Кажуть, що українці є людьми, отруєними історією. Більшість власної духовної енергії вони витрачають не на раціональну розбудову добробуту своєї нації і своєї держави, а на створення історичних міфів (або ж запозичення сусідських) та подальше фанатичне відстоювання їхніх часто дуже примітивних положень у політичних баталіях сучасності. Бездумна віра в своїх або чужих героїв – неважливо в кого, Бандеру чи Леніна – позбавляє нас спроможності критично мислити; останнє ж бо є необхідною передумовою для того, щоб крок за кроком покращувати власне життя.