Jurko Zełenyj:Українська Стрілецька Асоціяція − підробка в рамках проєкту "М.Катеринчук"

Хто мене знає давніше і ближче не таємниця, же я не байдужий до питання про Право громадян на вільне володіння вогнепальною зброєю. При чому не просто зброєю, а саме короткостовбурною: тобто такою, яка дозволяє кожному пересічному громадянинові будь-якої миті постояти перед зловмисником за себе, своїх близьких чи якого іншого перехожого взагалі.

Відтак зрозуміло, що повз мою увагу не могла прошмигнути новина про початок діяльности Української Стрілецької Асоціяції (УСА). Слово «стрілецька» мене, напів-галичанина, як не крути, а таки підкуповує, позаяк у ньому можна побачити певний перегук з УСС − Українськими Січовими Стрільцями. На додачу ще й отримав купу запрошень «уподобати» сторінку цієї ново-посталої громадської спілки від своїх заприязнених на «чолодошці» (фейсбуці), які вже встигли це зробити.

Однак відразу не могло не впасти в око й інше: шось ця УСА надзвичайно нав’язливо виринає у стовпчику платних зазивок. Ну аж занадто нав’язливо! У випадку з громадською організацією, яка без року місяць існує, це направду насторожує: чи настільки вона вже «громадська»?

Аби більше дізнатися що за цабе таке ця УСА, то насамперед пішов на офіційні джерела оргaнізації. Зрозуміло, що насамперед − на іменку Асоціяції.

Проте там відомостей про неї як кіт наплакав. У розділі «Контакти» − лише електронна скринька та адреса: Київ, Прорізна 9. І ніде на сторінці жодної згадки про голову спілки, її керманичів чи засновників, мовчу вже про такі «дрібнички», як статут чи членство.

У відповідному розділі на фейсбуці ще більше порожнеча − прошу переконатися на власні очі.

Натомість згадані ново-посталі потуги вже містять цілу купу привабливих гасел, закликів та статтей. Але чомусь не полишає голови думка, що усі ці цитати я вже десь бачив і від когось вже чув набагато раніше… Словом, враження таке, же обидві сторінки УСА − що «чолодошку», що офіційну іменку, − поповнює взагалі чи не одна особа у вільний від основної роботи час, нахабно передираючи поширені висловлювання інших знавців з цього питання…

Гаразд, нема вичерпних відомостей на офіційних джерелах Асоціяції − спробуємо знайти щось на сторонніх. Перший запит на Ґуґлі (станом на 8 листопада ц.р.) щодо Української Стрілецької Асоціяції викинув 8 (вісім) вислідів.

[Прохання УСА не плутати з набагато давнішим почином, який має суголосну назву: з Арійською Стрілецькою Асоціяцєю, скорочено АРСА − прим. JʼZʼ]

З цих семи джерел найвичерпніші дані про УСА можна знайти у відомого денникаря Дмитра Резніченка: він оприлюднив розгорнутий звіт про перший вихід цієї Асоціяції на широкі люди 25 жовтня. Нарешті «ґюльчатай» показало личко, а саме живих людей, котрі представили ново-закладену організацію. Їх було четверо:

1. Владислав Збаранський − переможець українських та міжнародних змагань, голова стрілецького клубу «Практика».

2. Сергій Львович − президент Всеукраїнської федерації прикладних стрілецьких видів спорту.

Що ж, присутність професійних стрільців та наставників зі стрільби на заході організації, назва якої містить прикметник «стрілецька» − цілком логічна. Тут питань нема.

3. Віталій Помазанов − голова правління УСА,

4. Дмитро Бушуєв − заступник директора, відповідальний за зовнішні комунікації.

Зізнатися відверто, раніше про цих леґінів нічого не чув. Тому повертаємося до Ґуґлі.

Перші ж висліди нам викидають, що добродій Віталій Помазанов ще не так давно, у 2009 році писав нестямні статті про «долю України» та про те, що і «вогнисті», і «біло-сині» політичні табори одне одному ока не видзьобають, бо одним миром мазані.

Там само було зазначено і статус пана Віталія:

керівник соціяльно-політичного напрямку соціяльно-інжиніринґової аґенції «Гайдай.Ком».

Якщо цю замудрену назву перетлумачити з тарабарської мови на людську, то ця аґенція − це гурток фахових знавців з одурманення пересічних громадян, такі собі «наперсники в законі», які знають як зробити так, аби загал почав вважати бажане за дійсне, а «чорне» щиро сприймати за «біле».

Однак коли звичайних наперсткарів на базарі відверто називають шахраями і вони навіть підпадають під кримінальний кодекс, то цих величають модним нині словом «Пі-яРники» (PR) і відвалюють їм надзвичайно грубі гроші за їхнє вміння вводити в оману і забивати баки, скажімо, виборцям під час виборчих перегонів.

Зрештою, свій перелік «здобутків» гайдаївці сильно і не приховують. З ким тільки ця конторка за своє життя не працювала! Від Кучми, Ющенка, Кінаха, Порошенка, «Командою озимого покоління» (пригадуєте таку химеру?;-) починаючи і виборами до міськради Конотопа завершуючи. Це лише в Україні, а ще була низка гучних проєктів в Рос.Федерації. Словом, умільці з баламучення води ще ті.

Влітку 2011 року Мінюст зареєстрував 192-гу в Україні партію під назвою, яку далеко не кожен читач і вимовить як слід: «Українську партію Респонсизму» (УПР). Головою партії був обраний… ага, саме він: Віталій Помазанов.

А за рік до офіційної реєстрації, на першому зібранні «респонсистів» засвітилися чи не усі «гайдаївці» із самим Сергієм Гайдаєм включно. Виринув на цій події й другий шпиндрик, котрий представляв Українську Стрілецьку Асоціяцію − Дмитро Бушуєв.

«Звання» та «рід військ» пана Дмитра теж можна знайти на Правді.Ком.Уа:

соціяльний проєктувальник, соціяльно-інжиніринґова аґенція «Гайдай.Ком».

Певно, той перший − то гей’би як «полковник», а цей другий − не вищий за «надпоручника».

У січні 2013 року реєстраційне свідоцтво УПР було скасоване через недотримання Закону України «Про політичні партії в Україні»: за перші пів-року свого існування УПиРі так і не спромоглися утворити крайові, міські та повітові осередки. Простіше кажучи, партійка «респонсистів» була суто технічним втіленням, створеним під вибори для розпорошення уваги виборця. Очевидно, плани ґазди (замовника проєкту) змінилися, потреба у цьому мертвонародженому дітищі відпала, тож не було вже жодного смислу навіть у створенні видимості діяльности партії Респонсистів і тим більше у розбудові сітки низових відділків УПР.

Як бачимо, що Помазанов, що Бушуєв − пройдисвіти знамениті. Втім, це їхня особиста справа, кого та як у дурні шити від виборів до виборів, тим паче, що в Україні надзвичайно поживний ґрунт для цього.

Тут нам важливіше інше: ні перший, ні другий протягом останніх п’яти чи бодай трьох років не був помічений в якійсь особливій цікавості до питання про Право на володіння громадянами короткостовбурною вогнепальною зброєю (рукопалом) зокрема, чи вогнепалом взагалі (надалі це все скорочено називатимемо «Правом на зброю»).

Названі парубки писали про все на світі: про еліту нації; про феодалізм в Україні; про те, чи існувати в оглядовому майбутньому нашій Ненці взагалі, та про инші тонкі світи.

Бушуєв до всього ще полюбляє про розділення України на дві держави по осі Схід/Захід поміркувати. (Чи це не він написав, а хтось инший? ;-)

Файно хлопаки пишуть, гарний мають стиль, мушу визнати. Але яке це все має відношення до питання про «Право на зброю»? Жодного. А тут раптом «гоп!» − і на тобі відразу цілу Українську Стрілецьку Асоціяцію, мета якої: виборювання відповідних змін у чинному законодавстві, які б повернули нашим громадянам природнє людське «Право на зброю»… Гмм, просто так тільки кошенята плодяться, але ж не стрілецькі спілки засновуються!

Очевидно, ключик до розгадки потрібно шукати у наступних рядках згаданого вище денникаря Дмитра Резніченка, цитую:

Політичне співробітництво вони [Українська Стрілецька Асоціяція − прим. JʼZʼ] налагодили з Миколою Катеринчуком, нардепом від «Батьківщини», мають можливість провадити законодавчі ініціативи. Зараз зосередилися на суспільному лобіюванні «поправки Катеринчука» − зареєстрованій влітку поправці до Кримінального кодексу, яка розширяє межі самооборони, і провадить принцип «Мій дім – моя фортеця».

Для некиян Микола Катеринчук знаний здебільшого з гарної телекартинки − статурний чоловік, нема що казати: панянки бальзаківського віку легко можуть спокуситися. Маю на увазі, під час голосування на виборах на його портрет ;0))

Однак самих киян цей «добродій» вже заграв своїми обридлими, пустопорожніми плакатами, оголосками та роздаванням бойових листків на кожному розі, а віднедавна ще й великими зазивними щитами виду «Владу − Киянам!». Ну так парубок пнеться у крісло міського голови столиці, що аж окропом дзюрить!

Знову ж таки: коли кинути оком на останні 3-5 років діяльности, то Микольця якось не був помічений у справі послідовного відстоювання «Права на зброю». Аж раптом одного чудового дня він на усі усюди розтрубів, мало не

Роздайте дітям зброю!

Усім − АК-47!

Цей «чудовий день» чітко закарбований − 29 липня 2013 року:

− раз

− два

− три

ну і т.д.

Спочатку − гучні заяви Катеринчука. Рівно через три місяці, без малого день в день − не менш гучна представа Української Стрілецької Асоціяції та запуск навалою ïï сторінок у всемережжі. Ну а також доволі нав’язлива поява на чолодошці зазивок, які запрошують відвідати сторінки новоутвореної спілки та викидають привабливі гасла щодо «Права на зброю».

