Скаженість і ненависть щодо тих чи інших категорій громадян вичерпно свідчить: у країні не все гаразд. Ось і я і в реальному житті і в інтернеті вкотре чую на свою адресу звинувачення… І вкотре мушу писати, щоб озвучити свою позицію, розставивши точки над «і» і посиливши акценти.
Так, я неодноразово обирав графу “Проти всіх”. Маю повне конституційне право. Усі закиди, що в теперішніх негараздах винуваті «противсіхи» відкидаю. Негаразди були завжди, їх долали з тим чи іншим успіхом, або не могли подолати з тих чи інших причин. А «противсіхи» з’явилися зовсім недавно. Як політичне опудало, існування якого вигідне певним колам. Люди, які оперують цим опудалом – політичні аферисти. Всі їхні звинувачення на адресу тих, хто голосував «проти» обох кандидатів на останніх політичних виборах це нахабна брехня осіб, які намагаються навести тінь на плетінь і забазікати власні невдачі. Або таким чином перекласти відповідальність за свої особисті провали на інших. До всього, як і будь-яка заборона висловлення власної точки зору подібна поведінка тхне тоталітаризмом. “Хто не з нами – той проти нас” – це ми вже проходили. Особливо викликає огиду карикатурне намагання приписати людям, які в тій чи іншій ситуації обрали “нейтралітет”, власні лекала поведінки, з метою компрометації. Але життя показує, що усі ці політичні поспішайки і перебіжчики, разом з прихованими і явними аферистами та злодіями програють людям, які тверезо дивляться на речі, мають філософський погляд на життя, вперто гнуть свою лінію, сповідують чітку життєву позицію, не граються у дурні ігри і не бігають, роззявивши роти, під гаслами і прапорами, витрачаючи час і нерви на порожнечу слів. Зазвичай такі хрестові походи, як боротьба з “противсіхством” влаштовують істеричні натури. “Полювання на відьом” у 21 сторіччі не приймає жахливих рис, але має ту саму гнилу і підлу суть: відволікти увагу від справжніх провалів, виправдавши себе, і загнати маси дурніших за себе у вигідні рамки, змусивши не розмірковувати, а танцювати під свою дудку. Це – лакмусовий папірець розгубленості і деморалізації. Але ніякі мільйони мух не переконають мене, що “менше лайно з двох варіантів” більш смачне. Ніякі януковичи і тимошенки не прищеплять мені комплекси і фобії. Усі зусилля істеричних натур підвести науковий базис з метою довести обмеженість і недієздатність «противсіхів» нагадують расові теорії тоталітарних режимів. Мене дуже лякає прихід їхніх кумірів до влади і тим більше – до влади абсолютної. Логіка, що стовідсоткова підтримка того чи іншого кандидата є ознакою мудрості і взірцем порядності електорату – просто маячня божевільного. Той, хто ненавидить противсіхів – сам схильний до ненависті взагалі і ніхто не переконає мене, що він “порядна людина”. Я більше ніж впевнений, що людина, яка голосувала “проти всіх” принесе не менше, а зазвичай – більше користі для держави, ніж політичні пустомелі разом з тими, хто охоче “полює на відьом”. До слова, це “полювання на відьом” нагадує відчайдушну спробу Інквізиції відтягнути Відродження.
Цькування інших за власний вибір це і є заборона на самовиявлення. Як тільки хтось оголосить особисту точку зору, яка свідчить що його позиція “проти Тимошенко і Януковича”, як цю людину автоматично позинають пресінгувати представники обох політичних таборів: і янучари і юлефани. Але останні, як більш інтелектуальні у порівнянні з першими будь-що намагаються підвести під свою нікчемність і неспроможність змінити ситуацію на краще, якесь обґрунтування, тобто – самовиправдатися. Приблизно так переводять стрілки на залізниці: ми обісралися не через свої фальшиві цінності, не через порожні обіцянки та іншу брехню, не через пихатість, самозакоханість і кримінальні скандали, не через банкрутство власних зусиль, ідеології, прагнень, а тому що, бачте, “противсіхи” винуваті. Ні, шановні, тим хто обісрався – власний сфінктер винуватий, а не спідня білизна.
