Асоціація родин загиблих шахтарів про “чорних” і “донецьких”

Ця стаття дуже збентежила нас. Адже цією статтею автор плюнув нам в обличчя. Ми навіть не могли уявити такого свинства.

Завдяки Спілці жінок України Асоціація родин загиблих шахтарів отримала запрошення від Рожнятівської райдержадміністрації і Рожнятівської районної ради Івано-Франківської області для дітей загиблих шахтарів на святкування Різдва Христового.

5-9 січня 2012 року наша делегація у складі 20 дітей і 2 супроводжуючих з 9 міст Донецької області проживали у сім’ях смт.Рожнятів, смт.Брошнів-Осада, с.Цінева, с.Князівка, с.Н-Струтин. При розподілі дітей виявилося, що сімей, бажаючих прийняти наших дітей, більше, ніж потрібно. Ми бачили, що люди це роблять відверто щиро і дітям було добре в цих сім’ях.

Наші діти разом з дітьми хазяїв приймали активну участь у проведенні колядок, вертепів. Наші діти допомагали сім’ям готуватися до святої вечері.

Ми дуже вдячні Абраму Богдану Федоровичу, Паламар Марині Володимирівні за проведені екскурсії, за організацію зустрічей з керівництвом облдержадміністрації та райради, учнями Н-Струтинської ЗОШ, Перегінської ЗОШ № 2, Брошніковської школи мистецтв. Вони всюди нас супроводжували замість можливості побути на свята зі своїми родинами. І усюди з нами були 3 дітей з селища Цінева. Вони з нашими дітьми і снідали, і обідали. Ніхто не поділяв дітей на своїх і чужих. Адже нашим дітям продовжувати налагоджувати спілкування населення різних областей України. А ми бажаємо миру і злагоди.

8 січня 2012 року зустрічаючи нашу делегацію у Осмолодській сільській раді всіх дітей пригощали чаєм з бутербродами. У “Вільних вітрах”, як гостеприємні господарі, в першу чергу нагодували гостей (виходячи з наявності вільних місць у залі). Старші діти швиденько поїли і стали пити чай стоячи. На їх місця посадили дітей району.

Низький уклін родинам, в яких ці дні ми жили. Це родини Самілів, Комар, Паламар, Семотюк, Бевзун, Волошинович, Матуляк, Михайлів, Іванишиних, Дяків, Депутович, Голубовських, Абрам, Кошут, Креховецьких, Грушецьких, Тріщ, отця Володимира Майка.

Не треба вбивати клин між нашими областями, родинами. І я підписуюсь під кожним словом відгуків на статтю Паламар Марини Володимирівни і вчительки Цінівської ЗОШI–III ст. Михайлів Наталії Ярославівни, бо вони написали, як було насправді.

Голова Донецької обласної громадської організації

“Асоціація родин загиблих шахтарів”

Людмила Іванівна Полякова

ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх