В січні 2013 ГО Інформаційний центр “Майдан Моніторинг” випустив книгу українською та англійською мовами про наш виборчий проект 2012 року.
Під час парламентських виборів в Україні 2012 року вперше в світовій практиці було створено карту порушень закону про вибори, яка містила тільки перевірену інформацію, зібрану волонтерами, що обов’язково супроводжувалася доказами та фаховими юридичними коментарями.
Книга розповідає про те, як реалізується чи не реалізується право на вільні вибори в українських реаліях. В ній ідеться як про результати моніторингу – кількісні, якісні, правові та комунікативні, так і про методику його виконання.
Книгу цілком можна скачати українською та англійською. А ми пропонуємо вам главу про те, що було за лаштунками проекту, про те, як працювали волонтери.
Залучення волонтерів
«Злочинці більш за все бояться розголосу», – каже про свій мотив участі у проекті 42-річний Лікар-психіатр Олександр Меланченко з Донеччини.
Схожі відчуття стоять і за словами представника іншого покоління активістів. Студентка Оксана з Тернополя зізнається, що вирішила фіксувати порушення на фото на відео через обурення «зневагою до прав громадян».
Справді, майже півтисячі українців витратили свій час щоб зафіксувати на відео та фото порушення, свідками, яких вони ставали. Затребуваність їх зусиль неможливо переоцінити.
Ми ставили за мету серйозно «озброїти» наших волонтерів, створити у них базу навичок та знань щодо предмету моніторингу. Були підготовані методичні матеріали, об’єднані у «Посібнику мисливця за виборчими порушеннями». Він містив вичерпний перелік злочинів, які переслідуються згідно Кримінального кодексу і правопорушень, які переслідуються згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення, які пов’язані з виборчим процесом.
Отримана підготовка дала результати.
Всього на карті є повідомлення 467 громадян, і ще 752 присилали нам повідомлення, які не були оприлюднені на карті (деякі з них потрапляли в стрічку новин сайту «Майдан»).
Опинившись на інтерактивній мапі тисячі фото та відео доказів наданих громадянами не лягали «мертвим вантажем», а навпаки – лише починали життя, підхоплювались Інтернет ЗМІ, ставали основою «фото жаб», мемів та ін.
Ми самі підготували кілька «мотиваторів» – фото та відео матеріалів, які мали залучити ще більше коло людей для моніторингу порушень. Мотиваційні матеріали подібні до того, який ви бачите нижче, побачили до 100.000 людей на Facebook і Youtube. Вони викликали тривалі правові дискусії (наприклад про визначення «громадського транспорту»), а також сприяли появі нових волонтерів нашого проекту. Так сталося з батьком хлопчика, зображеного на фото:
Батько не тільки не заперечував проти такого використання фото, а і пізніше зробив фоторепортаж про порушення в своєму місті на Київщині, який оприлюднений у нас на карті.
Найбільша кількість повідомлень щодо порушень надходила з Одеської області, Києва, Харкова та Донецької області.
Пікова відвідуваність Карти в ході виборчої кампанії припала на день виборів, 28-го жовтня, коли мапу переглянули 75 тисяч унікальних відвідувачів.
Активність волонтерів суттєво коливалася – від 1 до 156 повідомлень на карті від одного волонтера. Не всі волонтери самі фіксували порушення, частина повідомляла про них, а інші вже відправлялися їх фіксувати, інколи навіть в інші міста. Деякі репортажі на карті є проявами рідкісної мужності та репортерського мистецтва. Ми дуже пишаємося тим, що змогли залучити до наповнення карти низку чудових журналістів з провінції, сюжети яких могли б стати прекрасними доказами в суді… Якби це було треба зацікавленим сторонам.
Серед волонтерів проекту були юристи, які допомагали в класифікації повідомлень, і обговорювали шляхи усунення порушень. Ці публічні дискусії заохочували інших волонтерів пробували самі усувати порушення виборчого закону.
Киянка Любов Поліщук після консультацій нашого юриста спробувала усунути масове порушення в Києві у вигляді реклами КПУ в метро і тролейбусах. Неочікувано для неї самої це вдалося. Вона склала табличку про свою взаємодію з органами влади.
