галузях. Навіть якщо вони ще не знають, як ті галузі, що з’являються, звуться.
Моя (доволі давно вже) актуальна професія зветься науково “системотехнік” або “системний інженер”.

Тому я обережно поздоровляю людей, які професійно і добросовісно працюють з інформацією. А от всіх журналістів – не поздоровляю. Нема за що…. Нажаль…

Наталія Зубар

Über Nataliya Zubar 2362 Artikel
Nataliya Zubar, Maidan Monitoring Information Center, Chair