До кінця року на улицях Банковій і Лютеранській у Києві заборонено проводити мирні зібрання – таке рішення ухвалив столичний адміністративний суд 13 червня. Заборона стосується будь-кого і будь-яких мирних зібрань, незважаючи на те, що відповідачами за позовом міської адміністрації були дві особи, які хотіли протестувати щодо порушення конституційних прав матері та малолітньої дитини-інваліда і звернути увагу Президента України на порушення його підлеглими конституційних прав людини та громадянина.
Суд мотивував це тим, що мати дитини-інваліда та «інші особи, які реалізують право на мирні зібрання» несуть загрозу, оскільки начебто перешкоджатимуть «вільному доступу громадян та працівників до державної установи, поруч з якою проводиться акція»; приведуть до «порушення нормального руху транспортних засобів… та прав і свобод мешканців прилеглих будинків», створять труднощі «для організації державної охорони Президента України Януковича В.Ф. та інших посадових осіб».
Абсурдність таких мотивів, зважаючи на характер зібрань та їх малочисельність, є очевидною не лише для юриста, а й для звичайної людини без правничої освіти, Для цього навіть не потрібно знати Конституцію чи міжнародні стандарти, на які суд «щедро» посилався у своєму рішенні, але якими відверто знехтував.
Але найгірше не це, а те, що фактично це рішення позбавляє громадян конституційного права пікетувати органи державної влади – Адміністрацію Президента і парламентські комітети, які знаходяться на зазначених вулицях. Вочевидь суд вирішив не порушувати ту небезпечну тенденцію, яку констатував Президент у своєму посланні до Верховної Ради: «За 2012 р. влада через суди спробувала заборонити 358 мирних зібрань, у 90% випадків їй це вдалося. … Основна причина обмежень і порушень конституційного права на свободу мирних зібрань полягає у тому, що органи влади й судочинства використовують у цій сфері законодавство СРСР 1980-х років, довільно тлумачать норми Конституції України, штучно обмежуючи права, що ними надаються».