Мало хто замислюється, що люди, які голосували «проти всіх» зовсім не є аполітичними і байдужими. Байдужі це ті, хто зовсім не прийшов на вибори, тим самим давши змогу шахраям вкинути свого бюлетеня за того чи іншого кандидата. Звинувачення у всіх негараздах «противсіхів» – це гарна міна при поганій грі. Одна з багатьох відмінностей “противсіха” у тому, що він не забороняє нікому мати власну точку зору і відповідно неї голосувати чи діяти, на відміну від більшості юлефанів, які плентаються у кільватері кумира і у зграї собі подібних кидаються на інакомислячих. Ненависть до «противсіхів» це відчайдушна спроба каналізувати власну неспроможність змінити щось на краще. У своїх звинуваченнях щодо «противсіхів» люди доходять до абсурду: їм закидають «мояхатаскрайність», але це є відверта брехня, бо люди важко працюють і мають інші цінності, ніж ті, хто творить собі кумірів. Противсіхі знайшли час і прийшли на вибори, висловивши свою громадянську позицію, не давши використати свій голос жодній з політичній партій. А те, що вони не віддали його улюбленцям екзальтованих носіїв інших політичних вподобань, так на те у нас і є «багатопартійна система», демократія і свобода вибору і слова. Юлефанам і янучарам або важко зрозуміти, або невигідно визнавати, що людина голосує «проти всіх», не тому, що апатична, а тому, що не бажає бачити на чолі країни людину з диктаторськими нахилами, і водночас не бачить достойних кандидатів на цю посаду у даний момент в переліку на виборчій ділянці або не бачить їх взагалі. Відверто смішно, з огляду на отримані цифри останніх виборів Президента, бачити якісь звинувачення на адресу «противсіхів». Результати виборів у гіперболізованому вигляді мають приблизно таку формулу: 49+46+5=100%, де цифра 5 і є оті «противсіхи». Якщо її прибрати зовсім – нічого не зміниться. Звісно, дехто мріє, що усі ці 5% «в єдиному пориві, палко і радісно» відійдуть кандидату, який програв, тим самим переломивши ситуацію на його користь. Перепрошую, але чому вони вирішили, що формула обов’язково набере форми: 49+(46+5)=100%? У природі нічого абсолютного не існує! Люди, які стоять за цією цифрою або не прийдуть на вибори, що дасть зайву фору тих, хто їх фальшує, або їхні відсотки пропорційно розділяться між обома кандидатами. Тобто, і з точки зору математики і з точки зору соціоніки говорити нема про що. Переважна більшість людей, які голосували «проти всіх» не змінять свою думку за наказом чи під впливом секундної слабкості. Дивлячись на ці мрії, на розмахування кулаками пілся бійки, на пошуки винуватих збоку, складається враження, ніби люди, ображені на результати виборів, як квінтесенцію зусиль політиків, ніколи не змагалися, ніколи не ходили на уроки математики, ніколи не жили власною думкою, і з часом відверто деградували…
Наразі мене вражає, наскільки наша самоназвана еліта сліпа і не бачать очевидних речей, і далі синтезуючи собі подібних монстрів. Вони чомусь впевнені, що мають право володарювати над душами, вподобаннями і прагненнями інших: вказувати їм ідеали і орієнтири стратегічної мети – взагалі, і де саме ставити галочку у бюлетні – зокрема. І при тому мають нахабство вважати себе – демократами, а того, хто з тих чи інших причин не віддав свій голос за них – обмеженими, підлими і небезпечними для суспільства. Перепрошую, а для якого саме суспільстіва? Щось я нічого не чув щодо «партії противсіхів», яка б організувалася, вголос заявила свою програму, взяла владу і накоїла капостей… Здається, усе відбувалося з точністю до навпаки.
Сучасні політики вважають електорат – холопами, які існують для виконування їхніх забаганок і розваг. А потім ображаються, коли раптом щось іде не так. І діти їхні – такі самі, від мажорів, що мають батьками депутатів, до Євгенії Тимошенко, яка волає у ЗМІ російською мовою: “Слава мамє!” і відверто не розуміє, коли люди мають нахабство жити власним життям і чомусь не поспішають прати їй спідню білизну. На тлі цього мене засмучують у таборі опозиції пошуки «крайніх» і відсутність роботи над помилками, але надихають масові факти, які свідчать, що все більше людей прозрівають і відверто насміхаються над правлячим режимом Януковича. А це є ознаки одужання суспільства. Отже, не все так погано у нашому суспільстві: якщо нація не боїться, вона – дорослішає. На жаль, нічого крім класичної ділеми: еволюційний або революційний шляхів до покращення – не існує. Тільки перший затягується надовго, а другий – надто кривавий, а тому отриманий результат буде не надто стійким: приклад СРСР.
Графа «проти всіх» є законним засобом волевиявлення, як і поняття «утримався» на голосуванні або статус «нейтралітету» у політиці. В цьому не тільки немає нічого поганого, але є навіть необхідність, як важливого інструменту демократії. Клеїти ярлики, скаженіти, вигадувати звинувачення на адресу тих, хто цього ніяк не заслужив, влаштовувати хрестові походи і вважати, що “противсіхи” це така собі однорідна маса – не гідно розумної людини. Кожна людина – унікальна. І то як люди – мислячі істоти, їм не лічить жити законами череди. На жаль, з огляду на вакханалію, яка роз’їдає суспільство складається враження, що Україна цілком заслуговує на ту ситуацію, в якій опинилася. Ось тільки винуваті у цьому не «противсіхи», які мають тверду позицію, а тому елементарно не бажають зраджувати своїм поглядам, вподобанням і позиціям, а пройдисвіти, злодії, підривні елементи і пристосуванці.
Віктор Горобець