| № | Захід впливу | Опис наслідків |
| 1 | Телефонний дзвінок керівництву тролейбусного депо. | Ефект тимчасовий. Агітки справді прибрали але пізніше вони з’явились знову. |
| 2 | Телефонний дзвінок керівництву КП «Київпастранс». | Недієвий. Поговорити не вдалося. |
| 3 | Лист до ЦВК | Дієвий. ЦВК дуже оперативно (на 3-й день) направила лист до МВС. Агітки зникли зовсім. |
| 4 | Лист до Прокуратури м. Києва | Дієвий. Прокуратура через тиждень надіслала лист до МВС. Агітки зникли зовсім. |
| 5 | Копія листа в Прокуратуру в КП «Київпастранс» | Частково дієвий. Надіслали лист про відсутність свого погодження на розміщення реклами. Частину агіток зняли. |
| 6 | Телефонний дзвінок на «гарячу лінію» Київпастрансу | Недієвий. Надіслали формальну відписку про відповідальність рекламодавців. |
| 7 | Телефонний дзвінок у службу «Допомога киянам» («гаряча лінія» КМДА) | Недієвий. З моєї скарги про рекламу в транспорті (в т.ч. метро) відреагували тільки на рекламу в метро – лист від КП «Київський метрополітен» з перекладанням відповідальності на рекламні агенції. |
| 8 | Заява у відділенні міліції | Важко оцінити. Надіслали копію листа про намір провести додаткову перевірку. Перевірка не має сенсу, оскільки вся реклама вже знята. |
Інші волонтери ділилися досвідом усунення порушень без залучення державних органів. Часто виявлялося, що достатньо попрохати прибрати прапор партії з бібліотеки чи транспорту і люди це робили самі без особливих заперечень. Ми зібрали колекцію таких випадків.
Матеріали про порушення, яке тільки готувалося (непрямий підкуп виборців), які сфотографував один з волонтерів проекту, були використані як доказ в суді, який визнав провину кандидата.
Волонтерами проекту, що здійснювався в мережі Інтернет, були не легендарні «офісні хом’ячки» – міфічна група людей, яка нібито здатна лише до активності в соціальних мережах через поширення фото, коментарі тощо. Фото та відео для проекту надавали люди, які мають значний досвід громадянської активності, є активістами громадських, чи політичних організацій, правозахисниками тощо.
Використання Інтернет технологій є органічною частиною їх повсякдення, лише одним із каналів їх впливу на ситуацію у країні. Зрештою це екстраполюється і на важливість інтерактивної карти, як такої. Це не просто карта, а реальний індикатор готовності громадянського суспільства впливати на ситуацію в країні усіма доступними методами.
Бажання вплинути на ситуацію було головним мотивом волонтерів.
Так, 39-річний журналіст Олекса Ярославцев з Одеси, беручи участь в проекті, прагнув захистити реальне волевиявлення людей, «покарати злодіїв, притягнути їх до відповідальності за адміністративні правопорушення!».
Олекса зумів залучити до участі у проекті і друзів. Вони також повідомляли про порушення, надавали копії документів.
У багатьох випадках волонтери координували свою роботу через тематичну, добровільну групу (супутник проекту) на Facebook. Всього у її роботі брали участь 330 учасників.
Часто учасники групи «брали в розробку» запропоновану кимось тему. Наприклад, свідок повідомляв про порушення у певному місці, а волонтери, які проживали неподалік (а інколи і в іншому місті) прибувати туди та здійснювали фото-відео фіксацію порушень.
Ефективна, самоорганізована робота у більшості випадків ставала можливою тому, що люди вже деякий час були ознайомлені з роботою сайту «Майдан», довіряли його команді, зрештою – шукали найпрозоріші та найпростіші шляхи донести інформацію про порушення, які їх обурювали.
Високий репутаційний статус спільноти «Майдану», його організаторів уможливив ефективну організацію досвідчених активістів он-лайн та донесення інформації про проект до інших зацікавлених осіб.
Саме довіра до «Майдану» дозволяла протидіяти потужному фактору, який достеменно вплинув на багатьох українців восени 2012-го року – страху.
Виборча кампанія 2012 позначилась численними нападами на опозиційних активістів, тиском з боку правоохоронних органів, нападами «невідомих тощо».
Наступні приклади – одні з сотень та тисяч.
«Активістів «Відсічі» у місті Новоград-Волинську невідомі побили за розповсюдження листівок проти спікера Володимира Литвина в рамках кампанії «Помста за розкол країни», – писала 25-го серпня «Українська правда».
«В неділю в Києві невідомі особи скоїли напад на активістів, які роздавали листівки проти Партії регіонів, – повідомляла 10-го вересня та ж «Українська Правда».
«Бандюки «регіонала» Ігоря Лисова напали на активістів… Міліція мовчки спостерігала і не реагувала на заклики зупинити напад», – писали на сайті «Газети по-українськи» 29-го вересня.
Ось на такому тлі, активісти у різних регіонах України приймали рішення – брати участь в наповненні інтерактивної карти «Майдан Моніторинг». Очевидно, українці не дали себе залякати.
Артем Фісунов (Дніпропетровськ) з політичної партії «Фронт Змін» прямо каже, що бачив джерелами загрози боку «представників ПР, органів МВС, керівників державних установ, директорів навчальних закладів».
Збираючи матеріали для проекту він «не розраховував на реакцію ЗМІ та іноземних спостерігачів». Зізнається, що правове реагування з боку влади та компетентних органів здавалось йому «завданням максимум».
На увагу іноземних спостерігачів розраховувала і Наталя Ляшенко (Київ) з громадського руху «Ми – європейці». Каже, що бажання розповісти світу про порушення пересилювало побоювання.
«На інформування нашої громадськості особливо не сподіваюсь, бо вони і так обізнані у порушеннях, але більшість це не надто бентежить», – каже Наталка.
