Центральною подією святкування Дня Незалежності в Одесі, безперечно, вже котрий рік поспіль став Вишиванковий фестиваль.
Так шикувався вишиванковий ланцюг:
У вишиванках були й оператори, й фотографи. Може й журналісти також були, але людей з технікою не помітити було просто неможливо:
Зрештою вийшло таке:
… і далі черед підземний перехід аж до Морвокзалу:
Вишиванка у Наталі Чайчук не просто красива. Розкішна. Як виявилося – роблять такі… в Одесі. І зовсім не на Малій Арнаутській, а в ліцеї технологій та дизайну. Це – дипломна робота однієї з випускниць
Та красивих, оригінальних, душевних, витончених вишиванок не бракувало. Як слушно зауважила одна з учасниць – двох однакових вишиванок їй знайти так і не вдалося, хоч приглядалася вона уважно.
А ця – перемогла в конкурсі, що напередодні фестивалю відбувався в соцмережі:
Й у песика теж була справжнісінька вишиванка. Кажуть, що такі продаються в магазинах для тварин. І навіть зі штанями
Майстри вчергове порадували яскравими роботами та цікавими майстер-класами:
А це – той незручний момент, коли учасник намагався повчити мене як треба просувати українську історію та культуру, а я йому привела упорядника книжки, яку він продавав. Тихцем. Бо “правоохоронці” йому непрозоро натякнули , що “фошизд не пройде”
Втім, герої тих таки книжок спокійно прогулювалися фестивальними стежками:
Упродовж всього дня співали українські пісні
Передостаннім дійством цього дня став конкурс, окремий репортаж про який від майданівця Сергія Діброва називається Чемпионат по скоростному поеданию вареников: руки победили ложку
Між раундами вареничного конкурсу проводився благодійний аукціон, за допомогою якого збирали гроші на фестиваль наступного року. Що звертало увагу – лоти були таємними, учасники робили свої внески безвідносно матеріальної цінності вторгованого приза. Цим аукціон суттєво відрізнявся від тих, що мені доводилося бачити раніше і на яких зроблені внески відчутно не дотягували навіть до собівартості призів.
Втім, відчувати себе благодійником – навчилися ще не всі. Цього хлопця я, каюся, вголос присоромила після того, як він назвав одного з переможців лохом, бо той начебто забагато грошей віддав. Після моєї нечемної (нема куди правди діти) нотації, у хлопця прокинувся азарт і він вполював собі надзвичайно корисний в господарстві предмет, чому щиро радів:
І що найприємніше – до святкування щороку долучається все більше людей та все більше локальних бізнесів.
Так були оздоблені столики у кав’ярні, що знаходиться у безпосередній близькості від центральної сцени фестивалю:
А це – автівка добре відомого в Одесі Альберта Волинця
Більше фото – тут
День скінчився, але святкові заходи тривають. Вишиванковий фест продовжується на Приморському бульварі аж до вечора понеділка. Детальну програму можна подивитися на сайті фестивалю.
А сьогодні, 25-го серпня, святкуватимуть Другу річницю Українського Дому в Одесі. Про цю подію буде окремий репортаж.
І це все – ще далеко не всі святкові заходи.
Тож, масштаб святкування й справді вражає. А в понеділок ввечері ще й відбудеться підйом в небо великого прапора України на повітряних кульках. Побачимося?
Святкувала – Людмила Ямщикова
=========
У понеділок ввечері фестиваль залишився польотом державного прапора України на повітряних кульках, запуском повітряних ліхтариків та вогняним шоу.