Прикметно, що ці реклямки у певній послідовності чергуються із зазивками самого Миколи Катеринчука особисто. З тою різницею, що «блимак» УСА висить мало не постійно, а Катеринчука виринає трохи рідше, раз через раз. Певно, хтось дуже пильно стежить, аби ліва рука знала, що робить у цей час права…

Повище була згадка про ключик. У розділі «Що ми накоїли?»;)) гайдаївці гарно прозвітували про один зі своїх втілених у життя проєктів. Його головна дійова особа − Микола Катеринчук :

«[…] Для широкої громадскости акція була наочним доказом того, що за Европейською партією України [її ватажком є М. Катеринчук − прим. JʼZʼ] стоїть справжня ідеологія та дійсна діяльність. Хороший сигнал для потенційних виборців та прибічників».

Даруйте, не стримався: аж від сміху сльози на очі навернулися після цих рядків ;0))

Певно, нікого не потрібно тепер взайве переконувати, що гайдаївці загалом, Помазанов і Бушуєв зокрема, та Микола Катеринчук − це одна зграя? Відтак, очевидним стає те, що Українська Стрілецька Асоціяція − це чергова політична бульбашка, поспіхом склепана під політичний нарис «Микола Катеринчук».

Відомо наперед, що питання про «Право на зброю» − це суспільно гостре питання, яке нікого не залишить байдужим: хтось обов’язково буде ЗА, хтось − ПРОТИ, і майже не залишиться тих, кого НЕ ЦІКАВИТЬ. Особисто я − ЗА, але тут не про мої світоглядні цінності йдеться.

За своєю гостротою це питання для виборця в Україні можна прирівняти до питань про Мову, вступу в Евросоюз чи НАТО. Зрозуміло, що на подібних темах грали в «дурильню» та нагрівали руки на здитинілих виборцях під час усіх минулих виборів. Так само зрозуміло, що буде знову низка охочих заробити собі додаткові бали на виборах майбутніх.

Досі таку сильну карту, як «Право на зброю» особливо ніхто не розігрував. Але після виборчих кампаній протягом останніх 10 років набір байок, які можна вільно згодовувати громадянам, стрімко скорочується, вони перестають діяти.

У той самий час дедалі гучніше і гучніше про себе почав заявляти «виборець із гвинтівкою»: тобто усі ті, хто або вже володіє (на законних підставах, звісно!) вогнепальною зброєю, або ж ті, хто в оглядовому майбутньому лише збирається долучитися до лав власників вогнепалу. Плюс члени їхніх сімей, родин тощо. А це − під один мільйон із хвостиком голосів може у підсумку підтягти! При чому не просто голосів, а сумлінних, з високим рівнем самоорганізації та відвідин виборчих дільниць.

Можна не сумніватися, що вони, зачувши звістку, же хтось з окремих кандидатів чи партій збирається відстоювати на законодавчому рівні «Право на зброю» − віддадуть свої голоси саме за цього пошукача мандату. Ось тут наші знахарі з Гайдай.ком і вирішили витягти з колоди козир, який ще не був у грі: питання про «Право на зброю». З всіма наступними похідними, а саме псевдо-громадською організацією «Українська Стрілецька Асоціяція».

А коли додати, що це все відбувається на тлі підвищення градуса загальної ненависти громадян до чинної влади та її сваволі, то спекуляції на темі про «Право на зброю» − цілком може навіть вдатися!

Цікаво, що буде наступним кроком? За логікою розвитку, далі має йти якась ще яскравіша дія за попередні. Наприклад, кинути у нарід гасло, мовляв, кожну українську родину держава повинна забезпечити окремим бойовим гвинтокрилом, або ж у найгіршому випадку − легко-броньованим танком: залежно від місцевости проживання! А хулі? ;)

Отже, що Катеринчук, що УСА − це лише чергові проєкти від Гайдай.ком. А освічені люди давно знають, що дешевим популізмом, тобто голослів’ям, за яким у дійсности нічого не стоїть, окрім переслідування скороминучих тактичних цілей, можна звести нанівець, або як у народі кажуть всрати будь-яке гідне починання, будь-яку високу затію. Ми ще добре пам’ятаємо і 2004 рік, і що було після нього. Питання про «Право на зброю» тут не виняток.

Однак рано чи пізно проєкт завершиться й посяде черговий рядок у гайдаївському списку «Що ми начудили?». Скінчаться під усі ці втілення й гроші. Якщо Микола Катеринчук на найближчих виборах (скажімо, на міського голову Києва) прогорить, то фінансування обірветься надзвичайно скоро. Тоді усі рядові учасники, котрі щиро повірили в ідейні засади УСА і гучноголосі обіцянки словоблудів та пустопорожніх патякал з «Катеринчук & Гайдай Спілки» − тупо опиняться біля розбитого корита.

Усі перевороти, юний друже,

одне начало мають і кінець.

Спочатку розбивається склотара –

а потім підкрадається п#здець.

Варто таки підчитувати час від часу класиків! Особливо − живих.

Jurko Zełenyj

(Джерело)