Що нам принесе народовладдя: чи будуть ухвалювані рішення хорошими?

Уряд обіцяє максимально розширити участь громадян в ухваленні рішень напряму, але чи призведе ця пряма демократія до прийняття якісних рішень? Яких наслідків нам чекати від обіцяного запровадження “народовладдя”?

Для ухвалення якісних рішень ті, хто їх приймають, мають оцінювати різні можливі варіанти розвитку подій, і приймати рішення залежно від імовірності цих різних сценаріїв.

Чи здатна масова публіка до цього? В принципі, можливо й так, але для цього вона мусить володіти навичками поводження з числами, яких масова публіка не має, як виглядає, ніде, а в нас не має точно.

Як ми знаємо (зокрема, від Каннемана), наші мізки виконують два паралельні процеси думання – Система1 думає практично автоматично, без витрачання значних ресурсів і дуже швидко. Вона приймає рішення, виходячи з простих паттернів та інтуїції, тому це виходить просто і швидко: “трава ворухнулася – мабуть там тигр, тікаю”. Система2 працює раціонально і повільно – ми свідомо запускаємо її, і вона використовує ті апарати для прийняття рішення (спеціальні знання, спеціальне модулювання тощо), які ми вважаємо доречними в цій ситуації. Поки думатимеш Системою2 про тигра, він тебе з’їсть, тому еволюція таких тугодумів не заохочувала, а заохочувала тих, в кого розвинута Система1, що автоматично розв’язує багато поточних задач.

Вчені виявили, що серед патернів для прийняття рішення Системи1 нема таких, що працюють з імовірностями. Імовірності інтуїтивно людина не здатна зрозуміти та усвідомити.

Вчені вивчали, що собі уявляють люди, які чують прогноз погоди “імовірність дощу в місті 70%” – проводили опитування. Виявилося, що хтось думає, що дощ буде на 70% території міста, а на 30% не буде. Хтось думає, що дощ буде 70% часу цього дня, а 30% часу не буде дощу. Якщо дощу в цей день після такого прогнозу не буде, публіка масово каже “прогноз погоди облажався” – хоча насправді ні, адже за прогнозом була доволі висока (30%) імовірність того, що дощу не буде, і його таки не було.

Імовірність дощу 70% у певний день означає, що якщо увечері цей день запустити заново (таким точно як він був, з усіма обставинами цього дня ідентичними оригінальним) і записати чи був дощ, і потім знову запустити заново, і так робити багато-багато разів, то кількість варіантів цього дня, коли дощ був, становитиме біля 70% від загальної кількості прогонів цього дня – наближаючись до цього відсоткового значення із збільшенням кількості прогонів цього дня. Ця концепція багаторазового прогону дня не є інтуїтивною і для системи1 є чужою, вона таким не оперує, так склалося.

Працювати з імовірностями може лише Система2, для цього, по-перше, Систему2 треба свідомо увімкнути, свідомо визнати, що підказане Системою1 є єрундою (бо вона не шарить на імовірностях) і треба поміркувати над цим окремо, зосередившись на питанні. По-друге, треба володіти апаратом – розуміти як мінімум засадничі положення теорії імовірностей.

Без прикладання спеціальних вмінь людина застосовно до імовірностей схильна оперувати трьома положеннями – (1) “воно трапиться”, (2) “воно не трапиться”, (3) “напевно невідомо чи воно трапиться, чи ні, всяко може бути”. Коли в Пакистані виявили Осаму бін Ладена, Обама мусив прийняти рішення про запуск військової операції в Пакистані для знищення бін Ладена. Для прийняття рішення Обама мав розуміти – наскільки точно відомо, що там бін Ладен, а може то й не він. Обамі прийшли доповідати керівники різних спецслужб про імовірність того, що той хто там мешкає – бін Ладен. Один казав що імовірність того, що то таки бін Ладен, біля 70%, один – що 75%, третій – що більше половини, один – що 30%, хтось – 90%. Спецслужб багато, в кожної своя оцінка, в середньому десь виходило мабуть 70-80%. Вислухавши усіх, Обама сказав – “Слухайте, це ж все напевно невідомо, в кожного з вас своя думка, або так, або ні, 50 на 50, підкинути монетку і вирішити. Я не можу прийняти рішення, не маючи більшої певності ніж оце” (описує
Mark Bowden, “The Finish: The Killing of Osama bin Laden”).

Потім, мабуть, радники змусили Обаму таки вмикнути Систему2 і рішення він прийняв, коректно оцінивши наявну інформацію. Але за нашого народовладдя ніхто не буде вмикати Систему2 у масового виборця, до того ж у переважної більшості масових виборців Система2 не має апарату, яким би Система2 змогла коректно працювати з імовірностями.

Отже, рішення публіки будуть прийматися без належного (коректного) урахування наявної інформації, навмання, під впливом інформаційних маніпуляцій. Якість таких рішень, природно, буде низькою. Ясно, що у нашій складній суспільно-політичній, економічній ситуації, під час війни, з нашою вразливістю до інформаційних маніпуляцій – це несе велику небезпеку для суспільства.

Chacha Shushuridze