«Тому єдине, що може зупинити саму можливість цих порушень – це пильний контроль виборця. Того, на кого направлена дія цих порушень, кого хочуть ввести в оману… В демократичний країнах обман виборця – це соромно, це означає кінець кар’єри. Там виборець не сприймає неправду, обурюється нею», – так Наталка пояснює, чому потрібно фіксувати порушення.
Лора Дін, американська дослідниця, яка під час виборів перебувала у Харкові – як раз одна з тих іноземних спостерігачів, увагу яких прагнули привернути волонтери проекту.
Американська дослідниця каже, що побоювання волонтерів за свою безпеку видавались обґрунтованими.
Лора Дін під час виборів перебувала у Харкові. 28-го жовтня 2012-го року, Лора вела для «Майдану» англомовну твіттер трансляцію про порушення в ході виборів. Про інтерактивну карту «Майдан Моніторинг» вона дізналась від свого наукового радника Еріка Херрона, професора, асоційованого голови факультету політології Університету Канзасу.
«Судячи з повідомлень, які ми отримували, волонтери та громадські репортери, які фотографували порушення виборчого законодавства та повідомляли про них – наражались на ризик. Ми отримали чимало свідчень, а також бачили відео нападів на людей, які фільмували порушення», – розповідає Лора.
«Схоже, що хтось спеціально винаймав людей для залякувань просто на виборчих дільницях, тому що погрози завжди походили від однотипних осіб у чорних шкіряних куртках. Не маю жодного конкретного свідчення щодо того звідки походила загроза, але більшість порушень були на користь Партії Регіонів, тож можливо тут існує зв’язок», – зазначає дослідниця.
Небезпека була більше ніж здогадкою, чи побоюванням для Володимира Ханаса, 46-років, з Тернополя. Член ВГО «Альянс-Майдан» розповідає, що спираючись на попередній досвід, прагнув заздалегідь убезпечити себе та інших волонтерів.
«Були попередньо налагоджені контакти з представниками виборчих штабів партій, кандидатів, ЗМІ, міжнародними спостерігачами. До відома було поставлено керівництво УМВС та керівництво ОВК. Інформацією постійно обмінювалися з представниками проекту та волонтерами. Перебіг спостереження показав, що небезпека виходила і від представників політичних структур, малоадекватних кандидатів та їх команд, окремих представників влади та ОМС, членів ОВК та ДВК», – ділиться Володимир Ханас.
Здобуті за таких умов свідчення порушень очевидно були не до смаку порушникам. Протягом всього часу роботи проекту постійно чинились спробу дискредитувати проект, розмістити на карті дезінформацію.
Одного разу навіть намагалися заслати на карту повідомлення нібито від імені секретаря посольства США в Києві, абсолютно не по темі проекту.
Намагання завадити роботі проекту йшли далі. У день виборів 28 жовтня з 14:30 за київським часом була розпочата DDoS атака на наш сервер, яка тривала близько 40 годин. Для атаки був залучений ботнет середнього розміру як для світового рівня і великого як для України із використанням 40.000 інфікованих машин. Про атаки повідомляли також інші ГО, які спостерігали за виборами. Однак технічні характеристики атак за їхніми даними відрізнялися (менше машин, інші сигнатури). В той же день були атаковані сайти опозиційних партій і політиків. В нашому випадкові оператор ботнета мав індійську адресу, але нею можна було скористатися звідки завгодно.
Частково локалізувати атаку вдалося за дві години і приблизно з 16:30 карта вже працювала.
Сайт «Майдан» нам вдалося «відбити» в нападників біля 20:00, і далі, попри те, що атака тривала, на доступність ресурсів це не впливало.
Станом на ранок дня виборів наш сайт займав 9 місце в рейтингу «ЗМІ і періодика». За результатами доби, попри тривалу недоступність, зайняв 36 місце. Всього за день наш сайт відвідало 75.000 хостів.
Напад на сайт та рекордна увага до нього у день виборів, це явища одного порядку. Обидва факти свідчать про одне і те саме – увагу до якісно виконаної роботи.
Атаку на сайт також можна вважати завершальним акордом кампанії залякувань розгорнутої проти громадських та політичних активістів не провладних сил в ході виборчої кампанії, а також незалежних журналістів та загалом — українських громадян.
Очевидне посилення авторитарного характеру української влади, ухвалення законів спрямованих на обмеження активності громадян, обумовлює те, що активісти надалі прагнутимуть та рішуче вплинути на стан справ у своїй державі.
Відповідно, прозорі мережеві майданчики, які полегшуватимуть організацію спільних сил навколо цієї мети будуть все більш привабливими для найширшого кола політичних та громадських активістів. «Майдан» сьогодні є унікальним у цьому сенсі.
Найточніше філософію нашої роботи та майбутніх прагнень можна описати словами 19-річного тернополянина Ігоря Білика. Ігор так сказав про свою участь в нашому проекті: «Відчував себе частиною одного великого процесу за встановлення справедливості».
